Постанова № 34807490, 22.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 804/13033/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Імекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0002082203, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «Імекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0002082203.

Ухвалою суду від 22.10.2013 року було допущено правонаступництво та замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки відповідача, зроблені ним в ході проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «Імекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» щодо навмисного збільшення позивачем податкового кредиту та заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірними, з огляду на те, що сума придбання позивачем товару з урахуванням податку на додану вартість є більшою ніж сума реалізації останнім цього товару на експорт. Податковою інспекцією помилково враховано податок на додану вартість у вартості товару, тому що сплачений податок на додану вартість при експорті підлягає поверненню експортеру. А проведені господарські операції є реальними та підтверджуються відповідними первинними документами, які не були безпосередньо досліджені відповідачем під час перевірки, у зв'язку із чим останній і припустився помилкових висновків, та винесене податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0002082203 є протиправним, підлягає скасуванню.

Просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.09.2013 року № 0002082203.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

З даних копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що 01.02.2001 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Дочірнього підприємства «Імекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» (ідентифікаційний код юридичної особи - 24993721) (надалі за текстом - ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна»).

У період з 20.08.2013 року по 27.08.2013 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Імекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та подальшої його реалізації за межами митної території України за травень 2012 року.

Вказану перевірку було проведено на підставі наказу відповідача від 19.08.2013 року № 164 згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України. Направлення та копія наказу були вручені позивачу - 19.08.2013 року під розписку.

Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані податковою інспекцією в Акті перевірки від 03.09.2013 року за № 335/04-65-22-03/24993721.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість у травні 2012 року на суму 81 022, 00 грн. Однак, ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» було підписано акт перевірки із запереченнями, які згодом були направлені на адресу відповідача. Податковий орган не прийняв до уваги вказані заперечення.

З урахуванням таких висновків податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0002082203, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі - 81 022, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі - 40 511, 00 грн. Проте, ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» не погодилось із таким податковим повідомленням-рішенням, тому оскаржує його до адміністративного суду.

Під час судового розгляду справи судом були досліджені надані позивачем копії первинних документів, які підтверджують реальність проведених господарських операцій, що стали предметом перевірки податкового органу у перевіряємий період.

Так, 28.04.2011 року між ТОВ «ДВВ групп» (м. Дніпропетровськ, Україна) та ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» (м. Дніпропетровськ, Україна) було укладено договір № 64, за умовами якого постачальник - ТОВ «ДВВ групп» продає, а покупець - ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» купує гальмівні колодки до легкових та вантажних автомобілів виробництва постачальника під торгівельною маркою «Трансмастер». Перелік найменування товару у кількості, за ціною відповідно до специфікації № 14 додатку № 14 від 16.05.2012 року до договору. Вказана у рахунку продукція поставляється покупцю на протязі 10 днів з моменту оплати, оплата продукції здійснюється постачальником з відстрочкою платежу - 30 днів, покупець здійснює сплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у гривнях.

Також 28.04.2011 року між ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» (м. Дніпропетровськ, Україна) та ТОВ «Топаз» (Московська область, м. Желєзнодорожний, Росія) було укладено договір № 72, згідно умов якого постачальник - ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» поставляє, а покупець - ТОВ «Топаз» - купує на умовах поставки FCA - м. Дніпропетровськ (Інкотермс 2010), колодки тормозні для вантажних та легкових автомобілів, накладки тормозні для автомобілів, що були виконані на замовлення ДП «ІМЕКС» ТОВ «Видавництво «Весна» в м. Дніпропетровську фірмою ТОВ «ДВВ групп». Перелік найменування товару у кількості, за ціною відповідно до специфікації № 13 додатку № 13 від 16.05.2012 року до договору. Ціна на продукцію постачальника встановлюється та оплата виконується в рублях РФ. Відповідно даних розділу 3 угоди від 28.04.2011 року «Строки та умови поставки» товари поставляються покупцю партіями на протязі 2011 - 2012 років, кількість партій та строки кожної поставки заздалегідь не обговорюються, а узгоджуються сторонами в процесі роботи згідно умов договору. Моментом відвантаження товару вважається дата штемпеля на транспортній накладній, за якою товар передається від постачальника транспортної організації, яка здійснює доставку вантажу. Вантажоодержувачем товарів є покупець - ТОВ «Топаз», а вантажовідправником продукції за дорученням ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» - ТОВ «ДВВ групп», датою поставки продукції постачальником за даним договором вважається дата оформлення покупцем імпортованої вантажної митної декларації, оплата продукції проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в рублях РФ.

Факт реальності проведених господарських операцій за укладеними правочинами підтверджується щодо договору від 28.04.2011 року № 64 копіями: договору, специфікації до нього за № 14, видаткової накладної № ДВ-0000101 від 16.05.2012 року на підставі рахунку-фактури № ДВ-0000105 від 16.05.2012 року, товарно-транспортної накладної серії 01АА від 16.05.2012 року № 166859, податкової накладної від 16.05.2012 року за № 104, виписаної продавцем - ТОВ «ДВВ групп» покупцю - ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» за номенклатурою товарів/послуг продавця згідно специфікації № 14 до договору, податкової накладної від 18.05.2012 року № 897, виписаної продавцем - Дніпропетровською торгово-промисловою палатою покупцю - ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» за номенклатурою товарів/послуг продавця згідно договору про надання послуг від 08.02.2012 року № 588 щодо оформлення сертифікату по рах. № Г-7003 від 17.05.2012 року, акту здачі-прийому послуг № Г - 7003 від 18.05.2012 року щодо виконання послуг за рахунком № Г-7003 від 17.05.2012 року; щодо договору від 28.04.2011 року № 72 копіями: договору, специфікації до нього за № 13, сертифікату про походження товару за формою СТ-1 серії В № 599734 від 18.05.2012 року, вантажно-митних декларацій № 110080000/2012/112971, № 11008000/2012/112971 з доповненням.

Дані копії первинної документації враховуються судом в якості належних доказів згідно положень ст.ст. 69, 70, 71 КАС України.

Позивач повідомляє, що на підставі укладеного договору поставки від 28.04.2011 року № 64 з ТОВ «ДВВ групп» у травні 2012 року було придбано тормозні колодки до легкових та вантажних автомобілів на загальну суму - 404 522, 57 грн. без урахування податку на додану вартість (ПДВ), 80 904, 51 грн. - ПДВ за вказаною операцією. На виконання останньої було отримано податкову накладну від 16.05.2012 року № 104, що підтверджується також і актом перевірки, матеріалами справи. Згодом Дніпропетровською торгово-промисловою палатою було здійснено сертифікацію походження товару згідно вищевказаної податкової накладної та акту здачі-прийому послуг. Оформлення та видача висновку про походження товару підтверджується відповідним сертифікатом про походження товару форми СТ-1, серії В 599734 за № RU21200F Г-7003 від 18.05.2012 року на суму - 586, 50 грн. без урахування ПДВ, в тому числі ПДВ - 117, 30 грн. Вказану продукцію було передано ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» у власність ТОВ «Топаз» на підставі договору від 28.04.2011 року № 72. Продаж товару здійснений на загальну суму - 425 813, 23 грн. з урахуванням нульової ставки ПДВ згідно абз. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, транспортування на експорт товару за договором № 72 від 28.04.2011 року проводилось за рахунок покупця ТОВ «Топаз». Тому, ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» загалом отримало прибуток в розмірі - 20 704, 16 грн. із розрахунку: 425 813, 23 грн. - 404 522, 57 грн. - 586, 50 грн. = 20 704, 16 грн.

Дані твердження позивача були підтверджені актом перевірки та матеріалами справи, про що вже зазначалось вище.

Дослідивши висновки відповідача, викладені в акті перевірки, суд зазначає таке.

У своєму акті перевірки відповідачем були наведені твердження, що саме визначення бази оподаткування операцій без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ та зі змісту угод платника податків дана операція з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і, як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. А це на думку податкового органу свідчить про те, що операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку, не містять ділової мети та головною метою ДП « Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» було одержання доходу за рахунок несплати відповідних сум ПДВ в бюджет. При цьому посилається на дослідження під час перевірки наданих на письмовий запит документів, а саме: угоди, контракти, ГТД, податкові накладні та видаткові накладні за перевіряємий період, регістри бухгалтерського обліку по рахунках 362, 631, 314, 312, 311, 3771, 3772, платіжні документи, інші.

