Ухвала суду № 34840443, 08.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 р. Справа № 46098/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинення дій та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

31.03.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання вчинення дій та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами перевірки достовірності нарахування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з державного бюджету за травень 2010 року порушень не встановлено. Однак, в даному висновку також вказано, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 99685,00 грн., в зв`язку з проведенням додаткового комплексу заходів спрямованих на підтвердження достовірності відомостей, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Однак з даним висновком вони не погоджуються та просять зобов'язати відповідача надати Головному управлінню державного казначейства України в Івано-Франківській області висновок про бюджетне відшкодування ТзОВ «Транс-Захід» на суму 99 685 грн. та зобов'язати управління Головного державного казначейства України в Івано-Франківській області перерахувати ТзОВ «Транс-Захід» 99 685 грн. на їх розрахунковий рахунок.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЗахід», 77500, вул.Обліски, 139, м.Долина, ІваноФранківська область, код ЄДРПОУ 30906034 суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 99685 (девяносто девять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) гривень. Стягнуто з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЗахід», 77500, вул.Обліски, 139, м.Долина, ІваноФранківська область, код ЄДРПОУ 30906034 судові витрати в сумі 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) гривень, 85 коп.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що згідно з відпрацюванням по платниках, які мали взаємовідносини із позивачем відповідно до інформаційної бази даних ДПА України, не підтверджено факт сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість. Також вказують на те, що позивачем пропущено строки звернення до суду відповідно до ст.99 КАС України.

Ухвалою суду про процесуальне правонаступництво замінено відповідача Долинську об'єднану державну податкову інспекцію Івано-Франківської області на його правонаступника Долинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів Івано-Франківської області.

У ході апеляційного розгляду представник позивача Василюк М.В. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вищезазначеного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування, тобто покупець платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач по справі 25 жовтня 2000 року зареєстрований Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, включений в ЄДРПО України та являється платником податку на додану вартість.

26.07.2010 року Долинською ОДПІ Міндоходів проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Транс-Захід» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.04.2010 р. по 31.05.2010 р..

11.08.2010 року відповідачем складено Довідку № 155/23-02/30906034 про результати позапланової виїзної перевірки, про неможливість підтвердження заявленої суми до відшкодування за травень 2010 року в сумі 99685.00 грн. в зв'язку з проведенням додаткового комплексу заходів спрямованих на підтвердження достовірності відомостей, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзаців 1,3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що проведеною відповідачем перевіркою достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає позивачу до відшкодування за травень 2010 року, порушень не встановлено, тобто позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Однак, в подальшому відповідачем1 проведено додаткові комплекси необхідних заходів для встановлення факту сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання товарів. За наслідками проведення перевірки додаткових комплексних заходів нарахування податку на додану вартість, відповідач1 приходить до висновку, про неможливість підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Таких висновків відповідач дійшов в зв'язку з тим, що між позивачем та ПП «Авантіс» укладено договір з поставки нафтопродуктів, однак ПП «Авантіс» не є виробником відвантаженої продукції. Постачальником продукції для ПП «Авантіс» є ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ЗАТ «Калина ЛТД», ВАТ «Закарпатнафтопродукт Мукачево», які є посередниками відвантаженої продукції. Постачальниками відвантаженої продукції для ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ЗАТ «Калина ЛТД», ВАТ «Закарпатнафтопродукт Мукачево» є ТОВ «Укрпромтехенерго», ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», ТОВ «НК Полюс», ТОВ «Корнелія», ТОВ «Намар», які в свою чергу також не є виробниками відвантаженої продукції та співпрацювало з іншими контрагентами згідно укладених договорів. Також зазначає, що ТОВ «НК Полюс» відсутнє за місцем знаходження. Крім того, зазначає, що податкові накладні ТОВ ВТФ «Авіас» за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року не визнані як податкові. За таких обставин, відповідач вважає, що факт не підтвердження контрагентами постачальниками продавця податкових зобов'язань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених вимог позивача, щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відсутність ТОВ «НК Полюс» за місцем знаходженням, на що посилається відповідач, то дана обставина є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною юридичною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Відповідачем не спростовано те, що на момент здійснення позивачем господарських операцій, він обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальності як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них в Єдиному державному реєстрі за умови необізнаності покупця.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, щодо посилання відповідача на невизнання як податковими, податкових накладних ТОВ ВТФ «Авіас» за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року, що відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів, а тому позивач не повинен нести відповідальність за правильність складання податкової накладної свого контрагента.

Дана позиція суду, чітко кореспондується із практикою Вищого адміністративного суду України, яка викладена у довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» (Частина І).

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі №2а-1126/11/0970- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний