Постанова № 3500755, 21.04.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.09

Справа №АС10/62-09.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді Малафеєвої І. В.

розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгоспзабезпечення» Сумського району

до відповідача: Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

від позивача Дроздов В.К.

від відповідача не з'явився

Судом оголошувалася перерва 10.03.2009р. до 30.03.2009р. до 12 год. 50 хв., з 30.03.2009р. до 21.04.2009р. до 12 год. 00 хв.

Суть спору: позивач просить суд визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 16.04.2008 р. за № 0000892300/0/1497/23 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21387,30 грн., в т.ч. 17578,68 грн. основного платежу, 3808,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій., та від 16.04.2008р. №000882300/0/1498/23 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 11469,32грн.

В судове засідання 21.04.2009 р. представник відповідача не з'явився, ним подано клопотання відкласти розгляд справи, в судовому засіданні 10.03.2009р. проти позову заперечував, рішення вважає законними та обґрунтованими.

Представник позивача щодо відкладення розгляду справи категорично заперечує і вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що справа знаходиться в провадженні з 28.01.2009 р., строки її розгляду закінчуються (з врахуванням їх продовження), а позиція відповідача викладена, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

Сумською МДПІ на підставі акту від 02.04.2008р. №33/23/23817873/25 "Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспзабезпечення" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2007 року, січень 2008 року" було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2008 р. за № 0000892300/0/1497/23 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21387,30 грн., в т.ч. 17578,68 грн. основного платежу, 3808,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій., та від 16.04.2008р. №000882300/0/1498/23 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 11469,32грн.

Така позиція обґрунтована тим, що відповідно до пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. №805, у разі одержання за договором товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах молока та м'яса в живій вазі, сплачену суму податку на додану вартість відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій, залишок податкових зобов'язань відповідно до додаткової декларації з податку на додану вартість в такому випадку перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок, а залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

Суми податку на додану вартість в такому випадку, на думку відповідача, повинні відображатись підприємством по спеціальній декларації, а віднесення сум податку на додану вартість по придбаних товарах, пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі, до складу податкового кредиту, що відображається в декларації з розрахунків з бюджетом, є неправомірним, а от же включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в декларації по розрахунках з бюджетом за грудень 2007 року та січень 2008 року призвело до завищення сум бюджетного відшкодування.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сільгоспзабезпечення» є виробником сільськогосподарської продукції та здійснює поставки м'яса живою вагою переробним підприємствам.

Законом України «Про податок на додану вартість», а саме підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 статті 6, встановлено, що до 1 січня 2009 року операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання оподатковується за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 вищезазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків. Зокрема, підпункт 7.7.1 зазначеної статті передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3. цієї ж статті платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті при прийнятті такого рішення зазначена сума не оподатковується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Посилання відповідача на порушення вимог Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в жйзій вазі, є безпідставним, оскільки зазначений порядок був прийнятий на виконання абзацу З пункту 11.2 і статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та регулює порядок нарахування і використання сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах.

Оскільки позивач є платником податку на додану вартість за нульовою ставкою, і податок на додану вартість до бюджету не сплачує, то до нього вимоги зазначеного Порядку застосовуватись не можуть.

Таким чином, позивачем правомірно визначено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007р., січень 2008 р. відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» та правильно відображено їх у загальній декларації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 16.04.2008 р. за № 0000892300/0/1497/23 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21387,30 грн., в т.ч. 17578,68 грн. основного платежу, 3808,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій., та від 16.04.2008р. №000882300/0/1498/23 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 11469,32грн.

3. Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписаний 24.04.2009 р.