Рішення № 3501563, 27.04.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.09р.

Справа № 25/37-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець

про стягнення 65269,62 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Каменєва Т.В. - дов. №30/335 від 08.04.09р.

Мартян Л.Г. - дов. №30/234 від 11.03.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього по договору поставки № 414 від 12.05.2008р. заборгованості у розмірі 56134,02 грн., пені у розмірі 4779,45 грн., інфляційні витрати у розмірі 3760,98 грн., 3 % річних - 595,17 грн., а всього - 65269,62 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань по оплаті поставленого товару по договору поставки № 414 від 12.05.2008р. та ст. 193, 220 ГК України, ст.ст. 526, 530, 611, 625, 692 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на невідповідність наданого позивачем рахунку на оплату товару вимогам чинного законодавства. Також відповідач посилається не об’єктивну неможливість виконати свої зобов’язання по договору у зв’язку із погіршенням економічної ситуації, відсутністю ринку збуту продукції відповідача та знаходження останнього у вимушеному простої. Внаслідок наведених обставин відповідач просить суд звільнити його від сплату усіх нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Позивач не забезпечив явку представника до судового засідання та звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. Враховуючи, що позивач був належним чином попереджений про час та місце судового засідання у справі, мав можливість забезпечити явку іншого представника, достатність матеріалів справи для розгляду справи по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, відхиливши відповідне клопотання останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 414 від 12.01.2007р. (договір), згідно з умовами, якого та додатковою угодою № 6 від 16.10.2008р., постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 56134,02грн. на умовах EXW склад постачальника, який прийнято покупцем у повному обсягу, що підтверджується видатковою накладною ДПт-003693 від 16.10.2008р. та довіреністю на отримання ТМЦ серія НБМ № 674010/530 від 16.10.2008р. та не заперечується відповідачем.

Згідно з п. 1.2.3. договору, розрахунок за поставлену продукцію провадиться у момент передачі права власності на продукцію покупцю.

За п. 4.2. договору, право власності на продукцію переходить до покупця в момент передачі продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання по договору не виконав та на час розгляду справи має заборгованість за поставлений 10.10.2008р. та товар у сумі 56134,02грн. Доказів оплати заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного Кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього... Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до ст.. 625 ЦК України, відповідач також зобов'язаний сплатити позивачу суму, на яку збільшилась сума основного боргу у зв'язку з інфляцією, в розмірі 3760,98грн. за період листопад-грудень 2008р., січень 2009р. та 3% річних за період прострочення з 17.10.2008р. по 22.02.2009р. у сумі 595,17грн.

Згідно з п. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем на підставі п. 9.6. договору нарахована пеня на суму заборгованості відповідача за кожний день прострочки розмір, якої за період з 17.10.2008р. по 22.01.2009р. складає 4779,45 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та обґрунтованими, а відповідні заперечення відповідача безпідставними.

Разом з цим, керуючись ст.. 551 ЦК України, ст.. 83 ГПК України та з огляду на погіршенням економічної ситуації в гірничо-металургійної галузі, відсутністю ринку збуту продукції відповідача та знаходження останнього у вимушеному простої, що підтверджується наданими відповідними доказами, суд вважає за можливе зменшити на 100% розмір заявленої позивачем до стягнення пені у сумі 4779,45 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 56134,02 грн., інфляційні витрати у розмірі 3760,98 грн. та 3 % річних у розмірі 595,17 грн.

Судові витрати понесені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 652,70грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Марганець, вул.. Радянська, 62, ЄДРПОУ 00190911, п/р 26008132701001 у КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Леман-Україна" (м. Київ, вул. Мечнікова, 2, код ЄДРПОУ 32036829, п/р 26004962482211 у філії ПУМБ м. Києва, МФО 322755) основний борг у розмірі 56134,02 грн., 3% річних - 595,17 грн., інфляційні втрати - 3760,98 грн., а всього - 60490,17 грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 652,70грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн., видати наказ.

В решті позову –відмовити.

Суддя

А.Є. Чередко

Рішення підписано