Постанова № 34818211, 11.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14855/13-а

Провадження № 2-а/344/807/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: ОСОБА_1

при секретарі с/з: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РК Фактор в особі ОСОБА_3 до відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РК Фактор» звернулось в суд з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобовязання вчинити дії.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив здійснювати судові засідання без участі представника (а.с.29).

Відповідач в судове засідання не зявився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.4 ст. 128 КАС України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.06.2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було постановлено ухвалу в адміністративній справі №0907/2911/2012 за заявою ТзОВ «РК Фактор» та ОСОБА_4 про затвердження мирової угоди договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ухвала набрала законної сили 01.07.2013 року (а.с.7-9). Відділ Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції був учасником процесу щодо розгляду даної заяви.

18.06.2013 року позивач подав відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту майна боржника з долученням ухвали суду (а.с.10).

За вимогами п.2 ч.1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями) виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання. У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Однак, дії відповідача не були вчинені у відповідності до вищезазначеної норми, та заява стягувача залишена без будь-якого реагування, інших доказів на спростування цього суду сторонами не надано.

Тому, позивачем повторно направлено заяву відповідачу про вжиття дій щодо закінчення виконавчого провадження від 01.08.2013р. (а.с.11), яка також залишена відділом ДВС без розгляду та вчинення необхідних дій.

30.08.2013 року направлено ТзОВ «РК Фактор» до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції втретє заяву з оригіналом ухвали суду (а.с.12), хоча, відповідач як сторона справи по затвердженні мирової угоди в суді вправі була отримати повторно (вразі неотримання від суду) таку ухвалу, заява позивача також залишена останнім без належного реагування.

Як слідує зі ст..50 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями), якою встановлено наслідки закінчення виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Однак, відповідач своєю бездіяльність не виконав вимоги ст..49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», залишив без належного реагування поданих заяв позивача, що обмежує права ТзОВ «РК Фактор» щодо володіння, користування і розпорядження майном, на яке накладено арешт. Інших обставин справи із-за неявки відповідача (щодо цього постановлено окрему ухвалу суду), судом не встановлено.

Як слідує зі ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції щодо не вчинення необхідних дій про закриття виконавчого провадження, зняття арешту, повернення виконавчого напису нотаріуса, повідомлення стягувача; зобовязання відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції закінчити виконавче провадження ВП №12168191 за виконавчим написом нотаріуса від 17.03.2009 року про стягнення на нежитлове приміщення №1, загальною площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 23 А на підставі п.2ч.1.ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», в звязку з затвердженням мирової угоди (ухвала Івано-Франківського міського суду від 06.06.2013 року); зобовязання зняти арешт на нежитлове приміщення №1, загальною площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 23 А; зобовязання повернути виконавчий напис нотаріуса від 17 березня 2009 року про стягнення на нежитлове приміщення №1, загальною площею 107,3 кв.м, що знаходиться за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 23 А та провести інші дії, необхідні у звязку із завершенням виконавчого провадження, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від субєкта звернення до суду (частина пята статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначено постановою Пленуму ВАС України від 21 травня 2012 року м. Київ № 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса (частина пята статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів, що підтверджують правомірність прийнятих оскаржуваних дій (бездіяльності) та не спростував їх протиправність.

Суд зазначає, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

На підставі наведеного, відповідно до ст.49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись ст.6, 71, 86, ч.4 ст.128, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю РК Фактор в особі ОСОБА_3 до відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції щодо не вчинення необхідних дій про закриття виконавчого провадження, зняття арешту, повернення виконавчого напису нотаріуса, повідомлення стягувача.

Зобовязати Відділ Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції закінчити виконавче провадження ВП №12168191 за виконавчим написом нотаріуса від 17.03.2009 року про стягнення на нежитлове приміщення №1, загальною площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 23 А на підставі п.2ч.1.ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» в звязку з затвердженням мирової угоди (ухвала Івано-Франківського міського суду від 06.06.2013 року)

Зобовязати Відділ Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції зняти арешт на нежитлове приміщення №1, загальною площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 23 А

Зобовязати Відділ Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції повернути виконавчий напис нотаріуса від 17 березня 2009 року про стягнення на нежитлове приміщення №1, загальною площею 107,3 кв.м, що знаходиться за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 23 А та провести інші дії, необхідні у звязку із завершенням виконавчого провадження.

Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, м.Івано-Франківськ, вул. Галицька, 45, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Фактор», м.Київ, вул.Саксаганського, 120, офіс 17, код ЄДРПОУ 23252420, витрати по сплаті судового збору в розмірі 34,41 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Польська М.В.