Постанова № 34790427, 31.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-34/1900-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Гук О.О., довіреність б/н від 25.12.2012 року,

відповідача 1: Карпов В.Ю., довіреність б/н від 20.10.2013 року,

відповідача 2: не з'явився,

третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р.

у справі №5011-34/1900-2012 (головуючий суддя - Cташків Р.Б., судді Літвінова М.Є., Бондарчук В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком Новий"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком Новий", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.04.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Косенко О.В. за реєстровим номером 771 (далі - Іпотечний договір від 30.04.2009), а саме на:

- нежиле приміщення №1, яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 1126,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172;

- нежиле приміщення №2, яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 274,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172;

- нежиле приміщення №1а, яке знаходиться на третьому поверсі, загальною площею 1551,80 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172.

За рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 30.04.2009, позивач просив задовольнити грошові вимоги Банку за кредитним договором №8/71385-Л/2615 від 26.11.2007 (далі - Кредитний договір) у сумі 53 834 434,97 грн., з яких:

- 39 948 500,00 грн. - сума неповернених кредитних коштів;

- 8 585 266,14 грн. - сума несплачених процентів;

- 4 489 712,04 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів;

- 810 956,79 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

В подальшому позивачем подана заява про зміну підстав позову. Вказана заява мотивована тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2012 у справі №5011-27/2537-2012, яке набрало законної сили 18.07.2012 року, було визнано недійсним Іпотечний договір від 30.04.2009. Разом з тим, у пункті 20 зазначеного Іпотечного договору від 30.04.2009 було передбачено, що з укладенням цього договору втрачають чинність:

- іпотечний договір, посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №115 (далі - Іпотечний договір №1);

- іпотечний договір, посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №117 (далі - Іпотечний договір №2);

- іпотечний договір, посвідчений 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №121 (далі - Іпотечний договір №3).

Вказаними іпотечними договорами забезпечувалось виконання зобов'язань за Кредитним договором тим же самим майном, що було предметом іпотеки за Іпотечним договором від 30.04.2009.

Судом вказані зміни підстав позову були прийняті до розгляду.

Також, позивачем подано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до яких позивач просив за рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки задовольнити грошові вимоги Банку за Кредитним договором у сумі 48 533 766,14 грн. Таким чином, кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направити лише в рахунок погашення заборгованості за кредитом у сумі 39 948 500 грн. та відсотками у сумі 8 585 266,14 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №5011-34/1900-2012 позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" задоволено. Звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №115; іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №117; іпотечним договором, посвідченим 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №121, а саме:

- нежиле приміщення №1 (один), яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 1126,60 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172;

- нежиле приміщення №2 (два), яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 274,80 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172;

- нежиле приміщення №1а (один "а"), яке знаходиться на третьому поверсі, загальною площею 1551,80 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172.

За рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №115; іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №117; іпотечним договором, посвідченим 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №121, задоволено грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (04080, м. Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 18, літера В, ідентифікаційний код 19356840) за кредитним договором № 8/71385-Л/2615 від 26.11.2007, укладеним між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (правопопередником Публічного акціонерного товариства "Сведбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В, кімн. 24, ідентифікаційний код 13671204), у сумі 48 533 766,14 грн. (сорок вісім мільйонів п'ятсот тридцять три тисячі сімсот шістдесят шість грн. 14 коп.), з яких: 39 948 500 грн. - сума неповернених кредитних коштів; 8 585 266, 14 грн. - сума несплачених процентів.

Встановлено спосіб реалізації предметів іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №115; іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №117; іпотечним договором, посвідченим 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим № 121 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В, кімн. 8, ідентифікаційний код 33498899) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18-В, ідентифікаційний код 19356840) 64 380 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень) судового збору.

Провадження у справі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком Новий" припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелком" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року скасувати та припинити провадження у справі №5011-34/1900-2012.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги, поданих 26.04.2013 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, апелянт просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року апеляційне провадження у справі №5011-34/1900-2012 зупинено до закінчення розгляду господарським судом міста Києва справи №910/7209/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання договорів іпотеки недійсними, та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" про визнання іпотечних договорів недійсними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2013 року апеляційне провадження у справі №5011-34/1900-2012 поновлено з урахуванням усунення обставин, що зумовили його зупинення.

24.10.2013 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем 1 подано письмову заяву про визнання недійсними іпотечних договорів, в якій заявник просить суд, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі, вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним іпотечний договір, укладений між Акціонерним комерційним банком "ТАС-КОМЕРЦБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком", посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №115; визнати недійсним іпотечний договір, укладений між Акціонерним комерційним банком "ТАС-КОМЕРЦБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком", посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №117; визнати недійсним іпотечний договір, укладений між Акціонерним комерційним банком "ТАС-КОМЕРЦБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОР", посвідчений 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №121.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві про визнання договорів іпотеки недійсними та зобов'язання вчинити дії, а також за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "НВЦ "ТОР" про визнання договорів іпотеки недійсними та зобов'язання вчинити дії по справі №910/7209/13 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" відмовлено повністю. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року у справі №910/7209/13, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року без змін.

Таким чином, рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року у справі №910/7209/13 набрало законної сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання недійсними зазначених іпотечних договорів, оскільки рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі №910/7209/13 за участю тих самих сторін і з тим же самим предметом спору набрало законної сили.

За таких обставин у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" про визнання недійсними іпотечних договорів належить відмовити.

Позивач письмово повідомив суд про зміну свого найменування на Публічне акціонерне товариство "ОМЕГА БАНК", що підтверджується Статутом Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК" (нова редакція) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №721421 від 31.05.2013 року, копії яких містяться матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року здійснено заміну позивача у справі №5011-34/1900-2012 - з Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК" на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та залучено до участі у справі №5011-34/1900-2012 в якості позивача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" як правонаступника Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК".

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №5011-34/1900-2012 залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" - без задоволення.

Відповідач 2 в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Третя особа в судове засідання повноважних представників не направила, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

26.11.2007 між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Банк, та ТОВ "ТОР" (Позичальник) було укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію, а Позичальник, в свою чергу, зобов'язався повернути кредитні кошти у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до умов Кредитного договору:

- загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 5 000 000,00 доларів США;

- строк дії кредитної лінії з 26.11.2007 до 26.11.2010.

- процентна ставка за користування коштами кредиту - згідно з умовами Кредитного договору;

- цільове призначення: поповнення обігових коштів.

Банк належним чином виконував свої зобов'язання за Кредитним договором, надаючи у межах кредитної лінії кошти ТОВ "ТОР". Однак останнє не виконало своїх зобов'язань за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, чим порушило взяті на себе зобов'язання. Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Листами вих. №5827 від 09.08.2011 Банк інформував Позичальника про порушення умов Кредитного договору та вимагав повернення всієї суми заборгованості. Проте, Позичальник не виконав вимог Банку та не повернув кредитні кошти.

Станом на 28.09.2011 заборгованість за Кредитним договором з повернення основної суми кредиту становила 5 000 000 доларів США, а зі сплати процентів - 1 074 541,74 доларів США.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України (у редакції статті чинній на момент укладання Кредитного договору та виникнення прострочення сплати боргу) передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, ТОВ "ТОР" всупереч взятим на себе зобов'язанням за Кредитним договором суму заборгованості в установлений строк не погасило.

Як вбачається з матеріалів справи, у ТОВ "ТОР", у зв'язку із порушеннями строків сплати суми кредиту та процентів, виникла заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 08.02.2012 склала: 5 000 000 доларів США заборгованості з повернення основної суми кредиту, що у еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на цю дату склало 39 948 500 грн. (http://www.bank.gov.ua; 798,9700 грн. за 100 доларів США); 1 074 541,74 доларів США заборгованості зі сплати процентів, що у еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на цю дату склало 8 585266,14 грн. (http://www.bank.gov.ua; 798,9700 грн. за 100 доларів США).

Станом на дату вирішення спору вказана заборгованість за Кредитним договором погашена не була. Зворотного матеріали справи не містять. Сторонами розмір вказаної заборгованості не оспорювався.

З матеріалів справи також слідує, що з метою забезпечення виконання ТОВ "ТОР" своїх зобов'язань за Кредитним договором (Основного зобов'язання) були укладені Іпотечні договори №№1-3.

Так, 26.11.2007 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Банк, Іпотекодержатель) та ТОВ "Ріелком" (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №1, посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №115, відповідно до пункту 3 якого на забезпечення виконання Основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на право вимоги отримання у власність нежилих (офісних) приміщень, які складаються з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м., 207 - 34,33 кв.м., 218 - 2,20 кв.м., 219 - 8,42 кв.м., 220 - 2,20 кв.м., 221 - 12,55 кв.м., 222 - 14,53 кв.м., 232 - 1455,81 кв.м., загальною площею 1535,17 кв.м., що знаходяться на 2-му (другому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Дані майнові права визначені: Інвестиційним контрактом №2-А від 01.06.2005 та додатковими угодами до нього.

Крім того, Іпотечним договором №1 визначено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа Предметом іпотеки буде нежиле офісне приміщення, яке складається з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м., 207 - 34,33 кв.м., 218 - 2,20 кв.м., 219 - 8,42 кв.м., 220 - 2,20 кв.м., 221 - 12,55 кв.м., 222 - 14,53 кв.м., 232 - 1455,81 кв.м., загальною площею 1535,17 кв.м., що знаходяться на 2-му (другому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Цього ж дня (26.11.2007) між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Банк, Іпотекодержатель) та ТОВ "Ріелком" (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №2, посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №117, відповідно до пункту 3 якого на забезпечення виконання Основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на право вимоги отримання у власність нежилих (офісних) приміщень, які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м., 101.1 - 11,99 кв.м., 102 - 62,73 кв.м., 104 - 37,94 кв.м., 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м., 110 - 7,68 кв.м., 111 - 2,19 кв.м., 112 - 2,19 кв.м., 113 - 215,63 кв.м., 114 - 939,23 кв.м., загальною площею 1304,39 кв.м., що знаходиться на 1-му (першому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Дані майнові права визначені Інвестиційним контрактом №1-А від 01.06.2005 та додатковими угодами до нього.

Крім того, Іпотечним договором №2 передбачено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа Предметом іпотеки буде нежиле офісне приміщення, яке складається з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м., 101.1 - 11,99 кв.м., 102 - 62,73 кв.м., 104 - 37,94 кв.м., 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м., 110 - 7,68 кв.м., 111 - 2,19 кв.м., 112 - 2,19 кв.м., 113 - 215,63 кв.м., 114 - 939,23 кв.м., загальною площею 1304,39 кв.м., що знаходиться на 1-му (першому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Також 26.11.2007 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Банк, Іпотекодержатель) та ТОВ "ТОР" (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №3, посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №121, відповідно до пункту 3 якого на забезпечення виконання Основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на нежилі (офісні) приміщення: на першому поверсі 14-ти поверхової секції адміністративного будинку, загальною площею 1304,39 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172, та які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м., 101.1 - 11,99 кв.м., 102 - 62,73 кв.м., 104 - 37,94 кв.м., 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м., 110 - 7,68 кв.м., 111 - 2,19 кв.м., 112 - 2,19 кв.м., 113 - 215,63 кв.м., 114 - 939,23 кв.м.; на другому Поверсі 14-ти поверхової секції адміністративного будинку, загальною площею 1535,17 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172 та які складаються з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м., 207 - 34,33 кв.м., 218 - 2,20 кв.м., 219 - 8,42 кв.м., 220 - 2,20 кв.м., 221 - 12,55 кв.м., 222 - 14,53 кв.м., 232 - 1455,81 кв.м.

