Постанова № 3495617, 27.02.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2009 р. Справа № 2-а-14516/08

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання: Пивовар Інні Михайлівні

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, представники на підставі довіреностей

відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4, представники на підставі довіреностей

розглянувши матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Беркут Транс"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство “Беркут Транс”звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001122310/1, № 0001132310/1 від 09.10.2008 року.

Позов мотивовано наступним.

ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення -рішення:

№ 0001122310/1 від 09.10.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 571950 грн., в тому числі основний платіж -358163 грн., штрафні санкції -213787 грн.;

№ 0001132310/1 від 09.10.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 313556 грн., в тому числі основний платіж -200199 грн., штрафні санкції -113357 грн.

Вказані рішення прийняті на підставі акту № 1425/23/13338203 від 11.07.2008 року планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ПП “Беркут Транс”, а також рішення ДПІ у м. Вінниці № 28521/10/25-09/47 від 03.10.2008 р. про розгляд первинної скарги та рішення № 28823/10/25 від 08.10.2008 року про внесення змін до рішення ДПІ у м. Вінниці № 258521/10/25-09/47 від 03.10.2008 року.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки та прийнятих відповідачем рішеннях з наступних підстав.

Крім того, не погоджується з висновками, що позивачем не включено до складу валових доходів одержаних авансів і як наслідок занижено валові доходи на суму 182016 грн. Дані перевірки не відповідають фактичній вартості реалізованих покупцям товарів відповідно до даних бухгалтерського обліку, первинних документів та журналів-ордерів, а тому відповідач безпідставно завищив валові доходи за перевіряємий період на 87931 грн. Також перевіркою не враховано у зменшення валових доходів вартість повернених покупцями товарів, що відображені проводкою Д-т 704 К-т 361, що складає 488836,83 грн. (без ПДВ).

Перевіркою не враховано самостійне усунення позивачем виявленої помилки, а саме не включення до складу валових витрат вартості послуг по передпродажній підготовці товарів, що надані ПП ОСОБА_5 (Д-т 93 К-т 631) в сумі 1000178 грн. і відображення вказаної суми в рядку 04.1 податкової декларації за І півріччя 2007 року та в річній декларації за 2007 рік.

На думку позивача, відповідачем безпідставно збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 162826 грн. Так, ототожнення відповідачем звичайної ціни та митної вартості товару не відповідає вимогам ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому митна вартість товару не може застосовуватися для визначення бази оподаткування при подальшій реалізації товару на території України.

За таких підстав, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення -рішення № 0001122310/1, № 0001132310/1 від 09.10.2008 року.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що відповідачем безпідставно завищено об'єкт оподаткування з податку на прибуток в сумі 1580946 грн. Так, внаслідок недостовірного визначення фактичної вартості реалізованих покупцям товарів (послуг), відповідачем завищено валові доходи на 87931 грн. (відомості по рахунку 361 за відповідні квартали (графа К-т 70)). Відповідачем не зменшено валові доходи на суму 488 836,83 грн., що являється вартістю повернутих покупцями товарів (відомості по рахунку 361 за відповідні квартали (графа Д-т 70)). Не враховано в складі валових витрат 1004178 грн. -вартості послуг передпродажної підготовки транспортних засобів ФОП ОСОБА_5 (проводка Д-т 93 К-т 63). Тому, податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету завищено відповідачем на 395237 грн.

З підстав, викладених в позовній заяві позивач вважає, що перевіркою зайво донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість з реалізації імпортного товару на митній території України на суму 189340 грн. Крім цього, відповідачем безпідставно збільшено податкові зобов'язання за перевіряємий період на 36171 грн. з підстав нібито неправильного визначення дати виникнення податкових зобов'язань. Віднесення відповідачем довідки-рахунку до первинних документів та визначення першої події за цим документом, а не за актом приймання -передачі (накладної) суперечать вимогам п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”та ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Також позивач не підтримав заявлені в позовній заяві вимоги щодо безпідставного завищення відповідачем валових витрат на суму приросту (убутку) за 2007 рік на 19641 грн.

