Постанова № 3499935, 31.03.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2009 р.

14:20

Справа № 1/214/05-НР

м. Миколаїв

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аврора і Ко”, 54017, м.Миколаїв, пр. Леніна, 93-в

До відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24

За участю: Прокурора Миколаївської області, 54021, м.Миколаїв, вул. Спаська, 28

про: визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суддя Семенчук Н.О.

При секретарі судового засідання Дзюбі Ю.Ф.

Представники:

Від позивача: Лемле І.В., дов. № б/н від 21.08.2008 року

Від відповідача: Плахотна О.М., дов. № 1/9/10-011 від 08.01.2009 року

Томашевський О.О., дов. № 66/9/10-011 від 09.01.2009 року

В засіданні приймає участь прокурор Порошина Н.Г.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Аврора і Ко” звернулось до господарського суду з позовними вимогами (зміна позовних вимог від 16.02.2009р.) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2005 року № 0020923500/0, № 0020933500/0, № 0020913500/0.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що перевіряючі приступили до проведення перевірки, однак з порушенням порядку та за відсутності підстав її проведення, посадовими особами, які не мали права на її проведення за наявності відмови ТОВ «Аврора і Ко»в допуску до перевірки, вказує,що перевіряючими перевірка безпосередньо на підприємстві не проводилась. ТОВ «Аврора і Ко»вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0020913500/0 з податку на прибуток винесене відповідачем в порушення норм пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок безпідставного висновку перевіряючих, що операція з ТОВ «Фокс ЛТД»носить безоплатний характер. Визнання вироком Центрального районного суду м.Миколаєва у кримінальній справі №1-5-91/2007 р. операції між ТОВ «Аврора і Ко»та ТОВ «Фокс ЛТД»безтоварною виключає можливість визначення підприємству податкового зобов’язання з податку на прибуток та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій. Зазначає, що в податковому повідомленні-рішенні перевіряючими безпідставно визначено суму ПДВ до сплати в сумі 171 040 грн. за наявності факту самостійного декларування підприємством зменшення податкового кредиту по ПДВ на вказану суму. Та що зменшення відповідачем суми податкового кредиту здійснено в порушення п. 5.1 Закону № 2181, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємство, самостійно виявивши допущену в декларації за липень 2004 р. помилку –безпідставне заниження податкового кредиту і, відповідно, безпідставне зменшення бюджетного відшкодування, на підставі п.5.2 Закону-2181 виправляло її шляхом відновлення зазначеного податкового кредиту в деклараціях за серпень, вересень, жовтень та грудень 2004 р., та, відповідно відновлюючи бюджетне відшкодування, яке виникло на підставі операції купівлі-продажу ЦМК з ВАТ «Дормашина»і вже підтверджувався підприємством під час його декларування (в червні 2004 р.).Вказує на те, що відсутній факт порушення ТОВ «Аврора і Ко» вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість»- несвоєчасного надання постачальниками податкових накладних, на який посилається Відповідач.

Відповідач позовні вимоги не визнає , в своїх запереченнях зазначає , що при проведенні перевірки позивача і прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він діяв у відповідності до норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Перевірка була проведена на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Миколаївської області В.Мороза від 23.05.05 року, якою доручено провести позапланову перевірку ТОВ”Аврора і Ко” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, яка є обов’язковою для виконання. Позапланова перевірка проводилась з використанням наданих товариством для перевірки первинних документів, документів бухгалтерського та податкового обліку, податкової звітності, які свідчать про його фінансово-господарську діяльність суцільним порядком і безпосередньо на підприємстві. При проведенні перевірки було встановлено порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, і Закону України “Про податок на додану вартість”, що стало підставою для донарахування податків, застосування штрафних санкцій і зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

Прокурор проти позову заперечує з підстав, вказаних відповідачем.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін і прокурора у судовому засіданні, суд –

встановив:

Центральна міжрайонна державна податкова інспекція здійснила позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів(обов’язкових платежів) за період з 01.07.2004 року по 31.03.2005 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2005 року № 238/23-150/30625994 (т.1 а.с.12-19)

За результатами перевірки позивачу були направлені податкові повідомлення рішення від 24.06.2005 року № 0020923500/0 (про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 373 552 грн. і застосування штрафної санкції в сумі373 552 т.1 а.с.10), №0020933500/0(про зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2004р.на суму 1594 грн., грудень 2004 р. на суму 220 787 грн., січень 2005р. на суму 98 грн., березень 2005р. на суму 1232 грн. і застосована штрафна санкція у сумі 89 520,60 грн. т.2 а.с.10), № 0020913500/0(про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 470 360 грн. і застосування штрафної санкції у сумі 329 252 грн. т.3 а.с.10), які позивач просить визнати нечинними і скасувати.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04. 2008 року, зроблений висновок, що «Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на підставі акту перевірки від 16.06.2005 р. № 238/23-150/30625994. Згідно цього акту перевірка проводилась з 27.05.2005р. по 07.06.2005р., в журналі реєстрації перевірок вчинено запис від 27.05.2005р. В акті зазначено, які документи використані при перевірці, до справи приєднанні копії наказів щодо проведення перевірки від 27.05.2005р. № 294, від 09.06.2005р. № 351, № 352, направлення на проведення перевірки від 27.05.2005р., у зв’язку з чим підстави для висновку, що перевірка позивача не була проведена відсутні». Частиною 5 статті 227 КАС України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. За таких обставин ,твердження позивача, що перевірка на підприємстві не проводилась є безпідставними. Перевірка була проведена на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Миколаївської області В.Мороза від 23.05.2005року (т.3 а.с. 54) , якою доручено провести позапланову перевірку ТОВ ”Аврора і Ко” з питань своєчасності, достовірності ,повноти нарахування та сплати податків і зборів , яка відповідно до ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України є обов’язковою для виконання, у зв»язку з чим твердження позивача, що перевірка проведена не правомірно є помилковими.

Стосовно визначення податкових зобов’язань, застосування штрафних санкцій і зменшення суми бюджетного відшкодування по оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням слід зазначити наступне:

По податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2005 року №0020923500/0 і №0020933500/0

Згідно податкового повідомлення-рішення від 24.06.2005 року № 0020923500/0 позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 373 552 грн. і застосована штрафна санкція у розмірі 373 552 грн.(т.1 а.с.10).

Підстави для визначення податкового зобов’язання відповідачем зазначені в акті перевірки від 16.06.2005 року в розділі 2.5. Податок на додану вартість (т.1 а.с.16-18).

Так, в акті перевірки відповідач зазначає про заниження позивачем у листопаді 2004 року податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 171 040 грн. по господарським операціям з ТОВ фірма “Фокс ЛТД”.

Як свідчать матеріали перевірки, докази, надані відповідачем (ухвала Господарського суду Житомирської області від 11.04.2002 року, довідка Житомирської ОДПІ від 22.05.2002р., акт від 22.05.2002р. Житомирської ОДПІ, повідомлення державного реєстратора про скасування державної реєстрації ТОВ «Фокс ЛТД»(т.4 а.с.66-69) ТОВ фірма “Фокс ЛТД” припинило своє існування як юридична особа з 17.06.2002 року, знято з обліку платника податків з 22.05.2002 року, його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 22.05.2002 року.

Відповідно припису пункту 7.2.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Отже, у позивача були відсутні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданих ТОВ фірма “Фокс ЛТД” по господарським операціям за листопад 2004 року.

Твердження позивача, що відповідач безпідставно визначив суму 171 040 грн. сумою податкового зобов’язання, оскільки 10.06.2005 року позивач самостійно виправив помилку, надавши податковому органу уточнюючу податкову декларацію за травень 2005 року, в якій збільшив суму податкового зобов’язання на 171040 грн. і самостійно розрахував штрафну санкцію у сумі 8 552 грн. (т.3 а.с.66-68) є хибними виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України №2181 якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст15 цього Закону) платник податку самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Разом з цим пунктом 17.2. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами “встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, уточнюючий розрахунок, декларація можуть бути подані платником до органу податкової служби у будь-який момент, але до початку його перевірки контролюючим органом та з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка проводилась в період з 27.05.2005 року по 07.06.2006 року з перервою з 08.06.2005 року по 16.06.2005 року. ТОВ ”Аврора і Ко” здійснило коригування податкового кредиту за листопад 2004 року в декларації за травень 2005 року, яка була подана до органу податкової служби тільки 10.06.2005 року, тобто вже після початку перевірки та саме в момент перерви в роботі проведення перевірки (з 08.06.2005 року по 16.06.2005 року). Відповідач в судовому засіданні зазначив, що в період проведення перевірки перевіряючим не було відомо про здійснення позивачем коригування податкового кредиту за листопад 2004 року, та що пояснень з цього приводу в момент проведення перевірки позивач не надав.

Отже відповідач правомірно визначив суму 171 040 грн. сумою податкового зобов’язання позивача.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) з такими суб’єктами підприємницької діяльності як АФ “Зелене господарство” на суму 328,4 грн., ТОВ “Класс-Лайн” на суму 12 673,51 грн., 1231,67грн. і 672,84 грн., ПП ВМП “Інтервал” на суму 558,83 грн. є правомірним, оскільки суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту на момент перевірки не були підтверджені податковими накладними, тобто позивачем допущено порушення підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що в момент проведення перевірки перевіряючим не були надані підприємством податкові накладні та пояснення по вищевказаним господарським операціям.

Під час розгляду справи позивачем не спростований факт відсутності накладних на момент перевірки, а лише зазначено, що єдиною ж причиною, яка призвела до ненадання податковій службі всіх необхідних документів є непредставлення перевіряючими належним чином оформлених документів на проведення перевірки і недопущення перевіряючих до перевірки.

В акті перевірки від 16.06.2005 року на сторінках 12-13 відповідач зазначив про порушення позивачем підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” при проведенні позивачем коригування податкового кредиту у липні –жовтні, грудні 2004 року: коригування здійснене без підтвердження податковими накладними, розрахунками коригування по податковій накладній, в тому числі:

липень 2004 року –зменшено податковий кредит на 412 988 грн.;

серпень 2004 року –збільшено податковий кредит на 7000 грн.;

вересень 2004 року –збільшено податковий кредит на 52151 грн.;

жовтень 2004 року –збільшено податковий кредит на 54000 грн.;

грудень 2004 року –збільшено податковий кредит на 298838 грн., що стало підставою для визначення відповідачем податкового зобов’язання по податку на додану вартість і зменшення суми бюджетного відшкодування по оскаржуваним рішенням.

Попередньою перевіркою від 17.06.2004 року встановлено, що підприємство 17.06.04р. надало до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійним виправленням помилок в податковій декларації за липень 2003р. (вх.30591 від 17.06.04р.) Цим уточнюючим розрахунком підприємство збільшило податковий кредит липня 2003 р. на суму ПДВ у розмірі 474 674 грн. При цьому перевіркою підтверджено відповідність суми ПДВ, задекларованої 17.06.2004р. ТОВ «Аврора і Ко»за липень 2003 року (згідно уточнюючого розрахунку), наданим до перевірки первинним документам та даним податкового та бухгалтерського обліку (сторінка 12 акту перевірки № 502/23-301/30625994 від 17.06.2004р.). Також зазначеним актом підтверджено, що підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за липень 2003 року у ТОВ «Аврора і Ко»є операція з купівлі-продажу у ВАТ «Дормашина»цілісного майнового комплексу (акт приймання-передачі від 17.06.2003р.) видані продавцем податкові накладні, та проведення ТОВ «Аврора і Ко»повної оплати за придбаний ЦМК.

Тобто, з 17 червня 2004 року у підприємства рахувалась сума ПДВ до відшкодування у сумі 473613 грн., яка виникла внаслідок віднесення до податкового кредиту ПДВ в сумі 474674 грн. по операції з ВАТ «Дормашина»і правомірність її визначення підтверджено актом перевірки № 502/23-301/30625994 від 17.06.2004р. (том 3 а.с. 186-189).

В податковій декларації з ПДВ за липень 2004 року (поданої підприємством 19.08.2004 року) ТОВ «Аврора і Ко»була допущена помилка - помилково зменшено суму податкового кредиту на суму 412 988 грн. (задекларовану 17.06.04 р. за липень 2003 р.), що призвело до помилкового завищення суми податкового зобов'язання і, відповідно, призвело до безпідставного зменшення на особовому рахунку підприємства суми бюджетної заборгованості (правомірність якої було підтверджено актом від 17.06.04 р.) на суму допущеної підприємством помилки (412 988 грн.).

Факт помилкового заниження підприємством суми податкового кредиту підтверджено й актом перевірки від 16.06.2005 року, на підставі якого прийняті відповідачем оскаржувані повідомлення-рішення (п. 4 висновків акту перевірки арк. 14 акту).

В подальшому самостійно виявивши допущену помилку, підприємство протягом періоду з серпня 2004р. по грудень 2004 року) здійснювало коригування суми ПДВ і відображало суми коригування в рядку 16 декларації («коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди») з поданням розрахунку коригування сум ПДВ, як того вимагає п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ.

Декларації з коригуванням (виправленням допущеної помилки) були подані підприємством до ДПІ за наступні періоди :

- за серпень 2004 р. - 7000 грн. (сума коригування);

- вересень 2004 р. - 52151 грн. (сума коригування);

- жовтень 2004 р. - 54 000 грн. (сума коригування);

- грудень 2004 р. - 298838 грн. (сума коригування), ( том 3 а.с. 137-148).

Відповідно до п. 5.8. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за № 250/2054: «Коригування податкового кредиту (рядок 16)»: «До цього рядка може включатися сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації».

ТОВ «Аврора і Ко»ця вимога Порядку була дотримана шляхом коригування суми податкового кредиту в деклараціях за серпень, вересень, жовтень та грудень 2004 року помилки, допущеної в податковій декларації за липень 2004 року.

Враховуючи вищевикладене твердження відповідача щодо проведення позивачем коригування податкового кредиту без підтвердження податковими накладними, розрахунками коригування по податковій накладній які б обґрунтовували правомірність віднесення суми ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, оскільки правомірність та обґрунтованість віднесення ТОВ «Аврора і Ко»сум ПДВ до податкового кредиту по операціям з ВАТ «Дормашина»вже було підтверджено попередньою перевіркою відповідача від 17.06.2004 року.

Відповідно до п.7.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ «зареєстровані в податковій інспекції декларації підлягають камеральній перевірці». Розділом V Методичних рекомендацій по попередньому розгляду декларацій з ПДВ, затверджених наказом ДПА України від 03.09.2004 р. № 515:

«Рядок 16 "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди", рядок 16.1 "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди" та рядок 16.2 "Інші випадки" повинен бути додаток 2 до декларації "Розрахунок коригування сум ПДВ", який містить повну інформацію про причини таких змін.

При проведенні камеральної перевірки декларацій з ПДВ, в яких заповнені рядки 8 та 16, інспектор, використовуючи додаток 2, з'ясовує причини коригування, правильність заповнення форми та відповідність цих коригувань законодавству. У випадку коли за, додатком 2 інспектор не може зробити відповідні висновки (через неповноту заповнення розрахунку коригувань), то додаткова інформація отримується від платника.

Позивач зазначив, що відповідач приймаючи від ТОВ «Аврора і Ко» податкові декларації з заповненим рядком 16.2 декларації здійснював камеральну перевірку декларацій (п. 7.7.5 Закону про ПДВ, пп. 4.2.2 «в»Закону 2181) на предмет дотримання арифметичних чи методологічних показників. За результатами розгляду податковим органом (відповідачем) не вказувалось на наявність таких помилок та не вимагалось від підприємства подання додаткових відомостей та документів на підтвердження проведення сум коригування.

Статтею 72 КАС України визначено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, що під час здійснення камеральної перевірки декларацій вимагалось від підприємства подання додаткових відомостей та документів на підтвердження проведення сум коригування, що спростовує твердження відповідача про те, що проводячи коригування підприємство зобов'язано було в обов'язковому порядку надавати первинні документи на підтвердження проведення коригування. Крім того, на вимогу суду відповідачем не надана книга обліку придбання позивачем товарів, робіт, послуг. В поясненнях відповідач зазначив, що документи на підприємстві позивача були вилучені 31.05.2005 року в ході проведення виїмки в межах розслідування кримінальної справи, при ознайомлені в Центральному районному суді м.Миколаєва з матеріалами кримінальної справи № 1-5-91/2007 відповідачем документа під назвою «книга обліку придбання, товарів, робіт, послуг» не виявлено, в ДПІ у Центральному районі такий документ не зберігається, що не дає можливості суду дослідити книгу обліку придбання позивачем товарів, робіт, послуг.

Так, як вбачається з матеріалів справи та згідно наданих пояснень представників сторін відповідач констатуючи в акті перевірки факти зменшення і збільшення сум податкового кредиту, не дослідив документи первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача, акт попередньої документальної перевірки, які свідчать про правомірність збільшення позивачем сум податкового кредиту за серпень-жовтень, грудень 2004 року.

Правомірність віднесення до податкового кредиту в серпні 2004 року –7000 грн., у вересень 2004 року –52151 грн., жовтень 2004 року –54000 грн., у грудні 2004 року –298838 грн., підтверджується актом документальної перевірки від 17.06.2004 року (т.3 а.с. 178-194), податковими накладними від ВАТ “Дормашина” (т.3 а.с. 195-197), Уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.3 а.с. 198), податковими деклараціями і розрахунками коригування сум ПДВ (т.3, а.с.137-148), поясненнями позивача.

Оскільки підстави для зменшення сум податкового кредиту за серпень –жовтень, грудень 2004 року у відповідача були відсутні, то відсутні і підстави для зменшення сум бюджетного відшкодування за грудень 2004 року .

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181, - у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно п.п. 17.1.6 п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181, - у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що відсутні підстави для накладення штрафу на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181, то відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 186 776 грн. податковим повідомленням рішенням від 24.06.2005 року № 0020923500/0.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 24.06.2005 року № 0020933500/0 слід скасувати в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 220 787 грн. та визначення штрафних санкцій в розмірі 88 314, 80 грн. Податкове повідомлення-рішення від 24.06.2005 року № 0020923500/0 слід скасувати в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 191 202 грн. та визначення штрафних санкцій в розмірі 282 377 грн.

По податковому повідомленню-рішенню від 24.06.2005 року № 0020913500/0.

Вказаним повідомленням рішенням відповідач визначив позивачу податкове зобов’язання по податку на прибуток за 2004 рік у сумі 470 360 грн. і застосував штрафну санкцію у розмірі 329 252 грн. у зв’язку з порушенням позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (т.3 а.с.14-16).

Відповідно до підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 4.1.6 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що до валових доходів відносяться суми отриманої платником податку у звітному періоді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Поняття безоплатно наданих товарів (робот, послуги) визначено пунктом 1.23 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

За результатами перевірки податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 470 360 грн. визначено позивачу внаслідок висновку відповідача, що господарська операція, здійснена між ТОВ «Аврора і Ко»та ТОВ «Фокс ЛТД» є безоплатною (тобто такою, внаслідок якої майно фактично передавалось, але без оплати).

Висновок відповідача про безоплатність операції спростовується вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.03.2007 року по кримінальній справі № 1-5-91/2007 р., яким встановлено, що вказана операція носила безтоварний характер (тобто, факту передачі товару не було), та була відображена підприємством по бухгалтерському та податковому обліку на підставі безтоварних накладних № 118 від 08.11.2004р., № 215 від 25.11.2004р.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вказана операція носить ознаки не безоплатної, а безтоварної, при цьому податкові наслідки безоплатної та безтоварної операцій різні.

Оскільки господарська операція, здійснена між ТОВ «Аврора і Ко» та ТОВ «Фокс ЛТД»носить безтоварний характер, то у ТОВ «Аврора і Ко»відсутні підстави для віднесення до валових витрат її вартісних показників та врахування цих показників в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, а у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва відсутні підстави для збільшення валового доходу платника на підставі безтоварних накладних № 118 від 08.11.2004р., № 215 від 25.11.2004р. на загальну суму 1026240,00 грн. з посиланням на п. 4.1.6 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток за 2004 рік відсутні , а звідси відсутні і підстави для застосування фінансових санкцій. Податкове повідомлення-рішення від 24.06.2005 року № 0020913500/0 слід скасувати.

Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, за таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 24.06.2005 року № 0020913500/0.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 24.06.2005 року № 0020933500/0 в частині зменшення бюжетного відшкодування в сумі 220 787 грн. та визначення штрафних санкцій в розмірі 88 314, 80 грн.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 24.06.2005 року № 0020923500/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 191 202 грн. та штрафних санкцій в розмірі 282 377 грн.

5. В решті позову відмовити.

Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя