Ухвала суду № 34808160, 24.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

24 жовтня 2013 р. № 814/3655/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Прокурора м. Миколаєва, Бузький Бульвар, 15, м. Миколаїв, 54015 до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 про:визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 14.02.2013 № 25/20,Прокурор міста Миколаєва (надалі - Прокурор або позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Миколаївської міської ради (надалі - Рада або відповідач) від 14.02.2013 № 25/20 (надалі - Рішення).

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, що зазначені у письмових запереченнях проти адміністративного позову (ар. с. 51-58) і у доповненнях до заперечень (ар. с. 70-71).

Враховуючи наявність клопотань представників сторін (ар. с. 92, 92), суд, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням відповідач затвердив Порядок розміщення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва (надалі - Порядок).

15.03.2013 до Ради надійшло подання Прокурора (від 14.03.2013 № (15-01)2376 вих-13, ар. с. 64-66) з вимогою скасувати пункти 2.2, 2.2.25, 4.4 Порядку.

За результатами розгляду подання рішенням від 16.05.2013 № 28/15 (ар. с. 61-63) Рада скасувала пункт 2.2.25 Порядку (частково відхилила подання).

Це рішення позивач отримав 25.05.2013 (ар. с. 67-68).

12.08.2013 Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування Рішення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Як вказано у частині 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів (до яких належить Рішення) встановлені статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до пункту 2 частини 1 вказаної статті, адміністративні суди розглядають справи щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Прокурор не відноситься до осіб, про яких йдеться у вищевказаній нормі.

В той же час, статтею 23 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про прокуратуру» (надалі - Закон про прокуратуру) передбачено право прокурора звернутися до суду «… щодо: … визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині».

Як вказано у статті 23 Закону про прокуратуру, подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:

1) усунення порушень закону, причин та умов, що їх сприяли;

2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;

3) відшкодування шкоди;

4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;

5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:

1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;

2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Таким чином, згідно із Законом про прокуратуру і з Кодексом адміністративного судочинства України, прокурор вправі відреагувати на незаконний (або на такий, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили), на його думку, нормативно-правовий акт або шляхом внесення подання (з подальшим зверненням до суду у випадку відхилення подання чи неповідомлення прокурора про результати розгляду подання) або шляхом безпосереднього звернення до суду (за умови, що подання не вносилося).

Оскільки подання в даному випадку було внесено, строк для звернення до суду обчислюється відповідно до статті 23 Закону про прокуратуру, а не до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 23 Закону про прокуратуру, для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

У поданні прокурор визначив строк для його розгляду - 12.04.2013.

Відповідно, прокурор мав звернутися до суду не пізніше 27.04.2013.

Позовна заява не містить відомостей про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Аналогічна норма міститься у пункті 9 частини 1 статті 155 і у частині 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 99, 100, пунктом 9 частини 1 статті 155, статтями 158, 160, 165, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без розгляду.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржено.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Птичкіна