Рішення № 34781884, 07.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7773/2011

Провадження № 22ц/779/2711/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Фединяка В.Д., Мелінишин Г.П., секретаря Драганчук У.М.,

з участю представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі-ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 серпня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 серпня 2013 року задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором № 1372pv-07 від 03 серпня 2007 року що станом на 25.07.2013р. становить 3 745 380,64 грн., звернуто стягнення на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 та майновим поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_5, а саме:

- домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1. Дане домоволодіння, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Івано-Франківським ОБТІ 07.05.2007 року за №14460622, являє собою: житловий будинок, позначений за планом земельної ділянки літерою "А", дерев'яний, загальною площею 71,2 кв.м., літня кухня, позначена за планом земельної ділянки літерою "Б", цегляна, загальною площею 31,9 кв.м., криниця, позначений за планом земельної ділянки цифрою "1", металева труба;

- земельна ділянка, площею 0,25 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За початковою ціною встановленою на рівні, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій.

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 1700 грн. В решті частин позовних вимог - відмовлено.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій зазначило що не погоджується з висновком суду щодо відмови у примусовому виселенні мешканців із заставного домоволодіння та вважає, що рішення прийняте з грубим порушенням норм чинного законодавства, з неповним з'ясуванням дійсних обставин справи, без належного дослідження наявних доказів, воно є незаконним , необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню в цій його частині. Апелянт зазначає, що ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Судом досліджено копії листів - вимог, що направлялись банком всім відповідачам однак із незрозумілих причин зробив посилання на те, що такі листи стосуються виключно дострокового погашення заборгованості. В наведених листах міститься вимога не тільки щодо обов'язку відповідачів погасити кредитну заборгованість але і вимогу у місячний строк з моменту їх отримання звільнити заставне домоволодіння.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у примусовому виселенні та ухвалити нове рішення, яким примусово виселити мешканців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із домоволодіння, що знаходиться і АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 також не погоджується з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу де зазначив, що рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки 27.02.2009 року Івано-Франківським міським судом винесено рішення стосовно предмету даного спору, яким суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №1372pv-07 від 03.08.2007 р. в сумі 702 554,84 коп., а 14.08.2013 р. Івано-Франківським міським судом винесено рішення про стягнення з нього, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №1372pv-07 від 03.08.2007 р. що станом на 25.07.2013 року становить 3 745 380,64 грн. тобто винесено два рішення про стягнення з нього заборгованості за одним кредитним договором.

16.04.2009 року Івано-Франківським міським судом було видано виконавчий лист.

Апелянт зазначає, що Івано-Франківським міським судом винесено рішення з приводу спору між тими самими ми сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення та залишити заяву ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» без розгляду.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_3 та задоволення скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку із невиконанням позичальником умов укладених кредитних договорів банк, з метою належного захисту своїх майнових прав, був змушений звернутись до суду із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кредитної заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та примусового виселення мешканців - відповідачів по справі із заставного домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 3 ст. 109 ЖК Української PCP із змінами та доповненнями встановлено, що після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про виселення відповідачів з житлового будинку, суд першої інстанції дійшов до висновку, що на час ухвалення рішення у справі відсутнє виконання зі сторони позивача вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК УРСР щодо примусового виселення мешканців із жилого будинку.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо, оскільки у матеріалах справи містяться листи - вимоги, які отримані ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 щодо обов'язку відповідачів погасити кредитну заборгованість, а також у місячний строк з моменту їх отримання звільнити заставне домоволодіння по АДРЕСА_1.

Також банком дотримано встановленого законом строку на добровільне виселення мешканців, оскільки відповідачами отримано вимогу банку 09.02.2012р., а до суду із такою позовною вимогою звернувся 15.05.2012 р.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вимог про виселення мешканців з житлового будинку, який є предметом іпотеки підлягають задоволенню і в цій частині слід постановити нове рішення.

Щодо апеляційних вимог ОСОБА_8, то суд апеляційної інстанції встановив, що 28.04.2010 року Івано-Франківським міським судом постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору №1372рv07 від 03.08.2007 року в сумі 998 158,49 грн., а оскаржуваним рішенням цього ж суду від 14.08.2013 року постановлено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачам ОСОБА_3. ОСОБА_4. ОСОБА_5 шляхом проведення прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1372 pv-07 у сумі 3 745 380,64 грн.

Відповідно до п.9 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту), стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є особою, відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю. який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо, належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Тому ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» обґрунтовано звернувся до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке належить відповідачам ОСОБА_3. ОСОБА_4. ОСОБА_5, шляхом проведення прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1372 pv-07 у сумі 3 745 380,64 грн. Сумніви апелянта щодо розміру заборгованості, можуть бути відкориговані шляхом виправлення арифметичної помилки, але у будь-якому разі дане судове рішення не є таким, що постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не заслуговують на увагу і в цій частині рішення суду першої інстанції є обґрунтованим і постановленим з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 серпня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 з домоволодіння АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Г.П. Мелінишин