Постанова № 3477418, 12.02.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 р. Справа № 2-а-14198/08

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання: Олійнику Ігорю Васильовичу

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

розглянувши матеріали справи

за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особиОСОБА_1

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

 Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання недійсним та скасування акту перевірки складеного ДПІ у м. Вінниці від 29.10.2008 року № 2604/17/2545103922.

Позов мотивовано наступним.

В період з 13.10.2008 року по 24.10.2008 року ревізором -інспектором І рангу ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_3проведена виїзна планова документальна перевірка діяльності позивача, за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складено акт перевірки № 2604/17/2545103922 від 29.10.2008 року, на підставі якого ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове -повідомлення рішення № 0016771721/0 від 10.11.2008 року, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 313748 грн., з яких основний платіж -215832 грн., штрафні санкції -107916 грн. Не погоджуючись з вказаним висновком податкової позивач вважає, що перевіряючим безпідставно не враховані бухгалтерські документи що підтверджують господарські відносини позивача з фірмами ТОВ “Лісс Трейд”, ТОВ “Кронос 2004”, ТОВ “Компанія Лео”, ТОВ “Креатив торг інвест”, ТОВ “Керінія гранд”, які на думку відповідача мають ознаки фіктивності. Позивач вказує, що перевіряючим допущена помилка при визначенні загальної суми господарських зобов'язань позивача перед вказаними фірмами, на суму 7303,88 грн. Про наявність у вищевказаних фірм ознак фіктивності позивач дізналась лише з висновків відповідача. Хоча представники даних фірм належно виконували умови щодо поставки товару та надавали відповідні документи, а саме: податкові накладні, приходні накладні, квитанції прибуткових касових ордерів. Надані документи належним чином оформлені. Тому, на думку позивача, вона не має відповідати за порушення податкового законодавства її контрагентами. Також, в ході перевірки ревізором не було враховано договір оренди з ТОВ “Обрій”. В декларації за березень 2007 року до складу податкових зобов'язань по ПДВ сума 3153 грн. не віднесена, оскільки товар в лютому 2007 року, згідно накладної № 2 від 05.02.2007 року на суму 25491,12 грн. не був проданий ТОВ “Обрій”, а наданий в оренду. Проте, ревізором вказано що вказаний товар реалізовано. Вказана сума податкового кредиту являється підтвердженою і ПДВ в сумі 4780 грн. не підлягає донарахуванню. Не погоджуючись з висновками, вказаними в акті перевірки, позивач його підписала та подала свої заперечення на акт, які в порушення вимог закону не розглянуті відповідачем.

Тому, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати акт перевірки від 29.10.2008 року.

У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги та з урахування обставин, викладених в позовній заяві, просив суд визнати недійсним і скасувати акт перевірки від 29.10.2008 року, а також визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0016771721/0 від 10.11.2008 року. Судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Позивачем оскаржується акт перевірки, який сам по собі не порушує права та інтереси позивача, оскільки не тягне юридичних наслідків. Такі наслідки визначаються податковим повідомленням -рішенням. ДПІ у м. Вінниці проведена позапланова перевірка позивача, під час якої встановлено взаємовідносини останньої за період з 2007-2008 р.р. з суб'єктами господарювання, контрагентами : ТОВ “Лісс Трейд”, ТОВ “Кронос 2004”, ТОВ “Компанія Лео”, ТОВ “Креатив торг інвест”, ТОВ “Керінія гранд”. Проте, відповідно до даних податкового обліку ДПІ Печерського району м. Києва свідоцтва платників податку вищевказаних осіб анульовані. Перевіркою встановлено, що за результатами господарської діяльності позивача з вищевказаними юридичними особами, позивачем порушено п.п. 7.2.4. п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за перевіряємий період в сумі 215832 грн. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач керувався нормами п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Контрагенти позивача, у зв'язку з анулюванням свідоцтв платників податків, не сплачували нараховані у вартості ціни поставлених ними товарів позивачу суми податку на додану вартість. Також у відповідності до п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна обов'язково має містити назву юридичної особи або прізвище, ім'я, по -батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Крім того, на думку представника відповідача, позивач мала перевірити своїх контрагентів до здійснення з ними відповідних господарських відносин та встановити чи мають вони свідоцтва платників ПДВ. Вказана інформація доступна кожному, оскільки оприлюднена на web-сайті ДПА України. Тому дії позивача, що призвели до не з'ясування інформації стосовно контрагентів з якими проводились господарські операції не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам закону та не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.

У відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію № 387291, 25.01.2000 року ОСОБА_1зареєстрована як фізична особа -підприємець, ідентифікаційний кодНОМЕР_1, 03.12.2007 року свідоцтво про державну реєстрацію замінено у зв'язку із зміною місця проживання фізичної особи -підприємця, місце проживання:АДРЕСА_1.

Згідно акту перевірки № 2604/17/2545103922 від 29.10.2008 року, на підставі направлення №983/17 від 13.10.2008 року, головним державним податковим ревізором -інспектором податкової служби І рангуОСОБА_3., проведено виїзну планову документальну перевірку СПД фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року.

