Постанова № 34806133, 01.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

01 жовтня 2013 року Cправа № 814/3851/13-а

м. Миколаїв

15:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Каширіної І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, вул. Пушкінська, 4, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 про:визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 16.08.2013 № 5079569; зобов'язання відповідача вчинити певні дії, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16.08.2013 № 5079569.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили направити на адресу ОСОБА_1 мотивоване рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, що була прийнята 07.08.2013 10:25:51 за реєстраційним номером 2415404, про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки: 4822083801:15:065:0007.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 34,41 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області.

6. Зобов'язати Реєстраційну службу Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року Cправа № 814/3851/13-а

м. Миколаїв

15:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Каширіної І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, вул. Пушкінська, 4, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 про:визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 16.08.2013 № 5079569; зобов'язання відповідача вчинити певні дії,ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (надалі - Реєстраційна служба або відповідач) про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень і про зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4822083800:23:031:0005) площею 0,0845 га, що призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2, на підставі дублікату договору купівлі-продажу садиби від 10.10.2005.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 вказала, що відповідач необґрунтовано відмовив в реєстрації, оскільки надані йому документи, зокрема договір купівлі-продажу садиби від 10.10.2005, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952), є підставою для реєстрації права власності.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 23-24), в яких вказав, що договір купівлі-продажу садиби не є документом, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, в зв'язку з чим позивачу було обґрунтовано (на підставі статті 24 Закону № 1952 і пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, надалі - Порядок № 703) відмовлено в реєстрації.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

01.10.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

07.08.2013 ОСОБА_1 звернулася до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку.

16.08.2013 державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 5079569 (надалі - Рішення, ар. с. 7). У Рішенні вказано, що «… подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують». При прийнятті Рішення відповідач керувався статтею 24 Закону № 1952, пунктами 16, 23 Порядку № 703.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації права разом із заявою.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952 передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1952, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У пункті 16 Порядку № 703 вказано, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації, а пунктом 23 Порядку № 703 передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі № 1952.

На думку суду, позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування Рішення підлягають задоволенню.

Як вказано у частині 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; добросовісно.

Суд вважає, що Рішення цим критеріям не відповідає.

У преамбулі Закону № 1952 вказано, що він визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Суд зазначає, що, відповідач обмежився цитуванням пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952, навіть не вказавши, яка з двох обставин (невідповідність поданих документів вимогам Закону № 1952 чи неможливість встановлення відповідності заявлених прав документам, що їх посвідчують) стала підставою для відмови у реєстрації.

У частині 3 статті 24 Закону № 1952 вказано, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини 1 цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Немотивована відмова у державній реєстрації унеможливлює реалізацію позивачем права повторного звернення, оскільки відповідач не зазначив у Рішенні, які саме перешкоди має усунути заявник. Крім того, така немотивована відмова стала причиною звернення позивача до суду.

У письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач роз'яснив мотиви Рішення, зокрема вказав, з яких підстав Реєстраційна служба не визнала наданий позивачем договір купівлі-продажу садиби від 10.10.2005 в якості документа, що підтверджує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Суд вважає, що таке роз'яснення мало міститися у Рішенні.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності задоволенню не підлягає. На думку суду, задоволенням такої вимоги суд фактично вирішить питання про визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, а це не входить до компетенції адміністративного суду. Суд не може підміняти встановлену законодавством процедуру прийняття відповідних рішень державними реєстраторами.

Частинами 1 і 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову (крім вказаних у пунктах 1-8 частини 2 статті 162), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи це, суд вважає за необхідне прийняти постанову, якою зобов'язати відповідача надати позивачу мотивоване рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.08.2013.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16.08.2013 № 5079569.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили направити на адресу ОСОБА_1 мотивоване рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, що була прийнята 07.08.2013 10:25:51 за реєстраційним номером 2415404, про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки: 4822083801:15:065:0007.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 34,41 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області.

6. Зобов'язати Реєстраційну службу Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 07 жовтня 2013 року.