Ухвала суду № 3481613, 03.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03.03.2009№К-22672/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),   БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: ПасічникТ.В.

за участі представника позивача Білоуса А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю«Приват-Авто» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від17.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від07.11.2007 посправі№А36/236-07 (22а-961/07)

за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто»

до                    Державної податкової інспекції Кіровського району м.Дніпропетровська

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, першої та другої податкових вимог

ВСТАНОВИВ:

ТОВ«Приват-Авто» звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Кіровського району м.Дніпропетровська (далі–ДПІ) від05.12.2005 №0003902/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 63672грн., винесеного за наслідками перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 19.12.2003 по30.06.2006, про що складено Акт від23.11.2006 №2011/2302/32781350/ДСК (002553). Також просить визнати недійсними першу та другу податкові вимоги від27.12.2006 №1/1516 та від13.02.2007 №2/260 на суму 88465,78грн. і зобов'язати ДПІ обчислити суму податкового зобов'язання позивач з податку на прибуток за 2004рік з урахуванням уточнюючого розрахунку зобов'язань ТОВ«Приват-Авто» у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого до ДПІ 28.12.2006.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від17.04.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від07.11.2007 посправі№А36/236-07 (22а-961/07), - в позові відмовлено.

Свою позицію суди обґрунтували п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», визнавши, що 03.02.2005 позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток, за 2004рік, у якій не задекларував валовий дохід та валові витрати від фінансових операцій з ЗАТКБ«ПриватБанк» (рядки 01.6 та 04.12).

При цьому судами встановлено, що в Акті перевірки зазначено про допущене позивачем порушення пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки занижено скоригований валовий дохід за2004рік в сумі 254686,90грн. внаслідок заниження податку на прибуток у2004році на 63672грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій було досліджено договір про розміщення грошових коштів на поточному депозитному рахунку від29.11.2004 №7/2912, укладений між ТОВ«Приват-Авто» (клієнт) та ЗАТКБ «ПриватБанк» (банк), предметом якого було внесення клієнтом та прийняття банком тимчасово вільних грошових коштів, у сумі та на строк, що визначені у Додатковій угоді до цього Договору, з обов'язками виплачувати клієнту суму вкладу та проценти па умовах та в порядку, встановлених цим договором. За використання грошових коштів, розмішених клієнтом на депозитному рахунку, банк виплачує клієнту проценти, з розрахунку процентної ставки 9,73% складних річних, згідно із затвердженою в банку методикою. Відповідно до умов договору банком нараховано та перераховано меморіальним ордером №4 від29.12.2004 на розрахунковий рахунок ТОВ«Приват-Авто» проценти за використання грошових коштів у розмірі 254686,90грн.

Крім того судами встановлено, що 30.01.2004 між ТОВ«Приват-Авто» та ЗАТКБ«ПриватБанк» було укладено кредитний договір відповідно до умов якого ЗАТКБ«ПриватБанк» відкрив кредитну лінію та надав у користування за умови виплати процентів кредитні кошти у розмірі 34490300грн., за користування якими ТОВ«Приват-Авто» 29.12.2004 сплатило ЗАТКБ«ПриватБанк» проценти в загальній сумі 254436,64грн.

Із зазначеного суди дійшли висновку про те, що у звітному періоді за 2004рік - платником податку ТОВ«Приват-Авто» було отримано валові витрати у вигляді суми виплачених процентів за борговими зобов'язаннями у розмірі 254436,64грн. та були отримані валові доходи у вигляді процентів за користування грошовими коштами у розмірі 254686,90грн.

Доводи позивача про те, що ним 28.12.2006. було подано до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, в якому було зазначено вказані суми отриманих валових доходів за 2004рік, суди не прийняли до уваги, оскільки на їх думку перевірку було проведено із 20.10.2006 по 16.11.2006, а тому у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» відповідачем правомірно розраховано податкове зобов'язання позивачу з податку на прибуток в сумі 95678грн., з яких 63672грн. - основний платіж та 32006грн. - штрафні (фінансові) без урахування уточнюючого розрахунку на підставі даних, самостійно заявлених позивачем у податкових деклараціях.

Не погодившись із постановою Господарського суду Дніпропетровської області від17.04.2007 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від07.11.2007 посправі№А36/236-07 (22а-961/07), ТОВ«Приват-Авто» подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати та задовольнити позов, обґрунтовуючи тим, що судами невірно надана юридична оцінка тому факту, що норма пп.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» регламентує право контролюючого органу на самостійне визначення суми податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, але, в жодному разі, не встановлює правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання платника податків.

Скаржник вказує, що за змістом матеріалів справи вбачається, що контролюючому органу на момент проведення перевірки були надані первинні документи господарської діяльності ТОВ«Приват-Авто» за 2004рік, які свідчать про понесення підприємством у 2004році відповідних валових витрат. Також скаржник зазначив, що ДПІ до складу податкових зобов’язань позивача включені і ті зобов’язання (з податку на доходи найманих працівників), які, на момент винесення податкової вимоги, були погашені ТОВ«Приват-Авто».

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п.4.1 ст.4 Закону України від28.12.1994 №334 «Про оподаткування прибутку підприємств»  (в редакції ввід22.05.1997 №283 зі змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин) валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами». Відповідно до пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 зазначеного закону валовий дохід включає доходи від здійснених банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами. А згідно пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

При цьому в силу п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.«б» пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок, погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок, результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Тобто, саме відповідно до п.4.2 Закону України «Про порядок, погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» при проведенні перевірки, контролюючому органу необхідно визначати як заниження, так і завищення об’єкту оподаткування. Зазначена норма встановлює порядок та підстави визначення податкового зобов'язання за визначення спірності нарахування такого податкового зобов'язання.

В силу ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, де законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати обставину, визнану судами про те, що у звітному періоді за 2004рік - платником податку ТОВ«Приват-Авто» було отримано валові витрати у вигляді суми виплачених процентів за борговими зобов'язаннями у розмірі 254436,64грн. та були отримані валові доходи у вигляді процентів за користування грошовими коштами у розмірі 254686,90грн.

Таким чином, достовірність та повнота нарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання визначаються не самим фактом проведення контролюючим органом самостійного визначення суми податкового зобов'язання платника податків, а визначаються відповідністю нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання даним документальних перевірок результатів діяльності платника податків. В свою чергу, об'єктивність даних документальних перевірок результатів діяльності платника податків визначається відповідністю встановлених даних даним первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання. Отже суди повинні були дослідити, які були надані первинні документи господарської діяльності ТОВ, що свідчать про понесення підприємством у 2004році валових витрат через сплату процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору від30.01.2004.

Із висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується, оскільки згідно п.п.3.1.1 Акту перевірки від23.11.2006 №2011/2302/32781350/ДСК було встановлено отримання ТОВ валового доходу за 2004рік в сумі 254686,90грн., проте, не встановлено понесення ТОВ валових витрат за 2004рік у розмірі 254436,64грн. Крім того згідно вказаного Акту перевірки встановлена заборгованість ТОВ з податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників у розмірі 6,50грн. При цьому судами фактично визнано порушення ТОВ пп.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток у 2004році на 63672грн., однак не взято до уваги п.3.1.2. акту перевірки, яким не встановлено порушень правильності визначення валових витрат ТОВ валових витрат за 2004рік та не встановлено понесення ТОВ валових витрат за 2004рік у розмірі 254686,90грн.

Також необхідно дослідити, чи рух коштів за кредитним договором був перевірений контролюючим органом, та чи свідчить це про витрати ТОВ, пов'язані з виплатою процентів за борговими зобов'язаннями, як витратами, на суму яких, у відповідності до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зменшується сума податку на прибуток при його обчисленні за податковий період. Тобто судами не було досліджено, чи є платіжні доручення ТОВ на перерахування процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору від30.01.2004 у розмірі 254436,64грн. – підтвердженням того, що, у зв'язку з веденням господарської діяльності, ТОВ у 2004році понесені валові витрати. А отже із доведеного суду необхідно зробити висновок щодо правомірності визначення ДПІ валових витрат ТОВ за 2004рік.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій не врахували дату та зміст винесених першої та другої податкових вимог про визначення суми податкового зобов'язання ТОВ з податку на прибуток за 2004рік в сумі 95678грн., з яких 63672грн. - основний платіж та 32006грн. - штрафні санкції, та про визначення суми податкового зобов'язання ТОВ з податку з доходів найманих працівників у розмірі 19,50грн., з яких 6,50грн. - основний платіж та 13грн. - штрафні санкції. Тобто, не було звернуто уваги на повторне стягнення податкового зобов'язання.

З наведеного вище вбачається неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже постанова Господарського суду Дніпропетровської області від17.04.2007 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від07.11.2007 посправі№А36/236-07 (22а-961/07) підлягають скасуванню, як такі, що винесені при помилковому застосуванні норми матеріального права.При новому розгляді справи суду першої інстанції врахувати наведене.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю«Приват-Авто» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від17.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від07.11.2007 посправі№А36/236-07 (22а-961/07) скасувати. Справу№А36/236-07 направитидо суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров