Постанова № 34853903, 12.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. справа № 804/9584/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» у липні 2013 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002412210 та № 0002392210 від 26 червня 2013 року, винесені ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 23.05.2013 по 29.05.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Вега-ДК» за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 та ТОВ «Будтехцентр» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012, за результатами якої складено акт № 1470/22-1/33109363 від 04 червня 2013 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002392210 від 26 червня 2013 року, яким ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 332320,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 166160,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002412210 від 26 червня 2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 143862,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 71931,00 грн.

За висновками перевіряючих угоди, укладені ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з ПП «Вега-ДК» та ТОВ «Будтехцентр», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 143861,64 грн., у тому числі за лютий 2012 року на суму 84113,54 грн., за травень 2012 року на суму 59748,10 грн. та занижено податок на прибуток у 1 півріччі 2012 року на загальну суму 332320,39 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з ПП «Вега-ДК» та ТОВ «Будтехцентр» було укладено договори купівлі-продажу запчастин до автомобілів МАЗ № 160112 від 16.01.2012, № 280312 від 28.03.2012, на виконання яких виписані видаткові та податкові накладні, ТТН, довіреності на отримання товару, а також проведено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою з розрахункового рахунку позивача.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані до перевірки ТТН не підтверджують реальне перевезення вантажів за вказаними угодами, адже містять недоліки в оформленні, зокрема, у всіх ТТН відсутні відомості щодо подорожнього листа, вартість товару, підпису водія про прийняття товару у вантажовідправника, відомості щодо доручення, його номер та дату; ТТН від ТОВ «Будтехцентр» не містять державного номера автомобіля, що здійснював перевезення товару, а також у ТТН виписаних різними вантажовідправниками у травні та лютому повторюються номери.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, тоді як складання ТТН з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим судом встановлено, що всі інші первинні документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Доводи представника відповідача, що податкові накладні не містять відомостей про ціну транспортних послуг, а тому не є такими, що підтверджують реальність господарських операцій, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, адже форма податкової накладної встановлена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 і не може самостійно змінюватися платником податків.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з ПП «Вега-ДК» та ТОВ «Будтехцентр» підтверджується належними та достатніми первинними документами, які містяться в матеріалах справи, тоді як формальні порушення, допущенні при оформленні товарно-транспортних накладних, не можуть вважатися беззаперечним фактом безтоварності вказаних господарських операцій за наявності інших первинних документів, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, в основу висновків податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з його контрагентами, ліг акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 4920/22/32608629 від 09.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вега-ДК» по взаємовідносинам з ТОВ «Проект-Конструкція» за лютий, березень 2012 року» та акт Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС № 785/22-104/37997835 від 10.08.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будтехцентр» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень - червень 2012 року», згідно з якими у ПП «Вега-ДК» та ТОВ «Будтехцентр» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме відсутні основні засоби, складські приміщення, виробниче обладнання, транспортні засоби, трудові ресурси, а також встановлено відсутність підприємств за їх місцезнаходженням.

Проте колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум витрат по угодам укладеним з такими контрагентами до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції доходить висновку про протиправність винесених ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень № 0002392210 та № 0002412210 від 26 червня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року в адміністративній справі № 804/9584/13-а скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002392210 від 26 червня 2013 року та № 0002412210 від 26 червня 2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 12 листопада 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова