Рішення № 3501090, 14.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2009 р. Справа № 16/31-09

вх. № 1161/5-16

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Коробка С.Є., довіреність від 16.10.08 р.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Міжрегіональна електроенергетична асоціація"Елта", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД", м. Харків

про стягнення 53449,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за товар у розмірі 26 880,00 грн., проценти за безпідставне користування грошовими коштами у розмірі 2 276,23 грн., пеню у розмірі 3 545,01 грн., штраф у ромірі 2 790,40 грн.; інфляційні у розмірі 2 388,80 грн. 3% річних - 569,05 грн. та 15 000,00 грн. за юридичні послуги та судові витрати. Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №2011/07 від 20.11.2007р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, усі витребувані судом документи не надав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов, доказів сплати заборгованості суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 32), про причини неявки суд не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

20.11.2007р. між акціонерним товариством „Міжрегіональна електроенергетична асоціація „Елта” (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ „Екостар МК ЛТД” (далі - Відповідач) було укладено Договір №2011/07 (далі –Договір), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався продати товар (станок „токарно-винторізний” 1 м 63 б/у), а відповідач зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, передбачених Договором.

Як вбачається з накладної № 22 від 28.11.2007р. позивач поставив відповідачу товар (станок „токарно-винторізний” мод. 1 м63 б/у) на загальну суму 34 880,00 грн., а відповідач по довіреності ЯНГ №021211 від 28.11.2007р. (а.с. 35) отримав товар в повному обсязі, що підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладній.

Згідно до п. 2.3. Договору оплата товару здійснюється протягом 180 днів з моменту доставки товару на склад відповідача в м. Харкові.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач на момент звернення позивача вказаний товар оплатив частково, станом на день подання позовної заяви до суду, заборгованість відповідача за Договором складає 26 880,00 грн. доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 26 880,00 грн. основної заборгованості є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 2 388,80 грн. інфляційних та 569,05 грн. 3% річних.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 276,23 грн. процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, суд відмовляє в задоволені цієї частини позових вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проте, законом та іншим актом цивільного законодавства не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за прострочку оплати придбаного товару. При цьому, сторони в договорі також не встановили такої відповідальності та не визначили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що в свою чергу зумовлює відмову в задоволенні позову в даній частині.

Посилання позивача на ст. ст. 1048, 1054 - 1056 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки зазначеними статтями передбачено нарахування процентів за іншими правочинами ніж укладеним сторонами договором, а саме договором позики та кредитним договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору за не виконання або неналежне виконання зобов’язань сторони несути відповідальніть в порядку та розмірах, передбаченим чинним законодавстом.

Згідно п. 4.2. Договору при простроченні платежу відповідач зобов’язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 0,5% за кожен день від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення але не більш ніж 8% від вартості Договору.

За визначенням, яке наведене у ст. 549 Цивільного кодексу України зазначений у договорі штраф, за своєю правовою природою є пеня.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 2 790,00 грн. штрафу. та відмовляє у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 545,01 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

30.01.2009р. між позивачем та ФОП Коробко Сергієм Євгенійовичем було укладено договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт, згідно до умов якого Коробко С.Є. зобов’язався виконати юридичні роботи та надати юридичні послуги, а позивач зобов’язався зазначені послуги прийняти та оплати. У п. 3.1. вищезазначеного договору, сторони узгодили за надання юридичних послуг плату у розмірі 15 000,00 грн.

Згідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 03.02.2009р. до Договору б/н про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 30.01.2009р., Коробко С.Є. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №832 від 05.06.1998 р.) виконав у період з 30.01.2009р. по 03.02.2009р. за Договором б/н про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 30.01.2009р. наступні роботи (послуги) стосовно оформлення документів, які подавалися до господарського суду Харківської області по справі про стягнення грошових коштів за АТ „МЕА „ЕЛТА” до ТОВ НВФ „ЕКОСТАР МК, ЛТД”: надання консультацій і роз’яснень по правових питаннях; надання довідок законодавства; складання позовної заяви, в тому числі окремих процесуальних документів.

За таких обставин, суд з урахуванням обставин справи, зокрема, ціни позову, витраченого часу адвокатом, вважає належним обмежити розмір плати з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та стягнути 3 000,00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26 880,00 грн. суми основного боргу, інфляційних в сумі 2 388,80 грн., 3% річних в сумі 569,05 грн., штрафу (пені) у ромірі 2 790,40 грн. та 3 000,00 грн. плати за юридичні послуги належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення пені у розмірі 3 545,01 грн., процентів за безпідставне користування грошовими коштами у розмірі 2 276,23 грн. та 12 000,00 грн. за юридичні послуги - відмовляє, як не обгрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 551, 610, 611, 629, 655 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 231, 343 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «Екостар МК ЛТД» код 19466505, (61057, м. Харків,вул. Котлова, 19 (у т.ч. р/р 26004005766 в АВУБ «Грант», МФО 351607) на користь Акціонерного товариства «Міжрегіональна електроенергетична асоціація «Елта» код 23458115, (61091, м. Харків, Стадіоний проїзд, 14/3 ( у т.ч. р/р 26002015606 в АВУБ «Грант», МФО 351607) - 26 880,00 грн. суми основного боргу, інфляційних в сумі 2 388,80 грн., 3% річних в сумі 569,05 грн., штрафу (пені) у ромірі 2 790,40 грн. та 3 000,00 грн. за юридичні послуги, 433,69 грн. державного мита та 95,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог частині стягнення пені у розмірі 3 545,01 грн., процентів за безпідставне користування грошовими коштами у розмірі 2 276,23 грн. та 12 000,00 грн. плати за юридичні послуги.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2009 р.