Постанова № 34839305, 07.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5356/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі судового засідання - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Проценка О.О.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (далі - ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 року №№ 0005412301/234, 0005422301/235.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, висновки контролюючого органу у акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за березень - травень 2009 року та валових витрат за І квартал 2009 року по взаємовідносинах ПП "Дельта 28" та ПП "Поліцентрсервіс". Вказував, що правомірність формування податкового кредиту та валових витрат від вказаних контрагентів підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які надавались ревізорам під час перевірки. Зазначив, що на час здійснення господарських операцій між позивачем із вказаними контрагентами, останні були зареєстровані в установленому законом порядку, на підставі чого просив визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, у письмових запереченнях вказував, що правочини укладені із ПП "Дельта 28" та ПП "Поліцентрсервіс" є нікчемними, оскільки придбання товарів від вказаних контрагентів не відбулось.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" (код ЄДРПОУ 00446782) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14.01.1992 року та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ з 11.12.1995 року.

ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" є платником податку на додану вартість з 15.07.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.06.2010 року № 100286289.

У період з 14.06.2011 року по 20.06.2011 року інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" по питанню взаємовідносин із ПП "Октан", ПП "Поліцентрсервіс" та ПП "Дельта 28" за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, згідно постанови старшого слідчого СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області майора податкової міліції Охріменко В.Б. від 25.05.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.06.2011 року № 4545/23-308/00446782, у якому відображено порушення позивачем, зокрема, підпункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2009 року на суму 380 999 грн., підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 304 794 грн., в тому числі, за березень 2009 року - 23 770 грн., квітень 2009 року - 165 437 грн., травень 2009 року - 115 587 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0005412301/234, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 476 248,75 грн., в тому числі: 380 999 грн. - основний платіж, 95249,75 грн. -штрафна (фінансова) санкція., № 0005422301/235, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 380 992,50 грн., в тому числі: 304 794 грн. - основний платіж, 76198,50 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок перевіряючих щодо завищення позивачем податкового кредиту за березень-травень 2009 року на загальну суму 304794 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат за І квартал 2009 року на загальну суму 1523995,40 грн. в результаті взаємовідносин із ПП "Дельта 28" та ПП "Поліцентрсервіс", які не мали реального товарного характеру.

Правові відносини з приводу формування валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) /п.п. 7.2.3/. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону /п.п. 7.2.4/.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 21.01.2008 року між позивачем (Покупець) та ПП "Поліцентрсервіс" (Продавець) укладено договір № 21/2/09 щодо поставки позивачу молоко-сировини, за умовами якого постачання здійснюється автомобільним транспортом Покупця за рахунок Покупця.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано суду договір поставки від 21.01.2008 року № 21/2/09 з додатками, податкові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення молочної сировини, банківські виписки на підтвердження оплати товару, копії яких містяться у матеріалах справи.

Також, 21.01.2009 року між позивачем (Покупець) та ПП "Дельта 28" (Продавець) укладено договір № 24/2/09 щодо поставки позивачу молоко-сировини, за умовами якого постачання здійснюється автомобільним транспортом Покупця за рахунок Покупця.

Фактичне виконання умов договору підтверджується договором поставки від 21.01.2009 року № 24/2/09 з додатком, податковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини, банківськими виписками на підтвердження оплати товару, копії яких містяться у матеріалах справи.

Із акту перевірки слідує, що зазначені первинні документи надавалися для проведення перевірки та порушень щодо їх оформлення контролюючим органом встановлено не було.

Вартість придбаного товару віднесено позивачем до складу валових витрат, суму ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивач використав, придбану у ПП "Дельта-28" та ПП "Поліцентрсервіс" молочну сировину, у власній господарській діяльності, а саме: для здійснення основного виду діяльності - перероблення молока, виробництво масла та сиру, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про рух сировини за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, відомістю про рух готової продукції за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, звітом про відвантаження продукції та тари в асортименті за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Дельта-28", ПП "Поліцентрсервіс" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Суд також зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ПП "Дельта-28" та ПП "Поліцентрсервіс" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.

Таким чином, оскільки ПП "Дельта-28" та ПП "Поліцентрсервіс" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП "Дельта-28" та ПП "Поліцентрсервіс" є правомірним.

Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту та валових витрат за спірний період, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів, які б спростовували правильність документального оформлення операцій, за проведення яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

Суду не надано належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Дельта-28" та ПП "Поліцентрсервіс", судом не встановлено.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.01.2012 року у справі № 1-9/2012, оскільки у вказаному судовому рішенні спірні правовідносини не досліджувались.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбання товару від ПП "Дельта-28" та ПП "Поліцентрсервіс" та сформовано податковий кредит на підставі виписаних ПП "Дельта-28" та ПП "Поліцентрсервіс" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.08.2013 року №№ 0005412301/234, 0005422301/235.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Полтавській області від 20.08.2013 року №№ 0005412301/234, 0005422301/235.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" (код ЄДРПОУ 00446782) судові втрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2013 року.

Суддя А.Б. Головко