Ухвала суду № 34794341, 08.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

08.11.2013 Справа № 905/2000/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії (83114, місто Донецьк, вулиця Щорса, будинок № 87; код ЄДРПОУ - 26390719) на дії Державної виконавчої служби України (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок № 73; код ЄДРПОУ - 37471975) з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 04 червня 2013 року у справі № 905/2000/13

за позовом державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (86405, Донецька область, місто Єнакієве, вулиця Трестовська, будинок № 10; код ЄДРПОУ - 32276912)

про стягнення 169 717 125,18 гривень, -

за участю представників сторін:

від скаржника (стягувача): Остапенко А.І. (довіреність б/н від 21.10.2013)

від боржника: не з'явився

від органу ДВС: Пікалова І.А. (довіреність б/н від 17.12.2012)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 04 червня 2013 року у справі № 905/2000/13 позовні вимоги державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення 160 240 870,50 гривень заборгованості за спожиту активну електроенергію, 7 648 112,07 гривень пені, 1 828 142,61 гривень трьох відсотків річних задоволено частково.

11 жовтня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга, в якій державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії просить:

- визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 38852610 від 25 вересня 2013 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області, виданого 26 червня 2013 року в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за січень-лютий 2013 року у розмірі 48 062 805,29 гривень;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області, виданого 26 червня 2013 року в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за січень-лютий 2013 року у розмірі 48 062 805,29 гривень та провести виконавчі дії.

Скаргу мотивовано порушенням положень Законів України «Про виконавче провадження» та «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року розгляд скарги призначено на 24 жовтня 2013 року.

Розгляд скарги відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

08 листопада 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли заперечення на скаргу № 3-4-689, 3-4-1539, в яких Державна виконавча служба України просить відмовити в задоволенні скарги, оскільки відсутні законні підстави для визнання недійсної постанови та відновлення виконавчого провадження.

Представник скаржника Остапенко А.І. в судовому засіданні наполягав на задоволенні скарги.

Представник Державної виконавчої служби України Пікалова І.А. заперечувала проти задоволення скарги, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на скаргу.

Боржник явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до частини другої статті 121-2 ГПК України, неявка в судове засідання представника боржника, не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, скаргу та додані до неї документи, заслухавши пояснення уповноважених представників скаржника та органу державної виконавчої служби, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд дійшов висновку про те, що скарга державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Також відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання судових рішень державною виконавчою службою регулюється Законом України «Про виконавче провадження», та виконавчі дії здійснюються згідно з Інструкцією про проведення виконавчий дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року.

Тобто норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження містяться у Законі України «Про виконавче провадження».

Розгляд скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження, що регулюються Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», віднесено до компетенції суду.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення даних скарг врегульовується розділом ХІV Господарського процесуального кодексу України «виконання рішення, ухвали, постанови», ухвалених відповідно до Господарського процесуального кодексу України, в ході якого оцінюються законність дій (бездіяльності) державного виконавця, законність прийнятих ним рішень.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Частиною першою та другою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04 червня 2013 року у справі № 905/2000/13 позовні вимоги державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення 160 240 870,50 гривень заборгованості за спожиту активну електроенергію, 7 648 112,07 гривень пені, 1 828 142,61 гривень трьох відсотків річних задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства «Орджонікідзевугілля» на користь державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії 160 240 870,50 гривень заборгованості за спожиту активну електроенергію, 7 634 897,43 гривень пені, 1 827 348,22 гривень трьох відсотків річних, судовий збір у розмірі 68 814,32 гривень (том 2, а.с. 46-55).

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 26 червня 2013 року був виданий наказ про примусове виконання рішення від 04 червня 2013 року (том 2, а.с. 58).

Так, в силу статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

09 липня 2013 року державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії звернулося до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою за № 4537/12 від 04 липня 2013 року про прийняття вищевказаного наказу до виконання, відкриття виконавчого провадження та здійснення всіх можливих заходів для фактичного виконання даного наказу (том 2, а.с. 91).

Матеріали справи свідчать, що на підставі заяви стягувача - державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії 17 липня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 38852610 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 26 червня 2013 року у справі № 905/2000/13 про стягнення з державного підприємства «Орджонікідзевугілля» на користь державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії 160 240 870,50 гривень заборгованості за спожиту активну електроенергію, 7 634 897,43 гривень пені, 1 827 348,22 гривень трьох відсотків річних, судового збору у розмірі 68 814,32 гривень (том 2, а.с. 97).

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови про відкриття виконавчого надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Наявний в матеріалах справи супровідний лист № 13-0-36-425/5-705/4 від 19 липня 2013 року та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, свідчать про надсилання та отримання учасниками виконавчого провадження копій постанов про відкриття виконавчого провадження (том 2, а.с. 96, 98).

25 вересня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, керуючись пунктом 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 38852610 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2000/13, виданого 26 червня 2013 року (том 2, а.с. 100).

Зазначена постанова обґрунтована тим, що боржника включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Вимоги заявлені у скарзі про визнання недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 38852610 від 25 вересня 2013 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області, виданого 26 червня 2013 року в частині зупинення виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за січень-лютий 2013 року у розмірі 48 062 805,29 гривень, господарський суд визнає правомірними, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі по тексту - Інструкція).

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункту 1.5 Інструкції).

Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження визначено статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Частиною третьою цієї статті визначено перелік підстав, за яких не зупиняється виконавче провадження щодо підприємств паливно-енергетичного комплексу, внесених до відповідного Реєстру (виконавче провадження не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів).

За змістом Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його прийнято з метою сприяння поліпшенню фінансового стану підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості через здійснення заходів, спрямованих на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених Законом; його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії (преамбула та розділ 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).

До учасників розрахунків віднесено підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок участі підприємств паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підтверджується внесенням підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру.

Перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 року № 568 «Про затвердження переліку підприємств».

З наведеного переліку вбачається, що державне підприємство «Орджонікідзевугілля» (на момент винесення постанови про зупинення виконавчого провадження та розгляду цієї скарги) включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 1-26/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) встановлено, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

За змістом вказаного Конституційного Рішення, положення Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної у пункті 1.4 статті 1 Закону, зокрема такої, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії.

Вказаним рішенням визначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно з абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»

За законодавством України підприємства паливно-енергетичного комплексу мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тому, на думку Конституційного Суду України, з метою створення умов для підтримання їх стабільного фінансово-економічного стану законом можуть встановлюватися особливості правового регулювання відносин у цій сфері. У зв'язку з цим зупинення провадження виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з підприємств паливно-енергетичного комплексу у разі внесення їх до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів.

Запроваджуючи названий механізм правового регулювання, законодавець установив, що не зупиняється здійснення щодо підприємств паливно-енергетичного комплексу, внесених до Реєстру, виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості зі сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (частина третя статті 37 Закону № 606, абзац шостий пункту 3.7 статті 3 Закону № 2711).

Наведений у частині третій статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та в абзаці шостому пункту 3.7 Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» перелік підстав, за яких не зупиняється виконавче провадження, не є вичерпним, оскільки підприємства паливно-енергетичного комплексу, внесені до Реєстру, залишаються суб'єктами господарських, трудових та інших правовідносин, не пов'язаних з розрахунками за енергоносії.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Енергоносіями у розумінні пункту 1.5 статті 1 Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», є кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Оскільки сума заборгованості, яка підлягає стягненню з державного підприємства «Орджонікідзевугілля» на підставі рішення господарського суду Донецької області від 04 червня 2013 року у справі № 905/2000/13 виникла внаслідок несвоєчасних розрахунків за енергоносії, а саме спожиту активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 04-27 від 01 червня 2005 року, є вірним висновок про необхідність зупинення виконавчого провадження.

При цьому, при винесенні постанови ВП № 38852610 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2000/13, виданого 26 червня 2013 року, державним виконавцем не враховано положення абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», де законодавцем визначено, що зупиненню підлягають виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо відповідних підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла саме до 1 січня 2013 року.

Щодо заборгованості, яка виникла після 1 січня 2013 року, то заходи примусового виконання рішення повинні застосовуватися на загальних підставах.

