Постанова № 34854013, 29.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. справа № 804/1450/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземною інвестицією на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземною інвестицією

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземною інвестицією у січні 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000262220, № 0000622200 від 11 вересня 2012 року, прийняті Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Новомосковською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби у період з 10.07.2012 по 20.08.2012 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт № 264/221/21912188 від 28 серпня 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки Новомосковською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262220 від 11 вересня 2012 року, яким ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2296243,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000622200 від 11 вересня 2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3373833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14584,00 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ було занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування на суму 9692000,00 грн. за 2 квартал 2011 року, у тому числі на суму доходу від продажу товарів (робіт, послуг) (рядок 02 декларації «Дохід від операційної діяльності») у розмірі 9033000,00 грн. та на суму доходів від продажу корпоративних прав (рядок 3 декларації «Інші доходи») - 659000,00 грн., а також занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 3315500,00 грн. за операціями з продажу товарів, оскільки ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ здійснено поставку товарно-матеріальних цінностей на суму 9033000,00 грн. ТОВ «Солаті» та ТОВ «Дівіта», корпоративних прав на суму 659000,00 грн. ТОВ «Солаті» без укладення відповідних договорів та відображення господарських операцій в податковому обліку.

Надаючи оцінку висновкам податкового органу та спірним податковим повідомленням-рішенням суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів, інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо)(пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу(орендарю).

Згідно з ч. 1 ст. 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Статтею 109 Цивільного кодексу України встановлено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з частиною 2 статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 107 ЦК України).

Положеннями статті 59 Господарського кодексу України також передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Відповідно до положень статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, засновники (учасники) або уповноважені ними орган чи особа крім документів, які передбачені частинами першою - сьомою статті 24 цього Закону, повинні додатково подати нотаріально засвідчену копію розподільчого балансу.

Державна реєстрація юридичної особи, що створюється шляхом виділу, проводиться в порядку, встановленому статтями 25-27 цього Закону, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення про виділ у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації юридичних осіб, утворених в результаті виділу.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що первинним в процедурі виділу юридичної особи є прийняття рішення про її реорганізацію та передання частини майна, прав та обов'язків за розподільчим балансом, лише потім здійснюється державна реєстрація новоствореної юридичної особи, що є завершальним етапом виділу.

Як вбачається з матеріалів справи на загальних зборах учасників ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ прийнято рішення, затверджене Протоколом № 118 від 03.12.2009, про виділення частини майна (в тому числі нерухомого майна, векселів, статутного капіталу, активів та пасивів), прав та обов'язків та створення на цій базі нових підприємств - ТОВ «Геолюкс», ТОВ «Геотек», ТОВ «Стега», ТОВ «Солаті», ТОВ «Патрус», ТОВ «Дівіта».

Згідно з розподільчим балансом, затвердженим загальними зборами учасників (Протокол № 131 від 15.06.2011) ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ передано ТОВ «Солаті» незавершене будівництво - 131000,00 грн., основні засоби - 10729000 грн., корпоративні права - 659000,00 грн., запаси - 3176000 грн., векселі на суму - 22664000 грн., кредиторська заборгованість - 1136000 грн., ТОВ «Дівіта» передано запаси на суму 5857000,00 грн. та векселі на суму 5866000,00 грн.

Учасниками (засновниками) ТОВ «Дівіта», ТОВ «Солаті», ТОВ «Стега» 15 червня 2011 року прийнято рішення про створення вказаних підприємств шляхом виділу частини майна з ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ.

Згідно з виписками з ЄДР державну реєстрацію ТОВ «Солаті» проведено 16.06.2011 за № 12241360000052626, ТОВ «Дівіта» - 17.06.2011 за № 12241360000052633, ТОВ «Стега» - 17.06.2011 за № 12241360000052629.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що створення вищевказаних підприємств відбулося раніше державної реєстрації рішення засновників ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ про їх виділ, оскільки таке рішення було зареєстроване в ЄДР лише 25.10.2012.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими висновки суду першої інстанції, адже згідно з витягом з ЄДР, який міститься в матеріалах справи, рішення засновників (учасників) ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ щодо виділу ТОВ «Геолюкс», ТОВ «Геотек», ТОВ «Стега», ТОВ «Солаті», ТОВ «Патрус», ТОВ «Дівіта» зареєстроване 07.12.2009 за № 12291220015000202, тоді як 25 жовтня 2012 року до ЄДР внесено рішення загальних зборів учасників ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ, затверджене Протоколом № 153 від 15.10.2012, що не має відношення до вже створених підприємств.

