Постанова № 34808532, 05.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 листопада 2013 р. №820/8305/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Брижаня Ю.В., Щербань Л.А., відповідача - не прибув, третіх осіб - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь" про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" , з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь" , в якому просить суд, скасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 вересня 2012 року та 20 вересня 2012 року у межах виконавчого провадження ВП №34248960, від 01 березня 2013 року у межах виконавчого провадження ВП №36826336, від 25 квітня 2013 року у межах виконавчого провадження ВП №37760097 та всі інші винесені державним виконавцем постанови у частині накладення арештів та заборон на відчуження на нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-39, 25а загальною площею 302,60 кв.м. в житловому будинку "А-5" по АДРЕСА_1, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь" та передані в іпотеку ПАТ "ПУМБ"; зобов'язати відповідача по зведеному виконавчому провадженню відносно боржника ТОВ фірма "Осінь" утриматися від дій щодо накладення арешту на майно, передане в іпотеку ПАТ "ПУМБ": нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-39, 25а загальною площею 302,60 кв.м. в житловому будинку "А-5" по АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача направити постанови про зняття арешту з нерухомого майна ТОВ фірма "Осінь", переданого в іпотеку ПАТ "ПУМБ", органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника з метою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення щодо здійснення заходів для зняття арешту, накладеного на майно ТОВ фірма "Осінь" у частині, що стосується нежитлових приміщень 1-го поверху № 23-39, 25а загальною площею 302,60 кв.м. в житловому будинку "А-5" по АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуваними постановами старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Марченко Олександра Михайловича накладений арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь", в тому числі й на майно, що перебуває в іпотеці у позивача. Арешти накладені відповідачем на майно Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь", обмежують права останнього як іпотекодавця та права позивача як іпотекодержателя з вищим пріоритетом виходячи з самої правової природи арешту, який означає заборону вчиняти дії по відчуженню майна на яке накладено арешт.

Представники позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, через канцелярію суду надав клопотання, про розгляд справи за його відсутності.

Представник третіх осіб - в судовому засіданні проти позову не заперечував.

Суд, заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Між ОСОБА_4 та позивачем 23 квітня 2008 року було укладено кредитний договір №6293996, за умовами якого позивач надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 2494128,72 гривень, з кінцевим терміном повернення 23.04.2023 року.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №6293996 23 квітня 2008 року між позивачем та ТОВ фірма "Осінь" укладено договір іпотеки №6294216, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №950, відповідно до якого в іпотеку передане нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-39, 25а, загальною площею 302,60 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №845.

Між позивачем та ОСОБА_4 06 серпня 2008 року укладений кредитний договір №6605109 відповідно до якого було надано кредит у розмірі 336510,43 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором №6605109 був укладений іпотечний договір №10-238 від 28.07.2010 року між позивачем та ТОВ фірма "Осінь", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №466, відповідно до якого в іпотеку передані: нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-39, 25а, загальною площею 302,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №845.

Згідно витягів про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек за №18305780 та №33718224 вищевказані договори іпотек були зареєстровані в державному реєстрі іпотек та єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що в Київському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № за ЄРРВП 37780374, боржником за яким виступає Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь", згідно наказів Господарського суду Харківської області на загальну суму 495943,22 грн.

В межах зведеного виконавчого провадження було прийнято постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження а саме: від 12 вересня 2012 року у межах виконавчого провадження ВП №34248960, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ фірма "Осінь" в межах суми звернення стягнення 229500,00 грн.; від 20 вересня 2012 року у межах виконавчого провадження ВП №34248960, якою накладено арешт на нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-39, 25а загальною площею 302,60 кв.м. в житловому будинку "А-5" по АДРЕСА_1, що належать боржнику; від 01 березня 2013 року у межах виконавчого провадження ВП №36826336, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ фірма "Осінь" в межах суми звернення стягнення 15431,93 грн.; від 25 квітня 2013 року у межах виконавчого провадження ВП №37760097, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ фірма "Осінь" в межах суми звернення стягнення 81774,49 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість винесення спірних правових актів індивідуальної дії у вигляді постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судові акти, зокрема рішення Господарського суду Харківської області набрали законної сили, що не заперечується особами, які беруть участь у справі, на виконання яких в порядку визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження" були видані накази на примусове виконання рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

В силу приписів ч.1 ст.2 згаданого закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і згідно з ч.2 цієї статті здійснюється державними виконавцями.

Право на накладення арешту на майно боржника державним виконавцем передбачено п.5 ст. 11 та ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" де зазначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналіз зазначених норм закону, свідчить що законодавцем не встановлено заборони стосовно накладення державним виконавцем арешту майна, яке знаходиться в заставі.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання наказів Господарського суду Харківської області постановами державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкриті виконавчі провадження про стягнення боргу з ТОВ «Осінь» на загальну суму 495943,22 грн.

Постановами про відкриття виконавчого провадження надано строк для добровільного виконання виконавчих документів, попереджено, що у разі невиконання в наданий строк, вони будуть виконані у примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору. Проте, ТОВ "Осінь" у встановлений строк виконавчі документи не виконано, у зв'язку з чим накладено арешт та оголошену заборону на майно ТОВ «Осінь» у межах суми стягнення.

Статтями 12, 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що на підставі черговості (виникнення) реєстрації обтяжень встановлюється їх пріоритет, внаслідок чого обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є обтяжувачем з вищим пріоритетом, оскільки право застави на майно ТОВ "Осінь" виникло у нього ще у 2008 році, і не був позбавлений цього статусу, тому доводи позивача про порушення відповідачем його прав та інтересів, в якості заставодержателя, на даному етапі примусового виконання не є обґрунтованими та безпідставними.

У відповідності до частини 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно частини 6 зазначеної статті, за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що предмет застави може використовуватись не виключно для задоволенню вимог заставодержателя, а також і для задоволення інших вимог, зокрема у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно частини 1 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Судовим розглядом встановлено, що, вартість спірного нежитлового приміщення на час розгляду справи державним виконавцем визначена не була, що підтверджується поясненнями представників сторін, наданими у судовому засіданні.

З пояснень представників позивача в судовому засіданні судом встановлено, що станом на момент розгляду справи така оцінка суб'єктом оціночної діяльності не проводилась та у позивача відсутня , що узгоджується з витягом з протоколу рішення ПАТ «Пумб» від 12.08.2013р.

З наданих до суду договорів іпотеки вбачається, що оціночна вартість предмета застави, визначена лише за домовленістю сторін.

За таких обставин, суд вважає, що твердження позивача про наявність підстав для скасування постанов про арешт майна є передчасним, оскільки висновок щодо наявності чи відсутності обґрунтованих підстав для арешту та подальшої реалізації предмету застави в межах виконавчого провадження для задоволення вимог не заставодержателя можна зробити лише після оцінки вартості предмета застави та порівнянні її з сумою заборгованості за договором про надання кредиту.

Щодо зобов'язання відповідача по зведеному виконавчому провадженню відносно боржника ТОВ фірма "Осінь" утриматися від дій щодо накладення арешту на майно, передане в іпотеку ПАТ "ПУМБ", нежитлові приміщення 1-го поверху № 23-39, 25а загальною площею 302,60 кв.м. в житловому будинку "А-5" по АДРЕСА_1, суд вважає зазначає, оскільки законом не встановлено заборон, щодо накладення арешту та оголошення заборони на відчуження на заставне майно, навпаки законом передбачено право звернення заставодержателя до суду з позовом про зняття такого арешту, окрім того вимога позивача не може бути заявлена на майбутнє.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача направити постанови про зняття арешту з нерухомого майна ТОВ фірма "Осінь", переданого в іпотеку ПАТ "ПУМБ", органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника з метою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч.4 ст. 54)

Питання зняття арешту з майна врегульовано ст.60 Закону України "Про виконавче провадження". У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. (ч.2 ст.60 )

Позивачем до суду не подано доказів прийняття судом рішення про зняття арешту з заставного майна, за таких обставин станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції судом не встановлено обов'язку виконавця прийняти на підставі такого рішення відповідну постанову та направити до органу якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника, за таких обставин висновок позивача про виникнення відповідного обов'язку є передчасним.

Щодо зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення щодо здійснення заходів для зняття арешту, накладеного на майно ТОВ фірма "Осінь" у частині, що стосується нежитлових приміщень 1-го поверху № 23-39, 25а загальною площею 302,60 кв.м. в житловому будинку "А-5" по АДРЕСА_1, суд зазначає що відповідно до приписів ст. 267 КАС України суд має право встановити обов'язок щодо подання такого звіту, однак судом не таких обставин не встановлено.

Отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст. ст.8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь" про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.