Враховуючи викладене, представники позивача просили суд скасувати оскаржувані рішення.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог обґрунтовуючи це наступним. Позивачем в порушення Інструкції, затвердженої наказом Міністерства фінансів України “Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування”від 30.11.99р. № 291, не ведеться облік авансів на субрахунку 681 “Розрахунки за авансовими одержаними”, в порушення цієї ж Інструкції цей облік ведеться на субрахунку 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”. Протягом 2007 року та І кварталу 2008 року позивачем отримано попередню оплату, яку не включено до декларації по податку на прибуток підприємства за відповідні періоди. Внаслідок чого порушено ст. 4 п.п. 11.3.1 п. 11.3. ст. 11 Закону, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме завищено валові доходи в сумі 182424 грн. в І, ІІ,ІV кварталах 2007 року та занижено валові доходи в сумі 364440 грн. в ІІІ кварталі 2007 року та І кварталі 2008 року. Податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість були визначені відповідачем виходячи з положень п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”і оскільки договірна ціна за якою позивач реалізував товари є меншою ніж звичайна ціна (митна вартість) такого товару, саме з розміру останньої необхідно визначати податкові зобов'язання. Враховуючи викладене, представники відповідача вважають, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки прийняті на підставі закону за виявлені порушення, які позивач допустив у своїй діяльності. Тому представники відповідача просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до акту № 1425/23/13338203 від 11.07.2008 року про результати виїзної планової документальної перевірки ПП “Беркут-Транс”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 01.04.2008 року, встановлено порушення позивачем:

ст. 3, ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3, 5.9. ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме занижено податок на прибуток в сумі 473904 грн., в тому числі: І квартал 2007 року -7776 грн., ІІ квартал 2007 р. -353099 грн., ІV квартал 2007 р. -100531 грн., І квартал 2008 року -12498 грн., завищено податок на прибуток в сумі 112014 грн., в тому числі: ІІІ квартал 2007 року -112014 грн.

п. 4.1 ст. 4 п.п. 7.3.1. п. 7.3 п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року у розмірі 200199 грн., в тому числі занижено податок на додану вартість у розмірі 226713 грн.: січень 2007 року -17183 грн., лютий 2007 р. - 86901 грн., квітень 2007 р. -46059 грн., травень 2007 р. -17134 грн., липень 2007 р. -4981 грн., серпень 2007 р. -17626 грн., вересень 2007 р. -10071 грн., січень 2008 р. -8898 грн., лютий 2008 р. -6603 грн., березень 2008 р. -11257 грн., та завищено податок на додану вартість у розмірі 26514 грн.: березень 2007 р. -9350 грн., червень 2007 р. -902 грн., жовтень 2007 р. -3159 грн., листопад 2007 р. -9345 грн., грудень 2007 р. -3759 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001122310/0 від 23.07.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 575787 грн., з яких основний платіж - 361890 грн., штрафна санкція -213897 грн.;

№ 0001132310/0 від 23.07.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 340070 грн., з яких основний платіж - 226713 грн., штрафна санкція - 113357 грн.

ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення № 28521/10/25-09/47 від 03.10.2008 року про розгляд первинної скарги ПП “Беркут Транс”на податкові повідомлення -рішення № 0001122310/0 від 23.07.2008 року про сплату 361890 грн. податку на прибуток та штрафної санкції -213897 грн. та № 0001132310/0 від 23.07.2008 року про сплату 226713 грн. податку на додану вартість і 113357 грн. штрафної санкції. Даним рішенням ДПІ у м. Вінниці: частково скасовано податкове повідомлення -рішення № 0001132310/0 від 23.07.2008 року в частині 26514 грн. нарахованого податку на додану вартість, а в іншій частині залишено без змін.; залишено без змін податкове повідомлення - рішення № 0001122310/0 від 23.07.2008 року про сплату 361890 грн. податку на прибуток та застосування штрафної санкції 213897 грн.; збільшено суму податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 17220 грн. і штрафну санкцію на 3806 грн., визначену у податковому повідомленні -рішенні ДПІ у м. Вінниці № 0001122310/0 від 23.07.2008 року.

ДПІ у м. Вінниці також прийнято рішення № 28813/10/25 від 08.10.2008 року про внесення змін до рішення ДПІ у м. Вінниці № 28521/10/25-09/47 від 03.10.2008 року, а саме: частково скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Вінниці № 0001132310/0 від 23.07.2008 року в частині 26514 грн. нарахованого податку на додану вартість, а в іншій частині рішення залишено без змін; частково скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Вінниці № 0001122310/0 від 23.07.2008 року в частині 3727 грн. нарахованого податку на прибуток і 110 грн. штрафної санкції, а в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

З урахуванням рішень прийнятих за наслідками розгляду скарги позивача, ДПІ у м. Вінниці 09.10.2008 року прийняті податкові повідомлення -рішення :

№ 0001122310/1 від 09.10.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 571950 грн., в тому числі основний платіж -358163 грн., штрафні санкції -213787 грн.;

№ 0001132310/1 від 09.10.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 313556 грн., в тому числі основний платіж -200199 грн., штрафні санкції -113357 грн.

Згідно акту перевірки та рішень відповідача прийнятих за наслідками розгляду первинної скарги позивача, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток стало порушення останнім статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме завищення валових доходів в сумі - 244027грн. в тому числі по періодам: І квартал 2007р. - 45527грн.; ІІ квартал 2007р. - 15922грн.; ІV квартал 2006р. -120975грн.; І квартал 2008р. - 61603грн. та заниження валових доходів, в сумі - 364440грн. в тому числі по періодам: III квартал 2007р. - 252846грн. ; І квартал 2008р. - 111594грн. Також встановлено, порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме завищено валові витрати на суму 2728814грн. в тому числі по періодам: І квартал 2007р. - 76633грн.; II квартал 2007р. - 1504949грн. III квартал 2007р. - 459978грн.; ІV квартал 2007р. - 687254грн.

Відповідач пов'язує вказані порушення з недотриманням позивачем норм Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну України “Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” від 30.11.99 р. № 291, а саме не здійснювався облік одержаних авансів на субрахунку 681 “Розрахунки за авансами одержаними”, а здійснення обліку авансів отриманих (суми попередніх оплат) на субрахунку 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”. На субрахунку 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”дана сума рахується з ПДВ.

Так, ПП “Беркут-Транс”протягом 2007року та І кварталу 2008року отримало попередню оплату відповідно до даних аналітичного обліку по рахунку 361.

Згідно “Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 (далі -Інструкція № 291), на субрахунку 681 “Розрахунки за авансами одержаними”ведеться облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. На рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” має, зокрема, субрахунок 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”.

За дебетом рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи передбачені нормами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”№ 290 від 29.11.1999.

Відповідно до даного Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, зокрема сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Визначення терміну "доходи" для цілей податкового обліку наведено у пп. 1.21 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334 (далі -Закон 334) зокрема, доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Серед іншого, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до положень пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається із викладеного вище, принципи визначення доходів у бухгалтерському обліку та у податковому обліку відрізняються моментом визначення дати виникнення (визнання, нарахування) доходів.

У податковому обліку діє принцип “першої події”, визначений приписами ст. 11 Закону № 334, у бухгалтерському обліку отримання передоплати (авансу) за продукцію, товари (реалізовані роботи, послуги, тощо) не має наслідку збільшення доходів.

Відповідно до Інструкції № 291 на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

За дебетом цього рахунку відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації. По кредиту даного рахунку обліковується сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає розмір дебіторської заборгованості контрагентів за одержану продукцію (роботи, послуги).

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" є активним й виникнення кредитового сальдо на ньому не допускається.

Тому, для бухгалтерського обліку передплат за продукцію (товари, роботи, послуги), отриманих від покупців та замовників Інструкцією № 291 передбачено використання окремого пасивного балансового субрахунку 681 “Розрахунки за авансами отриманими”. Даний субрахунок призначений для обліку та узагальнення даних щодо одержаних господарюючим суб'єктом авансів під поставку матеріальних цінностей або виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків такого господарюючого суб'єкта.

Отже, положеннями чинних у галузі бухгалтерського обліку нормативних актів, здійснення обліку передплат отриманих за товари (роботи, послуги) по рахунку бухгалтерського обліку 36 “Розрахунки із покупцями і замовниками”, не передбачено.

На цьому рахунку, як було зазначено вище, здійснюється облік та узагальнення інформації щодо вартості відвантажених покупцям товарів, наданих послуг, виконаних робіт (дебет рахунку), а також розміру отриманої від останніх оплати та фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги (кредит рахунку). Для обліку ж отриманих передплат передбачено використання субрахунку обліку 681 “Розрахунки за авансами отриманими”.

Враховуючи викладене, не проведення обліку, узагальнення передплат (авансів) за продукцію (товари) на окремому пасивному рахунку 681 “Розрахунки за авансами отриманими” суперечить приписам Інструкції № 291.

Разом з тим, згідно п.1.5 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 (далі -Порядок № 327), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 925 від 25.08.2005 року, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.6 Порядку № 327). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7. Порядку № 327).

Як визначено п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 271/7592, дані наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відтак, при донарахуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток використання лише даних регістрів бухгалтерського обліку не є достатнім. Такі дані, в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені даними податкового обліку.

Слід зазначити, що згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані саме первинних документів (які фіксують та підтверджують факти їх здійснення), а регістри бухгалтерського обліку призначені для узагальнення та систематизації такої інформації, необхідною умовою використання їх даних (для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності) можливе лише в разі, коли дані записів по бухгалтерським регістрам відповідають даним первинних документів на підставі яких такі записи були здійснені; в облікових регістрах за певний звітний період знайшли своє відображення всі первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій за відповідний період; відсутні факти повторного включення даних одних і тих самих первинних документів до таких облікових регістрів, або ж включення даних первинних документів за інші звітні періоди; дані первинних документів відображені по відповідних рахунках (субрахунках) обліку, тобто, щоб при перенесенні даних із первинних документів до облікових регістрів були дотримані вимоги щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, передбачені положеннями однойменної Інструкції.

Відтак, лише за умови дотримання всіх (перерахованих вище) вимог данні регістрів бухгалтерського обліку можна вважати такими, що базуються на даних первинних документів та відображають реальні результати фінансово-господарської діяльності певного суб'єкта господарювання.

В акті на підтвердження висновку про не включення до валового доходу отриманих передплат наявне лише посилання на дані регістрів бухгалтерського обліку, які не можуть слугувати достатньою підставою для визначення розміру отриманих позивачем валових доходів. Жодного посилання на первинні документи або конкретні господарські операції, які б підтвердили факти заниження валового доходу позивачем, в акті не наведено.

Відповідачем також не зазначено від яких конкретно суб'єктів господарювання позивач отримав передоплату, яку не включив до складу валових доходів відповідних звітних податкових періодів.

У зв'язку з вищевикладеним, наявність передплат у складі валових доходів позивача, що їх визначено перевіркою з даних регістрів бухгалтерського обліку за відповідні звітні податкові періоди, без підтвердження первинними документами, є недоведеною.

Згідно ст. 3 Закону № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 16.2 ст. 16 Закону № 334 податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.8, 16.9 та статті 6 цього Закону. Податок, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнює сумі, визначеній згідно з пунктом 16.2 цієї статті, яка зменшена на вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

В акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства відображені в п. 3 “Перевірка правильності ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства”з посиланням на підпункти 3.1.1. “Валовий дохід”та 3.2.1 “Валові витрати”, 3.1.4 “Податок на прибуток”.

Згідно акту перевірки позивачем завищено валовий дохід за перевірені періоди на загальну суму 244027грн. в тому числі по періодам: І квартал 2007р. - 45527грн.; ІІ квартал 2007р. - 15922грн.; ІV квартал 2006р. -120975грн.; І квартал 2008р. - 61603грн. та занижено валові доходи в сумі - 364440грн. в тому числі по періодам: III квартал 2007р. - 252846грн. ; І квартал 2008р. - 111594грн., шляхом включення до складу валового доходу передплат (авансів) від суб'єктів підприємницької діяльності за вказані періоди, відповідно до виданих оборотно-сальдових відомостей по рахунках 36.

В акті перевірки зазначено, що ПП “Беркут-Транс”завищено валові витрати на суму 2728814грн. в тому числі по періодам: І квартал 2007р. -76633 грн.; ІІ квартал 2007р. - 1504949грн., Ш квартал 2007 р. - 459978грн. ; IV квартал 2007р. - 687254грн. Вказане порушення являється наслідком заниження валових витрат в результаті того, що підприємством було віднесено до валових витрат, витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем не прийнято до уваги те, що за перевіряємий період покупцями було повернуто позивачу товару на суму 488 836,83 грн., що підтверджується відомостями по рахунку 361 за відповідні квартали (графа Д-т 70); первинними документами дослідженими у судовому засіданні, а саме: реєстром документів за 1, 2, 3 квартали 2007 року "Приходно накладні (товари) повернення"; реєстром документів за 1 квартал 2008 року "Приходно накладні (товари) повернення"; актами про видачу грошових коштів, приходними накладними за вказані періоди; журналами - ордерами та відомостями по рахунку 36.1 "Розрахунки з покупцями" за вказані квартали.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Отже, лише у пунктах 5.3-5.8 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження щодо включення певних витрат до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на суми витрат є підставою для не включення таких сум до складу валових витрат.

Витрати здійснені позивачем по оплаті виконаних роботах ФОП ОСОБА_5 з передпродажної підготовки автомобілів на суму 1004178 грн. підтверджується актами виконаних робіт, реєстром актів виконаних робіт, журналами проводок за 1 квартал 2007 року.

Законом № 334 не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.11 ст. 5 Закону №334, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

У відповідності до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Висновок про завищення валових витрат та завищення і заниження валового доходу відповідач зробив шляхом порівняння даних перевірки з даними декларацій з податку на прибуток, що зведені у таблицях в підпунктах 3.1.1. “Валовий дохід”, 3.2.1 “Валові витрати”, 3.1.4 “Податок на прибуток”.

З наведених у таблицях порівнянь видно, що позивачем в цілому був занижений скоригований валовий дохід та в цілому завищені валові витрати у податкових періодах.

Відповідачем не здійснено порівняння даних оборотно-сальдових відомостей по рахунках 36, зібраних на підставі первинних документів позивача, з даними вторинного бухгалтерського обліку.

В підтвердження висновку податкової перевірки про завищення і заниження валового доходу та завищення валових витрат в цілому, як зазначено у таблицях, відповідач не навів жодних даних про дослідження ним первинних документів позивача, які стали підставою для цього висновку.

Дані у графах "За даними перевірки" не підтверджуються первинними документами та не відповідають сукупності зібраних у справі доказів.

Як встановлено судом з матеріалів перевірки та показів свідка ОСОБА_6, при проведенні перевірки, а також нарахування податкового зобов'язання позивачу, відповідачем не прийнято до уваги витрати здійснені позивачем на оплату послуг передпродажної підготовки товарів, що надавались ПП ОСОБА_5 в сумі 1000178 грн. Вказані витрати позивачем, в наслідок помилки, не було відображено в бухгалтерському обліку за 2006 рік, а відображено в І півріччі 2007 року та в рядку 04.1. декларації за І півріччя 2007 року та в річній декларації за 2007 рік.

Суд вважає, що неприйняття даних витрат до уваги безпідставне, оскільки надання таких послуг підтверджується первинними документами, а саме актами виконаних робіт по передпродажній підготовці автомобілів, які оформлені ПП “Беркут - Транс”та ФОП ОСОБА_5, реєстром актів виконаних робіт, журналами проводок за 1 квартал 2007 року.

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 137 від 28.05.1999 року, передбачена можливість виправлення помилок,допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, яка здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку непокритого збитку. Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності (п. 5). Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація (п. 6). Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї ж самої статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки (п. 7). Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди (п. 8).

Таким чином, виявивши самостійно помилку, позивач у відповідності до приписів Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6, усунув вказану помилку, включивши понесені ним витрати в 2006 році на початок звітного періоду 2007 року, і в подальшому відобразивши її в податкових деклараціях за І півріччя 2007 року та в річній декларації за 2007 рік.

Враховуючи викладене, нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток суд не вважає обґрунтованим та підтвердженим.

Відтак, правомірність податкового повідомлення-рішення № 0001122310/1 від 09.10.2008 року відповідачем не доведено.

За таких підстав, податкове повідомлення - рішення № 0001122310/1 від 09.10.2008 року підлягає скасуванню, як необґрунтоване та таке, що не відповідає вимогам закону.

Відносно позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001132310/1 від 09.10.2008 року, судом встановлено наступне.

Як слідує з акту перевірки № 1425/23/13338203 від 11.07.2008р., а також рішень за наслідками розгляду скарги позивача, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі визначеному у оскаржуваному рішенні є порушення допущені позивачем, а саме при визначені бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки вживаних автотранспортних засобів використано вартість поставки автотранспортних засобів, встановлену на основі усної домовленості з покупцем, та не враховано при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", який доповнено абзацом наступного змісту: "у разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами".

Перевіркою також встановлено, що на порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168 позивач не вірно визначав дату виникнення податкових зобов'язань в результаті чого занижено податкове зобов'язання за лютий 2007р на 51250 грн., квітень 2007р на 9494грн., серпень 2007р на 17626 грн., вересень 2007р на 37441 грн., січень 2008р на 5161 грн., лютий 2008р - 6603 грн., березень 2008р на 10555 грн. та завищено податкове зобов'язання за січень 2007р на 1907 грн., березень 2007р на 47347 грн., травень 2007р на 1560 грн., червень 2007р на 11119 грн., липень 2007р на 4498 грн. жовтень 2007р на 8442 грн., листопад 2007р на 5751 грн., грудень на 21336 грн.

В ході перевірки встановлено, що підприємство визначає дату виникнення податкових зобов'язань не по події, що сталася першою (попередній оплаті), а по даті відвантаження товарів.

Суд не погоджується з вказаним висновком відповідача, з наступних підстав.

У відповідності до п.п. 1.6. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”(далі Закон № 168), податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону №168, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону №168, база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону №168, датою виникнення  податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вже зазначалося вище, у разі застосування даних бухгалтерського обліку для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку на додану вартість, такі дані (в обов'язковому порядку) повинні бути порівняні із даними регістрів податкового обліку: книгами обліку продажу товарів (робіт, послуг), - для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку; книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг) - для визначення розміру податкового кредиту, на суму якого такий платник податків отримує право зменшити свої податкові зобов'язання за відповідний звітний період.

Таким чином, дані регістрів бухгалтерського обліку не можуть бути достатнім підтвердженням факту заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відтак, висновки відповідача викладені в акті перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість визнаються судом необґрунтованими.

Окрім того, відповідач, посилаючись на ст.ст. 259, 261 Митного кодексу України, Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р., п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору.

Однак з таким висновком суд не може погодитись, та вважає прийняте на підставі зазначеного вище акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0001132310/1 від 09.10.2008 року, з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України, Митний кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу всі вживані автомобілі, в зв'язку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу вживаних автомобілів, що підтверджується і актом перевірки і поясненнями представників сторін в судовому засіданні. Таким чином митну вартість до них не можна застосовувати.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Посилання відповідача на п.п.1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання, є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення”вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Статтею 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 559 встановлено перелік об'єктів державного цінового регулювання на 2007/08 маркетинговий рік, до якого вживані автомобілі не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на вживані автомобілі.

Також безпідставним є застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв'язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

Крім того, у відповідності до п. 1.20.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 даного Закону).

Як встановлено судом, відповідач при визначенні звичайних цін не було виконано вимоги до процедури, передбачені підпунктом 1.20.8 та підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, відповідачем не було доведено, що ціни продажу, які застосовував позивач були нижчими за звичайні ціни.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість його припущень про те, що договірна ціна на реалізовані позивачем транспортні засоби більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них, відповідно, що базу оподаткування операцій з поставки транспортних засобів необхідно визначати звичайними цінами. В акті перевірки від 11.07.2008 року відсутні розрахунки визначення звичайних цін на вживані транспортні засоби, будь-які відомості щодо них, обґрунтованість визначення такої ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач не довів правомірність своїх рішень, а його заперечення на позов не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

 Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0001122310/1, № 0001132310/1 від 09.10.2008 року.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до платіжного доручення № 340 від 29.09.2008 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., який підлягає присудженню на його користь.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 160, 161 - 163, 167, 186, 255 - 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001122310/1, № 0001132310/1 від 09.10.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства "Беркут Транс" документально підтверджений розмір судового збору - 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

  Повний текст постанови оформлено: 04.03.09

Суддя/підпис/ Мельник-Томенко Жанна Миколаївна