Постанова № 34790474, 07.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 916/1548/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

Від позивача - Чорний О.В., довіреність № б/н від 10.06.13;

Від відповідача 1 - Білозерцев О.В., довіреність № 6 від 27.02.13;

Від відповідача-2 - не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко»

на рішення господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року

у справі № 916/1548/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко»

2) Приватного підприємства «Вигода плюс»

про стягнення 151 403,92 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД»

2) Приватного підприємства «Вигода плюс»

про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан і Ко» та Приватного підприємства «Вигода плюс» 151 403,92 грн. заборгованості за договором доручення про надання послуг в області транспортно-експедиторського обслуговування №01 від 22.03.2012 року., з яких 128 000 грн. за послуги з організації знищення вантажу у контейнерах, 18 951,14 грн. простою (демередж), та 4 360,34 грн. за зберігання вантажу.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство „Руслан і К" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Марін Контейнер Сервіс ЛТД" та Приватного підприємства „Вигода Плюс" про визнання недійсним договору поруки від 22.03.2010 року, укладеного між ТОВ ВКП „Руслан і К" та ПП „Вигода плюс".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2013 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" про забезпечення позову - задоволено, на період розгляду справи №916/1548/13 накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", а саме: вантаж в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793, вартістю 17435 доларів США 02 центів, що є еквівалентом 139358 грн.11 коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року по справі №916/1548/13 (суддя Гут С.Ф.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" та Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" як солідарних боржників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" збитки у розмірі 151403 грн.92коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" та Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" як солідарних боржників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" витрати по сплаті судового збору у сумі 3062 грн.08коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 1700 грн. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надано достатньо належних та допустимих доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі саме внаслідок неправомірних дій ТОВ Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", витрати за надання правової допомоги у розмірі 1700грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню; укладаючи договір поруки від 22.10.2010р., сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, отже договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому немає підстав для визнання його недійним.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Перш за все, апелянт мотивував апеляційну скаргу порушенням норм процесуального права, а саме порушення територіальної підсудності розгляду справи господарським судом. Апелянт вважає, що позивачем не надано доказів звернення до поручителя - ПП „Вигода плюс" з вимогою про стягнення збитків як до солідарного боржника , а тому право на звернення з позовом до господарського суду Одеської області у позивача були відсутні.

На думку скаржника, суд неправомірно прийняв позов до розгляду хоча матеріали справи повинні були б надіслані господарським судом за встановленою підсудністю.

Крім того, апелянт вважає, що судом порушено вимоги статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом. Апелянт вважає, що судом не досліджено доводів ТОВ ВКП „Руслан і Ко" про те, що після проведений лабораторних досліджень ТОВ ВКП „Руслан і Ко" повідомило ТОВ „СМА СІДЖІ ЕМ Шиппінг ЕДЖЕНСІЗ Україна" про те, що вантаж не відповідає контракту та просило повернути невідповідний контракту вантаж відправнику, згідно ст.167 КТМ України, також просило рахунки по оплаті демереджу та послуг по зберіганню пред'являти відправнику. Однак, ТОВ „Марін контейнер Сервіс ЛТД" не виконало доручення відповідача про відправку вантажу відправнику та не давало будь-якої інформації про стан його виконання. Крім того, апелянт зазначає, що ТОВ ВКП „Руслан і Ко" не давало доручень позивачу на укладення договорів на знищення вантажів, тому зобов'язань по відшкодуванню витрат у відповідача не виникає.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" (Повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" (Довіритель) було укладено Договір доручення №01 про надання послуг в області транспортно - експедиторського обслуговування, відповідно до умов якого Довіритель доручає, а Повірений за винагороду приймає на себе зобов'язання з організації транспортно-експедиторського обслуговування, здійсненню сухопутних та морських перевезень вантажів Довірителя в ІSО - стандартних морських контейнерах через Одеський/Іллічівський морський торговий порт як по території України, так і за її межами, в експортно-імпортних напрямах.

Згідно п. 2.1.1. Повірений зобов'язався представляти інтереси Довірителя та діяти за його дорученням та за його рахунок у взаємовідносинах з Портом, митними органами та іншими заінтересованими організаціями в частині організації та здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів Довірителя.

Відповідно до п.2.1.3 договору № 01 від 22.03.2010р. у випадку можливості виконання зобов'язань Повірений складає відповідний Додаток, з зазначенням попередньої вартості, термінів, видів послуг і інших даних, необхідних йому для належного виконання зобов'язань, в рамках відповідної заявки Довірителя.

Пунктом 2.1.4. Договору доручення передбачено зобов'язання Повіреного за дорученням та за рахунок Довірителя укладати договори та угоди з транспортними, страховими та іншими організаціями з метою забезпечення виконання умов даного Договору.

Відповідно до п.2.2.6. Договору доручення Довіритель зобов'язаний своєчасно оплачувати Повіреному витрати за стивідорні, навантажувально - розвантажувальні роботи, демередж, штрафні санкції фрахт і ТЕО вантажів Довірителя, згідно виставлених рахунків.

Пунктом 3.1. Договору доручення, закріплено, що всі витрати за виконання Повіреним зобов'язань за Договором компенсуються Довірителем.

Відповідно до п.3.2. Договору доручення, оплата за послуги Повіреного, пов'язані з виконанням зобов'язань за даним Договором, здійснюється Довірителем на підставі рахунків Повіреного. Довіритель здійснює оплату рахунків Повіреного протягом 5-ти банківських днів з моменту їх виставлення.

У відповідності з п. 4.3.1. Договору доручення, Довіритель несе матеріальну відповідальність у розмірі фактичної шкоди за збитки, причинені Повіреному з його вини, та зобов'язаний відшкодувати їх.

Згідно п.4.3.3. Договору доручення встановлено, що Довіритель відшкодовує Повіреному всі витрати, фактично понесені останнім по виконанню даного доручення у випадку анулювання доручення, не пред'явлення вантажу або простою транспортних засобів за виною Довірителя, включаючи штрафи, пред'явленні транспортними організаціями до Повіреного, та оплачує відповідну плату за вже наданні послуги.

На виконання умов договору доручення, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" організувати транспортно - експедиторське обслуговування вантажу Довірителя - поліпропілену, що прибув у контейнерах ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 по коносаменту ТSХН002104.

Зазначений вантаж був придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" у Компанії "Датанг Інтернейшенел Індастріал Ко Лімітед" відповідно до Контракту №1012НК від 31.10.2012р., та поставлявся на умовах СІF Одеса, Іллічівськ порт України (ІНКОТЕРМС 2000).

На виконання доручення 09.01.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" був виданий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" наряд №2 на організування транспортно - експедиторського обслуговування вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", що прибув у контейнерах ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 по коносаменту ТSХН002104, та довіреність за вих. №35.

Згідно Контракту №1012НК від 31.10.2012р. вантаж був поставлений на умовах поставки СІF (ІНКОТЕРМС 2000).

Відповідно до умов поставки СІF (ІНКОТЕРМС 2000) продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, продавець зобов'язаний оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, прийняття ТОВ ВКП "РУСЛАН І Ко" вищевказаного вантажу та оформлення наряду на його експедирування підтверджують те, що відповідно до умов поставки СІF зобов'язання продавця вантажу за договором перевезення (Контрактом №1012НК від 31.10.2012р.) з поставки вантажу виконані, вантаж переданий до подальшого використання покупцем - ТFD Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко".

Також, судом першої інстанції встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що після доставки вантажу до порту призначення проведено лабораторні дослідження щодо відповідності фізико-хімічних властивостей вантажу заявленому в контракті №1012НК від 31.10.2012р. та коносаменті. Оскільки вантаж, що знаходився у вищезазначених контейнерах не відповідав заявленому, що підтверджується Результатами лабораторних досліджень №13-24572/1 та №13-24572/2 від 15.01.2013р., 23.02.2013р. листом №15, ТОВ ВКП "РУСЛАН І Ко" просив анулювати наряд №2, виданий на ім'я ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", на експедирування вказаного вантажу, що відбулося після закінчення щодо вказаного вантажу договору перевезення (Контракту №1012НК від 31.10.2012р.) та прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" на себе всіх ризиків та можливих витрат щодо придбаного вантажу.

Відповідно до коносаменту ТSХН002104, перевізником зазначеного вантажу та особою, якою було надано контейнерне обладнання для перевезення вантажу, виступала Компанія СМА ССМ (Франція, Марсель), агентом якої є ТОВ "СМА СІ ДЖІ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна".

18.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ТОВ "СМА СІ ДЖІ ЕМ ШІППИНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна" (Агент) було укладено Контракт про забезпечення договірних відносин в області морських перевезень №35/40/08 від 18.03.2008р., відповідно до умов якого Агент має право стягувати з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" суми фрахту та демереджу на користь Компанії СМА СОМ тощо.

Компанією СМА СОМ (Лінія), агентом якої є Компанія "СМА СіДжіЕм Шіппінг Едженсі Україна" та яка здійснювала морське перевезення вантажу та надання контейнерного обладнання під завантаження вантажу, у зв'язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" від вантажу та його незатребуваності, були понесені збитки, пов'язані з простоєм контейнерного обладнання, його зберіганням тощо. Агентом Лінії були виставлені на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" рахунки на сплату демереджу у розмірі 18951,14грн. (без ПДВ) та послуг зі зберігання за контейнерами ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 на суму 4360,34грн., в т.ч. ПДВ, які були сплачені останнім, після чого було заявлено даний позов.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини, судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення демереджу та плати за зберігання контейнерів, однак вбачає підстави для відмови в позові в частині стягнення вартості утилізації товару, а тому слід скасувати оскаржуване рішення частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору за первісним позовом у даній справі є вимога ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко» та Приватного підприємства «Вигода плюс» збитків, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачами обов'язків з відшкодування витрат експедитора, посилаючись на приписи статті 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 вказаного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно статті 12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування; договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Відповідно до приписів ст.ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до акту прийому-передачі від 27.05.2013 року, затвердженого головою комісії з реорганізації Південної митниці, представник Південної митниці в особі головного інспектора Живецького В.Й. передав, а представник підприємства ПП „Ніка" в особі директора Агєєва А.М. прийняв на зберігання поліпропілен в первинних формах, всього 36000 кг вартістю 39960 кг по коносаменту ТSХН002104 від 27.11.2012 року з контейнерів ТСМU1229581 та ЕСМU1928275.

Також апелянтом було надано до суду лист ПП „Ніка" від 09.09.2013 року №09/09, згідно якого останньому було надано на зберігання та реалізацію Південною митницею згідно акту прийому-передачі від 27.05.2013 року поліпропілен в первинних форматах, в мішках по 25 кг, країна походження Китай, власником товару є ТОВ ВКП „Руслан і Ко".

Втім, судова колегія вважає невірними висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів плати за утилізацію вантажу, виходячи з такого.

Положеннями статей 175-178 Митного кодексу України визначено, що знищення або руйнування - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари під митним контролем знищуються або приводяться у стан, який виключає можливість їх використання, з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника товарів чи уповноваженої ним особи. Дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування видається органом доходів і зборів, якщо власником чи уповноваженою ним особою:

1) укладено договір на знищення (руйнування) товарів з підприємством, уповноваженим відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів;

2) отримано дозволи на знищення (руйнування) товарів від державних органів, до повноважень яких належить контроль за переміщенням таких товарів.

Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника, уповноваженої ним особи чи інших заінтересованих осіб.

Якщо товари опинилися у стані, що виключає можливість їх декларування у будь-який інший митний режим, ніж знищення або руйнування, у разі незгоди власника або уповноваженої ним особи самостійно організувати та оплатити процедуру знищення або руйнування таких товарів та за відсутності інших осіб, які письмово заявили органу доходів і зборів про таке бажання, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, перевезення, знищення (руйнування), оформлення документів та інші витрати, пов'язані з дотриманням митного режиму знищення або руйнування, а також пеня списуються (стягуються) з такого власника або уповноваженої ним особи у безакцептному порядку, а в разі неможливості такого списання (стягнення) - відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, положеннями відповідних статей Митного кодексу України чітко врегульована процедура знищення (утилізації) товарів, встановлена необхідність отримання дозволу на знищення товару, уповноваження власником відповідної особи на знищення товару, заява власника до органу доходів і зборів, тощо.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судова колегія зазначає, що докази, на які посилаються сторони в підтвердження утилізації товару або її непроведення, протирічливі, зокрема, акт прийому-передачі від 27.05.2013 року між Південною митницею та ПП „Ніка", та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000072 від 31.05.2013 року, згідно якого ТОВ „Ра Лоджистік" надано ТОВ „Марин Контейнер Сервіс ЛТД" послуги з організації знищення вантажу у контейнерах ЕСМU1229581 та ЕСМU1928275 на суму 128 000 грн.(а.с.141).

Вказані документи містять суперечливі відомості, а тому з наявних документів неможливо встановити, чи відбулась насправді утилізація спірного товару.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що під час здійснення судового розгляду справи, судом першої інстанції не з'ясовувалось питання щодо наявності доказів згоди відповідача-1 на проведення утилізації товару, наявності підстав для такої утилізації, якщо вона була проведена, повноваження осіб на її проведення, повідомлення сторін про проведення утилізації товару; в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення процедури утилізації належним чином, оскільки наявні докази утилізації протирічливі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів вартості утилізації товару, оскільки стягнення збитків за утилізацію не обґрунтоване належними та допустимими доказами.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з позивача вартості демереджу (простою) контейнерів на лінії в розмірі 18951,14грн. (без ПДВ) та вартості послуг зі зберігання за контейнерами ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 на суму 4360,34грн., в т.ч. ПДВ.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що ТОВ ВКП „Руслан і Ко" просило ТОВ „Марін контейнер сервіс ЛТД" направляти рахунки по оплаті демереджу та послуг по зберіганню відправнику, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Згідно п.2.2.6. Договору доручення Довіритель зобов'язаний своєчасно оплачувати Повіреному витрати за стивідорні, навантажувально - розвантажувальні роботи, демередж, штрафні санкції фрахт і ТЕО вантажів Довірителя, згідно виставлених рахунків.

Крім того, відповідно до коносаменту ТSХН002104, який відповідно до ст.137 Кодексу торговельного мореплавства України є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті, вантажоотримувачем зазначено ТОВ ВКП "РУСЛАН І Ко", а отже витрати з простою та зберігання контейнерів повинно нести саме Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" як одержувач вантажу.

Відповідно до п.3.1 договору поруки від 22.03.2010 року, укладеним між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" (Кредитор), поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 30 (тридцять) робочих днів.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача-2 з письмовою вимогою щодо оплати заборгованості ТОВ ВКП „Руслан і Ко", отже обов'язок відповідача-2 сплатити понесені збитки ТОВ „Марін контейнер сервіс ЛТД" не настав, а тому судова колегія не вбачає підстав для солідарного стягнення збитків з ПП „Вигода плюс".

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно невірного визначення територіальної підсудності по даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

В позовній заяві відповідач-2 виступає солідарним боржником, а тому, відповідно до ч.3 ст.15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Таким чином, оскільки місцезнаходження відповідача-1- м.Дніпропетровськ, відповідача-2 - м.Одеса, позивач цілком правомірно обрав господарський суд за територіальною підсудністю.

Крім того, у відповідності до приписів ч.3 ст.17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ ВКП "РУСЛАН І Ко", виходячи з такого.

В забезпечення належного виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" за

Договором доручення між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС"(Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"(Кредитор) 22.10.2010р. було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого у відповідності до цього договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання фінансових обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко"(Боржник) та інших зобов'язань, що можуть виникнути у Боржника при виконанні ним зобов'язань за договором передбаченим п.2.1. цього договору.

Позивачем за зустрічним позовом ТОВ ВКП „Руслан і Ко" не було надано доказів, правового обґрунтування, які б могли слугувати підставою для визнання договору поруки від 22.10.2010р. укладеного між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" недійсним.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року у справі № 916/1548/13 слід частково скасувати в частині стягнення збитків за утилізацію товару, та задовольнити первісний позов частково в частині стягнення з відповідача-1 витрат по оплати демереджу та послуг зі зберігання контейнерів, в частині стягнення витрат з утилізації товару слід відмовити.

Судові витрати розподіляються між сторонами у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року у справі №916/1548/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко» та Приватного підприємства «Вигода плюс» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД» 23 403 грн. 92 коп. (двадцять три тисячі чотириста три грн. дев'яносто дві коп.) вартості демереджу та послуг зі зберігання контейнерів., 473,10 грн.(чотириста сімдесят три грн. десять коп.) судового збору.

Відмовити в позовних вимогах в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко» та Приватного підприємства «Вигода плюс» вартості послуг з утилізації вантажу у розмірі 128 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Руслан і Ко» 1327,42 грн. (одна тисяча триста двадцять сім грн. сорок дві коп.) судового збору за апеляційне провадження.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 12.11.2013р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді : О.О.Журавльов

Я.Ф.Савицький