Постанова № 34838673, 28.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2013 р. (12:11) Справа №801/9588/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012271710 від 24.09.2013 р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;

представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, довіреність № БН від 21.10.2013 р.

відповідача - Чакал А.Р., довіреність № 55/10 від 16.10.2013 р.,

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012271710 від 24.09.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Альфа Макс ЛТД" та заниження податкового кредиту з податку на додану вартість через ненадання до перевірки та оформлення з порушеннями вимог діючого законодавства податкових накладних. Безпідставними позивач також вважає й висновки податкової інспекції щодо фіктивності господарської операції з ТОВ "Ангстрем Континенталь". Так, позивач стверджує, що реальність господарської операції з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а всі податкові накладні, виписані за результатами взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з контрагентами в охоплений перевіркою період, - містять всі реквізити, визначені в якості обов'язкових та відповідають законодавчо встановленій формі.

Письмових заперечень на позовну заяву від відповідача до суду не надходило, однак у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, стверджуючи при цьому, що позивачем неправомірно занижені суми податку на додану вартість за результатом здійснення господарської діяльності в охоплений перевіркою період.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим з 06.08.2013 р. по 19.08.2013 р. проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складений акт № 768/17.1/НОМЕР_2 від 03.09.2013 р. (а.с. 17 - 35).

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань в сумі 35357,59 грн., у тому числі у: червні 2011 р. - у сумі 33,33 грн., серпні 2011 р. - у сумі 416,19 грн., вересні 2011 р. - у сумі 10643,58 грн., жовтні 2011 р. - у сумі 3110,59 грн., листопаді 2011 р. - у сумі 2448,84 грн., грудні 2011 р. - у сумі 1712,06 грн., лютому 2012 р. - у сумі 177,49 грн., березні 2012 р. - у сумі 661,42 грн., квітні 2012 р. - у сумі 7152,25 грн., жовтні 2012 р. - у сумі 6265,21 грн., листопаді 2012 р. - у сумі 2308,55 грн., грудні 2012 р. - у сумі 428,08 грн.

Податковою інспекцією був зроблений висновок щодо: неможливості підтвердження факту здійснення операцій по формуванню податкового кредиту з огляду на фіктивний характер господарської операції позивача з ТОВ "Ангстрем Континенталь". Крім того, податкова інспекція в акті перевірки зазначає, що до податкового кредиту вересня, жовтня, листопада та грудня 2011 р. неправомірно віднесено суми ПДВ, сплачені контрагенту ПП "Альфа Макс ЛТД" у зв'язку з ненаданням до перевірки договору про здійснення фінансово-господарських відносин з зазначеним суб'єктом господарювання, а також у зв'язку з анулюванням свідоцтва контрагента позивача про реєстрацію платника податку на додану вартість та неналежним оформленням податкових накладних. При цьому, зазначаючи про дефектність чи відсутність податкових накладних, відповідачем за результатами перевірки встановлено й завищення податкового кредиту в охоплений перевіркою період по взаємовідносинах з ТОВ "Євро-трейд ДТД", ПП "Адверса Плюс", ПАТ "Сантехкомплект", ТОВ "ТД "Євротрубпласт", ТОВ "Мет-Ком", ТОВ "Група Компаній Дельта Т", ТОВ "Пірей-Крим", ТОВ "Євро-Трейд ЛТД", ПП "Сантехмонтаж", ТОВ "Арт-Мастер", ТОВ "Тельбі", ТОВ "Віса Гінгер-Крим", ТОВ "Кримпроектстрой".

Не погодившись з висновками перевірки, позивачем були подані заперечення (вх. № 6312/і від 12.09.2013 р.) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, до яких, серед іншого, були додані податкові накладні, зазначені в акті перевірки в якості відсутніх чи неналежно оформлених. За результатами розгляду заперечення позивача залишені без задоволення, про що ФОП ОСОБА_1 повідомлено відповідним листом податкової інспекції від 19.09.2013 р. № 3783/11/17-1 (а.с. 44-47).

24.09.2013 р. на підставі акта № 768/17.1/НОМЕР_2 від 03.09.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012271710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44189,66 грн., у томи числі: 35357,59 грн. за основним платежем та 8832,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 36).

Правомірність винесення відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

Так, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість засновано на наступних обставинах:

І. Заниження позивачем податкового зобов'язання за результатом господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ербек» на суму 96,07 грн., яке було виявлено за результатом співставлення детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

ІІ. Завищення позивачем податкового кредиту на суму 35261,52 грн.:

1. 16729,94 грн. - за результатом здійснення господарських операцій з контрагентом ПП "Альфа Макс ЛТД", які не підтверджені відповідними документами через ненадання відповідного договору, відсутність у контрагента необхідних умов для здійснення господарських операцій, анулювання свідоцтва платника ПДВ тощо.

2. 10469,94 грн. - у зв'язку з неналежним оформленням податкових накладних контрагентами ТОВ "Євро-трейд ДТД", ПП "Адверса Плюс", ПАТ "Сантехкомплект", ТОВ "ТД "Євротрубпласт", ТОВ "Мет-Ком", ТОВ "Група Компаній Дельта Т".

3. Щодо суми ПДВ в розмірі 8061,65 грн. висновок був зроблений відповідачем на підставі співставлення детальної інформації по платникам ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів: ТОВ "Пірей-Крим", ТОВ "Євро-Трейд ЛТД", ПП "Сантехмонтаж", ТОВ "Арт-Мастер", ТОВ "Тельбі", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Віса Гінгер-Крим", ТОВ "Кримпроектстрой". При цьому щодо контрагента ТОВ "Ангстрем Континенталь" відповідач послався на результати проведеної перевірки цього підприємства, якою був встановлений факт нікчемності усіх правочинів, укладених цієї особою з контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2012 р. між позивачем (покупцем) та ТОВ "Ангстрем Континенталь" (постачальником) був укладений договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця товар, у кількості та цінам згідно накладної, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар у встановлений цим договором строк.

Відповідно до п. 2. Договору покупець зобов'язується здійснити 100% оплати після отримання товару.

Сума договору встановлюється згідно з накладною (п. 3 договору).

На виконання вимог вказаного договору ТОВ "Ангстрем Континенталь" поставило товар (системи сонячного нагрівання води) на загальну суму 37870,75 грн., у тому числі ПДВ - 6311,79 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-655 від 25.04.2012 р.

За фактом настання першої з подій (отримання товару згідно вищенаведеної видаткової накладної) ТОВ "Ангстрем Континенталь" була виписана податкова накладна № 167 від 25.04.2012 р. на загальну суму з ПДВ 37870,75 грн., ПДВ - 6311,79 грн., яка була отримана позивачем згідно наявного в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 року.

Сума сплаченого ПДВ у розмірі 6311,79 грн. за вказаною накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту квітня 2012 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП "Альфа Макс ЛТД", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Євро-трейд ДТД", ПП "Адверса Плюс", ПАТ "Сантехкомплект", ТОВ "ТД "Євротрубпласт", ТОВ "Мет-Ком", ТОВ "Група Компаній Дельта Т", ТОВ "Пірей-Крим", ТОВ "Євро-Трейд ЛТД", ПП "Сантехмонтаж", ТОВ "Арт-Мастер", ТОВ "Тельбі", ТОВ "Віса Гінгер-Крим", ТОВ "Кримпроектстрой" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані вищезазначеними контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Під час розгляду справи, судом досліджені податкові накладні, на підставі яких позивачем віднесені суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту вересня 2011 р., лютого, березня, жовтня, листопада, грудня 2012 р. у загальному розмірі 10469,93 грн. та податкового кредиту вересня, жовтня, листопада, грудня 2011 р. у загальному розмірі 16729,94 грн., та які зазначені в акті перевірки у якості неналежно оформлених, а саме:

- № 4, від 01.09.2011 р., виписана ТОВ "Євро-трейд ЛТД" на суму 548,07 грн., в тому числі ПДВ 91,35 грн.;

- № 2992 від 29.09.2011 р., виписана ПП "Адверса Плюс" на суму 4100,00 грн., в тому числі ПДВ 683,33 грн.;

- № 623 від 14.02.2012 р., виписана ПАТ "Сантехкомплект" на суму 782,20 грн., в тому числі ПДВ 130,37 грн.;

- № 624 від 14.02.2012 р., виписана ПАТ "Сантехкомплект" на суму 287,70 грн., в тому числі ПДВ 47,12 грн.;

- № 100315 від 23.03.2012 р., виписана ТОВ "ТД "Євротрубпласт" на суму 3824,52 грн., в тому числі ПДВ 637,42 грн.;

- № 101811 від 26.10.2012 р., виписана ТОВ "ТД "Євротрубпласт" на суму 466,20 грн., в тому числі ПДВ 77,70 грн.;

- № 15004 від 31.10.2012 р., виписана ТОВ "Мет-Ком" на суму 5521,20 грн., в тому числі ПДВ 920,20 грн.;

- № 15008 від 31.10.2012 р., виписана ТОВ "Мет-Ком" на суму 31603,85 грн., в тому числі ПДВ 5267,31 грн.;

- № 1300107 від 29.11.2012 р., виписана ТОВ "ТД "Євротрубпласт" на суму 1356,64 грн., в тому числі ПДВ 226,44 грн.;

- № 2001 від 05.11.2012 р., виписана ТОВ "Мет-Ком" на суму 9188,09 грн., в тому числі ПДВ 1531,35 грн.;

- № 2002 від 05.11.2012 р., виписана ТОВ "Мет-Ком" на суму 2570,16 грн., в тому числі ПДВ 428,36 грн.;

- № 101360 від 22.11.2012 р., виписана ТОВ "ТД "Євротрубпласт" на суму 734,40 грн., в тому числі ПДВ 122,40 грн.;

- № 100749 від 21.12.2012 р., виписана ТОВ "ТД "Євротрубпласт" на суму 729,20 грн., в тому числі ПДВ 121,53 грн.;

- № 100748 від 21.12.2012 р., виписана ТОВ "ТД "Євротрубпласт" на суму 734,40 грн., в тому числі ПДВ 122,40 грн.;

- № 53 від 11.12.2012 р., виписана ТОВ "Група компаній Дельта Т" на суму 375,90 грн., в тому числі ПДВ 62,65 грн.;

- № 140114 від 14.11.2011 р., виписана ПП "Альфа Макс ЛТД" на суму 12230,35 грн., у тому числі ПДВ 2038,39 грн.;

- № 30111 від 30.11.2011 р., виписана ПП "Альфа Макс ЛТД" на суму 10272,35 грн., у тому числі ПДВ 1712,06 грн.;

- № 4103 від 04.10.2011 р., виписана ПП "Альфа Макс ЛТД" на суму 1011,02 грн., у тому числі ПДВ 168,50 грн.;

- № 3202 від 03.10.2011 р., виписана ПП "Альфа Макс ЛТД" на суму 17652,52 грн., у тому числі ПДВ 2942,09 грн.;

- № 2197 від 21.09.2011 р., виписана ПП "Альфа Макс ЛТД" на суму 7850,02 грн., у тому числі ПДВ 1308,34 грн.;

- № 1691 від 16.09.2011 р., виписана ПП "Альфа Макс ЛТД" на суму 6500,00 грн., у тому числі ПДВ 1083,33 грн.;

- № 1596 від 15.09.2011 р., виписана ПП "Альфа Макс ЛТД" на суму 9647,00 грн., у тому числі ПДВ 1607,83 грн.;

- № 1291 від 12.09.2011 р., виписана ПП "Альфа Макс ЛТД" на суму 35216,33 грн., у тому числі ПДВ 5869,39 грн.

Крім того, позивачем надані суду податкові накладні на суму ПДВ 8061,65 грн., які, за твердженням податкової інспекції, не були надані до перевірки:

- № 22, від 29.06.2011 р., виписана ТОВ "Пірей Крим" на суму 200,00 грн., у тому числі ПДВ 33,33 грн.;

- № 156, від 08.08.2011 р., виписана ТОВ "Євро-трейд ЛТД" на суму 2497,15 грн., у тому числі ПДВ 416,19 грн.;

- № 400 від 04.11.2011 р., виписана ПАТ "Сантехкомплект" на суму 1886 грн., у тому числі ПДВ 314 грн.;

- № 167 від 25.04.2012 р., виписана ТОВ "Ангстрем Континенталь" на суму 37870,75 грн., в тому числі ПДВ 6311,79 грн.;

- № 2759/12 від 16.03.2012 р., виписана ТОВ "Арт-мастер" Кримська філія на суму 144,00 грн., в тому числі ПДВ 24,00 грн.;

- № 22 від 30.04.2012 р., виписана ТОВ "Тельбі" на суму 275,00 грн., в тому числі ПДВ 45,83 грн.;

- № 47 від 30.04.2012 р., виписана ТОВ "Тельбі" на суму 42,00 грн., в тому числі ПДВ 7,00 грн.;

- № 28 від 28.03.2012 р., виписана ТОВ "Віса-Гінгер-Крим" на суму 675,79 грн., в тому числі ПДВ 112,63 грн.;

- № 11 від 30.04.2012 р., виписана ТОВ "Кримпроектстрой" на суму 4050,00 грн., в тому числі ПДВ 675,00 грн.;

- № 1 від 04.12.2012 р., виписана ТОВ "Пірей Крим" на суму 728,99 грн., в тому числі ПДВ 121,50 грн.

Аналізуючи за формою та змістом вищенаведені податкові накладні, суд доходить висновку, що останні містять всі реквізити, визначені в якості обов'язкових підпунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, та відповідають формі, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, а отже висновок податкової інспекції про їх дефектність є необґрунтованим.

Крім того, донарахування ПДВ у сумі 8061,65 грн. через посилання відповідача в акті перевірки № 768/17.1/НОМЕР_2 від 03.09.2013 р. на відсутність податкових накладних (не надання до перевірки) суд також вважає безпідставним, оскільки позивачем в порядку ст. 44.6 ПК України всі податкові накладні (відповідно до розміру здійсненого донарахування податкових зобов'язань) були надані разом із запереченнями до акта перевірки (т. 1, а.с. 37 - 43).

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з вищезазначеними контрагентами та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість, серед іншого, зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарської операції позивача з ТОВ "Ангстрем Континенталь", непідтвердження її первинними документами.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі інформації автоматизованих систем та отриманого акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.12.2012 р. № 7208/224/33906299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ангстрем Континенталь" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 2011 р. по 2012 р.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ТОВ "Ангстрем Континенталь", суд зазначає наступне.

Згідно витягу серії АГ № 621328 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 03.10.2013 р., видами діяльності за КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

Тобто, отримання систем сонячного нагріву води від ТОВ "Ангстрем Континенталь" та подальша реалізація покупцям відповідає видам діяльності Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 та пов'язано з її господарською діяльністю.

Подальша реалізація товарів, отриманих від ТОВ "Ангстрем Континенталь" за договором поставки від 24.04.2012 р., вказує на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як одним з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Так, придбані у ТОВ "Ангстрем Континенталь" системи сонячного нагріву води були в подальшому реалізовані та поставлені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Адепт Амаса" на загальну суму 39042,00 грн. у тому числі ПДВ 6507,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком фактурою № СФ-0000037 від 20.04.2012 р. та видатковою накладною № РН-000021 від 26.04.2012 р. При цьому, слід зазначити, що ціна подальшої реалізації системи сонячного нагріву води перевищує первісну ціну поставки цих товарів, отриманих від ТОВ "Ангстрем Континенталь", що, в свою чергу, вказує на наявність господарської мети під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ "Ангстрем Континенталь", його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в квітні 2012 року на суму 6311,79 грн. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Слід зазначити, що в обґрунтування висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту вересня, жовтня, листопада та грудня 2011 року у сумі 16729,94 грн. податковою інжекцією було покладено твердження про неналежне оформлення податкових накладних, анулювання свідоцтва платника податків ПП "Альфа Макс ЛТД" та не наданням до перевірки договору про здійснення фінансово-господарських відносин з вказаним контрагентом, з приводу чого суд звертає увагу на таке.

В даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Ангстрем Континенталь" та ПП "Альфа Макс ЛТД", останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Альфа Макс ЛТД" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 0509 від 05.09.2011 р., згідно умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та сплачує товар на умовах, встановлених в п. 4.1 у кількості та асортименті згідно накладним, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підставі цього договору ПП "Альфа Макс ЛТД" були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена до податкового кредиту вересня, жовтня, листопада, грудня 2011 року на загальну суму 16729,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту за результатом господарських відносин з ПП "Альфа Макс ЛТД" у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року на загальну суму 16729,94 грн. неможливо з огляду на підтвердження відповідності податкових накладних вимогам діючого законодавства, встановлену спеціальну правосуб'єктність зазначеного суб'єкта господарювання та наявність договору, на підставі якого здійснювалася поставка товарів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність укладеного позивачем з ТОВ "Ангстрем Континенталь" правочину, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Альтаїр Альянс плюс" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. У той же час, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неприпустимим, виходячи з загальних засад судочинства.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ у листопаді 2011 р. у розмірі 96,07 грн. суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного висновку податкова інспекція в акті перевірки, посилаючись на інформацію, отриману за результатами автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, зазначає про таке заниження за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ "Ербек".

З наявної в матеріалах справи податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 р., а також додатка № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" вбачається, що позивачем до складу податкових зобов'язань при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Ербек" була включена сума ПДВ у розмірі 1430,60 грн. (обсяг постачання без ПДВ - 7153,00 грн.). Відображення вказаної суми було здійснено на підставі податкових накладних: № 3 від 04.11.2011 р. на загальну суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ 500,00 грн. та № 7 від 17.11.2011 р. на загальну суму 5583,60 грн., у тому числі ПДВ 930,60 грн., які були видані позивачем відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2011 р.

Крім того, згідно з оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку 361 щодо контрагента ТОВ «Ербек» за листопад 2011 року взагалі не підтверджується здійснення якоїсь господарської операції на суму ПДВ 96,07 грн. (т. ІІ, а. с. 13-14).

За таких обставин, суд доходить висновку стосовно правомірного віднесення та відображення у податковій декларації з ПДВ за листопад 2011 р. сум грошових зобов'язань за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ "Ербек", а отже висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ у листопаді 2011 р. у розмірі 96,07 грн. документально не підтверджується.

При цьому, вказаний висновок фактично був зроблений податковою інспекцією на підставі інформації, отриманої за результатами автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що, в свою чергу, є неприпустимим з огляду на необхідність дослідження під час перевірки первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. У зв'язку з тим, що наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, суд критично ставиться до спірного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання суд вважає протиправним. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Саме така правова позиція викладена в Листі від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11 Вищого адміністративного суду України.

За таких обставин, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 441,90 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим.

В судовому засіданні 28.10.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 04.11.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012271710 від 24.09.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 441,90 грн. (чотириста сорок одна гривня дев'яносто копійок) шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (95053, вул. М. Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, ідентифікаційний код 38756639).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України обов'язок стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.