Рішення № 34826083, 24.03.2011, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-676/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра»до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ :

У січні 2011 року, представник ПАТ СК «Остра», звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначив, що 16.09.2008 р., відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Одеса-Іллічівськ в напрямку м. Іллічівська, в порушення п. 13.1 ПДР не вибравши безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, допустив зіткнення з автомобілем, що зупинився попереду марки «ВАЗ 2101»д/н 533-20ОК під керуванням ОСОБА_2, за що був визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП відповідно до постанови Овідіопольського райсуду від 21.10.2008 р.

Внаслідок вказаного ДТП, автомобіль марки «ВАЗ 2101»д/н 533-20ОК під керуванням ОСОБА_2, отримав механічні пошкодження на суму 5437,57 грн., які були сплачені останньому позивачем, як страхувальнику, згідно платіжних доручень.

В свою чергу, відповідач, маючи діючий поліс страхування № ВВ/1490425 АТ «Остра», не повідомив страховика про страховий випадок, порушивши ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відшкодувавши ОСОБА_2 суму страхового випадку у розмірі 5437,57 грн., позивачі, які понесли фактичні витрати, у звязку з несплатою останнім суми відшкодування в порядку регресу, звернулися до відповідача з претензією з вимогою про добровільне відшкодування понесених витрат на вказану суму, яку відповідач залишив без відповіді та належного реагування, у звязку з чим, представник позивача, просив суд, в порядку регресу, стягнути з відповідача, понесені ними матеріальні витрати у сумі 5437,57 грн. та судові витрати по справі у сумі 174,40 грн.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав свій позов.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток під підпис, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 35,40).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази по справі та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Умовами статті 27 Закону України «Про страхування»передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, після виплати страхового відшкодування, має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП : якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом було встановлено, підтверджено матеріалами справи та поясненнями представника позивача, що 16.09.2008 р., відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Одеса-Іллічівськ в напрямку м. Іллічівська, в порушення п. 13.1 ПДР не вибравши безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, допустив зіткнення з автомобілем, що зупинився попереду марки «ВАЗ 2101»д/н 533-20ОК під керуванням ОСОБА_2, за що був визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП відповідно до постанови Овідіопольського райсуду від 21.10.2008 р. (а.с. 9,10).

Внаслідок вказаного ДТП, автомобіль марки «ВАЗ 2101»д/н 533-20ОК під керуванням ОСОБА_2, отримав механічні пошкодження, які відповідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 1975 від 31.10.2008 р., становлять 6255,06 грн. (а.с. 14-21).

Відповідно до полісу № ВВ/1490425, обовязкового страхування, цивільно-правова відповідальність власника наземних транспортних засобів, була застрахована ОСОБА_1 у ПАТ СК «Остра»(а.с. 11).

Однак, в порушення ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники ДТП, зобовязані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, або у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання ДТП, відповідач ОСОБА_1 не повідомив позивача про вищевказану ДТП, про яке позивачі дізналися, після звернення до ПАТ СК «Остра»водія ОСОБА_2 з відповідною заявою про сплату страхового відшкодування, пославшись на події зазначеної ДТП (а.с. 12-13).

Також, ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 07.09.2010 р., яка набрала законної чинності 13.09.2010 р. та ніким не була оскаржена, була затверджена мирова угода між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ПАТ СК «Остра», відповідно до умов якої, ПАТ СК «Остра»сплачує страхове відшкодування у сумі 5437,57 грн., а ОСОБА_2 відмовляється від своїх майнових вимог до страховика та має жодних претензій згідно полісу страхування. При чому, відповідач ОСОБА_1 був присутнім на засіданні суду та приймав участь у затвердженні мирової угоди та відповідно знав про предмет спору та мирової угоди, а саме страхове відшкодування у розмірі 5437,57 грн. (а.с. 41).

Після вказаної мирової угоди, між позивачем та ОСОБА_2, була укладена угода про врегулювання збитку за договором № ВВ/1490425 від 23.10.2007 р. на зазначену вище суму, після чого, позивачем була сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 5437,57 грн. на рахунок ОСОБА_2, що підтверджується платіжними дорученнями № 1886 від 01.10.2010 р. на суму 2718,78 грн. та № 2171 від 04.11.2010 р. на суму 2718,79 грн. (а.с. 22-24).

22.11.2010 р., на адресу відповідача, позивачем була направлена претензія № 1605 з вимогою про добровільне відшкодування понесених витрат на вказану суму, яка була отримана відповідачем, та яку відповідач залишив без відповіді та належного реагування (а.с. 38,39).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було на законних підставах та у повному обсязі сплачено суму страхового відшкодування ОСОБА_2, що підтверджується вищенаведеними доказами та з огляду на викладене, суд вважає, суму стягнення з відповідача в порядку регресу законною та підтвердженою документально, а позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача суми відшкодування у розмірі 5437,57 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати, що складаються зі сплачених позивачем державного мита у розмірі 54,40 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., підтверджені представником позивача документально (а.с. 29,30).

Керуючись ст.ст. 10,11,61,205,209,212,213,214-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 1166-1167,1187-1889,1191 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра»до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Остра»(м. Одеса, вул. Пушкінська, 13, код ЄДРПОУ 14288111, р/р 26508660023521 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016) - суму матеріальної шкоди у розмірі 5437 грн. 57 коп., судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 54,40 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу 120 грн., а всього 5611 грн. 97 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.