Постанова № 348174, 10.01.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"10" січня 2007 р. Справа № 11/338а/20

10 год. 20 хвил.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз”

14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68

До: Державної податкової інспекції у м. Чернігові

14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

Про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення

Суддя Ю.М.Бобров

Секретар О.Ю.Михальова

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Кулик Н.М. –заст.. голови правління. Дов. вді 29.12.06 р. № 18/2683,

Ярова А.А. –заст. голови правління, дов. від 07.02.06 р. № 18/294,

Гапяк А.Є. –заст. гол. бухгалтера, дов. від 27.11.06 р. № 1/2232,

Чернинська Л.М. –заст. голови правління, дов. від 25.12.06 р. № 18/2575.

Від Відповідача: Паншина І.В. –заст. начальника юр. відділу, дов. від 28.12.06 р. № 6564/10/10-010.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем –Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання частково недіючим податкового –повідомлення – рішення інспекції.

На підставі ст. 150 КАСУ в розгляді справи оголошувалася перерва.

До прийняття рішення по справі, позивач уточнив позовні вимоги і просить суд визнати частково недійсним податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Чернігові від 26.10.06 р. № 0003862320/0 в частині 793,00 грн. основного платежу та 170,00 грн. штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги та їх обґрунтування, викладене у позовній заяві та у додаткових письмових поясненнях по справі. Позивач вважає неправомірними висновки відповідача, наведені в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення –рішення. Позивач не погоджується з висновками відповідача щодо придбання ВАТ „Чернігівгаз” матеріальних активів, які не призначені для використання в господарській діяльності позивача, і у зв’язку з цим вважає неправомірним визначення йому податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 793,00 грн. основного платежу та 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач у письмових запереченнях на позов позовних вимог не визнає, вважаючи неправомірним віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ 793,00 грн. - суми податку за придбання ТМЦ, оскільки ці ТМЦ не призначені для використання в господарській діяльності позивача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” зареєстровано як суб’єкта підприємницької діяльності –юридичну особу, взято на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові, зокрема зареєстровано як платника ПДВ.

Позивач має структурні підрозділи, що діють на підставі положень, затверджених рішеннями товариства та не є юридичними особами.

ДПІ у м. Чернігові була проведена планова виїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.05 р. по 30.06.06 р., за результатами якої складено акт перевірки від 16.10.06 р. № 801/23/03358104.

Як зазначено у висновку акта перевірки, перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168), встановлено заниження чистої суми зобов’язань з ПДВ на суму 979,00грн., в т.ч. за травень –793,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято частково оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 26.10.06 р. № 0003862320/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 979,00 грн. основного платежу та в сумі 490,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 1469,00 грн.

Як вбачається із акта перевірки та матеріалів справи, структурним підрозділом позивача - Козелецьким управлінням по газопостачанню та газифікації в травні 2005 року було придбано матеріальні активи: згідно податкової накладної № 191 від 27.05.05 р. –відеоплеєр LG 417 вартістю 290,83 грн. та телевізор LG 25045 вартістю 1894,17 грн., сума ПДВ –437,00 грн.; згідно податкової накладної № 198 від 30.05.05 р. – холодильник „Норд” вартістю 905,00 грн., сума ПДВ –181,00 грн.; згідно податкової накладної № 367 від 27.05.05 р. –холодильник „Норд” вартістю 875,00 грн., ПДВ –175,00 грн.

Загальна сума придбання становить 3965,00 грн., сума ПДВ –793,00 грн.

Позивачем 793,00 грн. ПДВ, сплаченого у зв’язку з придбанням цих матеріальних активів, було віднесено до складу податкового кредиту.

В акті перевірки зроблено висновок, що вищеперелічені придбані активи не використовуються в господарській діяльності Козелецького УГГ. В акті перевірки не зазначено на підставі чого перевіряючими зроблено такий висновок.

Як пояснили представники відповідача в судовому засіданні, такий висновок було зроблено у зв’язку з місцезнаходженням побутової техніки під час проведення перевірки. При проведенні перевірки придбана побутова техніка знаходилася в бухгалтерії підприємства та в кабінеті головного інженера.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168).

Якщо платник податку придбаває матеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту (п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону № 168).

Згідно п.1.1 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР матеріальні активи – основні фонди та оборотні активи у будь – якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, держактивів та нематеріальних активів. Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

ВАТ по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” є підприємством, основним видом діяльності якого є транспортування природного газу. На підприємстві діють аварійні та технічні служби, з працівниками яких проводяться постійні навчання та здійснюється перевірка знань, проводяться періодичні атестації. Для цілей навчання працівників за допомогою відеофільмів демонструються аварійні ситуації, схеми підключення побутових споживачів до загальних газових мереж, питання техніки безпеки тощо.

На підтвердження цього представниками позивача в судовому засіданні надані для зовнішнього огляду ліцензійні відеокасети з учбовими матеріалами.

Таким чином, суд вважає, що відеоплеєр та телевізор придбані Козелецьким УГГ для цілей навчання та забезпечення процесу виробництва, тобто для використання в господарській діяльності позивача.

Специфіка роботи Козелецького УГГ передбачає працю працівників, які працюють за графіками змінності цілодобово. До цих працівників, зокрема, відносяться охоронці, диспетчери, водії аварійної служби.

Відповідно до Закону України „Про охорону праці” та колективного договору, укладеного між профспілковим комітетом та адміністрацією товариства, передбачається, що адміністрація товариства зобов’язана забезпечити належні умови праці для всіх працюючих. Саме для цих цілей були придбані два холодильники „Норд”, які призначені для збереження продуктів харчування (їжі) працівників, зокрема тих, які працюють у нічний час. Тобто ці холодильники використовуються в межах господарської діяльності.

Суд вважає, що при проведенні перевірки перевіряючими не були з’ясовані вищенаведені обставини, що призвело до помилкових висновків. Лише сам факт місцезнаходження під час перевірки цих придбаних матеріальних активів в бухгалтерії та кабінеті головного бухгалтера, не може бути беззаперечним доказом того, що вони не використовуються позивачем в господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАСУ).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАСУ).

Суд вважає, що відповідачем не доведено в судовому засіданні (не надано належних і допустимих доказів, що придбані позивачем вищевказані матеріальні активи не призначаються для їх використання в господарській діяльності позивача, тому суд вважає правомірним віднесення позивачем до податкового кредиту сплачених у зв’язку з їх придбанням 793,00 грн. ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 2 КАСУ, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАСУ сплачений відповідачем судовий збір підлягає присудженню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати частково недійсним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 26 жовтня 2006 року № 0003862320/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 793,00 грн. основного платежу та в сумі 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 963,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31114095600002 в УДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, р/р 26006639 в АППБ „Аваль”, МФО 353348, код 03358104) 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного господарського суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 10.01.07 р. проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 15.01.07 р.

Суддя Ю.М.Бобров