Постанова № 3494306, 04.02.2009, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

"04" лютого 2009 р. Справа № 17/206а/16а (16/256/17)

м. Чернігів «04 »лютого 2009 року

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Пищолка А.Г.

Представників позивача: ОСОБА_1. -особисто, паспорт;

ОСОБА_2 -представник, усна заява Позивача.

Представників відповідача: Тимошенко Н.Ю., гол. держподатінспектор, дов.№13/9/10-010 від 08.01.2009р.;

Гольцева Н.М. -ст. держподатревізор-інспектор, дов.№19/9/10-010 від 08.01.2009р.

матеріали справи №(16/256/17)-17/206а/16а

За ПОЗОВОМ: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

АДРЕСА_1

До ВІДПОВІДАЧА: Державної податкової інспекції у м. Чернігові

14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

Про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

СУТЬ СПОРУ:

Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1пред'явлено позов про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у місті Чернігові та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 12.12.2006р. №0003641720/0, якими СПД ОСОБА_1. визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 18420,50 грн., в тому числі 12167,00 грн. основного платежу і 6253,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0003631720/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 12154,40 грн. основного платежу з наступних підстав.

Перевірка проведена без участі Позивача. Крім того, в ніч на 02 січня 2005 року у нього була крадіжка особистого майна та документів підприємницької діяльності. Про крадіжку було повідомлено податкову службу і з дати крадіжки підприємницькою діяльністю Позивач не займався і доходу не мав.

Відповідач позовних вимог не визнає, вважаючи перевірку проведеною згідно вимог чинного законодавства, а прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши надані письмові докази, суд

ВСТАНОВИВ :

З 27 листопада по 01 грудня 2006 року Державною податковою інспекцією у місті Чернігові була проведена комплексна документальна перевірка фінансового-господарської діяльності з питань дотримання СПД ОСОБА_1 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.03р. по 18.05.05р.

За результатами перевірки складений акт №1216/17-219/НОМЕР_1 від 01.12.06р.

На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у місті Чернігові 01.12.2006р. прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 12.12.2006р. №0003641720/0, яким СПД ОСОБА_1. визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 18420,50 грн., в тому числі 12167,00 грн. основного платежу і 6253,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0003631720/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 12154,40 грн.

Вважаючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення незаконними та необґрунтованими, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся з позовом про їх скасування та визнання неправомірними дій.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.11 вищевказаного Кодексу:

“Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.”

Відповідно до ч.2 ст.69 зазначеного Кодексу:

«Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.»

Згідно ч.ч.4,5 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

«Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

«1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.»

Згідно акту перевірки ОСОБА_1. зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності Новозаводською районною радою м. Чернігова 24.11.00р., взятий на податковий облік 05.12.00р. згідно заяви від 05.12.00р. вх.№795, зареєстрований платником ПДВ 13.02.03р. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.01.05р. в зв`язку з його викраденням.

Згідно ч.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N509-XII (далі Закон №509):

“Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.”

Відповідно до п.6 ч.6 ст.11-1 Закону №509:

«Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11-2 Закону №509:

«Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.»

Перевірка проведена відповідно до затвердженого плану перевірки на підставі направлення №2358 від 27.11.06р. головним державним податковим ревізором-інспектором сектору документальних перевірок відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Чернігові Пряхою Оксаною Василівною.

Листом ДПІ у м. Чернігові від 10.11.2006 року №21750/М/17-216, який отриманий Відповідачем особисто 30.11.06р, що підтверджується повідомленням про вручення №1162, СПД -фізична особа ОСОБА_1. повідомлявся особисто про проведення документальної перевірки з проханням надати необхідні документи для проведення даної перевірки з метою зняття з обліку СПД - фізичної особи як платника податку відповідно до Наказу ДПА України від 19.02.199? року №80 „Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків".

Крім того, листом ДПІ у м. Чернігові від 28.11.2006 року №22740/М/17-216, який отриманий Відповідачем особисто 30.11.06р, що підтверджується повідомленням про вручення №1265, СПД -фізична особа ОСОБА_1. повідомлявся особисто про проведення документальної перевірки з метою зняття з обліку СПД - фізичної особи як платника податку, йому було надіслано повідомлення про проведення перевірки та повідомлено про дату ознайомлення з результатами перевірки та отримання акту.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.11-1 Закону №509:

«Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.»

