Постанова № 348449, 27.12.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

27.12.06 Справа № 4/393-6/56

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Духа Я.В.

Кордюк Г.Т.

розглянувши апеляційне подання прокурора Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах № 161 вих-06 від 20.09.2006 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2006 р.

у справі № 4/393-6/56

за позовом ВАТ “Львівобленерго”, м.Львів

до відповідача-1 Львівської виправної колонії № 48, м.Львів

до відповідача-2 підприємства Львівської виправної колонії № 48, м.Львів

про стягнення 136 750, 87 грн. за договором про постачання електроенергії

За участю представників:

від прокуратури Львівської області –не з”явився;

від позивача –Коваль А.І. (представник, довіреність № 53-4935/2 від 27.12.2005 р. в матеріалах справи, а.с.69);

від відповідача-1 –Данилишин С.П. (юрист, довіреність № 1386 від 03.04.2006 р. в матеріалах справи, а.с.70),

від відповідача-2 - Данилишин С.П. (юрист, довіреність у матеріалах справи)

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна з сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 25.12.2006 р. оголошувалася перерва до 27.12.2006 р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку (знаходиться в матеріалах справи).

Розпорядженням голови суду від 25.12.2006 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2006 р. у справі № 4/393-6/56 (суддя Гоменюк З.П.) позов про стягнення 136 750, 87 грн. за договором про постачання електроенергії, у т.ч. 113 700, 99 грн. основного боргу, 14 638, 66 грн. пені, 8412, 12 грн. інфляційних втрат, задоволено повністю за обгрунтованістю.

Прокурор Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах з даним рішенням не погодився, вніс апеляційне подання, в якому просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, зокрема, що договір № 60416 втратив силу з 15.06.2003 р., тому нарахування пені та інфляційних втрат є неправомірним; акт звіряння взаєморозрахунків підписаний і скріплений печаткою підприємства Львівської виправної колонії № 48; про відмову в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі підприємства Львівської виправної колонії № 48 не зазначено в рішенні господарського суду; в договорі містяться реквізити підприємства Львівської виправної колонії № 48; за спожиту електроенергію сплатило підприємство Львівської виправної колонії № 48, а не Львівська виправна колонія № 48 і ін.

У продовженому 27.12.2006 р. судовому засіданні представником позивача подано уточнений розрахунок пені за період з червня по листопад 2005 року (6 місяців) в сумі 8739, 39 грн. (долучено до матеріалів справи), а в решті рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 інформували суд про перерахування частини боргу позивачу, проте належних доказів цього суду апеляційної інстанції не подали. Крім цього, колегія суддів вважає, що перерахування суми основного боргу після винесення рішення господарського суду не є підставою для його скасування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.06.2001 р. між ВАТ “Львівобленерго” (постачальник за договором, позивач у справі) і Львівською виправною колонією № 48 (споживач за договором, відповідач-1 у справі) укладено договір № 60416 (далі - договір) про постачання електроенергії з терміном дії до 31.12.2001 р.

Пунктом 8.4 договору сторони узгодили продовження його дії на наступний календарний рік у разі відсутності заяви однієї з сторін за місяць до закінчення строку про відмову від нього або перегляд умов (а.с.19-22).

Розглянувши апеляційне подання, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання прокурора Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах слід задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2006 р. у справі № 4/393-6/56 скасувати в частині стягнення 14 638, 66 грн. пені та прийняти нове рішення, яким стягнути 8 739, 39 грн. пені, а в задоволенні решти стягнення пені відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) та ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У своєму апеляційному поданні прокурор посилається на втрату юридичної сили договору з 16.06.2003 р., оскільки останній укладено на 1 рік, тому вважає безпідставним нарахування пені й інфляційних втрат.

Однак з таким висновком колегія суддів погодитися не може, оскільки згідно з ст.3 Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997 р. № 575-97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 575-97-ВР) відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.26 Закону № 575-97-ВР споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що останній укладається на строк до 31 грудня 2001 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією з сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Апелянтом не взято до уваги, що вказаний договір пролонгується щорічно в повній редакції разом з п.8.4 договору. Оскільки Львівською виправною колонією № 48 не було заявлено про відмову від цього договору чи його перегляд, у встановленому законодавством порядку він не був розірваний, то договір є чинним, а відповідач не дотримав умов цього договору. Крім цього необхідно зазначити, що додатковою угодою від 28.11.2005 р. про внесення змін до договору сторони: Львівська виправна колонія № 48 і ВАТ “Львівобленерго” визнали, що умови договору залишаються незмінними та підтвердили по ньому свої зобов”язання (копія додаткової угоди знаходиться в матеріалах справи).

Крім того, в апеляційному поданні звертається увага на той факт, що акт звіряння взаєморозрахунків підписаний і завірений печаткою підприємства Львівської виправної колонії № 48 (відповідач-2 у справі), а не самою Львівською виправною колонією № 48 (відповідач-1 у справі).

Вищенаведене не може слугувати підставою для скасування рішення господарського суду, так як акт звіряння взаєморозрахунків є документом бухгалтерської звітності, який виконує допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами по справі відповідно до ст.43 ГПК України, а тому не може бути доказом внесення змін до договору у розумінні ст.34 ГПК України. Також слід зауважити, що акт звіряння взаєморозрахунків від 14.04.2005 р. підписаний і скріплений печаткою саме Львівської виправної колонії № 48, акт про розхід електроенергії станом на 30.11.2005 р. по Львівській виправній колонії № 48 (відповідач-1 у справі) теж скріплений печаткою відповідача-1 (а.с.44-45).

За ініціативою апеляційного господарського суду до участі в справі в якості відповідача-2 було залучено підприємство Львівської виправної колонії № 48 (ухвала від 13.10.2006 р.), однак доказів перебування відповідача-2 з позивачем у договірних віносинах не представлено, а сам факт часткового перерахування коштів за спожиту елктроенергію не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з даної угоди, сторонами по ній є позивач як електропостачальна організація та відповідач-1 - Львівська виправна колонія № 48 як споживач (код ЄДРПОУ 08681175), що підтверджується підписом керівника останньої –Вигнанця Б.В. і печаткою, в тексті якої вказано “Львівська виправна колонія № 48” (код ЄДРПОУ 08681175). Крім цього, цими ж сторонами були підписані та посвідчені тими печатками і додатки до договору (а.с.25-27), додаткові угоди від 12.07.2002 р. (а.с.23), від 28.11.2005 р., де зазначено, що всі інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов”язання.

Відповідно до п.9 договору відповідач-1 зобов”язувався письмово та своєчасно в 10-денний термін повідомляти позивача про всі зміни реквізитів (найменувань організації, рахунків тощо). Тому покликання прокурора на зазначення в розділі 9 договору реквізитів відповідача-2 не може жодним чином впливати на виконання зобов”язань відповідача-1 про проведення розрахунків за спожиту елктроенергію.

Не заслуговують на увагу і є абсолютно безпідставними твердження прокурора про те, що ухвалою господарського суду від 29.09.2005 р. було залишено без розгляду та задоволення позовні вимоги ВАТ “Львівобленерго” до Львівської виправної колонії № 48, оскільки згідно з ст.81 ГПК України залишення позову без розгляду не позбавляє права позивача після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, повторно звернутись з цим позовом до господарського суду в загальному порядку.

У матеріалах справи знаходиться платіжне доручення про оплату спожитої електроенергії як Львівською виправною колонією № 48, так і підприємством Львівської виправної колонії № 48, однак це свідчить тільки про відсутність належного порядку в бухгалтерії обох юридичних осіб.

Усні посилання представника відповідача-2 про наявність заборгованості позивача перед відповідачем-2 за отриману продукцію як на підставу у відмові задоволення позову колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки даний спір може бути вирішений в окремому позовному порядку, так як відповідач-2 з зустрічним позовом не звертався, доказів звернення до позивача про проведення взаємозарахувань теж не подав.

Оскільки рішення господарського суду в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, то в цій частині слід його залишити без змін.

Що стосується стягненої судом першої інстанції пені в сумі 14 638, 66 грн. (за період з грудня 2004 року по листопад 2005 року), то в цій частині апеляційне подання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до уточненого розрахунку пені, представленого у судовому засіданні позивачем, за період з червня 2005 року по листопад 2005 року, пеня становить 8 739, 39 грн., яку і слід стягнути з відповідача-1 з врахуванням ч.6 ст.232 ГК України.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що доводи апелянта документально обгрунтовані, базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне подання прокурора Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2006 р. у справі № 4/393-6/56 скасувати в частині стягнення 14 638, 66 грн. пені та прийняти нове рішення, яким стягнути 8 739, 39 грн. пені, а в задоволенні решти стягнення пені відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Я.В.Дух

Суддя Г.Т.Кордюк