Вирок № 34792344, 12.11.2013, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 902/751/12

2

1/339/11/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Головенко О.С.

з участю секретарів судового засідання Стельмах М.Ю, ОСОБА_1

прокурора Площанської Н.А.

підсудного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

розглянувши матеріали кримінальної справи про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 міської ради, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина , не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст.124 КК України,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілим при перевищенні меж необхідної оборони за наступних обставин.

01 травня 2012 року близько о 03 годині ОСОБА_2, перебуваючи у власному житловому будинку по місцю проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 Болехівської міської ради, помилково сприйняв неправомірні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в нічний час металічним балонним ключем стукали у вхідні двері його будинку, як дії спрямовані на вторгнення в житло та посягання на своє життя та членів сімї. З цією метою ОСОБА_2, перевищуючі межі захисту, в обстановці уявної оборони з відчиненого вікна ванної кімнати будинку зі своєї зареєстрованої в установленої порядку мисливської рушниці ТОЗ-34 К-12 № 0212203 умисно вистрілив в ОСОБА_5, який в цей час йшов по подвірю від вхідних дверей будинку до вікна ванної кімнати та при цьому заподіяв останньому вогнепальні дробові поранення нижніх кінцівок з розвитком важкого травматичного шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

Протиправні дії ОСОБА_2 намагався припинити ОСОБА_7, який знадвору руками схопився за ствол рушниці і намагався її відібрати в ОСОБА_2 Однак останній, перебуваючи в межах захисту обстановки уявної оборони, неправильно сприйняв дії ОСОБА_7, як посягання на своє життя та під час боротьби з мисливської рушниці ТОЗ- 34 К-12 № 0212203 умисно вистрілив в ОСОБА_7, заподіявши йому вогнепальне дробове поранення ділянок правої сідниці та великого вертела правого стегна з розвитком тяжкого травматичного шоку, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в предявленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 2, 5 роки назад під час його перебування в магазині ПП «Барабаш» в м.Болехові між ним та ОСОБА_5 виник конфлікт, який переріс у бійку. Через декілька днів після цього до нього подзвонив невідомий чоловік та просив повернути золотий ланцюжок. У відповідь він заперечив, оскільки ланцюжка не брав. Ще через пів року невідомі люди, коли його не було вдома, приїхали до нього, побили друзів і зламили ручку у вхідних дверях. Близько 3 години ночі 01.05.2012року він прокинувся від стукоту та крику. В будинку, окрім нього, перебувала його мати, дружина та малолітній син. Разом з дружиною зійшли на перший поверх, де побачив свою матір, яка біля вхідних дверях із кимось розмовляла. По голосу він впізнав, що на вулиці перебував ОСОБА_5 і кричав, щоб він повернув йому золотий ланцюжок, а якщо не віддасть, то він розправиться із ним. Із вікна він побачив що разом із ОСОБА_5 є ще один чоловік. Особисто він не спілкувався із потерпілими і думав, що вони заберуться. Але вказані особи не ішли і він, переживаючи за життя своїх рідних, пішов на другий поверх, взяв рушницю і, зайшовши у ванну кімнату, відчинив вікно та попросив залишити їх, інакше він буде стріляти. Оскільки потерпілі не виконали його вимогу і не йшли, він вистрілив у ОСОБА_5, який перебував від вікна на відстані близько 2 метрів. ОСОБА_5 крикнув ОСОБА_7, який був поруч з ним : « забери рушницю і розправся з ним». ОСОБА_7 підбіг до вікна, і схопив за рушницю, намагаючись її забрати. За допомогою дружини, яка металевим ковшиком стала бити ОСОБА_7 по руці, він вихопив рушницю і вистрілив у ОСОБА_7 Зразу ж викликав швидку медичну допомогу і міліцію. Рушницю взяв тому, що потерпілі не збиралися покинути їхнє володіння. Погрози були реальними, зі слів ОСОБА_5 він зрозумів, що вони прийшли з не добрими намірами і хотіли розправитись із ним, ці особи вже у нього були раніше на подвірї та побили його друзів. Тому здійснив постріли у потерпілих. Особисто він погроз від ОСОБА_7 не чув, двері намагався виламати ОСОБА_5 Від початку коли почув крики потерпілих і стукіт у двері до пострілів пройшло близько 10 хвилин , але в міліцію він не дзвонив.

Хоча підсудний свою вину не визнав, однак , його винність у вчиненому підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, зокрема, поясненнями потерпілих, свідків, висновками експертиз, матеріалами кримінальної справи.

Так, з пояснень потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що 01.05.2012 року він разом з ОСОБА_5 їхали на Скелі Довбуша, але одразу повернулись, так як було зачинено. Рухаючись по дорозі с. Тисів, ОСОБА_5 наказав зупинити автомобіль та вийшов і направився в напрямку будинку ОСОБА_2, а він залишився чекати на вулиці. Будь-яких предметів в руках ОСОБА_5 він не бачив. Світло в будинку було вимкнутим, тільки освітлювалась територія подвіря. ОСОБА_5 почав стукати в двері, щоб йому відчинили. З будинку відгукнувся жіночий голос, який повідомив, що підсудного немає вдома. Тому він попросив передати ОСОБА_2 прийти до нього, так як той з своїми товаришами зірвав у нього золотий ланцюжок. Після цього почув крик та вистріл, а тому підбіг до ОСОБА_5, який вже лежав на землі біля воріт . Хотів його підняти, однак в цей момент почув як перезаряджається рушниця, тому підбіг до вікна і схопив рушницю. Після цього пролунав вистріл і він відчув біль у ділянці правої сідниці та правому стегні. Зателефонував свому брату, щоб той приїхав на допомогу та викликав швидку, при цьому отримав відповідь, що швидку вже викликали. З приводу наявності спирту у його крові в той день пояснити не може, спиртне не вживав, а тільки ліки через зубну біль. Чи був ОСОБА_5 у нетверезому стані вказати не може. Цивільний позов підтримує, так як бажає , щоб підсудний відшкодував кошти, які потрачені на лікування та відновлення здоровя. Будь-яких погроз він підсудному не заявляв, а тільки просив не стріляти у нього, попереджувальних пострілів підсудний не робив.

В звязку з неможливістю прибуття в судове засідання за станом здоровя потерпілого ОСОБА_5 з оголошених судом його показань , наданих на досудовому слідстві, вбачається, що 30 квітня 2012року він разом із товаришем ОСОБА_7 відпочивали в ур. «Скелі Довбуша" та випивали пиво, а коли вночі поверталися до дому та заїхали в с.Тисів, він згадав про те, що підсудний повинен повернути йому золотий ланцюжок, який колись у нього відібрав. Коли вони підїхали до будинку, де проживав ОСОБА_2М, він попросив ОСОБА_7, який був за кермом автомобіля, зупинитися . Підійшовши вдвох до будинку, в якому було темно, він став рукою стукати у двері. Почув голос старшої жінки, про те, що її сина ОСОБА_2 немає вдома. Він сказав, щоб вона передала сину, щоб той повернув йому золотий ланцюжок, після чого повернувся і став йти до виходу з господарства та почув, що у будинку відчинилося вікно, звідки пролунав постріл, а за декілька хвилин- другий . Він, відчувши різку біль в колінному суглобі правої ноги, впав на землю. Памятає, що його тягнув по землі ОСОБА_7 далі від будинку, а потім втратив свідомість, отямившись вже в Болехівській лікарні. До підсудного має претензії матеріального характеру, викладені в цивільному позові, оскільки із-за його вини він став інвалідом . ( т.1 а.с. 182).

Свої показання щодо обставин скоєного злочину потерпілі підтвердили при проведенні очної ставки з підсудним та при проведенні відтворення обстановки і обставин події , що зафіксовано в протоколах (т.2 а.с. 23-25, 31-40, 52-57 ).

Свідок ОСОБА_8М, дружина підсудного, пояснила, що 01.05.2012 року близько 03.00 год. прокинулась від сильного стуку у вхідні двері, одразу розбудила чоловіка, з яким спустилися по сходах на перший поверх будинку, де в цей момент вже стояла свекруха, яка розмовляла через зачинені двері з тим, хто стукав. Дана особа пояснила, що являється Сєнею і розпитував де ОСОБА_2. Однак, свекруха попросила приїхати зранку, так як ОСОБА_2 нема вдома. Не зважаючи на прохання свекрухи, дані особи продовжували стукати у двері, кричали, виражалися нецензурними словами і погрожували зайти у будинок та вбити. По голосу вона зрозуміла, що чоловіки пяні. Так як удари по дверях були сильні, вона почала боятися, що вони дійсно можуть виламати двері та увірватися до будинку і когось вбити чи серйозно травмувати. ОСОБА_2 стояв біля своєї мами і нічого не говорив, думав, що чоловіки підуть геть, але вони нікуди не йшли. Після цього він повернувся на другий поверх, звідки взяв рушницю, яка зареєстрована у встановленому законом порядку. Щоб налякати осіб, які напали на будинок, зайшов у ванну кімнату відчинив вікно і вигукнув, що якщо вони не підуть, то він буде змушеним застосувати зброю. Це чоловік повторив двічі або тричі, але його слова не дали ніякого результату і через декілька секунд вона почула постріл. Вона забігла у ванну кімнату і побачила, що її чоловік тримає рушницю, ствол якої опущений через вікно вниз, а ОСОБА_7 схопився двома руками за рушницю та намагався її відібрати. Вона побігла в кухню, взяла ковшик з нержавіючого металу і стала наносити ним удари по руках потерпілого ОСОБА_7 Коли він відпустив ствол рушниці, її чоловік ОСОБА_2 вистрілив вдруге. Вона зателефонувала в міліцію і викликала швидку медичну допомогу.

З оголошених в порядку ст. 306 КПК України поясненнями свідка ОСОБА_9, матері підсудного, вбачається, що близько о 2 год 30 хв 01 травня 2012року вона прокинулась від сильного стуку в двері. Не відчиняючи їх, спитала хто там, на її запитання відізвався чоловічий голос назвавши себе Сеня, який спитав де її син. З розмови вона зрозуміла, що чоловік перебуває у нетверезому стані, а тому відповіла, що сина нема вдома. Після її слів, Сеня та ще один чоловік почали кричати, щоб вона відчинила двері, а коли вони увійдуть, то вбють її сина, при цьому cмикали за дверну ручку. Вона злякалась, що ці особи можуть проникнути у середину будинку, а тому почала утримувати ручку зсередини. В цей момент з другого поверху збіг син та невістка. Вона просила потерпілих, щоб вони приїхали вранці, коли буде син вдома і таким чином вирішити свої проблеми. Після цих слів вони ніби пішли, але через декілька секунд повернулися і далі намагалися вирвати двері, стукаючи по них якимось предметом. В цей час син взяв мисливську рушницю, з якою направився у ванну кімнату та через вікно вигукнув, що якщо вони не підуть, стрілятиме, повторював це неодноразово, а потім почула один постріл. Вона забігла у ванну кімнату, де побачила, що син ОСОБА_10 стоїть біля відчиненого вікна із рушницею в руках, стволи якої опущені вниз, і якийсь чоловік тримає за кінці ствола і намагається відібрати рушницю. Вона почала допомагати сину утримувати рушницю. Коли чоловік відпустив ствол рушниці, син вдруге вистрілив. Через вікно вона побачила на бетонній доріжці темну пляму. Після цього невістка зателефонувала та викликала швидку медичну допомогу та міліцію ( т.1 а.с.83-85).

Свідок ОСОБА_11 ствердила, що вона проживає з підсудним по сусідстві, її будинок розташований на відстані близько 50 метрів. 01.05.2012 року біля 2-3 год. вона прокинулась від сильних криків та звуків, крики були чоловічі, голосу ОСОБА_2 вона не чула, крики тривали протягом пігодини. Спершу вона не відреагувала на шум, так як думала, що підсудному привезли машину лісу на його пилораму, що розташована у нього на подвірї. Однак, почувши постріл, а через декілька хвилин другий, злякалась та побігла в інше приміщення, де спали її неповнолітні внуки, при цьому зачинивши на замок вхідні двері. Не виглядала у вікно, закрила вікна шторами, так як боялась за своїх онуків. Підсудного характеризувала як спокійну, ввічливу та добросусідську людину.

Свідок ОСОБА_12 пояснила , що близько 3.00 год 01.05.2012 року у хірургічне відділення від чергового лікаря швидкої медичної допомоги поступило повідомлення, що з с. Тисів везуть двох тяжкохворих з вогнепальними пораненнями ніг. Потерпілого ОСОБА_7 привезли першим, а потерпілого ОСОБА_5, який перебував у більш тяжкому стані (рана на стегні і на гомілці)-другим. В когось із них при роздяганні випав металічний ключ, який вилучили працівники міліції.

Довідкою Болехівської міської ради стверджується, що 01.05.2012року о 4год. 10 хвилин в хірургічне відділення Болехівської міської лікарні доставлені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з вогнепальним пораненням та травматичним шоком 2 ступеня ( т.1 а.с.62).

При огляді гр. ОСОБА_7 під час перевязки з кишені випав металевий балонний ключ, який згідно протоколу від 01.05.2012року вилучений та визнаний як речовий доказ ( т.1 а.с.203, .205 , т.2 а.с.34).

При огляду місця події, а саме господарства, що знаходиться в с. Тисів по вул. Грушевського, 178 та належить ОСОБА_9І із зовнішньої сторони деревяних вхідних дверей у будинку вилучено слід знаряддя зламу, який за висновком трасологічної експертизи залишений знаряддям зламу з аналогічною будовою, як у голівки колісного ключа, добровільно виданого медсестрою Болехівської ЦМЛ ОСОБА_12 ( т.1 а.с.17-31).

Факт та механізм заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень підтверджується висновками експертиз.

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 140 від 02.07.2012 року ( том1, а.с. 212-215) у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження вогнепальне поранення ділянок правої сідниці та великого вертела правого стегна з розвитком тяжкого травматичного шоку. Описане тілесне ушкодження утворились в результаті пострілу з мисливської зброї, і відносяться до тяжких тілесних ушкодженень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

У ОСОБА_5 малось тілесне ушкодження: вогнепальні дробові поранення нижніх кінцівок з розвитком тяжкого травматичного шоку. Описана травма утворилась в результаті пострілу і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення (т.1 а.с.222-225) , що підтверджується висновком судово-медичної експертизи за №160 від 10 липня 2012 року .

Згідно висновку судово-балістичної експертизи, вилучена в ОСОБА_2 рушниця, якою він здійснив постріли у потерпілих, є вогнепальною гладкоствольною зброєю двоствольною без курковою мисливською рушницею (бокфлінтом- з вертикальним розташуванням стволів) мод.ТОЗ-34 Р, №0212203 з стволами 12-го калібру, промислового заводського виробництва у якої пошкоджена ложа та відламана бойова пружина лівого ствола. Рушниця несправна та придатна для стрільби патронами 12 калібру тільки з правого ствола (т.1 а.с.122-126).

Правомірність зберігання та носіння зброї підтверджується відповідним дозволом № ІФ 00075515, виданим 22.02.2011 року ( т.2. а.с.82.)

Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 178/140-Д стверджується, що наявність вхідних ран на передній та правій боковій поверхнях правого стегна ОСОБА_7 передньо -правій поверхні в ділянці великого вертела, зовнішній поверхні правої сідниці та вхідних пошкоджень одягу на правій бічній поверхні футболки, в ділянці поясу і правої прорізної кишені штанів, на правій бічній поверхні футболки трусів, вихідних ран в крижовій ділянці посередині у верхньому квадраті правої сідниці та вихідних пошкоджень на задній поверхні одягу в ділянці поясу та штанів, наявність повздовжніх потьоків крові на одязі виявлення навколо вхідних вогнепальних отворів дрібно-кропкових та ділянки гомогенних накладень свинцю свідчить про те, що постріл з вогнепальної зброї був проведений в напрямку з права наліво і дещо спереду назад, коли ОСОБА_7 знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні в межах дії додаткових факторів пострілу, тобто з близької відстані ( т.2 а.с.46-49)

Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 183/160Д у ОСОБА_5 виявлено наявність вхідних ран на передніх поверхнях правого стегна лівої гомілки, бокової поверхні правої стопи та вхідних пошкоджень одягу ( на передній поверхні штанів, передній поверхні лівої штанини, в ділянці низу правої штанини, в ділянці верху та пятки тапочка на праву ногу) вихідних ран по задніх поверхнях правого стегна, лівої гомілки та вихідних пошкоджень на задній поверхні одягу в ділянці правої та лівої штанини на підошві тапочка на праву ногу, виявлення навколо вхідних вогнепальних отворів ділянки гомогенних та дрібно-крапкових накладень свинцю свідчать про те, що постріл з вогнепальної зброї був проведений в напрямку справа на ліво, і дещо спереду назад в межах дії додаткових факторів пострілу, тобто з близької відстані. ( том.2 а.с.61-63).

Висновком медично-криміналістичної експертизи одягу ОСОБА_5 за №131 від 02.07.2012 року встановлено, що на передній поверхні штанів справа виявлено чотири, на передній поверхні лівої штанини виявлено чотири, а в ділянці верху тапочка на праву ногу два в ділянці пятки тапочка на праву ногу є чотири вхідні вогнепальні отвори, заподіяні пострілом з мисливської зброї. На задній поверхні лівої штанини виявлено вісім, на задній поверхні правової штанини виявлено три. На підошві тапочка на праву ногу- один, вихідні вогнепальні отвори. На підошві тапочка на ліву ногу виявлені сліди ковзання у вигляді потертостей, паралельних між собою смуг та накладень напівпрозорих частинок піску, які утворились внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути поверхня землі. На тапочку на праву ногу є відрив задньої частини верха по внутрішньому краю, який утворився внаслідок перерозтягнення шкіри. Характер і розташування вогнепальних отворів на одязі потерпілого свідчить, що в момент пострілу потерпілий був повернутий до особи, що стріляла правою бічною поверхнею тіла. Виявлено навколо вхідних вогнепальних отворів ділянки гомогенних та дрібно-крапкових накладень свинцю свідчить, що постріл проведений в межах дії додаткових факторів пострілу, тобто з близької відстані ( том1 а.с.131-134).

Обставини вчиненого злочину викладені також в протоколах відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілих, де ОСОБА_2 вказує звідки він стріляв у потерпілого ОСОБА_5 та як потерпілий ОСОБА_13 намагався відібрати у нього рушницю ( т.1 а.с194-202, т.2 а.с.31-40, т.2 а.с.52-57).

Для перевірки доводів підсудного щодо його перебування на момент скоєння протиправних дій в стані фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання чи в іншому емоційному стані) за його ж клопотанням призначалася судово-психологічна експертиза.

За результатами якої, викладеної у акті №390, встановлено, що у ОСОБА_2 притаманний збудливий тип характеру з дещо підвищеною імпульсивністю поведінки. Але на час скоєння інкримінованих дій суттєво вплинули не його індивідуально-психологічні особливості, а насамперед поведінка потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які створили тяжку психотравмуючу ситуацію для ОСОБА_2 та членів його сім'ї, у тому числі для малолітньої дитини. Під час інкримінованих йому дій ОСОБА_2 не перебував у стані фізіологічного афекту . Але він перебував у іншому емоційному стані, який так само, як і стан фізіологічного афекту, є психологічною підставою для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання. А саме: під час інкримінованих йому дій ОСОБА_2 перебував у стані сильного емоційного збудження, який виник у наслідок поведінки потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (т.2 а.с. 248-249).

Неправомірність поведінки потерпілих, окрім обґрунтувань, викладених у висновку судово-психологічної експертизи, підтверджується також постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення хуліганський дій ОСОБА_5 ( т.3 а.с. 24)

Відповідно до результатів токсикологічних досліджень при токсилогічному дослідженні крові виявлено етанол у ОСОБА_7 0,68%, у ОСОБА_5 1,3 %. ( т.2 а.с.113). Наявність спирту в крові ОСОБА_7 не міг пояснити, а тільки зазначив, що вживав ліки через зубну біль, а ОСОБА_5 на досудовому слідстві пояснював, що вони протягом дня відпочивали, вживаючи пиво. Сукупність зазначених доказів дають підстави суду вважати про перебування потерпілих на час вчинення протиправних дій в стані алкогольного спяніння.

Пленум Верховного суду України від 26.04.2002 року № 1 Про судову практику у справах про необхідну оборону зорієнтував суди на те, що для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а і характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників, і тих, хто захищався, їх фізичні дані (вік, стать, стан здоровя) та інші обставини.

Суд не погоджується з доводами захисника про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, який за його твердженням, діяв у стані необхідної оборони й не перевищив її меж, оскільки дії потерпілих становили реальну небезпеку для його життя і здоров'я та родини, викликали у нього сильне душевне хвилювання, тому він правомірно застосував зброю для захисту від нападу озброєної групи осіб , а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло .

Право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших осіб від протиправних посягань є невід'ємним правом кожної людини і гарантовано Конституцією України (ст.27).

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , право кожного на життя охороняється законом. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили для захисту будь-якої особи від незаконного насильства (с.2,ч.2,п.а вказаної Конвенції).

Як зазначено в ч. 3 ст.36 КК України, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, такої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Тобто спочатку має бути встановлено право засудженого на необхідну оборону, межі якої перевищено.

Стаття 36 КК України констатує, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту .

Фактичні обставини справи свідчать про те, що підсудний захищався від протиправних дій двох фізично здорових чоловіків ( потерпілих) , які через незначний привід

( повернення золотого ланцюжка), перебуваючи в нетверезому стані, в нічний час прийшли на його господарство та ініціювали конфлікт, здійснюючи погрози фізичною розправою та стукаючи у двері з використанням балонного ключа, порушили нічний спокій підсудного та членів його родини та створили їм тяжку психотравмуючу ситуацію. Наведене дає підстави вважати, що підсудний діяв у стані необхідної оборони. Однак для свого захисту від суспільно-небезпечного посягання потерпілих обрав такий спосіб , який не відповідав характеру і небезпечності посягання , і застосувавши зброю, умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

Судом встановлено, що після повідомлення матері про відсутність підсудного в будинку, потерпілі не покинули його господарство та продовжували перебувати на подвір'ї будинковолодіння, викрикуючи погрози в адрес підсудного. Однак ОСОБА_2 взяв зареєстровану мисливську рушницю, що не було обумовлено необхідністю, відкрив вікно ванної кімнати та вистрелив з рушниці у потерпілого ОСОБА_5, заподіявши йому поранення нижніх кінцівок , внаслідок чого потерпілий впав на землю та в подальшому втратив свідомість.

Підсудний, почувши вислови потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_7 " забери рушницю та розправся з ним" та сприйнявши їх як реальну загрозу своєму життю , здійснив постріл в ОСОБА_7 вже після того , коли потерпілий не зміг вирвати рушницю з рук підсудного , який знаходився в будинку, а ОСОБА_5, будучи пораненим, лежав на землі і вже не становив загрози для підсудного та членів його родини.

Таким чином, дії підсудного з приводу застосування зброї та заподіяння при цьому тяжких тілесних ушкоджень потерпілим не відповідали характеру і небезпечності нападу з боку потерпілих , і їх суд розцінює як такі, що перевищили межі необхідної оборони.

Що ж стосується тверджень підсудного , що він вчиняв постріли ще й тому, що потерпілі раніше у його відсутності були вже на його подвірї і побили друзів, то такі пояснення не можуть виправдати його дії , так як не закріплені будь-якими доказами, окрім того, ні підсудним, ні його захисником не заявлялись клопотання про виклик вказаних осіб (друзів підсудного) в судове засідання з метою їх допиту.

Аналізуючи викладені докази, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_2 , які виразились в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілим , вчинених з перевищенням меж необхідної оборони, підлягають кваліфікації за ст.124 КК України.

Цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Болехівської міської ради про відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_5 на суму 2092,92 грн. та в інтересах держави в особі: Івано-Франківської обласної клінічної лікарні про відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_5 на суму 1220.33 грн. не можуть бути задоволені , оскільки не містять правового обґрунтування .

Так, згідно ст. 93-1 КПК України , ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Кожний із потерпілих заявив вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку вони зазнали внаслідок спричинення їм тілесних ушкоджень, з приводу яких лікувалися , перенесли фізичну біль та душевні страждання. Так, потерпілий ОСОБА_7 оцінив моральні страждання в розмірі 100000грн. ( т.2 а.с.41), а ОСОБА_5 1000000грн. ( т.2 а.с. 69).

Згідно з положеннями ст.ст. 23 ч.1, ч.2 п.1, п.2, ч.3, 1167 ч.1 ЦК особа також має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів тощо.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За фактичних обставин суд визнає, що потерпілі, безумовно, зазнали фізичних і моральних страждань, однак заявлені ними у відшкодування моральної шкоди суми є надто завищеними.

Визначаючи розмір моральної шкоди обом потерпілим, суд згідно вимог ст.23ЦК України враховув характер злочинних дій, обсяг і тривалість душевних та моральних страждань кожним із потерпілих у звязку із вчиненням щодо них злочинних дій , а також матеріальне становище підсудного. Також суд враховує і те, що в даному випадку конфлікт виник саме через неправомірні дії потерпілих, які спровокували підсудного на вчинення протиправних дій щодо них.

За наведених обставин, з врахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає , що з підсудного в рахунок відшкодування заподіяних моральних збитків слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_5 8 тисяч гривень, ОСОБА_7 - 3 тисячі гривень.

Підлягають до часткового задоволення і вимоги потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди, розмір якої в остаточній редакції він визначив 73393грн.73коп., що становлять витрати на придбання ліків та медичне лікування, яке він отримував в лікувальних закладах ( т.3 а.с.27).

У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються тільки обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідних закладах охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Так, судом встановлено на підставі допустимих доказів, що з 04.05.2012року по 24.05.2012року потерпілий перебував на лікуванні в Івано-Франківській ОКЛ, з 24.05.2012року по 29.05.2012року в Долинській ЦРЛ, з 30.05.2012 по 13.06.2012року та 03.09.2012 по 12.09.2012 в ТЗОВ « Центр Травматології та ортопедії» , що підтверджується виписками із медичних карток (т.2 а.с. 179 185).

Відповідно до призначень лікаря, зазначених у виписках, ОСОБА_5 придбані наступні медичні препарати під час перебування на лікування в Івано-Франківській ОКЛ: згідно фіскальних чеків від 04.05.2012року на суму 67грн.50коп., від 05.05.2012року на суму 23грн., від 05.05.2012року на суму 19грн , від 10.05.2012року на суму 73,31грн., від 11.05.2012року на суму 120грн,. від 13.05.2012року на суму 550грн., 22грн., від 14.05.2012року на суму 18,80грн., від 15.05.2012року на суму 29,30грн., від 18.05.2012року на суму 3грн.40коп., 19.05.2012року на суму 9грн., від 21.05.2012року на суму 10грн., 37,60грн., від 24.05.2012року на суму 1855грн., всього на суму 2838,31грн. ( т.2 а.с.71-74).

За час перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікування з 30.05.2012 по 13.06.2012 в ТЗОВ « Центр Травматології та ортопедії» ним витрачалися кошти на придбання медичних препаратів та надання медичної допомоги згідно квитанцій від 30.05.2012року на суму 2000грн. (комлексне обстеження), від 13.06.2012року на суму 8000грн. ( медичні послуги), від 13.06.2012р. на суму 14350грн. ( металоконструкція) , всього на суму 24350грн., (т.2 а.с.72 ).

Перебуваючи на лікуванні в даному закладі в період з 03.09.20112року по 12.09.29012року, ОСОБА_5 лікарем ОСОБА_14 проведено операцію та надано медичні послуги на суму 5000 гривень згідно квитанції від 12.09.2012року (т.2 а.с.149).

Таким чином, загальна сума витрат, понесених ОСОБА_5, документально ним підтверджена становить 32188грн.31коп. ( 2838,31+ 24350+ 5000 ).

Решта позових вимог на суму 41204грн.42коп. не підлягає до задоволення , виходячи з наступного.

Так, кошти витрачені на придбання інших медичних засобів згідно чеків від 10.05.2012року (т.2 а.с.73) на суму 38грн.43коп. , від 12.05.2012р. на суму 13,52грн. та від 14.05.2012року (т.2 а.с.71) на суму 125грн.50коп. не підлягають відшкодуванню, оскільки дані про їх призначення у медичних виписках відсутні.

Витрати на придбання медичних медикаментів згідно фіскальних чеків від 14.06.2012року на суму 99,98грн., 55грн.65коп ( т.2 а.с.74), від 16.06.2012року на суму 80,25грн., від 22.06.2012року на суму 33.80грн. (т.2 а.с.74) та від 03.08.2012року на суму 195, 40 грн ( т.2 а.с.72) також не можуть бути відшкодовані , так як їх сплата проведена за період з 14.06.2012-03.08.2012року, тобто поза межами строків перебування позивача в лікувальному закладі (30.05.2012-13.06.2012року) і підтвердження цих витрат не підтверджено належними доказами .

З цих же підстав не можуть бути задоволені витрати, зазначені в квитанціях , що містяться на а.с.17 т.3 від 11.09.2013 на суму 10000грн. та 8000грн., від 25.09.2013року на суму 5250грн., оскільки позивачем не представлено будь-яких доказів про його перебування в цих лікувальних закладах і, відповідно, небхідність отримання таких послуг.

Рахунок , що міститься на а.с. 16 т.3 про необхідність сплати 3479,05 грн. не свідчить про те, що така виплата ОСОБА_5 проведена, з огляду на те, що ні ним, ні його представником не представлено квитанцію чи ордер про оплату рахунка, а також не підтверджено медичною документацією необхідність отримання цієї медичної процедури.

Не може бути задоволена вимога ОСОБА_5 про відшкодування витрат, проведених згідно квитанції від 10.09.2012року на суму 13760грн. (т.2 а.с.149) за операційне забезпечення приватним підприємцем ОСОБА_15 м.Чернівці, оскільки будь-яких доказів на підтвердження таких доводів ні потерпілим, ні його представником не підтверджено, а судом на підставі допустимих доказів встановлено, що у вказаний період 04.09.2012 у лікувальному закладі ТЗОВ « Центр травматології та ортопедії» проведено операційне втручання лікарем ОСОБА_14В ( т.2 а.с.182) і кошти на проведенні такого операційного втручання включені судом у величину його витрат.

Не є обгрунтованим вимоги ОСОБА_5 про стягнення вират, понесених на харчування в сумі 73грн.24коп. згідно чеку від 07.05.2012року ( а.с.73 т.2).

Положеннями ч.1 ст. 1195 ЦК передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, тощо.

Із розяснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму ВС України « Про практику застосування судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», слідує, що потреба у додаткових витратах та їх тривалість має підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи.

Зважаючи на те, що потреба у додаткових витратах, пов'язаних з посиленим харчуванням, не була підтверджена висновком СМЕ і у справі відсутні інші допустимі докази (висновок лікаря-дієтолога), які підтверджують необхідність додаткових витрат на харчування позивача, не доведено взаємозвязок між обставинами злочину та здійснення таких виплат, то суд вважає, що витрати ОСОБА_5 на суму 73грн. не відносяться до додаткових витрат і не підлягають стягненню із підсудного.

Як зазначено в п.13 Постанови ПВУС України « Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди , заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» покладаючи на підсудного обовязок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Суд може зменшити розмір відшкодування заподіяної шкоди лише з підстав, передбачених законодавством з наведенням у вироку відповідних мотивів. Не підлягає зменшенню розмір шкоди, якщо вона заподіяна злочинними діями засудженого, вчиненими з корисливою метою.

Згідно ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди ,- також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

При таких обставинах, враховуючи те, що спричинення шкоди потерпілому ОСОБА_5 завдано і з його вини ,що доведено судом, то суд, керуючись зазначеними вище нормами закону, вважає за необхідне зменщити розмір матеріальної шкоди до 16000грн.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 суд, відповідно до ст.ст.65,66,67 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини справи, що помякшують покарання.

Вивченням особи підсудного встановлено, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні неповнолітнього сина, на даний час не працює , на обліку в психоневрологічному кабінеті не перебуває. (а.с. 78-81 т.2 ).

Поряд з цим, крім наведених вище обставин, суд враховує , як обставину, що помякшує йому покарання і негативну поведінку потерпілих, що, в свою чергу, спонукало його на вчинення таких дій.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до вимог ст.81 КПК України ( в редакції 1960року).

Відшкодування судових витрат, повязаних з проведенням експертиз, вартістю 1196,64грн. ( т.1 а.с.91-101,121-126) суд вирішує з врахуванням вимог, викладених в ст. 81КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324 КПК України ( в редакції 1960року) суд, -

Засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України та призначити покарання у виді 200 (двісті )годин громадських робіт.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити засудженому попередньо обраний підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовільнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грн. 16000 (шістнадцять тисяч) грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 8000 (вісім тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяних злочином.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7Я задовільнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 грн. 3 000 (три тисячі) грн. моральної шкоди, заподіяної злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при МВС в Івано-Франківській області 1196 ( одну тисячу сто дев'яносто шість) грн. 64 коп.судових витрат, повязаних за проведення експертиз № 03/13-109 та №09/14-406 ( р/р 31255272210165 в У ДКУ Івано-Франківської області МФО 836014 Код ЄДРПОУ 25574765).

Речові докази:

- мисливську рушницю мод.ТОЗ-34 Р, К-12 мм, №0212203, яка зберігається в камері зберігання речових доказів УМВС України в Івано-Франківській області конфіскувати;

- камінь з кровю, 2 гільзи мисливської рушниці, металічний балонний ключ , які зберігаються в камері зберігання речових доказів Долинського РВ УМВС - знищити;

- футболку, штани, труси та босоніжок, що належать потерпілому ОСОБА_7Я, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Долинського РВ УМВС - повернути ОСОБА_7;

- футболку, штани, труси та тапочки , що належать потерпілому ОСОБА_5, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Долинського РВ УМВС - повернути ОСОБА_5

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги, а прокурором апеляційного подання через Болехівський міський суд.

Суддя Головенко О.С.