Постанова № 3501100, 07.04.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-6/049

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

"07" квітня 2009 р. 12:31 м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

Судді Лазарева С.Г.,

при секретарі Лівінської Ю.С..,

за участю представників:

позивача - Самоходов І.І., представник, довіреність б/н від 05.03.2009;

Павленко О.А., представник, довіреність б/н від 05.03.2009;

Нікітіна Н.В., представник, довіреність б/н від 05.03.2009;

Волвенков О.О., довіреність б/н від 05.03.09, представник;

відповідача - Сотнікова Л.О., представник, довіреність № 343/10-004 від 04.03.2009;

Булат К.М., представник, довіреність №316/10-004 від 09.06.2008;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №5020-6/049 за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 000004231/0, № 000007231/0 від 26.01.2009,

Суть спору:

16.02.2009 товариство з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №000004231/0 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 69843 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37422,80 грн. та №000007231/0 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1467619,83 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1467619,83 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2009 відкрито провадження в адміністративній справі №5020-6/049 та призначено попереднє судове засідання (том 1 арк. с.1-2).

Ухвалою від 05.03.2009 закінчено підготовче провадження, справа №5020-6/049 призначена до судового розгляду (том 4 арк.с. 49-50).

Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов та доповнення до заперечень, позовні вимоги не визнав по мотивам викладеним в них (т. 4 арк.с.43-46).

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

В період з 10.11.2008 по 19.12.2008 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя (надалі Інспекція) проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс»(надалі ТОВ «Тонус плюс») вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008. За наслідками перевірки складений акт №141/23-1/30475947/10511/10 від 26.12.2008 (т. 1 арк.с. 14-134).

В ході перевірки Інспекцією встановлено, що ТОВ „Тонус Плюс" в порушення вимог пп. 4.1.1, пп.4.1.6 1.4.1 ст.4, п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.5 п.5.3, п.5.9, ст.5, пп.7.7.2. п.7.7. ст. 7, пп.11.3.1 п.11.3, ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включено до складу валового доходу позивача грошові кошти, що надходили в межах договору №С1-Ф від 24.12.2007 на фінансування житлового будівництва, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на 313080 грн. та в порушення п.п. 3.1.1 п.3.1, ст. 3, пп.5.1.20 п.5.1, ст.5, пп.7.3.1, п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість на суму 1595433,74 грн., та завищено від'ємне значення ПДВ якій включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 745658,37 грн.

На підставі акту перевірки №141/23-1/30475947/10511/10 від 26.12.2008 Інспекцією 26.01.2009 прийняти податкові повідомлення-рішення №000004231/0 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 69843 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37422,80 грн. та №000007231/0 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1467619,83 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1467619,83 грн.(том 1 арк.с. 11-12).

Позивач з прийнятими рішеннями не згоден та вважає, що при проведенні перевірки Інспекцією не були прийняти до уваги та враховані правова природа та особливості господарських операцій, які здійснювались ТОВ «Тонус Плюс»в період, що перевірявся, правовідносини між управителем Фонду фінансування будівництва та замовником містять усі базові елементи, що характерні для договору комісії, а відповідно до пункту 7.9.1 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно. Крім того, позивач не згоден з висновком Інспекції про заниження їм податку на додану вартість та завищення від'ємного значення ПДВ, якій включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та пояснив, що на момент перевірки перша поставка житла позивачем не була здійснена, а тому момент виникнення податкового зобов’язання у позивача в розумінні пункту 4.7, пункту 5.1.20 Закону України «Про податок на додану вартість»не настав. Крім того, позивач вважає, що суми податкових зобов’язань в спірних податкових повідомленнях-рішеннях не відповідають розрахунку штрафних санкцій, зазначеному в Додатку №1 до акту перевірки.

Інспекція з доводами позивача не згодна та вказує на те, що кошти, які надійшли від управителя до замовника, повинні оподатковуватись та включатись до валового доходу позивача оскільки це є операцією з одержання від пайщиків внесків для фінансування будівництва житла у вигляді коштів, а дія підпункту 7.9.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на такі операції не поширюється. А відповідно до пункту 5.1.20 Закону України «Про податок на додану вартість» від оподаткування звільнені операції платників податку з поставки житла (об’єктів житлового фонду), крім їх першої поставки, передача ж забудовником новозбудованого житла установнику у власність, як це передбачено договором, який укладений між управителем, установником та забудовником, є об’єктом оподаткування та оподатковується податком на додану вартість за ставкою 20%. Щодо розрахунку податкового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, то Інспекцією зазначено, що нарахування вказаних сум за порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не здійснювалось.

