Ухвала суду № 34811960, 16.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р.Справа № 816/872/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 816/872/13-а

за позовом Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агенства резерву України

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, 26 лютого 2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р задоволено позовні вимоги.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" державного агентства резерву України зареєстровано 19.03.1990 виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість.

В період з 27.06.2012 по 08.08.2012 працівниками ДПІ у м. Полтава проведено виїзну планову перевірку державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" державного агентства резерву України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2012 № 2473/22-2/00952166, яким зафіксовано порушення позивачем п. 1.31 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.203 ст. 14, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012 № 0004912306, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 167518,50 грн., № 0005322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 91 673,00 грн., № 0005332301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 710 621,00 грн. та № 0005342301 яким позивачу збільшено розмір суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 264 468,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а податкові повідомлення - рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до абз. 3 п. 4.3 цього Положення якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Згідно вимог абз. 3 п. 5.1 вказаного Положення якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Судовим розглядом встановлено, що позивач здійснював виїзну торгівлю борошном на запрошення Полтавської обласної державної адміністрації у вихідні дні, а бухгалтерія підприємства у ці дні не працювала, у зв'язку з чим виручка оприбутковувалася через книгу обліку розрахункових операцій № 1601002649 в день її надходження, а оприбуткування сум по касі здійснювалось наступного робочого дня підприємства - в понеділок, що підтверджується дослідженими: книгою обліку розрахункових операцій, Зведеною відомістю оприбуткування виручки в касу підприємства та здачу готівки в банк та прибутково касовими ордерами.

З урахуваннм викладеного, судова колегія погоджується з висновокм суду першої інстанції, про протиправність дій Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2012 № 0005322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 91 673,00 грн., № 0005332301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 710 621,00 грн. та № 0005342301 яким позивачу збільшено розмір суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 264 468,00 грн., суд виходить із наступного.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Згідно з п. 14.1.202 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Аналогічні норми містились і в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" яким унормовано правовідносини з приводу формування валових витрат до 01 квітня 2011 року.

Преамбулою Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного до 01 січня 2011 року; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 185.1 ст. 185 вказаного Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Судовим розглядом встановлено, що вище вказані рішення винесені на підставі висновків зроблених відповідачем в акті перевірки стосовно не нарахування платником податку доходу від надання послуг по зберіганню давальницького зерна на елеваторі, на обслуговування якого платник податків несе витрати по придбанню електроенергії, нарахування заробітної плати працівникам та амортизації основних засобів, що обліковуються на рах. 2316 "Елеватор".

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України надає послуги із зберігання та переробки зерна, в тому числі із давальницької сировини.

Згідно договорів на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах встановлено, що замовник протягом трьох місяців з моменту завезення зерна не сплачує за його зберігання. По закінченню терміну безкоштовного зберігання зерна, замовник проводить оплату за зберігання зерна із розрахунку 20.40 грн./тонн-місяць збереження з ПДВ, тобто, оплата за зберігання зерна здійснюється лише після спливу трьох місячного терміну з моменту завезення зерна замовником для здійснення переробки на давальницьких умовах.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем надавались послуги по зберіганню зерна.

За результатами здійснення господарської операції по зберіганню зерна складаються наступні бухгалтерські документи, а саме: товарно-транспортні накладні (Ф № 1-ТН), аналізна карта (Ф № 47), реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості (Ф ЗХС-3), складська квитанція на зерно, яка є бланком сурової звітності та реєструється в АРМ "ЄРЗС-Реєстратор", акт виконаних робіт, рахунок фактури.

Для надання послуг на переробку зерна на давальницьких умовах відбувається на підставі наступних документів: товарно-транспортні накладні (Ф № 1-ТН) з відміткою згідно до договору, аналізна карта (Ф № 47), реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості (Ф ЗХС-3), розпорядження на відпуск зерна в переробку (Ф № 109), накладна на відпуск зерна в переробку (Ф № 117), акт виконаних робіт, рахунок фактури.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для зберігання зерна та переробки зерна на давальницьких умовах оформлюються однакові документи, а саме: товарно-транспортні накладні (Ф № 1-ТН), аналізна карта (Ф № 47), реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості (Ф ЗХС-3), акт виконаних робіт, рахунок фактури.

Судовою колегією досліджено надані в судовому засіданні зазначені документи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що податковим ревізором інспектором помилково зроблено висновок про надання позивачем послуг по зберіганню зерна наданого на переробку на давальницьких умовах.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 816/872/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.