Постанова № 34790473, 11.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа№ 910/11632/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Хомяков С.М. - представник, дов. б/н від 14.10.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2013

у справі № 910/11632/13 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"

до Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича

про стягнення 32 713,35 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 та 28.10.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/11632/13 відкладався на 28.10.2013 та 11.11.2013.

Згідно із ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/11632/13 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі № 910/11632/13 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 26 093,92 грн., 609,81 грн. пені, 5 859,85 грн. штрафу, 122,25 грн. 3 % річних, інфляційні втрати у сумі 26,09 грн. та 1 720,42 грн. судового збору; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що матеріали справи містять докази на підтвердження здійснення позивачем поставки товару за договором № 006370 від 30.07.2012, а відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано та не надано суду доказів оплати отриманої продукції; перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці її нарахування, оскільки розмір пені за визначений позивачем період з 16.04.2013 до 11.06.2013 становить 609,81 грн.; чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тому, вимога позивача про стягнення штрафу за прострочення оплати поставленого товару у розмірі 5 859,85 грн. визнається судом обґрунтованою; позивачем вірно розраховано 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати за вказаний позивачем період з 16.04.2013 до 11.06.2013.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі № 910/11632/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що, справу було розглянуто за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 87 ГПК України; розглядаючи справу без участі відповідача, необізнаного з поважних причин про суть господарської справи, господарський суд першої інстанції позбавив можливості відповідача надати заперечення на позовну заяву, докази та позбавив можливості захищати свої законні права та інтереси.

Скаржник зазначає, що як вбачається із рішення суду, основна заборгованість складає 26 093,92 грн., отже, штраф у розмірі 20% від суми 26 093,92 грн. становить 5 218,00 грн., а не 5 859,85 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказує на те, що сторони визначили базою для нарахування штрафу суму вартості партії товару, платіж за якою був прострочений більш ніж на 30-ть календарних днів, а не суму поточної заборгованості.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 у справі № 910/11632/13 позивач надав письмове пояснення щодо нарахованої неустойки за договором та копію договору поставки № 73 від 21.01.2013.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 26 093,92 грн., неустойки в сумі 5 859,85 грн., пені в сумі 611,24 грн., 122,25 грн. 3% річних, 26,09 грн. інфляційних втрат, судового збору.

Підставами позову позивачем зазначено порушення відповідачем положень ст.ст. 11, 14, 509, 525 ЦК України, 174, 193, 197 ГК України та прострочення оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними №№ РН-60: -005821 від 11.02.2013 на суму 9 189,60 грн., -011666 від 14.03.2013 на суму 2 277,00 грн., -012776 від 20.03.2013 на суму 6 971,28 грн., -014965 від 29.03.2013 на суму 2 223,30 грн., -014991 від 30.03.2013 на суму 1 649,28 грн., -016407 від 08.04.2013 на суму 6 988,80 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, у зазначених позивачем підставою позову, видаткових накладних №№ РН-60: -011666 від 14.03.2013, -012776 від 20.03.2013, -014965 від 29.03.2013, -014991 від 30.03.2013, -016407 від 08.04.2013, вказано, що товари поставляються згідно із договором № 73 від 21.01.2013, а за видатковою накладною № РН-60-005821 від 11.02.2013 товари поставлено згідно з договором № 006370 від 30.07.2012.

30.07.2012 та 21.01.2013 позивачем та відповідачем укладено договори поставки № 006370 та № 73, відповідно, згідно із п.п. 1.1 яких, позивач, за договором постачальник, передає в власність відповідача, за договором покупця, а відповідач приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, в асортименті, партіями, згідно із накладними, на умовах цього договору; погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Факт постачання позивачем відповідачу продукції та одержання продукції відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи та підписаними представниками обох сторін видатковими накладними №№ РН-60: -042743 від 31.07.2012 на суму 1 998,72 грн., -043638 від 06.08.2012 на суму 1 933,68 грн., -044393 від 09.08.2012 на суму 1 993,62, -045692 від 17.08.2012 на суму 1 968,60 грн., -049548 від 06.09.2012 на суму 5 174,70 грн., -051679 від 18.09.2012 на суму 4 840,50 грн., -056190 від 09.10.2012 на суму 5 049,12 грн., -061424 від 02.11.2012 на суму 9 987,90 грн., -069101 від 07.12.2012 на суму 1 547,16 грн., -069112 від 07.12.2012 на суму 8 260,92 грн., -073587 від 29.12.2012 на суму 4 170,72 грн., -073586 від 29.12.2012 на суму 6 005,88 грн., -001941 від 17.01.2013 на суму 5 550,60 грн., -001942 від 17.01.2013 на суму 3 295,80 грн., -004127 від 30.01.2013 на суму 4 381,32 грн., -005821 від 11.02.2013 на суму 9 189,60 грн. - згідно із договором № 006370 та №№ РН-60-011666 від 14.03.2013 на суму 2 277,00 грн., -012776 від 20.03.2013 на суму 6 971,28 грн., -014965 від 29.03.2013 на суму 2 223,30 грн., -014991 від 30.03.2013 на суму 1 649,28 грн., -016407 від 08.04.2013 на суму 6 988,80 грн. - згідно із договором № 73.