Провівши оцінку зібраним по справі доказам суд вважає вимоги позивача підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

09.10.2007 між АКБ «Аркада»(далі –Банк) та ТОВ «Тонус Плюс»(Забудовник), був укладений Генеральний договір, згідно до умов якого, Забудовник зобов’язується організувати спорудження об'єкта будівництва у встановлені строки та належної якості, ввести об'єкти будівництва в експлуатацію та оформити право власності Довірителів на закріплені за ними об'єкти інвестування, а Банк зобов'язується своєчасно здійснювати фінансування будівництва на умовах цього Генерального договору. Для виконання умов цього Генерального договору, відповідно до Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомості" №978- IV від 19.06.2003 Банк створює Фонд фінансування будівництва за програмою ТОВ „Тонус Плюс" виду А.

Статтею 2 Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомості" визначено, що фонд фінансування будівництва –це кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.

Фонд фінансування будівництва за програмою ТОВ «Тонус Плюс»(ФФС) - це кошти, отримані Банком згідно Правилам ФФС і Договору про участь у ФФС, від фізичних і юридичних осіб (Довірителів) в довірче управління, які використані або будуть використані Банком в майбутньому на фінансування будівництва за програмою ТОВ «Тонус Плюс». Метою створення ФФС є отримання Довірителями у власність інвестування.

24.12.2007 між АКБ «Аркада»та ТОВ «Тонус плюс»був укладений договір доручення №С1-на виконання функцій замовника згідно умов якого сторони прийшли до згоди і домовилися, що Банку доручається виконувати функції Забудовника в частині функцій Замовника щодо організації спорудження об'єкту будівництва за Угодою на об'єкт будівництва № С1-Ф від 24.12.2007 до Генерального договору. Передбачено, що функціями Забудовника в частині функцій Замовника будівництва, які передаються Банку є:

- організація спорудження об’єкту будівництва;

- залучення до спорудження об'єкту будівництва підрядних організацій з укладанням необхідних договорів і угод;

- участь у прийнятті спорудженого об'єкту будівництва в експлуатацію;

- здійснення необхідних заходів щодо оформлення і реєстрації права власності Довірителів на житло, проінвістоване ними на 100 %, а також передачі правоустановчих документів Довірителям або їх довіреним особам.

Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операціях з нерухомістю»№978- IV від 19.06.2003 (далі –Закон) визначений порядок довірчого управління майном фінансовою установою при будівництві житла і порядок взаємостосунків фінансової установи із забудовником, до якого може бути передано право управління майном. Так,

- управитель - це фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію;

- закріплення об'єкта інвестування за довірителем –це встановлення правовідносин між довірителем та управителем на підставі договору про участь у ФФБ, за яких у довірителя виникає право вимоги на цей об'єкт інвестування в майбутньому;

- об'єкт будівництва –це будівля, споруда або комплекс споруд, будівництво яких організує забудовник та фінансування будівництва яких здійснює управитель за рахунок отриманих в управління коштів.

Статтею 4 Закону передбачено, що управителем може бути фінансова установа, статутний капітал якої становить не менше одного мільйона євро, який повинен бути повністю сплачений виключно грошовими коштами до початку залучення коштів від установників управління майном. Забудовником може бути особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем.

Згідно статтям 9, 10 Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору. Договір між забудовником та управителем ФФБ має обов'язково містити зобов'язання забудовника після закінчення будівництва передати об'єкти інвестування у власність довірителям ФФБ на умовах цього Закону та Правил ФФБ. Управитель визначає банк, в якому має бути відкритий поточний рахунок забудовника та поточні рахунки його підрядників, субпідрядників та інших суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у спорудженні об'єкта будівництва. Забудовник не має права відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об'єкти інвестування, майнові права на які передані управителю фонду, без письмової згоди управителя фонду, а після переходу прав на об'єкти інвестування від управителя фонду до установників фонду - без письмової згоди установників фонду. Забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.

Відповідно до статті 1041 Цивільного кодексу України управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.

Згідно нормам Цивільного законодавства сторони можуть укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним вимогам.

Цивільним законодавством не передбачений такий вид договору як генеральний договір за Законом України «Об фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операціях з нерухомістю»про виконання конкретних зобов'язань забудовника.

Договір Банку-управителя з забудовником містить елементи різних договорів, тобто є змішаним договором, що відповідає положенням статті 628 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з умов Генерального договору від 09.10.2007 та положень Закону кошти, отримані забудовником від управителя ФФБ в якості фінансування будівництва у власність забудовника не переходять оскільки в повному обсягу використовуються їм виключно на виконання отриманої від управителя ФФБ довіри та підлягають поверненню в частині, що перевищує понесенні витрати, обумовлені виконанням такої довіри. Правовідношення між управителем ФФБ та забудовником-замовником містять усі базові елементи, які характерні для договору комісії, у тому числі винагорода комісіонера. Управитель ФФС зобов’язаний виплатить йому відповідну винагороду, сформовану за рахунок коштів резервного фонду, що слідує з письмових пояснень позивача по справі від 07.07.2009. Крім того, ці пояснення позивача підтверджуються пунктами 3.1-3.4 та 7.1 Додатку №2 до Генерального договору від 09.10.2007, якими визначені джерела формування сум такої винагороди, строки та порядок її сплати позивачу.