Так, зі змісту мотивувальної частини рішення господарського суду Донецької області від 04 червня 2013 року у справі № 905/2000/13 вбачається, що державним підприємством «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії передано державному підприємству «Орджонікідзевугілля» активну електроенергію:

- у травні 2012 року на загальну суму 21 625 850,92 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00123 від 31.05.2012) (том 1, а.с. 55-56);

- у червні 2012 року на загальну суму 21 447 057,99 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00151 від 30.06.2012) (том 1, а.с. 53-54);

- у липні 2012 року на загальну суму 22 574 362,39 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00175 від 31.07.2012) (том 1, а.с. 51-52);

- у серпні 2012 року на загальну суму 21 695 389,16 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00199 від 31.08.2012) (том 1, а.с. 35-35);

- у вересні 2012 року на загальну суму 21 370 785,53 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00224 від 30.09.2012) (том 1, а.с. 32-33);

- у жовтні 2012 року на загальну суму 23 015 328,55 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00253 від 31.10.2012) (том 1, а.с. 30-31);

- у листопаді 2012 року на загальну суму 24 144 677,62 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00277 від 30.11.2012) (том 1, а.с. 24-25);

- у грудні 2012 року на загальну суму 25 818 985,76 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00305 від 31.12.2012) (том 1, а.с. 22-23);

- у січні 2013 року на загальну суму 25 289 852,39 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00017 від 31.01.2013) (том 1, а.с. 20-21);

- у лютому 2013 року на загальну суму 22 772 952,90 гривень з ПДВ (акт прийому-передачі № 00041 від 28.02.2013) (том 1, а.с. 18-19).

Матеріалами справи підтверджено, що державним підприємством «Орджонікідзе-вугілля» здійснено часткову оплату заборгованості за спожиту активну електроенергію у січні-лютому 2013 року на суму 7 800 000,00 гривень за січень 2013 року та 7 356 000,00 гривень за лютий 2013 року відповідно, про що свідчать інформація про заборгованість станом 01 березня 2013 року, виписки з банківського рахунку, довідки за січень-лютий 2013 року (том 1, а.с. 14, 45-48).

Наведене свідчить, що до складу заборгованості за активну електроенергію входить заборгованість, яка виникла після 1 січня 2013 року (січень-лютий 2013 року) на загальну суму 32 906 805,29 гривень, а не 48 062 805,29 гривень як помилково визначає скаржник.

Тобто, державний виконавець при зупиненні виконавчого провадження повинен був перевірити період виникнення такої заборгованості.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що органом державної виконавчої служби зроблено не було.

За змістом статті 33 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, господарський суд вважає доведеними скаржником підстави для задоволення скарги щодо визнання недійсної постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 38852610 від 25 вересня 2013 року в частині зупинення виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за січень-лютий 2013 року у розмірі 32 906 805,29 гривень.

Щодо решти вимог скаржника, в яких останній просить зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області, виданого 26 червня 2013 року в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за січень-лютий 2013 року у розмірі 48 062 805,29 гривень та провести виконавчі дії, господарський суд зазначає.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне вказати на те, що у разі визнання неправомірними рішень, дій або бездіяльність державного виконавця, господарський суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, господарський суд не вправі зобов'язувати згаданих осіб до вчинення тих дій, які за Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідальною особою державної виконавчої служби.

Вказана позиція узгоджується з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

Аналогічної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 23.10.2012 у справі № 38/61, від 06.03.2013 у справі № 12/371, від 09.10.2013 у справі 25/262, від 09.10.2013 у справі № 38/10, від 09.10.2013 у справі № 10/179, від 16.10.2013 у справі № 20/47, від 16.10.2013 у справі № 24/91, від 16.10.2013 у справі № 38/283, від 16.10.2013 у справі № 7/163.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії задовольнити частково.

Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 38852610 від 25 вересня 2013 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області, виданого 26 червня 2013 року в частині зупинення виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за січень-лютий 2013 року у розмірі 32 906 805,29 гривень.

В іншій частині скаргу відхилити.

Ухвала набирає законної сили 08 листопада 2013 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Фурсова