Дані майнові права визначені Договором №32 від 12.04.2002 та додатковими угодами до нього.

Крім того, Іпотечним договором №3 передбачено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа Предметом іпотеки будуть нежилі офісні приміщення на першому поверсі загальною площею 1 304,39 кв.м., які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м., 101.1 - 11,99 кв.м., 102 - 62,73 кв.м., 104 - 37,94 кв.м., 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м., 110 - 7,68 кв.м., 111 - 2,19 кв.м., 112 - 2,19 кв.м., 113 - 215,63 кв.м., 114 - 939,23 кв.м., та на другому поверсі, загальною площею 1535,17 кв.м., які складаються з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м., 207 - 34,33 кв.м., 218 - 2,20 кв.м., 219 - 8,42 кв.м., 220 - 2,20 кв.м., 221 - 12,55 кв.м., 222 - 14,53 кв.м., 232 - 1455,81 кв.м, що розташовані у 14-поверховій секції адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Судом при розгляді спору по суті враховано, що згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна по нежитловому фонду за адресою вул. Горького, 172 на праві власності зареєстровані:

- нежиле приміщення №1 (торгівельно-офісне) заг. площ. - 1126,60 кв. м. на 2-му поверсі в адмінбудинку за ТОВ "Ріелком" на підставі рішення суду від 17.10.2008;

- нежиле приміщення №2 (торгівельно-офісне) заг. площ. - 274,80 кв. м. на 2-му поверсі в адмінбудинку за ТОВ "Ріелком" на підставі рішення суду від 17.10.2008;

- нежиле приміщення №1а заг. площею 1551,80 кв. м. (торгово-офісне) на 3-му поверсі в адмінбудинку за ТОВ "Ріелком" на підставі рішення суду від 17.10.2008.

Дана обставина підтверджується листом-відповіддю на судовий запит Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 18.12.2012 за №47078 (И-2012) та відповідним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.10.2008 у справі №2-5162/08, копія якого міститься у матеріалах справи.

Судом також враховано, що на виконання пункту 8.8 Іпотечних договорів №№1-3, між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк") та ТОВ "Ріелком" було укладено Іпотечний договір від 30.04.2009, відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобов'язання за Кредитним договором, ТОВ "Ріелком" було передано в іпотеку Банку наступне майно: нежиле приміщення №1, яке знаходиться на 2-му поверсі загальною площею 1126,60 кв.м., нежиле приміщення №1а, загальною площею 1551,80 кв.м., нежиле приміщення №2 загальною площею 274,80 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.05.2012р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2012р., у справі №5011-27/2537-2012 визнано недійсним з моменту укладення Іпотечний договір від 30.04.2009.

Відповідно до пункту 20 Іпотечного договору від 30.04.2009 з посвідченням цього Договору Іпотечні договори №№1-3 вважаються такими, що втратили чинність.

Враховуючи той факт, що Іпотечний договір від 30.04.2009 року був визнаний у судовому порядку недійсним, втратив чинність і пункт 20 вказаного договору, у зв'язку із чим Іпотечні договори №№1-3 відновили свою дію.

Вказані обставини підтверджуються відповідними витягами про реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі іпотек, які містяться у матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції чинній на момент укладання Іпотечних договорів №№1-3) предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Частиною 4 статті 16 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2008 року у справі №2-5162/08 за ТОВ "Ріелком" було визнано право власності на наступне нерухоме майно:

- нежиле (торгівельно-офісне) приміщення №1 (загальною площею 1126,60 кв.м.), що знаходиться на другому поверсі в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172;

- нежиле (торгівельно-офісне) приміщення №2 (загальною площею 274,80 кв.м.), що знаходиться на другому поверсі в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172;

- нежиле (торгівельно-офісне) приміщення №1а (загальною площею 1 551,80 кв.м.), що знаходиться на третьому поверсі в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172.

Однією з підстав для задоволення позовних вимог у вказаній справі №2-5162/08 були ті обставини, що 01.06.2005 між ТОВ "Ріелком" та ТОВ "ТОР" було укладено Інвестиційний контракт №1-А та Інвестиційний контракт №2-А, відповідно до яких ТОВ "ТОР" зобов'язалось своїми силами і засобами, збудувати і передати у власність позивача нежилі (торгово-офісні) приміщення №1, 1а, 2, що будуть знаходитися в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172, а ТОВ "Ріелком" зобов'язався забезпечити відповідне фінансування будівництва.

Крім того, судом було встановлено, що: "... п. 4.2.6 Інвестиційних контрактів, ТОВ "ТОР" зобов'язалось збудувати і передати у власність ТОВ "Ріелком" об'єкти інвестування не пізніше четвертого кварталу 2007 року, згідно з вимогами п. 8.2 Інвестиційних контрактів, передача об'єктів інвестування Інвестору у власність здійснюється Замовником шляхом підписання актів прийому-передачі об'єктів інвестування, протягом одного місяця з моменту закінчення будівництва.

Пункт 8.1 Інвестиційних контрактів передбачає, що моментом виникнення права власності у ТОВ "Ріелком" на об'єкти інвестування є підписання акта прийому передачі об'єкта інвестування.

Зазначені акти передачі приймання №1/1 -А/о, №1/2-А/о та №2-а/о було підписано 30 грудня 2007 року та передано ТОВ "ТОР" ТОВ "Ріелком" у власність об'єкти інвестування передбачені Інвестиційними контрактами.

Відповідно до Акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 29 грудня 2007 року, "Адміністративний будинок розташований по вул. Горького, 172 в Голосіївському районі м. Києва був прийнятий до експлуатації...".

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що майнові права на право вимагати передачі у власність нерухомого майна, визначені Інвестиційними контрактами, в подальшому передані в іпотеку ПАТ "Сведбанк", були реалізовані шляхом набуття права власності на відповідні об'єкти нерухомого майна, визначені в рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2008 року у справі №2-5162/08.

Враховуючи положення частини 4 статті 16 Закону України "Про іпотеку", об'єкти нерухомого майна, право власності на які було визнано за ТОВ "Ріелком" на підставі відповідного рішення суду, залишаються предметом іпотеки, переданим ПАТ "Сведбанк" в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ТОР".

Аналогічні положення передбачені Іпотечними договорами №№1-3, відповідно до пункту 3 яких після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документу предметом іпотеки буде нерухоме майно, майнові права на яке були передані в іпотеку.

Також, пунктами 12 Іпотечних договорів №№1-3 передбачений невиключний порядок звернення стягнення на таке майно, який визначений наступним чином: "...звернення стягнення на нежиле приміщення, яке стане предметом іпотеки за цим договором після завершення будівництва також може буди здійснено шляхом...".

Відповідно до пунктів 3.2 Іпотечних договорів №№1-3 нотаріусом, у зв'язку із посвідченням договорів до їх припинення було накладено заборону відчуження майна, яке стане власністю іпотекодавців після закінчення будівництва, введення будинку в експлуатацію і видачі правовстановчого документу.

Крім того, пунктами 9.4.2 Іпотечних договорів №№1-3 передбачено, що після отримання Іпотекодавцем нежилого приміщення за інвестиційним контрактом Іпотекодержатель має право, в тому числі, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених чинним законодавством, основним зобов'язанням та договором.

При цьому, судом враховано, що відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тому, враховуючи дані норми, ТОВ "Ріелком" за Іпотечним договором №3 набуло статусу іпотекодавця.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з того, що Позичальником за Кредитним договором - ТОВ "ТОР" були порушені зобов'язання, пов'язані із поверненням кредитних коштів та сплати процентів за Кредитним договором, у Банка виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що продаж предмета іпотеки повинен відбуватися шляхом проведення прилюдних торгів, із початковою ціною реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та направлення коштів отриманих від цієї реалізації на погашення заборгованості за Кредитним договором, що є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами та третьою особою не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлком» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог до Відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлком Новий» суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України до підстав виникнення зобов'язань визначено договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, підставою для задоволення позовних вимог Позивача до ТОВ «Рієлком», є Іпотечні договора № 1, № 2, № 3, відповідно до яких на забезпечення виконання основного зобов'язання, Іпотекодавець - ТОВ "Рієлком» передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується.

Відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рієлком Новий» жодних зобов'язань з Позивачем, щодо предмету іпотеки, що визначений в Іпотечних договорах № 1, № 2, № 3, не має.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, предметом іпотеки за зазначеними іпотечними договорами № 1, № 2, № 3, є майнове право на право вимоги отримання у власність іншого майна - речі (нерухомого майна), а не власне таке нерухоме майно як окрема річ. Після реалізації майнового права особою, якій таке право належить, шляхом набуття у власність нерухомого майна, майнове право, що було предметом іпотеки припиняється.

У результаті виділення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» нового підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком-Новий» останньому за розподільчим балансом були передані об'єкти, а саме - група нежилих приміщень № 1, загальною площею 1126,6 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Горького, 172 (літера А) та група нежилих приміщень № 1а, загальною площею 1551,8 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Горького, 172 (літера А).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року наголошував на тому, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31). Натомість сподівання на визнання існування старого права власності, яке давно було неможливо використовувати ефективно, не може вважатися "майном" в сенсі статті 1 Першого протоколу; це ж стосується умовної вимоги, яка втрачає силу внаслідок недотримання цієї умови (Malhous v. the Czech Republic (dec.), N 33071/96, 13 грудня 2000 року, ECHR 2000-XII).

Враховуючи факт визнання у судовому порядку недійсним Іпотечного договору від 30.04.2009 року, втратив чинність і пункт 20 вказаного договору, відповідно до якого втрачали чинність Іпотечні договори №№1-3, у зв'язку із чим Іпотечні договори №№1-3 відновили свою дію. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці Іпотечні договори та зобов'язання що виникають на підставі цих договорів є обов'язковими для виконання сторонами договорів, тобто особами, що їх укладали - іпотекодавцями та іпотекодержателем. Іпотечні договори №№1-3 не створюють обов'язків для третіх осіб, в тому числі для відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком-Новий». Згідно ст. 511 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

При прийнятті постанови, судом апеляційної інстанції враховано, що до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком-Новий», не може бути застосовано ч. 1-2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Підставою для задоволення позовних вимог Позивача до ТОВ «Рієлком», є Іпотечні договора № 1, № 2, № 3, відповідно до яких на забезпечення виконання основного зобов'язання, Іпотекодавець - ТОВ "Рієлком» передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується. Як вже встановлено судом, Відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рієлком Новий» жодних зобов'язань з Позивачем, щодо предмету іпотеки, що визначений в Іпотечних договорах №1, №2, №3, не має. Майнові права, що були предметом зазначених договорів, до Відповідача-2 не переходили. Відповідач-2 набув за розподільчим балансом майно інше, ніж предмети іпотеки за Іпотечними договорами №1, №2, №3.

Іпотечний договір від 30.04.2009 року, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, рішенням господарського суду м. Києва від 15.05.2012р. у справі № 5011-27/2537-2012, яке набрало законної сили 18.07.2012р., визнано недійсним. А отже переходу права власності на нерухоме майно, в розумінні ст. 23 Закону України «Про іпотеку» від ТОВ «Рієлком» та ТОВ «Рієлком Новий» не відбулося.

Таким чином, виходячи з позовних вимог Позивача, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення судами, зокрема обставин щодо наявності між сторонами договірних відносин за Іпотечними договорами № 1, № 2, № 3, існування підстав для звернення стягнення на предмети іпотеки, зобов'язання відповідача-2 відповідати власним майном перед позивачем за невиконання Основного зобов'язання, враховуючи факт відсутності таких відносин та зобов'язань, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність припинення провадження у справі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком Новий» на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №5011-34/1900-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №5011-34/1900-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №5011-34/1900-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Шапран