Рішення № 34818885, 12.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/1247/13-ц Головуючий у І інстанції Овдієнко К.М.Провадження № 22-ц/780/5709/13 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 47 12.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Дмитренко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та неустойки по аліментах, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що за рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2009 року відповідач мав сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка навчалася, з 14 травня 2009 року до досягнення нею 23 років у розмірі 400 грн. Вказане рішення виконується в примусовому порядку через ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ на підставі виконавчого листа № 2-673/2009. Проте відповідач, протягом тривалого часу ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання повнолітньої дочки, у зв'язку з чим станом на 27 квітня 2013 року загальна сума боргу по не виплачених аліментах складає 9 741,89 грн. На підставі чого позивач, надаючи розрахунок пені від суми заборгованості по не виплачених аліментах, з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по аліментах в розмірі 9 741,89 грн. та неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів за період з 14 травня 2009 року по 27 квітня 2012 року в розмірі 68 285,62 грн.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментах на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, що утворилася за період з 14 травня 2009 року по 27 квітня 2012 року в сумі 9 741,89 грн. та неустойку від суми несплачених аліментів за цей період у розмірі 50 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду скасувати в частині стягнення заборгованості по аліментах, та ухвалити в цій частині нове рішення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3, у розмірі 400 грн. щомісячно, з 14 травня 2009 року на період її навчання, до досягнення 23 років. Вказане рішення виконується в примусовому порядку через ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ на підставі виконавчого листа № 2-673/2009.

За весь період ОСОБА_1 сплачував аліменти з травня по жовтень 2011 року включно та в січні й лютому 2012 року в період його роботи у ПСГВПП «Діброва», де він, згідно довідки про доходи від 30 січня 2013 року № 15, працював з 11 січня 2010 року по 29 лютого 2012 року, не повідомивши державного виконавця про своє працевлаштування. За вказаний період частково погашалася його заборгованість по аліментах, яка утворилася на час звернення до ВДВС (1019,35 грн), а саме: 117,93 грн. у травні 2011 року, 80,69 грн. в червні 2011 року, 73,86 грн. у липні 2011 року, 111,29 грн. в серпні 2011 року, 76,05 грн. у вересні 2011 року та 242,31 грн. в лютому 2012 року.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам № 1064 від 29 квітня 2013 року, виданої ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ, загальна сума боргу ОСОБА_1 станом на 27 квітня 2012 року складає 9 741,89 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення неустойки (пені), суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який достовірно знав про свій обов'язок за рішенням суду сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки у твердій грошовій сумі щомісячно, безпідставно його не виконував починаючи з липня 2009 року по квітень 2011 року включно. Про своє працевлаштування в січні 2010 року відповідач не повідомив державного виконавця і утримання з нього аліментів розпочалося лише з квітня 2011 року, а також частково погашалася заборгованість.

Судова колегія вважає, що місцевий суд в цій частині повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

За правилами ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Виходячи з викладених положень аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, неустойка за прострочення їх сплати нараховується не на всю суму заборгованості в арифметичній прогресії, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за кожен день прострочення без її накопичення в прогресії. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи із того, скільки днів прострочено до сплати повної суми заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу надавався строк для уточнення позовних вимог та роз'яснювався порядок обчислення пені, однак подаючи уточнений розрахунок ОСОБА_2 застосувала той же порядок нарахування неустойки, що і при подачі позову, яка складає 68 285,62 грн.

В той же час, визначаючи розмір неустойки (пені) від суми заборгованості по не виплачених аліментах, місцевий суд в рішенні навів детальний розрахунок, за яким загальний розмір неустойки становить 107 008,77 грн. та при аналізі якого колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст. 196 СК України та матеріалам справи, оскільки неустойка вирахувана з початку прострочення - 1 серпня 2011 року (дата сплати аліментів за травень - липень 2009 року), за кожен день прострочення виплат заборгованості до 27 квітня 2012 року.

За таких обставин суд доречно розглянув позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення неустойки (пені) від суми заборгованості по не виплачених аліментах в межах заявлених вимог.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п. 22 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

З копії листків непрацездатності виданих КЗ КОР «КОПТД» м. Боярка віл 21 листопада 2011 року та від 10 січня 2012 року убачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 18 жовтня 2011 року по 21 листопада 2011 року та в період з 12 грудня по 10 січня 2012 року з діагнозом саркоїдоз органів дихання ІІ стадія, активна фаза, ЛН ІІ ст., що також підтверджується виписками з історії хвороби КЗ КОР «Київської обласної клінічної лікарні» № 104548 та Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського.

З 5 вересня 2012 року по 11 вересня 2012 року відповідач лікувався в КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» з приводу застарілого перелому нижньої щелепи, був прооперований та після цього проходив лікування амбулаторно, що підтверджується з виписного епікризу № 104548/777.

З медичної документації (виписки-направлення з медичної картки хворої від 12 квітня 2013 року виданої Переяслав-Хмельницькою ЦРЛ, консультативний висновок НДСЛ «ОХМАТДИТ» від 15 квітня 2013 року) вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка являється дочкою відповідача, знаходилася на лікуванні в цьому медичному закладі з приводу вродженого захворювання з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по 27 січня 2012 року, проведене оперативне втручання та призначена повторна операція на 16 вересня 2013 року.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212 - 214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи в частині стягнення неустойки (пені) від суми заборгованості по не виплачених аліментах і яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами, врахувавши матеріальне та сімейне становище платника аліментів, зокрема й ту обставину, що відповідач має на утриманні малолітню дитину, яка потребує додаткових витрат на лікування, а також нестабільний стан його здоров'я, відсутність доходів, та прийшов до правомірного висновку щодо зменшення розміру неустойки до 50 000 грн.

ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не довів в судовому засіданні та не надав суду належних доказів поважності причин невиконання своїх аліментних зобов'язань, а надані докази не дають суду підстав для звільнення від сплати неустойки.

Посилання апелянта на те, що він має доньку, яка знаходиться на його утриманні, вважаються колегією суддів не суттєвими, адже у дитини також є мати, яка у відповідності до норм ст. 180 СК України також зобов'язана утримувати малолітню дитину.

Разом з тим, суд вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по аліментах, не звернув уваги що така заборгованість підлягає стягненню за виконавчим листом, який виданий на виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 3 липня 2009 року на утримання повнолітньої дочки, яка навчалася, з 14 травня 2009 року до досягнення нею 23 років у розмірі 400 грн., а не шляхом ухвалення нового рішення.

Крім того порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір. А тому при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по аліментах, оскільки вимога про стягнення аліментів вирішена шляхом ухвалення судового рішення, тому повторне стягнення аліментів, якими є і заборгованість по них, не допускається, і є порушенням положень п. 2 ст. 205 ЦПК України.

Статтею 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення заборгованості по аліментах не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки вимоги позивача в цій частині не ґрунтуються на приписах закону.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України слід перерозподілити судові витрати по справі і стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 500 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2013 року скасувати в частині стягнення заборгованості по аліментах на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, що утворилася за період з 14 травня 2009 року по 27 квітня 2012 року в сумі 9 741,89 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 500 грн.

В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: