Рішення № 34781872, 13.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_1, представника Івано-Франківської міської ради та виконкому міської ради Медицької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся в Івано-Франківський міський суд з позовом до Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення завданих неправомірними рішеннями № 204 від 19.05.2001 року, № 305 від 17.07.2001 року та № 276 від 17.06.2003 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради матеріальної шкоди в розмірі 392 грн. 98 коп. та моральної шкоди в розмірі 100000 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що за час користування земельною ділянкою здійснював її облаштування: встановив садовий будиночок, садив дерева, оскільки вважав, що отримав її назавжди. Однак рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2010 року було несподіваною обставиною, яка спричинила втрату всіх матеріальних вкладень в облаштування земельної ділянки, що призвело до значних матеріальних збитків. Внаслідок втрати земельної ділянки пережив моральні страждання та зазнав погіршення стану здоров'я. Завдана йому шкода є значною і підлягає відшкодуванню.

З наведених підстав позивач просив стягнути з Івано-Франківської міської ради та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради матеріальну шкоду в розмірі 392 грн. 98 коп. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

До початку розгляду справи по суті позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути в солідарному порядку з Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради завдані неправомірними рішеннями № 204 від 19.05.2001 року, № 305 від 17.07.2001 року та № 276 від 17.06.2003 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо земельної ділянки, площею 0,0538 га, матеріальну шкоду в розмірі 94010 грн. та моральну шкоди в розмірі 125000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2013 року позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, код в ЄДРПОУ 04054346, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. № 21, м. Івано-Франківськ, на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 392 гривні 98 копійок матеріальної шкоди та 1000 гривень моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, код в ЄДРПОУ 04054346, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. № 21, м. Івано-Франківськ, на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 37 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на необ'єктивне та неповне дослідження судом всіх обставин по справі.

Зокрема апелянт вважає, що судом не взято до уваги представлені докази про вартість земельної ділянки, які свідчать про дійсну ринкову вартість земельної ділянки.

Також судом не враховано душевних страждань, яких зазнав апелянт у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача.

В зв'язку з цим апелянт просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів та просив скаргу задовольнити.

Представник Івано-Франківської міської ради та виконавчого комітету міської ради Медицька С.В. скаргу не визнала, вважає її безпідставною, тому просила залишити рішення в силі, а в задоволенні скарги - відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, заперечення представника відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вважав встановленим порушення відповідачем, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, права позивача ОСОБА_1 на відшкодування завданих незаконним рішенням органу місцевого самоврядування майнових збитків в розмірі 392 грн. 98 коп., у зв'язку з чим для відновлення зазначеного права позивача цю суму коштів стягнув з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь позивача. При вирішенні спору в частині вимоги позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку моральної шкоди, враховуючи надані позивачем копії медичних документів, що свідчать про стан здоров'я ОСОБА_1, суд вважав, що неправомірними рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради завдано позивачу моральної шкоди в розмірі 1000 гривень у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Колегія суддів в частині стягнення з виконкому Івано-Франківської міської ради матеріальної шкоди повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, проте не може погодитись з розміром стягнутої моральної шкоди, яка не в повній мірі відповідає обставинам справи та принципам розумності і справедливості.

Так, відповідно до статтей 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 11 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000116 від 06.09.2001 року, ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради № 305 від 17.06.2001 року надано у постійне користування земельну ділянку, площею 0,0538 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Бистриця». Згодом цю земельну ділянку по рішенню виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 276 від 17.06.2003 року було надано ОСОБА_1 у приватну власність та видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ № 040467 від 29.01.2004 року. З моменту отримання зазначених державних актів апелянт мав право на використання земельної ділянки за цільовим призначенням, однак був обмежений у здійсненні своїх прав внаслідок визнання рішень органу місцевого самоврядування про надання йому земельної ділянки незаконними (а.с.10).

Статтями 316, 328 ЦК Укарїни визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Відповідно до даних норм апелянт не може вимагати відшкодування матеріальної шкоди за земельну ділянку, власником якої він не являється.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 392 грн. 98 коп. за виготовлення документації на надану апелянту земельну ділянку та сплату необхідних платежів, що підтверджено квитанціями, то це є втратами, яких ОСОБА_1 зазнав у зв'язку із позбавленням його земельної ділянки, оскільки витратив ці кошти на реалізацію права користування земельною ділянкою, однак таке право з незалежних від нього причин реалізувати повністю не зміг, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення зазначеної вище суми збитків, яка доведена належними доказами.

Висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення у відшкодуванні моральної шкоди встановлений невірно.

Згідно положень про відшкодування моральної шкоди , передбачених статтями 23 та 1167 ЦК України, розмір відшкодування повинен встановлюватись з урахуванням розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач. Зокрема враховуються належність та допустимість доказів існування обставин матеріальної шкоди.

Оскільки дії ОСОБА_1 були легальними та добросовісними, а винесенню виконкомом Івано-Франківської міської ради рішень про надання йому земельної ділянки спочатку у користування, а потім у власність передувало надання позивачем органу місцевого самоврядування пакету відповідних документів після їх узгодження з управліннями міськвиконкому (в межах їх компетенції), то подальші дії органу місцевого самоврядування щодо визнання цих рішень такими , що втратили чинність, слід розцінювати як порушення права власності позивача на спірне майно. Така позиція щодо дій органів місцевого самоврядування (збереження справедливого балансу між інтересами держави і правами громадянина) висловлена, зокрема, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003р.(справа № 44277/98).

Отже колегія суддів, враховуючи правові норми та обставини справи, а також принципи розумності, справедливості та співмірності заподіяній позивачу шкоді, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, приходить до висновку, що стягненню підлягає завдана позивачу моральна шкода, заподіяна саме виконкомом міської ради, в розмірі 20000 грн., що і буде збереженням справедливого балансу між інтересами держави, в особі органів місцевого самоврядування, та правами громадянина.

В зв'язку з наведеним рішення в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає до стягнення, підлягає до зміни.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2013 року в частині стягнення з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради моральної шкоди - змінити, збільшивши відшкодування моральної шкоди до 20000 грн.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2013 року залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

П.І. Проскурніцький