Окрім того відповідність вимогам чинного законодавства документів, поданих для вчинення певних реєстраційних дій, була перевірена спеціально уповноваженим суб'єктом владних повноважень - реєстратором. При цьому державна реєстрація юридичних осіб не була оскаржена в судовому порядку та не скасована.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем процедури реорганізації, а тому операції ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з ІІ щодо передання майна, прав та обов'язків ТОВ «Солаті» та ТОВ «Дівіта» не можуть вважатися операціями поставки ТМЦ в розумінні податкового законодавства України.

Також за висновками податкового органу ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземними інвестиціями завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 291666,67 грн. за 4 квартал 2011 року та завищено податковий кредит на суму 58333,00 грн. у зв'язку з тим, що до перевірки не було надано документального підтвердження факту поставки послуг за угодою, укладеною з ТОВ «Моріс-Ресурс», що свідчить про її укладання без мети настання реальних наслідків.

Суд першої інстанції в даному випадку також дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до складу витрат вартість будівельних робіт у сумі 291666,67 грн., та включення до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року ПДВ у сумі 58333,00 грн., оскільки у контрагента позивача відсутні технічні можливості виконання будівельних робіт, крім того надані до перевірки первинні документи не містить обов'язкових реквізитів, що свідчить про відсутність факту здійснення господарської операції.

Проте суд апеляційної інстанції вважає такі висновки помилковими та зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Судом встановлено, матеріалами підтверджено, що 14 вересня 2011 року між ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземними інвестиціями та ТОВ «Моріс-Ресурс» укладено договір підряду № 116, за умовами якого ТОВ «Моріс-Ресурс» зобов'язувалось виконати будівельно-монтажні роботи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 844 Цивільного кодексу України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

На виконання умов договору ТОВ «Моріс-Ресурс» складено локальний кошторис № 2-1-1, відомість ресурсів до локального кошторису, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису, акт прийому виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № КБ-2в від 03.10.2011, розрахунок загальновиробничих витрат до акту, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту), довідку про вартість виконаних робіт. Вказані документи підписані ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземними інвестиціями.

Суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність вказаних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у зв'язку з тим, що в акті прийому виконаних будівельних робіт не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, не можливо ідентифікувати осіб, що підписали акт, а також відсутня дата прийняття будівельних робіт (зазначена лише дата виконання будівельних робіт).

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що складені на виконання договору підряду первинні документи за своїм змістом повністю відповідають примірним формам первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009.

Також колегія суддів зазначає, згідно з пунктом 4.3 договору № 116 від 14.09.2011 замовник приймає у виконавця виконані роботи в формі підписання акту виконаних робіт. Пунктом 5.3 передбачено, що робота по даному договору вважається виконаною в разі підписання акту виконаних робіт обома сторонами.

Отже датою прийняття будівельних робіт є дата їх виконання.

Окрім того суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують відсутність у контрагента позивача технічних можливостей по виконанню будівельних робіт, передбачених договором підряду № 116 від 14.09.2011.

Таким чином факт здійснення ТОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземними інвестиціями господарських операцій з ТОВ «Моріс-Ресурс» підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по проведенню будівельних робіт до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції доходить висновку про протиправність винесених Новомосковською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень № 0000262220 та № 0000622200 від 11 вересня 2012 року.

Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземною інвестицією задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року в адміністративній справі № 804/1450/13-а скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземною інвестицією задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000262220 від 11 вересня 2012 року та № 0000622200 від 11 вересня 2012 року, прийняті Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 01 листопада 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова