Рішення № 34792372, 12.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/607/13- ц

Провадження № 2/344/2210/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.

секретаряСивухіної Ю.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представника відповідача по довіреності від 09.01.2013 року ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - виконавчий директор філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» ОСОБА_4 про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді машиніста компресорного устаткування дільниці водоочистки та паропостачання, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з роботи, стягнення заборгованої заробітної плати за період 2012 року, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з наведеним позовом до відповідачів, мотивуючи тим, що перебував з відповідачем у трудових відносинах до 17.12.2012 року, працюючи на посаді машиніста компресорного устаткування дільниці водоочистки та пароводопостачання. 17.12.2012 року філією товариства видано наказ про його звільнення за ст. 40 п.3 КЗпП систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказу про звільнення передував наказ про оголошення догани за порушення п. 19 правила внутрішнього трудового розпорядку. Вважає вказані накази незаконними. Конфлікт між працівниками підприємства та відповідачем виник з приводу невиплати підприємством заробітної плати на протязі 2011-2012 років. 06.12.2012 року виробничі дільниці підприємства працювали у звичному режимі, а тому є голослівними посилання відповідача на те, що 06.12.2012 року я не приступив до роботи. З наказом про оголошення догани від 14.12.2012 року позивача не ознайомили. 17.12.2012 року на територію філії позивач прийшов о 07 год. 25 хв., рівно о 07 год. 30 хв. позивач провів зовнішній огляд компресорної установки, провірив рівень масла, провів підтяжку кріплень і тоді включив агрегат, такі ж пояснення він виклав у своїй доповідній 17.12.2012 року на імя виконавчого директора. Про своє звільнення позивач дізнався цього ж дня зі слів майстра дільниці, а в 16 год. 30 хв. у відділі кадрів позивачу підтвердили факт його звільнення. З наказом про звільнення позивач не був ознайомлений. Позивачу також не виплачено заборговану заробітну плату за 2012 рік в сумі 7000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. У звязку із своїм незаконним звільненням позивач просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. у звязку з незаконним звільненням.

Ухвалою суду від 26.02.2013 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача залучено виконавчого директора філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач та його адвокат позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову заперечила, надала суду письмові заперечення в яких вказала, що ситуація, яка призвела до заборгованості перед працівниками і пенсійним фондом спричинена важким матеріальним становищем і є тимчасовою. Стосовно оголошення позивачу догани, то наказ про оголошення є законним оскільки 06.12.2012 року ряд працівників дільниці пароводопостачання та водовідведення, в тому числі й позивач відмовились приступити до виконання своїх трудових обовязків і як наслідок завод три години простояв, оскільки не були подані енергоносії для забезпечення роботи обладнання. Тільки після переговорів керівництва заводу з працівниками дільниці, зміна почала працювати. Дати пояснення та ознайомитись з наказом працівники відмовились у звязку з чим були складені відповідні акти. Щодо наказу відповідача про звільнення позивача з роботи представник відповідача пояснила, що 17.12.2012 року о 07 год. 35 хв. позивач ще не приступив до виконання своїх обовязків, чим зірвав початок роботи виробництва готової продукції. Оскільки 17.12.2012 року було друге грубе порушення правил внутрішнього трудового розпорядку скоєне позивачем протягом року, то керівником підприємства було прийняте рішення про звільнення позивача. При цьому відповідачем було дотримано вимог КЗпП України при звільненні, порядок застосування дисциплінарних стягнень. Позивач від ознайомлення з наказом та від отримання трудової книжки відмовився, про що було складено акт. Стосовно заборгованості підприємства перед позивачем по заробітній платі, то відповідачем такі вимоги визнаються в сумі 3919 грн. 69 коп., підтвердженням цьому є відомості про виплату заробітної плати. Профспілки та комісії з трудових спорів на підприємстві немає. У звязку з наведеним просила в задоволенні позову відмовити.

Третя особа виконавчий директор філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених в запереченнях представником відповідача. Також додатково суду пояснив, що 06.12.2012 року він спілкувався з робітниками в паросиловому цеху з приводу невиплати заробітної плати, обіцяв що заробітну плату виплатять. Перемовни тривали годину або півтори, всі приступили до роботи десь в 12 год. 06.12.2012 року працівникам які були присутні на стихійних зборах було запропоновано дати пояснення, однак працівники відмовились від дачі таких пояснень та були присутні при складанні акту з даного приводу.

Свідок ОСОБА_5, який перебуває в дружніх відносинах з позивачем суду пояснив, що 06.12.2012 року робітники зміни приступили до роботи з 07 год. 30 хв. О 08 год. 20 хв. працівники зібрались з приводу невиплати заробітної плати, прийшов виконавчий директор ОСОБА_4, головний енергетик. Збори тривали пів години чи сорок хвилин. Після зборів всі розійшлись, а позивач пішов до себе в цех. Щодо подій 17.12.2012 року свідок пояснив наступне, робочий день в нього та позивач починається о 07 год. 30 хв. В 07 год. 20 хв. свідок з позивачем разом прийшли на роботу. Щодо того чи пропонувалось позивачу дати пояснення з приводу наказу від 14.12.2012 року свідок нічого пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 06.12.2012 року відбулись збори працівників з приводу невиплати заробітної плати, збори тривали 15 хв., з приводу зібрання пояснень ніхто не давав, головного енергетика на зборах не було.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що акт від 14.12.2012 року складений з приводу відмови працівників давати пояснення стосовно подій 06.12.2012 року він не підписував, підпис в акті від 14.12.2012 року не його.

Свідок ОСОБА_8, який працює головним енергетиком на підприємстві суду пояснив, що збори працівників з приводу невиплати заробітної плати 06.12.2012 року тривали три години, з даного приводу працівникам було винесено догану. 06.12.2012 року позивач був на роботі, однак з 07 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв. не приступив до роботи. На зборах свідок був присутній 20 хв. список працівників, які не приступили до роботи 06.12.2012 року дав свідку начальник цеху, він же і зафіксував час приступлення працівників до роботи 11 год. 30 хв. Це було не перше стихійне зібрання працівників з приводу невиплати заробітної плати. Від ознайомлення з наказом працівники, яким дали догану, відмовились.

Свідок ОСОБА_9, яка працювала менеджером відділу кадрів на підприємстві суду пояснила, що вона підготувала наказ про звільнення. В кінці дня позивач прийшов у відділ кадрів та сказав що розписуватись про ознайомлення з наказом не буде, також відмовився забрати трудову книжку.

Свідок ОСОБА_10, яка працювала директором виробництва на підприємстві суду пояснила, що перевірка роботи підприємства входила в її обовязки. В 07 год. 30 хв. вона починала перевірку виробництва. 17.12.2012 року позивач не приступив вчасно до роботи, тому не могли працювати інші цехи, про це вона написала службову записку. Позивач спізнився на роботу 17.12.2012 року про що вона йому зробила зауваження, через позивача був простій на підприємстві 15 хв., бо не було подачі повітря. Робочий день позивача починається в 07 год. 30 хв. Щодо подій 06.12.2012 року свідок пояснила суду наступне, працівники зібрались в цеху з приводу невиплати заробітної плати, на зборах буди присутні працівники, які вказані в наказі, ОСОБА_4, головний енергетик ОСОБА_8, начальник цеху. Сама свідок була присутня на зборах 10 хв., однак пару почали подавати аж в 11 год., акт від 14.12.2012 року підписувався в присутності всіх осіб, які значаться в акті в кабінеті директора.

Заслухавши пояснення позивача, доводи адвоката, пояснення представника відповідача, третьої особи, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наказу від 01.07.2008 року № 6-к, ОСОБА_1 було прийнято на посаду машиніста компресорного устаткування дільниці пароводопостачання і водовідведення філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» (а.с.84-85).

На вказаній посаді позивач працював до 17.12.2012 року.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 06.12.2012 року на підприємстві були проведені несанкціоновані збори працівників з приводу невиплати заробітної плати, внаслідок того, що працівники певний період часу не виконували свої обовязки підприємство простоювало.

Відповідно до п. 19 Правил внутрішнього трудового розпорядку (далі Правила) працівники зобовязані виконувати роботу обумовлену трудовим договором, виконувати робочу та посадову інструкцію, додержуватись трудової і виробничої дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, додержуватись прийнятих правил внутрішнього трудового розпорядку та зміцнювати трудову дисципліну, та інше (а.с.69-76).

Згідно цих же Правил, початок роботи дільниці пароводопостачання та водовідведення, де й працює позивач, 07 год. 30 хв., закінчення роботи 16 год., перерва на обід з 12 до 12.30 год.(а.с.73).

Працівниками, які були присутні на зборах 06.12.2012 року, в тому числі й позивачем, вказаний пункт Правил було порушено, у звязку з чим на них було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, що підтверджується копією наказу від 14.12.2013 року № 130-к (а.с.86).

Відповідно до ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За змістом вказаної норми обчислення місячного строку для застосування стягнення починається саме з дня виявлення проступку. При цьому виявлення проступку означає не тільки виявлення його факту, але і дії або бездіяльності у вигляді проступку, а також встановлення характеру порушення, причинного зв'язку між діями та наслідками та вини у цьому працівника.

Відповідачем було дотримано вимог ст. 149 КЗпП, відповідно до якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Стягнення було застосоване на підставі службової записки головного енергетика підприємства ОСОБА_8 (а.с.11).

Актом від 14.12.2012 року підтверджується факт відмови працівників, в тому числі й позивач, від дачі пояснення з приводу проступку (а.с.12).

Факт того, що ОСОБА_11 не ставив свій підпис на акті від 14.12.2012 року не доведено належними та допустимими доказами.

Актом від 17 грудня 2012 року підтверджується факт відмови працівників, яким оголошено догану, в тому числі й позивача, від ознайомлення з наказом про оголошення догани (а.с.13).

Те, що ознайомлення з наказом відбувалось не в день його підписання 14.12.2012 року (пятниця), а 17.12.2012 року (понеділок) не є порушенням трудового законодавства, оскільки відповідно до ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівнику під розписку, законодавець не визначив строк повідомлення.

Отже, дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до наказу №130-к від 14.12.2012 року до позивача застосовано правомірно, тому скасуванню не підлягає.

Щодо скасування наказу №131-к від 17.12.2012 року та поновлення позивача на посаді, то суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено раніше робочий день позивача починається о 07 год. 30 хв.

Як вбачається з службової записки начальника виробництва ОСОБА_10 (а.с.15), позивач о 07 год. 35 хв. ще не приступив до своїх обовязків чим зірвав початок роботи.

Однак, встановити точного часу приходу позивача на роботу та приступлення ним до виконання своїх обовязків неможливо, оскільки на підприємстві не ведеться журнал реєстрації приходу працівників на роботу, на прохідній такого журналу немає, чого й не заперечив сам директор.

Покази свідків з даного приводу різняться, а тому суд оцінює їх критично.

Але, виконавчий директор Філії вважав таке порушення грубим та за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку звільнив ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с.87).

Оскільки в позивача вже було дисциплінарне стягнення догана, відповідно до наказу від 14.12.2012 року, то відповідачем було прийнято рішення про його звільнення.

Позивач дав свої пояснення з даного приводу (а.с.19).

Факт відмови позивач від ознайомлення з наказом про звільнення підтверджується актом від 17.12.2012 року (а.с.20).

Тому відповідачем дотримано вимог ст. 149 КЗпП щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Як вбачається з копії наказу від 17.12.2012 року, позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин позивачем обовязків покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку та не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП, суд, вирішуючи спір, повинен з'ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільненню.

Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, що мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 21.05.2008 р.,16.06.2010 р.,01.04.2010 р.

З урахуванням наведеного суд вважає, що наказ № 131-к від 17.12.2012 року про звільнення ОСОБА_1 машиніста компресорного устаткування дільниці водоочистки та пароводопостачання допоміжного виробництва за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку п. 3 ст. 40 КЗпП України слід скасувати та поновити ОСОБА_1 з 17.12.2012 року на посаді машиніста компресорного устаткування дільниці водоочистки та пароводопостачання допоміжного виробництва філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер».

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У звязку із звільненням позивача без законної підстави, відповідач зобовязаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18 415 грн. 50 коп. за період з 17.12.2012 року по 07.11.2013 року.

Як вбачається з довідки відповідача від 12.03.2012 року (а.с.77), середньомісячна заробітна плата позивача складала 1723 грн. 50 коп.

Період з 17.12.2012 року по 17.10.2013 року складає 10 місяців, що в свою чергу становить 219 днів. + 15 днів з 18.10.2013 року по 07.11.2013 року.

1723 грн. 50 коп.*10 місяців=17235 грн.

17235 грн./219 днів=78 грн. 70 коп.

За один день позивач в середньому отримував 78 грн. 70 коп.

15 днів*78 гр. 70 коп.=1180 грн. 50 коп.

17235 грн.+1180 грн. 50 коп.=18415 грн. 50 коп.

З урахуванням вищенаведеного саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивач про стягнення заборгованої заробітної плати.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вбачається з довідки відповідача від 16.08.2013 року заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати позивачу становить 3919 грн. 69 коп.(а.с.78), таку суму відповідач обґрунтовує відомостями про виплату коштів (а.с.95-107).

Позивач вважає, що відповідач заборгував йому за 2012 рік 7000 грн. заробітної плати та обґрунтовує таку суму розрахунковими листками (а.с.25-26).

Як вбачається з розрахункового листка за грудень 2012 року (а.с.163), борг підприємства на кінець грудня 2012 року становить 9491 грн. 18 коп.

Позивачем в судовому засіданні заперечувались факти отримання ним заробітної плати згідно платіжних відомостей, однак суд бере до уваги платіжні відомості де міститься підпис позивача про отримання заробітної плати, оскільки належних та допустимих доказів того, що підпис у відомостях не належить позивачу суду не надано.

Тому при розрахунку заборгованої заробітної плати суд бере до уваги відомості за:

29 листопада 2012 року, згідно якої позивач отримав 400 грн.(а.с.96);

30 листопада 2012 року, згідно якої позивач отримав 200 грн.(а.с.98);

21 листопада 2012 року, згідно якої позивач отримав 200 грн.(а.с.101);

№ 43, згідно якої позивач отримав 1000 грн.(а.с.102);

06 грудня 2012 року, згідно якої позивач отримав 1000 грн.(а.с.104);

та видатковий касовий ордер від 01.11.2012 року за яким позивач отримав 1350 грн. (а.с.107).

400+200+200+1000+1000+1350=4150 грн.(позивач отримав згідно відомостей)

9491 грн. 18 коп.(заборгованість згіднорозрахункового листка)-4150 грн.=5341 грн. 18 коп.

Саме таку суму заборгованої заробітної плати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то така вимога підлягає частковому задоволенню в сумі 1000 грн. з урахуванням того, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, рахунки його арештовано.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обовязок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому судові витрати по справі в сумі 247 грн. 56 коп. слід покласти на відповідача, з урахуванням правового статусу позивача, що передбачає його звільнення від оплати судових витрат.

На підставі наведеного, відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п. 22 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. 23 ЦК України, ст. ст. 40 п.3, 94, 115, 147, 148, 149, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60 ч.1 та 4, 88 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - виконавчий директор філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» ОСОБА_4 про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді машиніста компресорного устаткування дільниці водоочистки та паропостачання, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з роботи, стягнення заборгованої заробітної плати за період 2012 року, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати наказ № 131-к від 17.12.2012 року про звільнення ОСОБА_1 машиніста компресорного устаткування дільниці водоочистки та пароводопостачання допоміжного виробництва за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 з 17.12.2012 року на посаді машиніста компресорного устаткування дільниці водоочистки та пароводопостачання допоміжного виробництва філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер», юридична адреса якого 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд №30 «А», офіс 5, код ЄДРПОУ 22950423 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 «А»АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 18 415 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.12.2012 року по 07.11.2013 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер», юридична адреса якого 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд №30 «А», офіс 5, код ЄДРПОУ 22950423 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 «А»АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 5 341 грн. 18 коп. заборгованої заробітної плати за 2012 рік.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер», юридична адреса якого 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд №30 «А», офіс 5, код ЄДРПОУ 22950423 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 «А»АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 1000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер», юридична адреса якого 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд №30 «А», офіс 5, код ЄДРПОУ 22950423 - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 -247 грн. 56 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12.11.2013 року.

СуддяБабій О.М.