Згідно із п. 2.9 договору № 006370 відповідач зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 7-ми календарних днів з моменту її передачі.

Пунктом 2.9 договору № 73 сторони погодили, що відповідач зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 45-ти календарних днів з моменту її передачі.

Відповідно до п.п. 2.10 договору № 006370 та № 73 моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена відповідачем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію; у разі відсутності відмітки відповідача на примірнику видаткової накладної позивача про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

Як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату за отриману продукцію, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію згідно із видатковими накладними №№ РН-60: -005821 від 11.02.2013, -011666 від 14.03.2013, -012776 від 20.03.2013, -014965 від 29.03.2013, -014991 від 30.03.2013 та -016407 від 08.04.2013, усього на загальну суму у розмірі 26 093,92 грн.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів повної оплати за поставлену позивачем продукцію за вказаними вище видатковими накладними, відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 26 093,92 грн. основного боргу є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.п. 4.1 договорів № 006370 та № 73 у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9 цього договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення; у разі, якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, відповідач, крім того, зобов'язаний виплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

З урахуванням п.п. 2.9 договорів № 006370 та № 73, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції за видатковими накладними №№ РН-60: -005821 від 11.02.2013, -011666 від 14.03.2013, -012776 від 20.03.2013, -014965 від 29.03.2013, -014991 від 30.03.2013 та -016407 від 08.04.2013, саме до: 19.02.2013, 29.04.2013, 06.05.2013, 14.05.2013, 15.05.2013 та 24.05.2013, відповідно.

Таким чином, у позивача виникло право нарахувати відповідачу штраф, згідно із п. 4.1 договору № 006370 та № 73, за прострочення оплати поставленої позивачем продукції згідно із видатковими накладними №№ РН-60: -005821, -011666, -012776, -014965, -014991 та -016407, саме з 22.03.2013, 30.05.2013, 06.06.2013, 14.06.2013, 17.06.2013 та 24.06.2013, відповідно.

Здійснивши перерахунок сум пені та штрафу, наведених позивачем у позовній заяві, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що суми пені у розмірі 609,81 грн. та штрафу у розмірі 5 859,85 грн. є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суми інфляційних втрат у розмірі 26,09 грн. та 3% річних у розмірі 122,25 грн., є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Слід зазначити про те, що у письмовому поясненні суду апеляційної інстанції від 04.11.2013 позивач наводить новий розрахунок сум, зокрема, пені, річних, інфляційних втрат та зазначає про те, що загальна сума є більшою від заявленої позивачем та тією, на яку задоволені позовні вимоги.

Однак, перевіривши, апеляційна інстанція дійшла висновку, що саме розрахунки сум, наведені в оскаржуваному рішенні, є правильними.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Часткова сплата відповідачем заборгованості у розмірі 3 205,34 грн. здійснена відповідачем 08.04.2013 та зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № РН-005821 від 11.02.2013, тому, твердження відповідача про те, що розмір штрафу є меншим, ніж заявлено позивачем, не відповідає матеріалам справи.

Також, апеляційний господарський суд зазначає, що штраф нараховується позивачем за прострочення оплати за видатковими накладними, а не на наявну заборгованість відповідача перед позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 21.06.2013 розгляд справи № 910/11632/13 призначено на 17.07.2013.

Факт отримання скаржником 27.06.2013 ухвали Господарського суду міста Києва від 21.06.2013 у справі № 910/11632/13 підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 02815201.

Згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь у судовому засіданні 17.07.2013, оскільки не направив свого представника.

Також відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження у справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, якщо це не є тією обставиною, за наявності якої спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Порушення норм процесуального права, на які вказує скаржник, відсутні.

Крім того, згідно із ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі № 910/11632/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича без задоволення.

2. Справу № 910/11632/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха