Постанова № 34838999, 06.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2013 року Справа № 812/8490/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Вороніній Г.М.,

за участю:

представника позивача: Варічева М.Я. (довіреність від 07.10.2013),

представника відповідача: Пономарьової Н.В. (довіреність від 25.09.2013 № 4383/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092204 від 04.10.2013,-

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092204 від 04.10.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 04.10.2013 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганську було видано податкове повідомлення-рішення № 0000092204 від 04.10.2013, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Долина «ТД» з ПДВ на 143 270,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 35 817,00 грн., всього на суму 179 807,50 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, оскільки воно було видано на підставі висновків акту відповідача від 18.09.2013 №367/12-34-22-04/11/37287269 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Долина «ТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агропул» за період з 01.08.2012 по 05.09.2013», що не відповідають дійсним обставинам та змісту вимог чинного законодавства України.

Так, відповідно до п. 3 вищевказаного акту, відповідач дійшов висновку про завищення ТОВ «Долина «ТД» суми податкового кредиту за серпень 2012 року на 52 448,00 грн. шляхом безпідставного включення суми сплаченого ПДВ за начебто нереальними господарськими операціями з придбання товару від ТОВ «Агропул» в період з 01.08.2012 по 05.09.2013.

Свої висновки про нереальність господарських операцій між ТОВ «Долина «ТД» та ТОВ «Агропул» та неправомірність включення ТОВ «Долина «ТД» до складу податкового кредиту сум, сплачених за недійсним договором, укладеним з ТОВ «Агропул», завищення податкового кредиту за квітень 2013 року на 143 270,00 грн., податковий орган обґрунтовує рядом обставин, які начебто були встановлені під час перевірки. Однак, ті обставин не відповідає дійсності та були помилково визнані податковим органом встановленими, та не можуть слугувати доказом нереальності господарських операцій ТОВ «Долина «ТД».

Приймаючи до уваги те, що господарські операції між ТОВ «Долина «ТД» та ТОВ «Агропул» в серпні 2012 року мали реальний характер та ця реальність підтверджена не лише належним чином оформленими первинними документами, а й фактичною наявністю придбаного ТОВ «Долина «ТД» товару, який до цього часу мається на складі, в чому податковий орган міг пересвідчитись під час перевірки, позивач вважає, що у ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська відсутні підстави вважати, що з боку ТОВ «Долина «ТД» мало місце завищення податкового кредиту на суму 143 270,00 грн.

Придбаний ТОВ «Долина «ТД» у ТОВ «Агропул» товар на цей час частково оплачений позивачем згідно до платіжного доручення від 24.09.2013 № 1498 на суму 300 тис. грн.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що висновки акту перевірки відповідача від 18.09.2013 № 368/12-34-22-04/11/37287269 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Долина «ТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агропул» за період з 01.08.2012 по 05.09.2013» про порушення позивачем вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених на користь ТОВ «Агропул», не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства України та повністю спростовуються наданими суду матеріалами, у зв'язку з чим видане на підставі вказаного акту перевірки податкове повідомлення-рішення №0000092204 від 04.10.2013 про збільшення ТОВ «Долина ТД» суми грошового зобов'язання з ПДВ на 143 270,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 35 817,00 грн., всього на суму 179 807,50 грн., має бути визнане протиправним та скасоване в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеними у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримав доводи, викладені у раніше наданих письмових запереченнях на позов, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято першим заступником начальника ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області Святохою Н.В. на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України за результатами розгляду акту перевірки від 18.09.2013 № 367/12-34-22-04/37287269 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Долина «ТД», код за ЄДРПОУ 37287269, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агропул», код за ЄДРПОУ 35628942, за період з 01.08.2012 по 05.09.2013».

На порушення договору постачання № 01/08/12 від 01.08.2012 до перевірки не надано паспорта продукції, сертифікатів якості (відповідності) від виробника інформації щодо підприємства - виробника, місця (країни) походження технологічних характеристик ТМЦ, поставлених ТОВ «Агропул» на адресу позивача, а також сертифікації якості готової продукції, яку виробляло МП НДП «Долина» (згідно договору від 05.03.2012 № 0503-12) на основі отриманих від ТОВ «Агропул» ТМЦ.

Інформація щодо анулювання результатів акта перевірки ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 25.10.2012 № 69/22-309/35628942 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агропул» (код за ЄДРПОУ 35628942) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків по податковій декларації з ПДВ серпень 2012 року» до ДПІ не надходила, у зв'язку з цим акт ДПІ у Артемівському районі м. Луганська був використаний в матеріалах перевірки від 18.09.2013 №367/12-34-22-04/11/37287269.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку на дату складання акту позивачем товар, придбаний у ТОВ «Агропул» не реалізовано, не використане виробництві, товар рахується на складі, наявна кредиторська заборгованість розрахунках з ТОВ «Агропул» на суму 859 619,80 грн.

Позивачем віднесено до податкового кредиту квітня 2013 року ПДВ у сумі 143 270,00 грн. внаслідок чого робиться висновок, що позивач не має намір одержати від отриманого товару економічної вигоди або використати товар власних потребах, тобто відсутня розумна економічна причина (ділова мета) крім мінімізації оподаткування, а саме збільшення податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2013 року, що призвело до зменшення суми сплати ПДВ до бюджету.

В акті 18.09.2013 №367/12-34-22-04/11/37287269 встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Агропул» на адресу позивача за період з 01.08.2012 по 05.09.2013, що не є тотожним поняттям нікчемності (недійсності) правочину.

Також, у вищезазначеному акті не йдеться мова про договірні відносини між ТОВ «Долина «ТД» та ТОВ «Агропул», які направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Представник відповідача вважає, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформлені актом від 18.09.2013 №367/12-34-22-04/11/37287269, є правомірними, а саме в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 143 270,00 грн. у т.ч. за квітень 2013 року на суму ПДВ 143 270,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові додаткові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідно до технічних характеристик автонавантажувача Неlі НFG 18, на якому, згідно з наданими товарно-транспортними накладними навантажував та розвантажував ТМЦ водій ОСОБА_1, вантажопідйомність зазначеної техніки складає 1750 кг. Так як, автонавантажувач Неlі НFG 18 призначено для перевезення вантажів, то водій ОСОБА_1 повинен мати посвідчення водія відповідної категорії.

При проведенні перевірки у водія-експедитора відсутнє зазначене посвідчення водія відповідної категорії, яке надає дозвіл керувати автонавантажувачами, не надано довіреність на право прийому, перевезення та відвантаження продукції, акти прийому-передачі від директора Сухова ТОВ «Агропул» до водія-експедитора ОСОБА_1, від водія-експедитора ОСОБА_1 до ОСОБА_2

При дослідженні товарно-транспортних накладних з'ясовано, що вони заповнені з порушенням діючого законодавства, а саме: в товарно-транспортних накладних в порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 в графі «Прийняв водій-експедитор» відсутні посада, ПІБ, що не дає можливості встановити особу, яка прийняла ТМЦ. У графі «Прийняв» відсутня посада особи, яка прийняла ТМЦ.

Представник відповідача вважає, що зазначене свідчить про неналежне оформлення наданих для перевірки товарно-транспортних накладних.

Крім того, згідно договору оренди навантажувача оплата за оренду нараховується за використаний час роботи зазначеної техніки. У наданих товарно-транспортних накладних не зазначено час роботи навантажувача, згідно з чим не можливо розрахувати затрати часу роботи.

Зазначений автонавантажувач передається орендарю згідно заявок, отже він знаходиться у орендаря не постійно, а лише на визначений час. На виконання умов цього договору оренди навантажувача відсутні акти прийому-здачі зазначеної техніки від орендодавця до орендаря.

Також, представник відповідача зазначив, що в товарно-транспортних накладних не зазначено кількість заїздів (ходок), які було зроблено для перевезення ТМЦ. Так як, відповідно до ТТН від 10.08.2012, 12.08.2012, 13.08.2012, 15.08.2012 маса товару не відповідає технічній характеристиці навантажувача Неlі НFG 18 (вантажопідйомність 1750 кг.).

У зв'язку з тим, що автонавантажувач Неlі НFG 18 це автотранспортне засіб перевезення, то при його використанні також розповсюджуються правила перевезення вантажів.

Відповідно до пп. 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. До перевірки позивачем не було надано дорожні листи.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» (далі - ТОВ «Долина «ТД») є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37287269.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 05.09.2013 по 11.09.2013 на підставі наказу № 241 від 05.09.2013 головним державним ревізором-інспектором, інспектором 13 рангу відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Пономарьовою Л.Г. згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 42.2 ст. 42, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Долина «ТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агропул» (код за ЄДРПОУ 35628942) за період з 01.08.2012 по 05.09.2013.

За результатами перевірки складено акт № 367/12-34-22-04/11/37287269 від 18.09.2013, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ ВКФ «Долина «ТД» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 143 270,00 грн., в т.ч. за квітень 2013 року на суму ПДВ 143 270,00 грн.

04.10.2013 ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на підставі акту перевірки від 18.09.2013 № 367/12-34-22-04/11/37287269 винесено податкове повідомлення-рішення №0000092204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» в сумі 179 087,50 грн., з яких: 143 270,00 грн. - за основним платежем, 35 817,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.08.2012 між ТОВ «Долина «ТД» (Покупець) та ТОВ «Агропул» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/08/12, згідно якого Продавець зобов'язується передати, у власність Покупцю хімічну продукцію, комплектуючі, РРР згідно специфікацій та видаткових накладних, (Товар), а покупець - прийняти та оплатити його.

Виконання вищевказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що податковим органом не надана належна оцінка первинної документації позивача.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «Долина «ТД» та ТОВ «Агропул», а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ТОВ «Долина «ТД» та ТОВ «Агропул» податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо включення до складу податкового кредиту сум, сплачених за договором купівлі- продажу № 01/08/12 від 01.08.2012.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується доводів відповідача стосовно того, що господарські операції між ТОВ «Долина «ТД» та ТОВ «Агропул» не носять реального характеру, суд приходить до наступного.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно відсутності у водія-експедитора посвідчення водія відповідної категорії, яке надає право керувати автонавантажувачами, оскільки вказані обставини не були викладені в акті перевірки №367/12-34-22-04/11/37287269 від 18.09.2013, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0000092204 від 04.10.2013 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 798,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1520 від 07 жовтня 2013 рок.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 11.11.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092204 від 04.10.2013 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092204 від 04.10.2013 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 798,07 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім гривень 07 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 1520 від 07 жовтня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.11.2013.

Суддя Т.С. Ушаков