Рішення № 349029, 20.12.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 20.12.2006 Справа № 12/245

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Монарх”, смт. Новий Яричів Камянко -Бузького району Львівської області

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів

про стягнення суми 9 000,00 грн. -основного боргу; 1 091,84 грн. -пені та 181,97 грн. -3% річних.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача -не з'явився

Від відповідача -не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Монарх”, смт. Новий Яричів Камянко -Бузького району Львівської області до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів про стягнення суми 9 000,00 грн. -основного боргу; 1 091,84 грн. -пені та 181,97 грн. -3% річних

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення НОМЕР_1 підтверджує вручення відповідачу 08.12.2006 року ухвали від 06.12.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 9 000.00 грн. -основного боргу щодо оплати за наданий, згідно договору НОМЕР_2 товар підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- накладною НОМЕР_3;

- довідкою бухгалтерії про наявність дебіторської заборгованості;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія НОМЕР_4) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав у повному обсязі, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання товару (кондитерських виробів) (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість надання товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625, ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% - річних від простроченої суми ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 181,97 грн. -3% річних правомірні та підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1 091,84 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 -218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано переважно обґрунтовані вимоги в цій частині позову і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, приймаючи до уваги майновий стан сторін, господарські стосунки між сторонами, аналізуючи вплив фінансових санкцій на зменшення господарської діяльності відповідача, незначне нанесення збитків позивачу несвоєчасною оплатою відповідачем за поставлений товар, надмірно великі суми санкцій нарахованих до стягнення відповідачу в порівнянні із збитками кредитора та з огляду на те, що пеня є різновидами неустойки (ст. 549 ЦК України), суд, беручи до уваги наявність наведених обставин, які мають істотне значення на підставі ст.ст. 549, 551 ЦК України обмежує, як виняток, розмір стягуваної неустойки (пені) до 500 грн

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1; код НОМЕР_5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Монарх” (смт. Новий Яричів Кам”янко -Бузького району Львівської області, вул. Шашкевича, 29; код 30542557) суму 9 000,00 (дев'ять тисячі грн.) -основного боргу; 181,91 (сто вісімдесят одну грн. 91 коп.) -3% річних та 500 (п'ятсот грн.) -пені. Видати наказ.

2. В частині стягнення решти суми пені - провадження у справі припинити .

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.