увійти
УКР
Справа № 2-а-1110/09
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2009 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Чеснокової А.О.,
суддів - Бойка С.С., Удовіченка С.О.
при секретарі - Гришко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И Л А:
В ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, в якому просив зобов'язати Міністерство фінансів України шляхом списання коштів з відповідних рахунків Державного казначейства України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області для виплати йому недосплачену допомогу на оздоровлення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_3 грн. за період з 2002 по 2007 роки включно. Також зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області виплатити йому одержану на його ім'я недосплачену допомогу на оздоровлення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_3 грн. за період з 2002 по 2007 включно. .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС повинні виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Разом з тим, в 2002-2007 роках він отримував допомогу в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, що є значно нижчим, ніж передбачено вищевказаним Законом. Сума недоплати згідно його розрахунку за період з 2002 по 2007 роки складає ІНФОРМАЦІЯ_3 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
В судове засідання відповідачі не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки, які знаходяться в матеріалах справи, Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, надали до суду клопотання про розгляд справи у відсутність їх представників.
Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області надали до суду письмові заперечення, в яких просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1.
ОСОБА_1 як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС ІНФОРМАЦІЯ_2 має право відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за №836.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачу повинно бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2002-2005 роки із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Що стосується вимоги позивача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Протягом 2006 року дія абзаців 2 та 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена в частині виплати компенсації виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, який не визнаний неконституційним Конституційним Судом України до теперішнього часу, а тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частині були неправомірними.
Таким чином, в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, колегія суддів виходить з наступного.
На 2007 рік дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допоміг у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489-V. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 вищезазначена норма Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» була визнана неконституційною.
В 2007 році грошова допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року за №562, а не статті 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У Законі № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою, конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-ХІІ, є безпідставним.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІНФОРМАЦІЯ_2 виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.7 ст.48 вищенаведеного закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зі змісту Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2007 рік, а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за №836.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачу повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік виходячи із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позовні вимоги щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов'язок щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам покладений на органи соціального захисту населення за місцем проживання громадян.
Саме місцевий орган праці та соціального захисту населення є тим органом, який безпосередньо відповідає від імені держави щодо забезпечення належних виплат конкретному громадянину, при цьому питання фінансування цих органів не є питаннями громадянина, і не впливають на його права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що належним відповідачем по праві є Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, яке повинно здійснювати дії по поновленню прав позивача.
Посилання відповідачів на пропущення річного строку звернення до суду позивачем відповідно до ст.. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не бере до уваги.
Згідно статті 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щорічно ї допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.
За змістом ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується .
Крім того, відповідно до 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти майном хто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України та ст. 55 Закону України «Про власність» передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та право власності є непорушним.
Позивач в ІНФОРМАЦІЯ_4 р.р. мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі визначеного абз. 2 ч 4. ст.48 зазначеного закону.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005 роки та за 2007 рік відповідно до ст.. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести виплату.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області нарахувати ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2002-2005 роки та за 2007 рік відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати та здійснити виплату цих коштів з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий (підпис) А.О. Чеснокова
Судді: (підпис) С.С. Бойко
(підпис) С.О. Удовіченко
З оригіналом згідно:
Суддя А.О. Чеснокова
Повний текст постанови виготовлений 23 березня 2009 року.
Постанова не набрала законної сили.
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69
E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua <mailto:inbox@adm.pl.court.gov.ua> код ЄДРПОУ 35521510
