Ухвала суду № 34808592, 31.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1524/13-а

31.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кримської митниці на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 26.03.13 у справі № 801/1524/13-а

за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28,Керч,Автономна Республіка Крим,98312)

до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22,Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95491)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" (далі - позивач) до Кримської митниці (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №4 від 24.01.2013 на суму 92884,55 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 у справі №801/1524/13-а адміністративний позов Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кримської митниці №4 від 24.01.2013.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 31.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Кримською митницею проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів по факту митного оформлення товару за митною декларацією від 25.11.11 №600100003/2011/003704, здійсненного ДП "Керченський морський торговельний порт".

За результатами перевірки складено акт №н/0045/12/600000000/001125554 (надалі акт перевірки).

На підставі акту перевірки Кримською митницею прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» №4 від 24.01.2013 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем мито на товари, що ввозиться на територію України суб'єктами господарювання, на суму 92884,55 грн., в тому числі за основним платежем - 74307,60 грн., за штрафними санкціями - 18576,90 грн.

Сума мита визначена відповідачем внаслідок невірного застосування позивачем ст. 206 Митного кодексу України при митному оформлені товару за митною декларацією від 25.11.2011 N2600100003/2011/003704, що призвело до несплати митних платежів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства. Виходячи з умов бербоутного чартеру №903/26 від 21.04.2009 судно «Федор Котов» не було передано у власність фрахтувальника та не передбачає отримання права власності у майбутньому, у зв'язку з чим позивачем фактично були надані послуги щодо користування вказаним судном, а відтак, у цьому випадку, такі товари не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування, а об'єктом оподаткування є винагорода або плата.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Перевіряючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 37 Митного Кодексу України від 11.07.2002, № 92-ІV переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до ст. 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 05.02.1992 № 2097-ХП «Про Єдиний митний тариф» товари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон України без сплати мита.

Таким чином, при зворотному ввезенні товарів, які тимчасово вивозились за межі України відповідно до статті 206 Кодексу, ввізне (імпортне) мито не сплачується згідно статті 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф".

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до митного органу надана заява від 28.04.2010 р. вих. № пф/2112 про отримання згідно ст. 207 Митного кодексу України дозволу на тимчасове вивезення теплоходу «Федор Котов». Відповідно до рішення митного органу позивачу дозволено тимчасове вивезення судна.

Отже, судом встановлено, що позивачем вибраний митний режим - тимчасове ввезення (вивезення), який регламентується главою 34 Митного кодексу України.

Судом першої інстанції також встановлено, що за митною декларацією від 29.04.2010 № 600100003/2010/001136 у режимі ЕК 32 позивачем був оформлений вантаж: теплохід-бункеровщик, нафтоналивне судно «Федор Котов» - 1 штука, номер ІМО 8933148, довжина - 56,70 м., ширина 10,5м., осадка 4,77 м., валова місткість 884 т, рік побудови 1971, країна виробництва Болгарія.

Митне оформлення зворотного ввезення теплоходу «Федор Котов» здійснено за митною декларацією від 25.11.2011 N2600100003/2011/003704 з умовним нарахуванням митних платежів.

У графі 36 заявлено код пільги в обкладенні митом та ПДВ-"142"(наказ Держмитслужби України від 12.12.2007 № 1048 «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення» (для митних оформлень до 19.01.2011) та наказ Держмитслужби України від 15.02.2011 № 107 «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення» (для митних оформлень після 15.02.2011).

Згідно ст. 209 Митного кодексу України, звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими законами України.

Статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. № 176/95-ВР визначено, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Законодавець окремо визначає умови договору чартеру (фрахтування) судна, які не передбачають передачу судна у власність, та умови договору лізингу судна, які супроводжуються передачею після виплати лізингових платежів права власності на судно лізингоодержувачу.

Як вбачається з матеріалів справи та апеляційним розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альфамарин» був укладений бербоутний чартер №903/26 від 21.04.2009, судна "Федор Котов", умови якого не передбачають перехід права власності у майбутньому, договором встановлений термін дії договору, місце приймання і здавання судна (бокс 13,14, 20 розділу 1 бербоутного чартеру №903/26 від 21.04.2009).

Таким чином, виходячи з характеру правовідносин, що виникли між сторонами договору, останні передбачають наданням послуг з користування морським судном на певний час з наступним його поверненням власнику.

Судна, що переміщуються через митний кордон України як товар на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, міни, оренди, лізингу або інших (крім договорів перевезень), декларуються митному органу у відповідному митному режимі з поданням вантажної митної декларації, заповненої в установленому Держмитслужбою порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що при зворотному ввезенні товарів, які тимчасово вивозилися за межі України, ввізне мито не сплачується згідно статті 23 ЗУ "Про єдиний митний тариф", оскільки ця норма передбачає звільнення від сплати мита лише під час тимчасового вивезення, а не при зворотному ввезенні. А приписи пункту "ж" ст.19 цього ж Закону передбачають звільнення від ввізного мита у разі, якщо товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, були оплачені митом при первісному ввезенні їх на митну територію України та тимчасово, у тому числі з метою ремонту вивозились за її межі. проте, доказів про сплату ввізного мита при первісному ввезенні товару на територію України, позивач не надав, отже і підстави для звільнення від такої оплати, відсутні.

Такі доводи колегія суддів вважає неспроможними з наступних підстав.

Судом першої інстанції та апеляційним розглядом безперечно встановлено, що судно "Федор Котов", яке належить позивачеві, збудоване у Болгарії у 1971 році, з цього ж року судно знаходиться у позивача, про що свідчить інвентарна картка №3130 обліку основних засобів.

Таким чином, враховуючи вказану обставину, у митного органу були відсутні підстави для висновку про відсутність доказів про сплату позивачем ввізного мита при первісному ввезенні судна на територію України, оскільки таке ввезення відбулося у 1971 р., докази про перехід права власності на судно у період дії Митного кодексу України та ЗУ "Про єдиний митний тариф" відсутні.

Також, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Тимчасове вивезення позивачем судна "Федор Котов" відбулося в зв'язку з зовнішньоекономічним контрактом, укладеним між позивачем та нерезидентом договору бербоут-чартеру. Даний договір не суперечить національному та міжнародному законодавству та передбачає тимчасову передачу товару у користування з подальшим поверненням і аж ніяк не передбачає перехід права власності, отже об'єктом оподаткування, у даному випадку, є фрахт за надані послуги, а не саме судно.

Стосовно посилання апелянта на приписи ст.206 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає, що товари, які визначені цією статтею не є самостійним предметом відповідної комерційної операції, та згідно абзацу 4 цієї статті на такі товари може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування, таким товаром, на думку суду, є судно "Федор Котов" за комерційною операцією бербоут-чартеру.

Колегія суддів вважає заслуговуючими уваги доводи апелянта про помилковість обґрунтування постанови приписами Інструкції №678 стосовно того, що декларування судна закордонного плавання , що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, здійснюється без подання вантажної митної декларації, а відомості про це судно зазначаються у генеральній декларації, а також те, що за кордон було переміщено транспортний засіб.

Так, апеляційним розглядом безперечно встановлено, що за зовнішньоекономічним договором бербоутного чартеру, укладеного між позивачем та нерезидентом ТОВ «Альфамарин», судно "Федор Котов" було саме товаром за комерційною операцією бербоут-чартеру. Проте таке помилкове трактування нормативно правового акту судом першої інстанції поряд з правильним застосуванням актів вищої юридичної сили, не свідчить про невідповідність судового рішення приписам ст.159 КАС України та саме по собі не є підставою для скасування постанови.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кримської митниці залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 у справі № 801/1524/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна