Постанова № 34838939, 06.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року 14 год. 21 хв. м. Львів № 813/4900/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/4900/13-а за адміністративним

позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, представник - ОСОБА_1до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, представник - Тагієв С.В. про скасування акта, постанови та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся в інтересах ОСОБА_2 до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС ЛМУЮ), із урахуванням заяви від 02.08.2013 року про уточнення і доповнення до позовної заяви від 01.07.2013 року, зареєстрованої за вх. № 30553 від 28.08.2013 року, просить:

« 1. Прийняти дану позовну заяву до провадження. Розгляд скарги проводити в моїй присутності;

2. Скасувати акт від 20.06.2013 року;

3. Скасувати постанову ВП № 38062565 від 20.06.2013 року про накладення штрафу в 680 грн.;

4. Зобов'язати виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Тагієва С.В. постановити нову постанову, за якою по прописаному завчасно, зрозумілому документному регламенту ОСОБА_2 добровільно передасть, а державний виконавець прийме по акту прийому-передачі заставне майно автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2, після чого ОСОБА_2 отримає належно завірену мокрою печаткою і підписом державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ копію вказаного акту прийому-передачі;

5. Визнати дії державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Тагієва С.В. протиправними.

Одночасно на підставі викладеного, прошу суд, відповідно до ст. 166 КАС України, прийняти окрему ухвалу, якою звернутись до прокурора м. Львова для розслідування дій державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Тагієва С.В. з ознаками злочинів за ст.ст. 110, 189, 190, 191, 364 КК України».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 був позбавлений можливості добровільно виконати виконавчий лист № 2/1328/834/12, який виданий Шевченківським районним судом м. Львова 27.03.2013 року, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.05.2013 року, вимогу від 05.06.2013 року та вимогу від 12.06.2013 року було отримано після дати, встановленої для добровільного виконання рішення суду, а саме 03.06.2013 року, 14.06.2013 року та 20.06.2013 року відповідно. Проте відповідачем не враховано такі обставини при прийнятті постанови ВП № 38062565 від 20.06.2013 року про накладення штрафу в 680 грн. Також представник позивача зазначив, що акт державного виконавця, складений 19.06.2013 року за участю понятих не може слугувати належним доказом невиконання судового рішення. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання дій незаконними, зобов'язання до вчинення дій та скасування акта і оскаржуваної постанови про накладення штрафу, а також прийняття окремої ухвали стосовно державного виконавця.

Позовні вимоги у судовому засіданні представник позивача підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях. У судовому засіданні пояснив, що 23.05.2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова №2/1328/834/12 від 27.03.2013 року і встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 30.05.2013 року. На адресу боржника у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 05.06.2013 року було направлено вимогу державного виконавця і зобов'язано пред'явити заставне майно в строк до 10.00 год. 12.06.2013 року. Станом на 12.06.2013 року рішення суду не було виконане, про що складено відповідний акт та винесено постанову ВП №38062565 від 12.06.2013 року про накладення штрафу в сумі 340,00 грн на боржника та скеровано повторно вимогу державного виконавця боржнику і зобов'язано пред'явити заставне майно на 11.00 год. 19.06.2013 року. 19.06.2013 року рішення суду не виконане, про що складено відповідний акт державного виконавця. У зв'язку з цим 20.06.2013 року винесено постанову про накладення штрафу в сумі 680,00 грн на боржника та скеровано подання в Шевченківський РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області про притягнення боржника - ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Зазначив, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Тагієва С.В. ВП № 38062565 від 23.05.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/1328/834/12, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 27.03.2013 року про передачу у заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» заставного майна, а саме автомобіль марки ВАЗ, модель 2107, 2006 року випуску, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2. Боржнику надано строк для добровільного виконання до 30.05.2013 року. Вказана постанова отримана позивачем 03.06.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ 05.06.2013 року прийнято вимогу В-11/№17027, якою зобов'язано пред'явити заставне майно до 10.00 год. 12.06.2013 року. Зазначену вимогу позивач отримав 14.06.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

До матеріалів справи також долучено акт державного виконавця від 12 червня 2013 року, складеного за участю понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у присутності представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Пославського Р.А.

Відповідачем винесено Постанову ВП №38062565 від 12.06.2013 року про накладення штрафу в сумі 340,00 грн на боржника ОСОБА_2 за невиконання виконавчого листа № 2/1328/834/12 виданого 27.03.2013 року Шевченківським районним судом м. Львова.

Державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ 12.06.2013 року повторно скеровано вимогу та зобов'язано пред'явити заставне майно на 11.00 год. 19.06.2013 року. Вказану вимогу позивач отримав 20.06.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем, за участю понятих ОСОБА_7, ОСОБА_4, у присутності представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Пославського Р.А. 19.06.2013 року складено акт про те, що рішення суду не виконане, транспортний засіб не переданий стягувачу. З виходом на адресу проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1 - боржник відсутній, доступ до житла обмежений.

20.06.2013 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Тагієвим С.В. винесено постанову ВП № 38062565 про накладення штрафу в сумі 680,00 грн. на боржника та скеровано подання в Шевченківський РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області про притягнення боржника - ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, а на територіях інших держав - міжнародними договорами України на засадах взаємності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Вказаною нормою Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Проте, як встановлено в судовому засіданні і підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (79007 17578984), постанову ВП № 38062565 від 23.05.2013 року про відкриття виконавчого провадження було отримано боржником 03.06.2013 року, тобто після дати визначеної державним виконавцем для добровільного виконання судового рішення, а саме 30.05.2013 року.

У той же час, відповідачем не враховано вимоги ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), що передбачає відкладення провадження виконавчих дій за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Такі вимоги кореспондуються із п.4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, яким визначено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, які передбачені ч. 6 ст. 24 Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому ст. 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи акта державного виконавця від 19.06.2013 року, складеного за участю понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_7, у присутності представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Пославського Р.А. на вимогу державного виконавця від 12.06.2013 року В-11/ № 18038, рішення суду не виконане. З виходом на адресу проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1 - боржник відсутній, доступ до житла обмежений.

Проте, судом встановлено і підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 36), що вимогу державного виконавця від 12.06.2013 року В-11/№18038, позивач отримав лише 20.06.2013 року.

Тобто, на момент складення вищезазначеного акту, позивачу не було відомо про вимогу державного виконавця В-11/№18038, якою зобов'язано пред'явити заставне майно до 11.00 год. 19.06.2013 року.

У якості свідків, в судовому засіданні була допитана ОСОБА_8, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 Свідок зазначила, що 19.06.2013 року знаходилась вдома і в цей день ніхто не приходив.

Також в судовому засіданні була допитана в якості свідка - ОСОБА_9, яка не могла пояснити щодо здійснення виконавчих дій при складанні акта від 19.06.2013 року, оскільки не була присутня за даною адресою.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21 травня 2012 року № 5, передбачено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Вказані вище обставини свідчать про неможливість вчасного виконання позивачем, як боржником, виконавчого листа №2/1328/834/12 виданого 27.03.2013 року Шевченківським районним судом м. Львова, а державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу не враховано причини невиконання такого рішення, відтак оскаржувана постанова прийнята відповідачем передчасно.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм та матеріалів справи вбачається, що відповідачем відповідні положення не були дотримані. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог щодо скасування постанови про накладення штрафу ВП № 38062565 від 20.06.2013 року належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Тагієва С.В. постановити нову постанову «за якою по прописаному, зрозумілому документному регламенту ОСОБА_2 добровільно передасть, а державний виконавець прийме по акту прийому-передачі заставне майно автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2, після чого ОСОБА_2 отримає належно завірену мокрою печаткою і підписом державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ копію вказаного акту прийому-передачі», такі не підлягають до задоволення, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість такого рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Статтею 83 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Частиною другою даної статті визначено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Щодо скасування акта державного виконавця від 19.06.2013 року (як зазначає позивач від 20.06.2013 року), суд звертає увагу, що даний акт є службовим документом, у якому викладені певні обставини та який підтверджує факт проведення перевірки позивача на предмет виконання ним вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду в повному обсязі і є лише носієм доказової інформації про виявлені посадовою особою обставини зазначені в цьому акті. Складення даного акту є службовою діяльністю посадової особи на виконання своїх посадових обов'язків із збирання та перевірки інформації стосовно виконання судового рішення. Самі по собі дії відповідача щодо проведення виконавчих дій по складанню відповідного акту від 19.06.2013 року не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача. З огляду на наведене, позовні вимоги в частині скасування акта від 19.06.2013 року не підлягають до задоволення.

Щодо прийняття окремої ухвали стосовно державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Тагієва С.В., суд зазначає, що за змістом статті ст. 166 КАС України постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом із тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що відповідачем не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги та встановлені судом обставини.

Згідно ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Тагієва С.В. щодо винесення постанови про накладення штрафу ВП № 38062565 від 20.06.2013 року.

Скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 38062565 від 20.06.2013 року, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Тагієвим С.В.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) судовий збір в розмірі 17 (сімнадцять) грн. 21 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 11.11.2013 року.

Суддя Кедик М.В.