Постанова № 34807349, 15.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. Справа № 804/11029/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Головко О.М. Олешко О.М. Панової І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 липня 2013 року на новий розгляд надійшли матеріали адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001002342/3/39652 від 16.10.06 року виданого Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірне повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки, необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року було замінено відповідача по справі Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію на її правонаступника - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що відповідач діяв згідно чинного законодавства України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Представник третьої особи проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

Нікопольською ОДПІ було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р., за результати якої складено акт № 703/231.32358151 від 13.04.2006 р.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що підприємством не враховано при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в частині незавершеного виробництва та залишків готової продукції вартість придбаних електроенергії, природного газу, технічної води і стислого газу, що призвело до заниження суми валового доходу на 1 814 500,00 грн.

Також в акті зазначено про порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що до складу валових витрат позивачем включені витрати, пов'язані з розробкою технології хімічної обробки труб, що підлягають амортизації, за 3 квартал 2005 р. у сумі 13 500,00 грн., за 4 квартал 2005 р. у сумі 25 500,00 грн., всього завищення валових витрат склало 39 000,00 грн..

На підставі вказаного акта перевірки Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001002342/3/39652 від 16.10.2006, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 615 945,00 грн., у тому числі 463 400,00 грн. - основний платіж, 152 545,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Позивачем за 2005 рік придбано та включено до складу валових витрат вартість: електроенергії на загальну суму 2 278 693,15 грн. (постачальник - ВАТ «ЕК Дніпрообленерго»), природного газу на загальну суму 4 302 785,57 грн. (постачальник - ЗАТ «Ніко - Тьюб»), стислого повітря на загальну суму 4 154 494,49 грн., технічної води на загальну суму 375 685,20 грн.. Крім того, підприємством було включено до складу валових витрат вартість послуг по транспортуванню: природного газу на загальну суму 292 993,39 грн. (постачальник - ЗАТ «Ніко - Тьюб»), електроенергії на суму 59 972,26 грн. (постачальник - ЗАТ «Енергоресурси») і на суму 45 515,01 грн. і постачальник - ЗАТ «НЗНТ»).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції , що діяла на момент виникнення правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Пункт 5.9 ст.5 вищевказаного Закону не передбачає застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку для цілей податкового обліку балансової вартості запасів, однак визначення терміну балансова вартість запасів у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутнє.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року № 751/4044 (далі - П(С)БО 9).

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 9, для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно - правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат (пункт 9 П(С)БО 9): суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 38, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року № 27/4248 із змінами і доповненнями.

Так, позивач для коригування валових витрат веде розрахунок запасів, приведених у п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», по вартості, що містить у собі не тільки матеріальні складові частини, а й інші витрати, викладені вище, передбачені обліком балансової вартості запасів у бухгалтерському обліку.

У П(С)БО 9 визначено всі можливі в бухгалтерському обліку запаси і про їхню первісну вартість, а п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначається про об'єкт коректування - вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів. Даний перелік є вичерпним і у ньому відсутні такі об'єкти коригування, як електроенергія, природний газ, технічна вода, стисле повітря.

Електроенергія, природний газ, технічна вода та стисле повітря не є запасами, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості яких має вестися платником податків в силу вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відрізняється від інших товарів, сировини, матеріалів тощо особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками, які включають в себе одночасність виробництва та споживання й неможливість складування. Дані ресурси не можуть зберігатися на складах, у незавершеному виробництві та у залишках готової продукції, оскільки вони за своєю фізичною природою не можуть накопичуватись.

При цьому, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» зобов'язано вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості незавершеного виробництва і залишків готової продукції тільки в частині вартості запасів, визначених Законом, а саме: сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів, використаних на їхнє виробництво. Витрати, зв'язані з виробництвом (перетворенням, збереженням) запасів, у тому числі витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація і т.п., у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості незавершеного виробництва і залишків готової продукції не враховується.

Таким чином, позивачем не було завищено валових витрат внаслідок порушення вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у нього не було обов'язку включати у розрахунок приросту (убутку) запасів вартість електроенергії, природного газу, технічної води і стислого повітря, спожитих при виробництві готової продукції.

Аналогічна правова позиція суду викладена в ухвалі ВАС України від 24.09.2012 року по справі №К/9991/49759/12.

Також, перевіркою встановлено, що ПП «НВФ «Екохім» на підставі договору від 01.06.2005 р. № 01.197/336 здійснило для позивача розробку технології хімічної обробки труб. В акті перевірки зазначено, що відповідно до анотації виконання науково-дослідницьких робіт по етапу №2 плану робіт (акт №2 здачі-приймання науково-технічних робіт) ПП «НВФ «Екохім» було здійснено інформаційний пошук методів хімічної обробки труб з метою видалення термічної окалини по патентних джерелах, періодичних виданнях та науково-технічній літературі, проаналізовані узагальнені - методи хімічної обробки поверхні котельних труб, та виявлені основні напрямки удосконалення цього процесу. Перевіркою зроблено висновок, що вказана розробка базується на застосуванні досліджень та інших знань з метою планування вдосконалення процесів хімічної обробки поверхні котельних труб і є нематеріальним активом.

Згідно пояснень представника в судовому засіданні для проведення хімічної обробки труб у трубопрокатному цеху використовувалась Технологічна інструкція ТИ НТК 6-04, застосовувана на підприємстві з 29.10.2004р., замість ТИ ЮТЗ 2-28-96.

У пункті 1.2 вищевказаної Інструкції викладається технологія видалення термічної окалини з поверхні труб із застосуванням сірчано-соляного розчину й інших кислот. Для прискорення процесу видалення термічної окалини в рамках існуючої технології й у межах технічних можливостей позивача був укладений договір із ПП «НВФ «Екохім» від 01.06.05р. № 01.197/336 на закупівлю препарату «Фосфол-П». При цьому, Препарат «Фосфол-П» не є новою розробкою, а використовується на багатьох металургійних підприємствах України і Росії як рідкий інгібітор, що забезпечує ведення процесу травлення труб.

З огляду на індивідуальність підприємства і специфіку технології, а також через відсутність власної лабораторії, перед укладанням контракту на придбання великої партії препарату «Фосфол-П» фахівцями ПП «НВФ «Екохім» були надані послуги по деталізації можливих нюансів при промисловому застосуванні даного препарату в умовах позивача.

При цьому діюча технологічна інструкція ТИ НТК6-04 хімічної обробки труб у цеху не змінювалась. Підприємство не укладало договір на покупку нової технології, а уклало договір на надання послуг по іспиту препарату в умовах травильного відділення ЗАТ «Нікопольська трубна компанія».

У рамках вищевказаного договору підприємству також були надані: «Токсикологічний паспорт хімічної речовини, що впроваджується в промисловість», а також «Технологічна інструкція з використання робочих розчинів для видалення термічної окалини з поверхні котельних труб» (надана не технологія виготовлення препарату, а інструкція з застосування робочого розчину).

У своїх висновках щодо того, що вартість вищевказаних послуг ПП «НПФ «Екохим» є нематеріальним активом і підлягає амортизації відповідач посилається на положення бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» і П(С)БО 16 «Витрати».

При цьому, згідно п.1.2 ст.1 вищевказаного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нематеріальний актив - це об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, установленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податків.

А відповідно до п.4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив - це немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою використання протягом періоду більш одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам .

В тому випадку, якщо об'єкт не підпадає під визначення нематеріального активу, наведене в п.1.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то в цілях податкового обліку вартість такого об'єкту відноситься до складу валових витрат підприємства в тому звітному періоді, на який доводиться одна з наступних подій, подіям раніше (пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»): - чи дата списання засобів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг); - або дата оприбутковування платником податків товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податків результатів робіт (послуг).

В цьому випадку валові витрати підприємства можуть бути збільшені на суму понесених підприємством витрат на підставі положень або п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого до складу валових витрат включаються «суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)», або п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 вказаного Закону, згідно якого до складу валових витрат підприємства відносяться «витрати, окрім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт, виготовлення і дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податків, виплатою роялті і придбанням нематеріальних активів (окрім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податків».

Таким чином суд вважає, що вартість послуг ПП «НВФ «Екохім» в цілях оподаткування не може бути визначена як нематеріальний актив, а отже підприємство в своєму податковому обліку має право віднести вартість таких послуг до складу валових витрат відповідного звітного періоду на підставі положень п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки є послугами по дослідно-промисловому іспиту в умовах травильного відділення підприємства препарату «Фосфол-П», який використовується при хімічній обробці труб.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Розподіл судових витрат слід здійснити згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції №0001002342/3/39652 від 16.10.2006 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» судові витрати у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко