Вирок № 34793036, 12.11.2013, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3973/13-к

№1-кп-168/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання Рудніцькій О.В.,

за участю прокурора Мотика Є.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який перебуває у цивільному шлюбі, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: Кіровоградська область. АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2013 року близько 04 години ночі обвинувачений, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння проходив повз автопричепу «Торгівельний павільйон» розташований на узбіччі 27 км. автодороги Київ-Луганськ в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області, яким користуючись здійснювала торгівлю потерпіла ОСОБА_1 та бажаючи поїсти, зламавши решітку в підлозі даного автопричепу, проник до його середини, де почав споживати продукти харчування. Під час споживання їжі, перебуваючи у всередині автопричепу, обвинувачений виявивши відсутність свого мобільного телефону «Нокіа», та не бажаючи бути притягнутим до кримінальної відповідальності за неправомірне проникнення до автопричепу, близько 07 години, 24 червня 2013 року, використовуючи власну запальничку, здійснив підпал автопричепу зсередини. Внаслідок підпалу був знищений автопричіп «Торгівельний павільйон» вартістю 25660 грн. та майно, яке знаходилось в ньому, а саме морозильна камера «Ласка» вартістю 5000 грн., пивна установка вартістю 5000 грн., кофейний апарат вартістю 3000 грн., холодильна вітрина вартістю 18460 грн., стабілізатор напруги вартістю 700 грн., мікрохвильова піч вартістю 600 грн., електрочайник вартістю 200 грн., термос ємністю три літра вартістю 300 грн., обігрівач вартістю 300 грн., пиво в жерстяних банках 88 шт. ємністю по 0,5 літра, в скляних пляшках 80 шт. ємністю по 0,5 літра, пластмасових пляшках 24 шт. ємністю 1 літр, на загальну суму 1000 грн. та продуктів харчування на 8629 грн. 60 коп., чим завдав потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 68849 грн. 60 коп. Згідно висновку пожежно-технічної експертизи №66-в від 15 серпня 2013 року встановлено, що осередок пожежі в автопричепі «Торгівельний павільйон», який розташований на узбіччі 27 км. автодороги Київ-Луганськ в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області, знаходився в середині автопричепу на рівні підлоги. Причиною пожежі є занесення стороннього джерела запалювання в (на) спалимі матеріали (ганчіря, тканини, паперові вироби). Горіння від осередку займання поширювалось теплопередачею та конвекцією по пожежному навантаженню (деревяній підлозі, декоративному облаштуванню та по речам, які на момент пожежі знаходились в середині автопричепу.

В судовому засіданні обвинувачений визнавши себе винуватим частково, пояснив, що він в червні 2013 року працював не офіційно в с. Романків Обухівського району Київської області на будівництві. 23 червня 2013 року він зі своїми друзями, з якими разом працював, відпочиваючи на пляжі «Голубі озера» в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області вживав алкогольні напої. Ввечері між ним та друзями виникла сварка, після якої вони пішли до місця їх проживання, він же залишився на пляжі і заснув. Проснувшись біля 04 години, 24 червня 2013 року, він вийшов з пляжу та перейшов через автодорогу Київ-Луганськ, де на узбіччі дороги знаходився автопричеп «Торгівельний павільйон». Будучи зголоднілим він захотів поїсти, а тому підліз під автопричеп, де виламав решітку, заліз до нього та почав їсти. З часом наївшись, взявши з собою деякі продукти харчування, які поклав до своїх кишень та пиво в пляшках, виліз з автопричепу та приліг на зупинці громадського транспорту, яка знаходилась неподалік від автопричепу, а проснувся коли почув якийсь шум горів автопричеп. Він проникнув в автопричеп, але його не підпалював, хто це зробив йому невідомо, тим самим він даного злочину не вчиняв, а тому просить його виправдати та в задоволенні позову відмовити.

Потерпіла, ОСОБА_1, в судовому засіданні пояснила, що вона уклавши з ОСОБА_4 попередній договір на придбання автопричепу «Торгівельний павільйон», який розташований на узбіччі 27 км. автодороги Київ-Луганськ в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області, здійснивши предоплату в розмірі більше половини вартості автопричепу та майна в ньому, почала здійснювати торгівлю продуктами харчування. 24 червня 2013 року біля 07 години її повідомили по мобільному телефону, що горить її автопричеп. По приїзду на місце події вона побачила, як тушать пожежу в автопричепі. Після тушіння під автопричепом знайшли мобільний телефон обвинуваченого, а на зупинці, де лежав останній, виявили декілька пляшок пива з її автопричепу. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого їй були заподіяні матеріальні збитки, які просить стягнути з обвинуваченого та призначити йому покарання з ізоляцією від суспільства.

Часткове визнання обвинуваченим своєї вини, на думку суду, є засобом захисту, який спростовується наступним.

Так допитаний в судовому засіданні експерт, ОСОБА_5, пояснив, що він працює експертом більше пяти років, свій висновок пожежно-технічної експертизи №66-в від 15 серпня 2013 року підтримує в повному обсязі, так як пожежа виникла в автопричепі зсередини шляхом підпалу. Пожежа внаслідок пошкодження електропроводки не можлива, також не можливе було виникнення даної пожежі внаслідок підпалу ззовні, що вказує на правомірність та відповідність висновку.

Допитаний в судовому засіданні свідок, ОСОБА_6, показав, що при виїзді на пожежу автопричепу був виявлений мобільний телефон, по якому встановили особу обвинуваченого. Обвинувачений, при затриманні його працівниками міліції, особисто, без будь-якого фізичного впливу на нього, пояснив, що він заліз в автопричеп і не виявивши свого мобільного телефону підпалив його своєю запальничкою.

Свідок, ОСОБА_7, в судовому засіданні пояснив, що 24 червня 2013 року він перебуваючи в одному з кабінетів Обухівського РВГУ МВС України в Київській області, при спілкуванні з обвинуваченим почув від нього, що він проходячи біля автопричепу на автодорозі Київ-Луганськ захотів поїсти і заліз до нього, де з часом виявив відсутність свого мобільного телефону, а тому не бажаючи, що б його знайшли вирішив автопричеп підпалити своєю запальничкою, що і зробив. Після підпалу автопричепу приліг на зупинці громадського транспорту.

Допитаний в судовому засіданні свідок, ОСОБА_8, показав, що він дійсно в червні 2013 року разом з обвинуваченим працювали на будівництві в с. Романків Обухівського району Київської області. 23 червня 2013 року вони разом, так як був вихідний день, відпочиваючи на пляжі «Голубі озера» біля автодороги Київ-Луганськ в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області вживали алкогольні напої. Ввечері між ними виникла сварка, після якої вони пішли до місця їх проживання, а обвинувачений залишився на пляжі. Наступного дня, 24 червня 2013 року вони йшли на роботу і побачивши, як горить автопричеп, повідомили по мобільному телефону пожежну частину. При цьому на зупинці громадського транспорту вони побачили обвинуваченого, біля якого стояли пляшки пива і він їм розповів, що це він підпалив автопричеп.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що між ним, як власником автопричепу, та потерпілою був укладений попередній договір на відчуження автопричепу «Торгівельний павільйон», який розташований на узбіччі 27 км. автодороги Київ-Луганськ в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області. Потерпіла сплативши йому більшу вартість автопричепу та обладнання в ньому почала здійснювати торгівельну діяльність. З часом, при сплаті нею всієї визначеної ціни автопричепу, вони повинні були укласти відповідний договір, але вони цього не зробили, так як був спалений автопричеп. На даний час він майнових претензій до обвинуваченого не має, так як у нього договірні відносини з потерпілою щодо оплати вартості автопричепу, а тому не заперечує проти задоволення позову на користь потерпілої.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення також підтверджується поданими суду письмовими доказами, зокрема:

-протоколом огляду місця події від 24 червня 2013 року, фототаблицею до протоколу, де зафіксовано огляд обгорівшого автопричепу на узбіччі 27 км. автодороги Київ-Луганськ в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області та виявлення мобільного телефону обвинуваченого «Нокіа»;

-актом про пожежу встановлюється, що причиною пожежі автопричепу на узбіччі 27 км. автодороги Київ-Луганськ в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області, яка виникла 24 червня 2013 року орієнтовно о 07 год. 30 хв., про що було повідомлено о 07 год. 35 хв. по мобільному телефону підрозділ МНС України невідомою особою, є стороннє занесення джерела запалення невідомою особою;

-висновком пожежно-технічної експертизи №66-в від 15 серпня 2013 року встановлено, що осередок пожежі в автопричепі «Торгівельний павільйон», який розташований на узбіччі 27 км. автодороги Київ-Луганськ в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області, знаходився в середині автопричепу на рівні підлоги; причиною пожежі є занесення стороннього джерела запалювання в (на) спалимі матеріали (ганчіря, тканини, паперові вироби); горіння від осередку займання поширювалось теплопередачею та конвекцією по пожежному навантаженню (деревяній підлозі, декоративному облаштуванню та по речам, які на момент пожежі знаходились в середині автопричепу.

Заслухавши учасників судового провадження, свідків, експерта, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.2 ст.194 КК України, оскільки він умисно знищив чуже майно шляхом підпалу.

При призначенні обвинуваченому покарання суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та помякшують покарання.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, згідно статті 67 КК України, суд в діях останнього вважає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно статті 66 КК України, суд в діях останнього не встановив.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами , а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд враховуючи вищезазначене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність помякшуючих покарання обставин, обтяжуючи покарання обставину, вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначає йому покарання в місцях позбавлення волі.

Суд вважає, що підстав для застосування положень ст.ст.69,69-1,75,76 КК України не має.

Внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілій були завдані матеріальні збитки, що вказує на правомірність звернення останньої з позовною заявою щодо їх стягнення.

Сторона захисту заперечуючи проти позову вказує, що потерпіла ні є власником даного майна, а тому у неї відсутні підстави для предявлення позову, в звязку з чим просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд критично ставиться до даної позиції захисту, так як згідно ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Дані вимоги є в правочинах укладених між потерпілою та свідком ОСОБА_4, так як останні бажали укладення даних договорів з власної ініціативи, в звязку з чим самі особисто його підписали, визначили свої зобовязання, що підтверджується поясненнями потерпілої, свідка ОСОБА_4 та копіями договорів. При укладанні договорів дані особи мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків перехід коштів свідку ОСОБА_4, а право власності на автопричеп потерпілій, тим самим договір був укладений відповідно до ЦК України, що вказує на його правомірність. Договір між вищезазначеними особами був укладений в письмовій формі. Крім цього згідно договору купівлі-продажу холодильних вітрин від 07 червня 2013 року встановлено, що у потерпілої виникло право власності на них з моменту підписання цього договору, що також свідчить про правомірність звернення потерпілої.

При цьому суд визначаючи розмір матеріальних збитків завданих протиправними діями обвинуваченого потерпілій, вважає за необхідне стягнути на користь останньої в розмірі підтвердженому належними доказами та сплаченими свідку ОСОБА_4, а саме 58189 грн. 60 коп.

Міра запобіжного заходу заміні не підлягає.

Речовий доказ - CD-R диск із відеозаписом слідчої дії, якій перебуває при кримінальному провадженні, залишити при ньому.

Речовий доказ мобільний телефон «Нокіа», пакунок з зразком попелу, які перебувають на зберіганні в кімнаті речових доказів Обухівського РВГУ МВС України в Київській області знищити.

Витрати понесені органом досудового слідства при проведенні експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки три місяці.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 залишити тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області.

Час відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 12 листопада 2013 року, зарахувавши йому в термін відбуття покарання строк попереднього увязнення з 27 червня 2013 року по 12 листопада 2013 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 58189 грн. 60 коп., як відшкодування матеріальних збитків.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області(р/р31111115700008 МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва код 37975298) судові витрати за проведення експертиз №1066/х від 02 серпня 2013 року та №66-в від 15 серпня 2013 року в розмірі 1589 гривень 58 копійок.

Речові докази мобільний телефон «Нокіа», пакунок з зразком попелу, які перебувають на зберіганні у кімнаті речових доказів Обухівського РВГУ МВС України в Київській області підлягають знищенню.

Речовий доказ - CD-R диск із відеозаписом слідчої дії, якій перебуває при кримінальному провадженні, залишити при ньому.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку сторони кримінального провадження мають право отримати 12 листопада 2013 року після проголошення вироку

Суддя