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визнається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Приписами частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України наведено визначення господарської діяльності, під якою розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

А згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 ст. 142 Господарського кодексу України визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, враховуючи характер проведених господарських операцій за укладеними правочинами, суд приходить до висновку, що позивач здійснював свою господарську діяльність, що була спрямована на отримання прибутку та досягнення економічних і соціальних результатів. А твердження відповідача з цього приводу є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, які склались.

Також у відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у відповідній чинній редакцій), визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Проте, відповідач не дослідив відповідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та передчасно зробив висновки щодо нереальності наслідків, заради яких позивачем було укладено вищезазначений правочин.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. А, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення податкового кредиту надано пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це належним чином і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Щодо висновків відповідача про те, що на ДП « Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» не поширюється дія пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині, яка відноситься до платників податків, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість та до складу витрат яких входять суми ПДВ, сплачені у складі ціни придбаних товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку, про те, що при експорті товару при розрахунку ціни мало бути включено як додаткові витрати - 20 % ПДВ, які були сплачені ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» при поставці товару резидентом - ТОВ «ДВВ групп», у зв'язку із чим сума придбання позивачем товару з урахуванням ПДВ є більшою ніж сума реалізації цього товару на експорт, то суд зазначає таке.

Згідно абз. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 розділу 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

За характером проведеної позивачем господарської операції така була здійснена в митному режимі експорту товару, зокрема, за договором № 72 від 28.04.2011 року. Згідно вказаної норми Податкового кодексу України експортні товари є об'єктом оподаткування ПДВ, експортер має право на бюджетну відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам.

Так, нормою ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-ХІІ дано визначення експорту (експорту товарів), під яким розуміється продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Також ст.ст. 70, 82, ч. 1, ч. 2 ст. 83 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VІ (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) визначено, що з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими, в тому числі експорт (остаточне вивезення). Експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту;

3) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством, подати органу доходів і зборів дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

Статтею 66 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, що вивозяться за межі митної території України, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.

Митна вартість товарів, що вивозяться за межі митної території України, визначається при поміщенні цих товарів уперше в митний режим з наступним фактичним переміщенням їх через митний кордон України. При зміні митного режиму під час знаходження товарів за межами митної території України митною вартістю товарів є митна вартість, визначена на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації при їх першому поміщенні в митний режим.

Отже, враховуючи, що позивачем були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та позивач є платником ПДВ, останній правомірно заявив про своє право на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам.

Щодо посилань відповідача на не поширення дії пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України на ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» в частині, яка відноситься до платників податків, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість та до складу витрат яких входять суми ПДВ, сплачені у складі ціни придбаних товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку, суд зазначає наступне.

У відповідності до пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат в тому числі і суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

Отже, як зазначається і в самому акті перевірки ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 04414685 від 08.02.2001 року. Тому, під час експорту товару позивач правомірно керувався абз. 1 вказаного підпункту ст. 139 Податкового кодексу України, адже сплачений ПДВ при експорті підлягав поверненню експортеру. А податковий орган у своє чергу протиправно посилався на абз. 2 пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в даному випадку. Слід також зазначити про те, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» з огляду на матеріали справи, норми чинного законодавства України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин справи, норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що посилання відповідача в акті перевірки на виявлені порушення вимог чинного законодавства є безпідставними та призвели до винесення протиправного податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0002082203, яким було збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем на 81 022, 00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 40 511, 00 грн. У зв'язку із чим позовні вимоги ДП «Імекс» ТОВ «Видавництво «Весна» є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду оригінал платіжного доручення № 3475 від 02.10.2013 року на суму 1 215, 33 грн.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 215, 33 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Імекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0002082203 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.09.2013 року № 0002082203.

Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Імекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» (ідентифікаційний код юридичної особи - 24993721) суму судового збору у розмірі 1 215, 33 грн. (одна тисяча двісті п'ятнадцять гривень 33 копійки).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А.Ю. Рищенко