Таким чином, необхідність повідомлення передбачена лише для планової перевірки, яка в даному випадку не проводилася.

Акт перевірки №1216/17-219/НОМЕР_1 від 01.12.2006 року підписаний Позивачем особисто 01.12.2006 року

З урахуванням викладеного, суд не вбачає з боку Відповідача порушення підстав та порядку проведення позапланової перевірки.

Як зазначено у висновках акту, перевіркою було встановлено порушення Позивачем:

1. Ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про прибутковий податок з громадян”:

 - СГД ОСОБА_1. не в повному обсязі включив до декларацій про доходи валовий до хід, отриманий ним на розрахунковий рахунок за реалізований інструмент. Зазначене по рушення призвело до заниження валового доходу в 4 кварталі 2003 року на 27155,44 грн., у 2004 році - на 33789,91 грн., у 2005 році - на 290 грн.

- СГД ОСОБА_1. включив до валових витрат в деклараціях про доходи суми витрат, які не підтверджені документально. Зазначені порушення привели до завищення валових ви трат у 4 кварталі 2003 року на 346,75 грн., у 2004 році - на 234,78 грн., а також до зани ження валових витрат у 1 кварталі 2005 року - на 113,13 грн..

2. Ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про прибутковий податок з громадян”: СГД ОСОБА_1. не подав до ДПІ у М.Чернігові декларацію про доходи за 1 півріччя 2005 року.

3. п. "а" п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість": СГД ОСОБА_1. не подав до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з ПДВ за січень 2005 року.

4. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість": СГД ОСОБА_1. включав до податкового кредиту в податкових деклараціях по ПДВ протягом періоду, що перевіряється, суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними (іншими подібними документами). Внаслідок зазначеного порушення підприємцем зави щений податковий кредит у жовтні-грудні 2003 року на 5431 грн., у 2004 році - на 6736 грн.

Як вбачається з описової частини акту перевірки та його висновків, перевіркою було встановлено наступне.

І. Податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року N13-92 (далі Декрет):

«Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно абз. «б»ч.1, ч.2 ст.14 Декрету:

«1. З доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється:

б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.»

2. Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:

· декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи;

· матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами;

· отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом.»

Перевіркою правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб було встановлено наступне.

Внаслідок порушення ведення обліку доходів та витрат перевіркою встановлено заниження чистого оподаткованого доходу у 4 кварталі 2003 року на 27502,19 грн., у 2004 році -на 34024,69 грн., у 2005 році -на 176,87 грн.

Чистий оподатковуваний доход за 4 кв. 2003 р. становить 27483,19 грн.

Згідно декларацій про доходи, поданих до ДПІ у м. Чернігові, чистий оподатковуваний доход за 9 місяців 2003р. становить 383 грн. Перевіркою не встановлено наявність основного роботи у СГД ОСОБА_1. та отримання ним інших доходів.

Загальна сума чистого доходу за 2003 рік становить 27866,19 грн., середньомісячний доход -2322,18 грн., прибутковий податок за місяць становить 642,35грн., прибутковий податок за 2003 рік -7708,20 грн.

Згідно перерахунку податків за 2003 рік, проведеного ДПІ у м. Чернігові, прибуткового податку не нараховано. Донараховано прибуткового податку за 2003 рік -7708,20 грн.

Чистий (оподатковуваний доход) за 2004 рік становить 34096,69 грн. Нараховано податку з доходів фізичних осіб 4432,57 грн.

Згідно перерахунку податків за 2004 рік нараховано податку з доходів фізичних осіб за даними декларації про доходи 9,36 грн. Донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік -4423,21 грн.

Чистий (оподатковуваний доход) за І півріччя 2005р. становить 176,87 грн. Нараховано податку з доходів фізичних осіб 22,99 грн.

Перерахунок податку за період з 01.01.2005р. по 18.05.2005р. ДПІ у м. Чернігові не проводився. Донараховано податку з доходів фізичних осіб за І півріччя 2005р. -22,99 грн.

Усього донараховано податку з доходів фізичних осіб 12154,40 грн.

ІІ. Податок на додану вартість.

З п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1. ст. 4, п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 (в редакції чинній на момент перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) про порушення яких зазначено в акті перевірки, вбачається наступне:

„3.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

4.1. База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

7.2.3. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

7.2.6. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

7.4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

7.4.5. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього  пункту).

7.5. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

· або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).”

За результатами перевірки правильності нарахування податку на додану вартість було встановлено:

- за жовтень 2003 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 8233 грн., сума ПДВ складає 1647 грн.;

- за листопад 2003 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 12717грн., сума ПДВ складає 2543 грн.;

- за грудень 2003 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 6600 грн., сума ПДВ складає 1320 грн.;

- за січень 2004 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 2333 грн., сума ПДВ складає 467 грн.;

- за лютий 2004 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 1167 грн., сума ПДВ складає 233 грн.;

- за березень 2004 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 1575 грн., сума ПДВ складає 315 грн.;

- за квітень 2004 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 7000 грн., сума ПДВ складає 1400 грн.;

- за липень 2004 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 1875 грн., сума ПДВ складає 375 грн.;

- за серпень 2004 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 5071 грн., сума ПДВ складає 1014 грн.;

- за вересень 2004 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 1508 грн., сума ПДВ складає 302 грн.;

- за жовтень 2004 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 8333 грн., сума ПДВ складає 1667 грн.;

- за грудень 2004 року обсяги продажу без урахування ПДВ становлять 5542 грн., сума ПДВ складає 1108 грн.

Також перевіркою встановлені порушення:

- п."а" п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість": СГД ОСОБА_1. не подав до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з ПДВ за січень 2005 року.

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість": СГД ОСОБА_1. включав до податкового кредиту в податкових деклараціях по ПДВ протягом періоду, що перевіряється, суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними (іншими подібними документами). Внаслідок зазначеного порушення підприємцем зави щений податковий кредит у жовтні-грудні 2003 року на 5431 грн., у 2004 році - на 6736 грн.

Згідно п.п.17.1.7, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181-ІІІ:

«17.1. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

17.1.1. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

17.1.3. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.»

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону

4.2.2. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.»

За результатами перевірки донараховано ПДВ -18420,50 грн., в тому числі 12167,00 грн. основного платежу і 6253,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.02.2008 року по справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково -дослідного інституту судових експертиз (м. Чернігів, просп. Миру, 44)

Зазначеною ухвалою на вирішення експертів поставлені наступні запитання:

- чи підтверджується документально зазначене в акті державної податкової інспекції у місті Чернігові від 01.12.2006р. №1216/17-219/НОМЕР_1 заниження податкового зобов'язання з податку на доходи СПД ОСОБА_1. за перевірений період на загальну суму 12154,4 грн.?

- яку суму податку на доходи повинен був сплатити СПД ОСОБА_1. в період з 01.10.2003р. по 18.05.2005р. в цілому та окремо за кожний із звітних періодів?

- чи підтверджується документально зазначене в акті державної податкової інспекції у місті Чернігові від 01.12.2006р. №1216/17-219/НОМЕР_1 завищення податкового кредиту з податку на додану вартість СПД ОСОБА_1. у жовтні -грудні 2003 року на 5431 грн., у 2004 році -на 6736 грн.?

- яку суму податку на додану вартість повинен був сплатити СПД ОСОБА_1. в період з 01.10.2003р. по 18.05.2005р. в цілому та окремо за кожний із звітних періодів?

За результатами експертизи 09.12.08р. складено висновок №282-ц судово-економічної експертизи.

По першому питанню: відповідно донаданих документів, документально підтвердити заниження податкового зобов'язання по податку на доходи СПД ОСОБА_1. за період з жовтня 2003 року по січень 2005 року на загальну суму 12154,40 грн., зазначене в акті Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 01.12.2006 р. №1216/17-219/НОМЕР_1, не видається за можливе, з причин, викладених у дослідженні.

По другому питанню: питання не відноситься до завдань судово-економічної експертизи.

По третьому питанню: за наданими документами, документально підтвердити завищення податкового кредиту з податку на додану вартість СПД ОСОБА_1. за період у жовтні-грудні 2003 року на 5431,00 грн., у 2004 році на 6736,00 грн., зазначене в  акті Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 01.12.2006 р. №1216/17-219/НОМЕР_1, не видається за можливе.

По четвертому питанню: питання не відноситься до завдань судово-економічної експертизи.

Причиною неможливості надання відповідей на поставлені 1 і 3 питання експертом в описовій частині висновку зазначене не надання первинних документів для визначення валових витрат щодо податку з доходів фізичних осіб та для визначення витрат, які Позивачем віднесені до податкового кредиту щодо податку на додану вартість.

При цьому, експертом зазначено, що дані щодо отриманих доходів, понесених витрат у зв`язку з одержанням доходів, які зазначені СПД ОСОБА_1 в Деклараціях про доходи підприємця не відповідають даним, які зазначені в Книзі обліку доходів витрат підприємця, що займається торгівельною діяльністю №8058/2 від 15.12.00р. та даним отриманої суми виручки від реалізації товарів (інструментів), що надійшла на особовий рахунок підприємця.

Суми невідповідностей наведені у відповідній порівняльній таблиці: а саме, по деклараціях валовий доход за перевіряємий період становить 1015 грн., за даними Книги обліку доходів і витрат -47082,58грн., за даними банківських виписок -62258,34грн. Витрати по деклараціях -962 грн., за даними Книги обліку доходів і витрат -47037,63грн.

З викладених у висновку експерта фактів, що дані, які зазначалися Позивачем в Книзі обліку доходів витрат, дані про рух коштів за реалізований товар по банківському рахунку не співпадають з даними, які Позивач зазначав в Деклараціях про доходи підприємця, та безпосередньо між собою (книга та банківські виписки), вбачається, що податковий та бухгалтерський облік вівся СПД ОСОБА_1. неналежним чином і дані податкових декларацій не відповідають в повній мірі дійсності.

Як вбачається з акту перевірки та письмових пояснень Відповідача, в зв`язку з ненаданням Позивачем первинних документів на перевірку, фактичний обсяг продажу було встановлено згідно наданих на перевірку Позивачем банківських виписок, в яких зазначено загальну суму та суму ПДВ.

Як вбачається з висновку експерта, аналогічно банківськими виписками користувався при розрахунках і експерт.

Книга обліку доходів та витрат під час проведення перевірки до ДПІ у м. Чернігові надана не була, а відтак при перевірці не використовувалась.

Необхідні для перевірки первинні документи СПД -фізичною особою ОСОБА_1 надані не були ні ДПІ у м. Чернігові, ні експерту.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ніч на 02 січня 2005 року у Позивача були викрадені особисте майно та документи підприємницької діяльності, про що він повідомив Відповідача. Як зазначено у позовній заяві, фактично з цієї дати Позивач більше підприємницькою діяльністю не займався і ніякого доходу не мав.

Згідно довідки від 04.01.05р. Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області 03.01.05р. Позивач звернувся з заявою до міськвідділу за фактом крадіжки з його квартири печатки ПП „Маджуга Петро Прокопійович”, свідоцтв про реєстрацію приватного підприємця, платника ПДВ, платника пенсійного фонду, первинних документів про працю приватного підприємця та чистих бланків довіреностей строгої звітності.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України:

«Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.»

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23.03.05р., зокрема, встановлено, що в ніч 2 січня 2005 року ОСОБА_3., з метою таємного викрадення чужого майна проник в квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрав електропилу, вартістю 200 грн., з набором пил на суму 55 грн., електродриль, вартістю 160 грн. з набором свердл на суму 30 грн., сумку, яка для потерпілого ніякої матеріальної цінності не представляє, та телефон „Панасонік”, вартістю 100 грн., а всього на загальну суму 545 грн., що належить ОСОБА_1.

Таким чином, ні з описової частини вироку, ні з зазначених у ньому свідчень підсудного ОСОБА_3. не вбачається крадіжки у Позивача саме первинних документів підприємницької діяльності.

В свою чергу довідка міліції підтверджує факт звернення Позивача з заявою про крадіжку документів, проте не сам факт крадіжки, який може встановлюватися лише відповідним судовим рішенням по кримінальній справі, а саме вироком чи постановою.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до ч.3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»:

„До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно ч.ч.4-6 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР6

«Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.»

Відповідно до п.п.5.2.6. п.5.2. ст.5 даного Закону:

„5.2. До складу валових витрат включаються:

«5.2.6. Суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.»

Таким чином, вищевказані норми дають право платнику податків у разі втрати первинних документів письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів, зокрема через контрагентів, з якими відбувалися відповідні господарські операції. В разі поновлення зазначених документів у наступних періодах, підтверджені витрати включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Письмових доказів повідомлення ДПІ у м. Чернігові про крадіжку документів з доказами поновлення первинних документів та вжитих відповідних заходів Позивачем суду не представлено.

На підставі вищезазначеного, суд не може прийняти посилання Позивача на відсутність у нього первинних документів, як на доказ незаконності перевірки, проведеної ДПІ у м. Чернігові, та необґрунтованість її висновків.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що ДПІ у м. Чернігові було обґрунтовано визначено валовий дохід щодо податку з доходів фізичних осіб та обсяги продажу з податковими зобов`язаннями по податку на додану вартість на підставі банківських виписок про надходження коштів за реалізований товар по банківському рахунку СПД ОСОБА_1. за відсутності інших первинних документів, що підтверджують грошові надходження Позивача.

При цьому суд враховує, що сума надходжень по банківських виписках по акту перевірки різниться від експертизи на незначну суму 12,87грн., причини розбіжності пояснені Відповідачем у відповідних письмових доповненнях до відзиву, що підтверджує вірність обрахування сум надходжень, визначених в акті перевірки.

Також з урахуванням викладеного, та враховуючи не надання Позивачем податкових накладних, які підтверджують суми податкового кредиту, суд доходить висновку про обґрунтованість висновку Відповідача про порушення Позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, що СПД ОСОБА_1. включав до податкового кредиту в податкових деклараціях по ПДВ протягом періоду, що перевіряється, суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними, внаслідок чого ним зави щений податковий кредит у жовтні-грудні 2003 року на 5431грн., у 2004 році - на 6736 грн., тобто ці суми перевіряючими обґрунтовано виключені з податкового кредиту Позивача.

Крім того, з врахуванням відсутності первинних документів, Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про прибутковий податок з громадян” в частині визначення валових витрат, а саме СПД ОСОБА_1. включив до валових витрат в деклараціях про доходи суми витрат, які не підтверджені документально. Зазначені порушення привели до завищення валових ви трат у 4 кварталі 2003 року на 346,75 грн., у 2004 році - на 234,78 грн., а також до зани ження валових витрат у 1 кварталі 2005 року - на 113,13 грн.

Лише не підтверджені суми були виключені з валових витрат.

Проте, експертом у висновку було зазначено наступне.

Відповідно до вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про прибутковий податок з громадян” та п.13 „Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. №12, для розрахунку витрат, що не підтверджені документально, податковими органами застосовуються норми витрат до суми валового доходу від здійснення торгівельної діяльності в розмірі 25%.

При умові, що розрахунковий розмір витрат підприємця становить 25% від розміру валового доходу (суми виручки, що надійшла на особовий рахунок підприємця), то розмір податку з доходів підприємця за період з жовтня 2003 року по січень 2005 року становить 7621,52 грн., а саме:

- за IV квартал 2003 року -4300,32 грн.;

- за І квартал 2004 року -485,58 грн.;

- за ІІ квартал 2004 року -648,60 грн.;

- за ІІІ квартал 2004 року -804,31 грн.;

- за IV квартал 2004 року -1347,87 грн.;

- за І квартал 2005 року -34,84 грн.

Прибутковий податок за IV квартал 2003 року розраховано згідно вимог ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92р. №13-92.

Податок з доходів фізичних осіб за період з січня 2004 року по січень 2005 року розрахований відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. №889- IV, тобто за ставкою 13%.

ДПІ у м. Чернігові з даним висновком експерта не погодилася зазначивши наступне.

До декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-який формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

ФОП ОСОБА_1 на перевірку були надані банківські виписки руху коштів по розрахунковому рахунку, згідно яких до суми валових витрат при перевірці було віднесено суму сплаченого ПДВ, сплату за розрахунково-касове обслуговування, внески до Пенсійного фонду.

Згідно ст.13 Декрету та при умові, якщо витрати взагалі не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються за нормами, визначеними Головною Державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву, затвердженими Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93 р. № 36-32.

У даному випадку валові витрати ФОП ОСОБА_1. були частково підтверджені та враховані при проведенні перевірки. Валові витрати обраховувалися під час проведення перевірки на підставі наданих ФОП ОСОБА_1 банківських. виписок по розрахунковому рахунку.

Дані доводи ДПІ у м. Чернігові суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»:

«Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву».

Згідно ч.3 п.13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. №12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993р. за N64:

«Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N6 до цієї Інструкції.»

Як вбачається з даних норм чинного законодавства та норм витрат, дані норми витрат щодо суми валового доходу розроблені на виконання ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та визначені Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву для визначення витрат підприємця в разі відсутності їх документального підтвердження на підставі усереднених статистичних показників затратності певних видів діяльності.

Згідно додатку №6 до даної Інструкції, норми витрат до суми валового доходу від здійснення торгівельної діяльності становлять 25%, тобто при здійсненні саме торгівельної діяльності в середньому витрати підприємця складають 25% від валового доходу.

ДПІ у м. Чернігові за результатами перевірки визначено Позивачу валовий дохід за період з ІV кварталу 2003 року по І квартал 2005 року складає 27552,44грн. + 34407,91грн. + 290 грн. = 62250,35 грн.

Разом з тим, частково підтверджені на думку ДПІ у м. Чернігові і прийняті до уваги при визначенні податку з доходів фізичних осіб валові витрати за цей же період складають 69,25 грн. + 311,22 грн. + 113,13 грн. = 493,60 грн.

Таким чином, валові витрати Позивача, визначені ДПІ у м. Чернігові за результатами перевірки, складають 493,60 грн. / 62250,35 грн. х 100% = 0,8% замість 25% (тобто менше в 30 раз) норм витрат, розроблених самою Головдержподатінспекцією за погодженням з Мінекономіки та Держкомпідприємництва для даного виду діяльності.

З урахуванням викладеного, суд не може прийняти до уваги доводи ДПІ у м.Чернігові, що валові витрати підприємця враховуються за вищевказаними нормами тільки якщо вони взагалі не можуть бути підтверджені документально, а в даному випадку валові витрати ФОП ОСОБА_1. були частково підтверджені та враховані при проведенні перевірки, оскільки такі враховані частково витрати взагалі не відповідають усередненій Головдержподатінспекцією затратності даного виду діяльності, а отже не можуть відповідати і дійсним витратам Позивача, тобто при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення рішення про визначення податку з доходу фізичних осіб Відповідач не дотримався принципів прийняття їх, передбачених п.п.1-6, 8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

На підставі вищевказаного, суд погоджується з розрахунком експерта в описовій частині висновку, згідно якого при умові, що розрахунковий розмір витрат підприємця становить 25% від розміру валового доходу (суми виручки, що надійшла на особовий рахунок підприємця), то розмір податку з доходів підприємця за період з жовтня 2003 року по січень 2005 року становить 7621,52грн.

Таким чином, в частині визначення податковим повідомленням-рішенням №0003631720/0 від 12.12.06р. податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7621,52грн., дане рішення є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню в цій частині не підлягає.

В частині визначення решти податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 12154,40 грн.-7621,52грн. = 4532,88грн. податкове повідомлення-рішення №0003631720/0 від 12.12.06р. є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Також, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що ДПІ у м. Чернігові доведено як дотримання працівниками державної податкової служби порядку та підстав проведення перевірки, так і законність та обґрунтованість прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення від 12.12.2006р. №0003641720/0, яким СПД ОСОБА_1. визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 18420,50 грн., в тому числі 12167,00 грн. основного платежу і 6253,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а тому в решті позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:

“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.”

Враховуючи, що по даній справі задоволено вимоги Позивача про скасування одного з оскаржуваних рішень на суму 4532,88грн., при загальній сумі оскаржуваних рішень 18420,50 грн. + 12154,40 грн. = 30574,90 грн., тобто позовні вимоги задоволені на 15%, Позивачу має бути відшкодовано понесені судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 грн. х 0,15 = 51 коп.

Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові №0003631720/0 від 12.12.06р. в частині визначення Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) податкового зобов'язання в розмірі 4532 грн. 88 коп. по податку з доходів фізичних осіб.

3. В решті позову відмовити.

4. Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31111095700002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) понесені судові витрати в розмірі 51 коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

5. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

7. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя І.В. Кушнір