Ухвала суду № 3481584, 31.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2009№К-37960/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., ГолубєваГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від07.09.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від14.11.2006 по справі№18/415/06-АП

за позовом Відритого акціонерного товариства «Облагропостач»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя (даліДПІ) від21.01.2006 №0000072303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) на загальну суму 45438грн., ут.ч. основний платіж -30292грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15146грн., винесеного за наслідками планової виїзної документальної перевірки і дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Облагропостач» за період з 01.01.2004 по 30.09.2005, про що складено Акт від11.01.2005 №1/23-2/00914668, де зазначено про заниження ПДВ, ут.ч. : вересень 2004року 25597грн.; січень 2005року 3664грн. та липень 2005року 1031грн. в порушення пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які не відповідають вимогам пп.7.2.1 ст.7 цього Закону. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, де залишено без змін.

Постановою Господарського суду Запорізької області від07.09.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від14.11.2006 по справі№18/415/06-АП - задоволено позов в повному обсязі.

Суд першої інстанції мотивував свою постанову тим, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність формування податкового кредиту. Заборона віднесення до податкового кредиту сум ПДВ можливе лише за наявністю обставин, передбачених пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які у даному випадку відсутні. Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновок суду першої інстанції.

При цьому суди встановили, що ВАТ «Облагропостач» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, а саме: №9 від20.05.2004 на загальну суму 34353,54грн., у т. ч. ПДВ 5725,59грн.; №14 від27.09.2004 на загальну суму 119225,20грн., у т. ч. ПДВ 19870,87грн.; №1 від27.01.2005 на загальну суму 21985,09грн., у т. ч. ПДВ 3664,18грн.; №10 від16.06.2005 на загальну суму 6184,16грн., у т. ч. ПДВ 1030,69грн.

Суди також звернули увагу на те, що ДПІ вважає податкові накладні складеними з порушеннями пп.7.2.1, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податкові накладні виписані постачальником ТО«óвара», у графі індивідуальний податковий номер покупця вказано - 009146608250, замість 009146608260.

Відповідно дослідивши порядок включення ВАТ «Облагропостач» до податкового кредиту суми з операцій по закупівлі дизельного палива у ТО«óвара» по вищезазначеним податковим накладним, враховуючи пп.7.2.1, пп.7.2.3 та пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суди визнали, що виявлені недоліки при заповненні податкових накладних, наданих контрагентом ТО«óвара», а саме невірне зазначення індивідуального номера покупця не роблять їх недійсними, оскільки між позивачем та його контрагентом відбулися господарські операції.

Не погодившись із постановою Господарського суду Запорізької області від07.09.2006 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від14.11.2006 по справі№18/415/06-АП, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Свою позицію скаржник обґрунтовує тим, що податкова накладна, виписана не зареєстрованим платником податку на додану вартість або відсутність в податковій накладній обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних, оскільки вона не відповідає вимогам Закону про ПДВ.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено пп.7.2.3. ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому пп.7.2.1 зазначеної ст.7 Закону передбачено наявність обов'язкових реквізитів податкової накладної. А згідно пп.7.4.5 ст.7 Закону - не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними.

Зокрема, пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Розглядаючи підстави нарахування податкового зобов'язання, необхідно врахувати встановлені судами фактичні обставини справи про те, що ВАТ «Облагропостач» було включено до податкового кредиту суми з операцій по закупівлі дизельного палива у ТОВ «Гівара» по податковим накладним №9 від20.05.2004, №14 від27.09.2004, №1 від27.01.2005 та №10 від16.06.2005, в яких у графі індивідуальний податковий номер покупця вказано 009146608250, замість 009146608260.

І як вірно встановили суди попередніх інстанцій, виявлені недоліки при перевірці позивача в заповненні податкових накладних наданих контрагентом ТО«óвара», а саме невірне зазначення індивідуального номера покупця не роблять їх недійсними, оскільки між позивачем та його контрагентом відбулися господарські операції. Здійснення операцій купівлі - продажу паливно мастильних матеріалів відображено у книзі обліку придбання товарів, а по спірним податковим накладним суми ПДВ включено до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди, що підтверджується наданим поясненням ТО«óвара» податковому органу, тобто вказана помилка ніяким чином не спричинила збитків державі.

В даному випадку, наявність податкових накладних та декларацій з ПДВ, як покупця так і продавця підтверджує про декларування нарахованих сум ПДВ. Контрагентом по спірним податковим накладним суми ПДВ включено в податкове зобов'язання, а відтак у позивача виникло право на віднесення сум по господарських операціях до податкового кредиту.

З огляду на наведені норми Закону, та аналізуючи підстави винесення спірного податкового повідомлення-рішення (як то відсутність податкового зобов'язання та податкового боргу) необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави для визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, а також відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Закону України №2181-III від21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення законно визнано судами таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Запорізької області від07.09.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від14.11.2006 по справі№18/415/06-АП належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від07.09.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від14.11.2006 по справі№18/415/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров