Рішення № 3501199, 09.04.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2009 р. Справа № 02/594

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників: позивача: Зінченко В.Г.–за довіреністю, відповідача: Поліщук Н.М., Дрянова Н.В.–за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом сервісного кооперативу "Іркліївгаз"

до акціонерного комерційного банку "Національний кредит" в особі Канівської філії АКБ "Національний кредит"

про розірвання договору та стягнення 58127,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимоги про розірвання договору банківського рахунку № 48, укладеного між позивачем і відповідачем 27 липня 2004 року, та стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 58 127 грн. 23 коп., оскільки у відповідача на рахунку знаходиться вказана сума, однак, відповідач не перерахував кошти на рахунок, який вказав позивач, чим порушив право позивача на розпорядження належними йому коштами.

До прийняття рішення у справі позивач відмовився від вимоги про розірвання договору, змінив предмет позову і просив суд зобов’язати АКБ «Національний кредит»виконати платіжне доручення № 165 від 30 грудня 2008 року та перерахувати кошти в сумі 58 000 грн. із його рахунку № 26005301810804 в філії АКБ "Національний кредит", МФО 354972, на його ж рахунок № 26004301260 в філії Чорнобаївського відділення Ощадбанку № 3291 Іркліїв ТВ БВ, МФО 354701.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у редакції заяви про зміну предмету позову від 09 квітня 2009 року, просив зобов’язати відповідача перерахувати кошти протягом 10 днів.

Відповідач у відзиві на позов та представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили повністю з тих підстав, що в АКБ "Національний кредит" призначено тимчасову адміністрацію та з 19 грудня 2008 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, на позовні вимоги позивача поширюється дія мораторію, тому вони не підлягають задоволенню, представники відповідача просили відмовити позивачу в позові.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 26 березня по 09 квітня 2009 року на підставі статті 77 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

АКБ «Національний кредит»в особі керуючого філією АКБ «Національний кредит» в м. Канів Ходневича В.М., який діє на підставі Положення про філію та довіреності від 25 січня 2005 року, посвідченої нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник С.А. за реєстраційним номером № 519, та сервісний кооператив «Іркліївгаз»в особі голови сервісного кооперативу «Іркліївгаз»Поїздника І.М., який діє на підставі Статуту, уклали договір № 48 банківського рахунку від 27 липня 2004 року, за умовами якого, п.п.1.1. п.1, відповідач (Банк - за договором) на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, відкриває позивачу (Клієнт –за договором) поточний рахунок № 26005301810804 та надає йому послуги, пов’язані з прийманням і зарахуванням грошових коштів на рахунок, передбачений додатками до договору, а позивач здійснює оплату наданих відповідачем послуг у розмірі, строки та в порядку, передбаченому даним договором та додатками до нього.

Відповідно до п.п.2.3. п.2 даного договору Банк виконує операції по рахунку на підставі розрахункових документів, у безготівковій та готівковій формах в порядку, строки та на умовах, передбачених Інструкцією, чинним законодавством України та цим договором.

Згідно з п.п.2.5. п.2 даного договору Банк виконує операції по рахунку в національній валюті України та в іноземних валютах за розрахунковими документами, які надійшли від позивача протягом операційного часу, в день їх надходження, при умові належного оформлення документів, необхідних для здійснення зазначених операцій відповідно до законодавства України та вимог Банку, і наявності достатніх коштів на рахунку. Тривалість операційного часу встановлюється внутрішніми правилами Банку окремо для проведення операцій в національній та іноземній валютах, та може змінюватися Банком.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу платіжне доручення № 134 від 23 жовтня 2008 року на суму 95 000 грн. для перерахування вказаної суми на свій рахунок у Чорнобаївському відділенні Ощадбанку № 3291 Іркліївське ТВБВ. Вказане платіжне доручення було прийняте та проведене відповідачем 27 жовтня 2008 року, але 29 жовтня 2008 року відповідач повернув на рахунок позивача кошти в сумі 95 000 грн. У призначенні платежу вказано “Сторно документа від 28.10.08 згідно розпорядження Центрального банку від 28.10.08”.

В подальшому позивач подав відповідачу для виконання платіжне доручення № 165 від 30 грудня 2008 року на перерахування на належний позивачу рахунок у філії Чорнобаївського ВОБ № 3291 Іркліївське ТВБВ коштів в сумі 58 000 грн. Вказане платіжне доручення було отримане банком 05 січня 2009 року, однак, не було виконане і позивачу надане Повідомлення про невиконання розрахункового документа від 5 січня 2009 року № 1, у якому банк повідомив позивачу про невиконання платіжного доручення від 30.12.2008 № 165 у зв’язку з тим, що немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку та про те, що вказане платіжне доручення банк узяв для обслуговування за позабалансовим рахунком 9804.

Із наданої відповідачем виписки із рахунку позивача вбачається, що на рахунку позивача на 29.12.2008 року знаходилися кошти в сумі 58127,23 грн. Представники відповідача у судовому засіданні підтвердили факт знаходження до цього часу коштів на рахунку позивача.

Тобто, АКБ “Національний кредит” не виконав переказ коштів відповідно до платіжного доручення позивача –клієнта банку та заблокував вказану суму на рахунку позивача, не виконуючи щодо цієї суми ніяких операцій. Такі дії відповідач обґрунтовує тим, що вказані кошти підпадають під дію мораторію, встановленого постановою Правління Національного банку України № 439 від 19 грудня 2008 року на 6 місяців.

Суд вважає, що лист позивача від 12.12.2008 року № 24 не може вважатися заявою про закриття рахунку, оскільки він не відповідає формі, встановленій Інструкцією Національного банку України “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах”.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, а вимога позивача про зобов’язання відповідача виконати грошовий переказ є правомірною, виходячи із наступного.

За своєю правовою природою договір № 48 від 27 липня 2004 року є договором банківського рахунку. Позивач та відповідач відносяться до господарюючих суб’єктів і на їх правовідносини поширюються норми Господарського кодексу України, а також норми Цивільного кодексу України.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статей 193, 202 ГК господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає неправомірним невиконання розпорядження позивача, як клієнта банку, про перерахування коштів клієнта за його вказівкою із посиланням на відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку та із посиланням на Постанову НБУ № 439 від 19 грудня 2008 року про призначення тимчасової адміністрації.

Згідно статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права рівні перед законом.

Відповідно до статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління банку (ради директорів) переходить до тимчасового адміністратора.

Стаття 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає права та обов’язки тимчасового адміністратора, зокрема, в частині першій вказаної статті визначено, що тимчасовий адміністратор негайно після свого призначення зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку, а також активів та документації афілійованих осіб, в яких банк має участь, що перевищує 50 відсотків. Відповідно до частини другої вказаної статті протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор зобов’язаний провести інвентаризацію банківських активів і пасивів та скласти баланс.

За статтею 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

В частині четвертій статті 85 Закону вказано, що мораторій не поширюється, зокрема, на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором.

Суд вважає, що доводи відповідача на те, що сума грошового переказу позивача 58 000 грн. підпадає під дію мораторію, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки, як вказано вище, постановою Правління НБУ № 439 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а позивач до таких не відноситься, так як виходячи із виду договірних відносин, позивач є клієнтом банку, але не кредитором у розумінні чинного законодавства.

Такий висновок суду ґрунтується на аналізі приписів ряду законів. Зокрема, стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дає визначення термінів, та зазначає, що кредитор банку –юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.

Суд вважає, що позивач є клієнтом банку, який за визначенням у статті 2 вказаного Закону –це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Відповідно до преамбули Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Відповідно до приписів статті 5 вказаного Закону позивач та відповідач є відповідно учасником та членом платіжної системи, і відносини між ними, як між суб'єктами переказу, регулюються на підставі договору, укладеного між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами ґрунтуються на умовах Договору банківського рахунку № 48 від 27 липня 2004 року, за яким сервісний кооператив "Іркліївгаз" є клієнтом банку.

Таке визначення його як учасника договору банківського рахунку відповідає приписам глави 72 Цивільного кодексу України. Зокрема, в статті 1066 ЦК України вказано, що за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

В частині 3 статті 1068 ЦК України визначено обов’язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Як вказано вище, за статтею 78 Закону України “Про банки і банківську діяльність” повноваження правління банку переходять до тимчасового адміністратора. Суду не подано доказів внесення змін до договору банківського рахунку від 27 липня 2004 року в частині обмеження розпорядження коштами на рахунку позивача –клієнта банку. А закон (стаття 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”) та постанова Правління НБУ № 439 від 19.12.2008 року чітко визначає, на які зобов’язання поширюється мораторій та вчинення яких дій забороняється протягом дії мораторію. Як вказано, мораторій введено з 19.12.2008 року, а позивач надав платіжне доручення 30.12.2008 року. Відповідно до частини четвертої статті 85 Закону мораторій не поширюється, зокрема, на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором. Отже, на здійснення переказу по платіжному дорученню позивача від 30 грудня 2008 року не може поширюватися мораторій, встановлений постановою Правління НБУ № 439 від 19.12.2008 року.

В статті 13 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” вказано, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Закон у кожній ситуації визначає правила поведінки і їх повинні дотримуватися всі учасники та суб’єкти правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняючи щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 3 статті 5 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. А згідно частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За статтею 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Суду не подано доказів наявності такого судового рішення.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент прийняття рішення у даній справі минуло більше чотирьох місяців з дня, коли тимчасовий адміністратор приступив до виконання своїх обов’язків, однак, суду не подано доказів вирішення питання розблокування коштів позивача на його поточному рахунку в банку.

На підставі аналізу наведених норм суд дійшов висновку про безпідставність невиконання акціонерним комерційним банком "Національний кредит" розпорядження позивача –клієнта банку по перерахуванню коштів в сумі 58 000 грн. із його поточного рахунку в установі банку за призначенням, вказаним клієнтом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що територіальна підсудність даного спору визначена вірно, виходячи із Положення про філію Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" в м. Канів Черкаської області та із припису статей 15, 28 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із того, що спір розглядається за місцем знаходження відособленого підрозділу, але стороною у спорі –відповідачем є Банк - юридична особа.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 85 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи часткову відмову позивача від позову та зміну предмета позову.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, пунктом 4 статті 80 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмову позивача від позову в частині розірвання договору прийняти та в цій частині припинити провадження у справі.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Зобов’язати Акціонерний комерційний банк «Національний кредит» (м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, ідентифікаційний код 20057663) протягом 10 днів виконати платіжне доручення № 165 від 30 грудня 2008 року та перерахувати кошти в сумі 58 000 грн. із рахунку № 26005301810804 в філії АКБ "Національний кредит", МФО 354972, на рахунок Сервісного кооперативу “Іркліївгаз” № 26004301260 в філії Чорнобаївського відділення Ощадбанку № 3291 Іркліїв ТВ БВ, МФО 354701.

4. Стягнути із Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» (м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, ідентифікаційний код 20057663) на користь Сервісного кооперативу «Іркліївгаз»(19950, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Іркліїв, вул. Леніна, 65-А, ідентифікаційний код 33094169) 85 грн. витрат на сплату державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 21.04.2009