В запереченнях на позов відповідач також вважає, що між відповідачем та управителем ФФС відношення, які спливають із договору комісії відсутні не в силу того, що об’єкти інвестування, збудовані за рахунок коштів ФФС, згідно вимоги Закону підлягають передачі у власність не управителя ФФС, а установникам ФФС.

Але такій довід відповідача суд вважає помилковим оскільки статтею 636 Цивільного кодексу України передбачена можливість укладання договору на користь третьої особи, в якому боржник зобов’язаний виконати зобов’язання на користь третьої особи, яке встановлено або не встановлено в договорі.

Крім того, статтею 1028 Цивільного кодексу України передбачено, що законом можуть бути встановлені особливості договору комісії відносно окремих видів майна.

Законом установнику ФФС вменяється в обов’язок передбачити в договорі із забудовником виконання його зобов’язань по передачі об’єктів інвестування на користь не управителя ФФС, а на користь третіх осіб –установників ФФС.

Відповідачем не надані докази, які б вказували на те, що позивач використовував кошти, отримані від управителя ФФС в якості фінансування будівництва, не по їх цільовому призначенню.

Ці обставини вказують на те, що кошти, отримані позивачем від управителя ФФС, в його власність не переходили, а використовувались їм, що не заперечується відповідачем, на цілі, визначені установником ФФС.

Оподаткування прибутку підприємств по операціях з довірчим управлінням майном здійснюється відповідно до пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, а саме: не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Таким чином, суд вважає, що донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №000004231/0 від 26.01.2009 податку на прибуток в розмірі 69 843 грн. є протиправним.

Згідно пункту 3.1.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Законом України «Про податок на додану вартість»визначено поняття поставки товарів та податкового зобов'язання.

Визначення товарів надано в пункті 1.6 статті 1 Законі України «Про оподаткування підприємств»товари це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

В Цивільному кодексі України передбачені спеціальні види договорів, в яких регламентується перехід права власності на товари: купівлі - продажі товарів та будівельного підряду.

Стаття 875 Цивільного кодексу України визначає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Генеральний договір від 09.10.2007 та договір доручення №С1-Ф від 24.12.2007 не передбачають покладання функцій генерального підрядчика на ТОВ «Тонус плюс»і не містить ознак договору підряду, результатом його виконання не є виконання будівельних робіт, договір не є так само договором купівлі - продажі, оскільки ТОВ «Тонус Плюс»здійснює юридичні дії по управлінню майном за дорученням управителя.

Відповідно до пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Пунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Інспекція стверджує, що діяльність забудовника оподатковується податком на додану вартість в загальному порядку, за першою з подій, але Інспекцією не враховано, що на момент проведення перевірки жоден з об’єктів, будівництво яких фінансувалось за рахунок коштів ФФБ, не був введений до експлуатації та жодна з квартир не була передана у власність установникам ФФБ.

Також перевіркою не встановлений факт перерахування позивачу коштів оперативного резерву ФФБ у якості винагороди за виконані роботи. Таким чином, суд вважає, що донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №000007231/0 від 26.01.2009 податку на додану вартість в розмірі 1467619,83 грн. є протиправним.

Щодо розміру донарахованих зобов’язань та застосованих штрафних санкцій зазначених в податкових повідомленнях-рішеннях, то вони не відповідають розрахунку штрафних санкцій, вказаних в Додатку №1 до акту перевірки. Як пояснено Інспекцією, нарахування податкових зобов’язань за порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не здійснювалось.

Пунктом 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, застосування до ТОВ «Тонус Плюс»податковими повідомленнями-рішеннями №000004231/0 та №000007231/0 від 26.01.2009 штрафних санкцій в сумі 37422,80 грн. та 1467619,83 грн. є необґрунтованим.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи позивача Інспекція не спростувала та відповідних доказів в обґрунтування своїх заперечень суду не надала.

На підставі викладеного суд вбачає неоднозначне трактування прав та обов’язків платника податків ТОВ «Тонус Плюс»з боку Інспекції, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 4.4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем та документально підтверджені, присуджуються йому в сумі 3,40 грн. (судовий збір).

Керуючись статтями 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя №000004231/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс»суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 69843 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37422,80 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя №000007231/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс»суми податкового з податку на додану вартість в розмірі 1467619,83 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1467619,83 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ УДКУ у місті Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс»(99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, 26 кв. 1, ідентифікаційний код 30475947) судовий збір в розмірі 03,40 грн., сплачений платіжним дорученням №18 від 16.02.2009 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя С.Г. Лазарев

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

21.04.2009.

Розсилка:

1. ТОВ „ТОНУС ПЛЮС” (99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, 26, кв. 1)

2. ДПІ у Ленінському районі міста Севастополя (99011, м. Севастополь, Кулакова, 37)

3. прокурору м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)