Перевіркою встановлено допущені позивачем порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, заниження податку на додану вартість на 215832 грн. Також, за неналежне ведення обліку доходів і витрат, на позивача, згідно п. 19.1 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”складено протокол про адмінправопорушення № 547564.

На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення -рішення № 0016771721/0 від 10.11.2008 року, яким, за порушення п.п. 7.2.4, п. 7.2., п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”СПД ОСОБА_1. визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 323748 грн., з яких основний платіж - 215832 грн., штрафні санкції -107916 грн.

Відповідно до відмітки в корінці вказаного податкового повідомлення -рішення, копію даного рішення позивач отримала 10.11.2008 року.

Як встановлено з акту від 29.10.2008 року, СПД ОСОБА_1 взята на податковий облік ДПІ у м. Вінниці 03.02.2000 року, зареєстрована як платник ПДВ, про що видано свідоцтво від 16.02.2000 року № 52747155, яке анульовано 26.09.2005 р., свідоцтво № 100019115 від 05.02.2007 року, яке анульовано 21.12.2007 р., свідоцтво №1000848226 від 21.12.2007 р. Пільгами по податку на додану вартість СПД ОСОБА_1 не користувалась.

З податкових накладних судом встановлено взаємовідносини із суб'єктами господарювання, а саме взаємовідносини ОСОБА_1 з:

- ТОВ “Лісс Трейд”по податкових накладних № 38 від 14.02.2007 р., № 201 від 06.04.2007 р., № 251 від 02.05.2007 р., № 295 від 08.06.2007 року, № 260 від 15.06.2007 р., № 310 від 02.07.2007 р., № 315 від 05.07.2007 р., № 325 від 01.08.2007 р., № 340 від 01.09.2007 р., № 390 від 01.10.2007 р., № 398 від 02.10.2007 р., № 405 від 05.11.2007 р., № 442 від 20.11.2007 р., № 520 від 01.12.2007 р., № 22 від 06.02.2008 р., № 10 від 09.01.2008 р., № 35 від 01.04.2008 р., № 44 від 04.04.2008 р., № 144 від 05.05.2008 року, № 170 від 09.05.2008 року, а всього на загальну суму 2524521,95 грн. та ПДВ -50483,83 грн.;

- ТОВ “Кронос 2004”по податкових накладних №22 від 01.02.07 р., №124 від 02.05.07 р., № 128 від 05.05.07 р., № 140 від 01.06.07 р., № 145 від 01.06.07 р., № 102 від 01.04.07 р., № 165 від 06.07.07 р., №170 від 25.07.07 р., № 175 від 01.08.07 р., № 200 від 05.09.07 р., № 480 від 01.10.07 р., № 495 від 02.10.07 р., № 525 від 01.11.07 р., № 607 від 03.12.07 р., № 610 від 04.12.07р., №2 від 02.01.08 р., №20 від 14.01.08 р., № 42 від 01.02.08 р., № 55 від 22.02.08 р., № 65 від 01.03.08 р., № 63 від 01.03.08 р., № 68 від 02.03.08 р., № 70 від 02.03.08 р., № 81 від 01.04.08 р., №96 від 17.04.08 р., № 196 від 05.05.08 р., № 205 від 06.05.08 р., а всього на загальну суму 327109,55 грн. та ПДВ -65421,98 грн.;

- ТОВ “Компанія Лео”по податкових накладних № 18 від 07.01.08 р., № 248 від 01.04.07 р., № 272 від 04.05.07 р., № 305 від 01.06.07 р., № 312 від 02.06.07 р., № 325 від 02.07.07 р., № 330 від 04.07.07 р., № 345 від 04.07.07 р., № 360 від 01.09.07 р., № 375 від 04.09.07 р., № 402 від 02.10.07 р., № 482 від 01.11.07 р., № 501 від 06.11.07 р., № 545 від 03.12.07 р., № 595 від 06.12.07 р., № 601 від 21.12.07 р., № 25 від 04.02.08 р., № 28 від 05.02.08 р., № 38 від 03.03.08 р., № 45 від 01.04.08 р., № 38 від 30.03.08 р., № 52 від 07.04.08 р. , № 152 від 05.05.08 р., а всього на загальну суму 271990,63 грн. та ПДВ -54398,12 грн.;

- ТОВ “Креатив торг інвест”по податкових накладних № 10 від 02.06.08 р., № 136 від 02.06.08 р., № 138 від 03.06.08, № 150 від 19.06.08 р., а всього на загальну суму 106060 грн. та ПДВ -21212 грн.;

- ТОВ “Керінея гранд” по податкових накладних № 134 від 03.06.08 р. на суму 61160,2 грн. та сума ПДВ 12232,04 грн.

- ТОВ “Ратекс і К”по податкових накладних № 1 від 05.02.07 р., № 2 від 15.03.07 р., № 1 від 10.04.07 р., № 1 від 05.05.07 р., № 1 від 11.06.07 р., № 1 від 09.07.07 р., № 1 від 21.08.07 р. , № 1 від 10.09.07 р. , № 1 від 10.10.07 р., № 1 від 07.11.07 р., № 1 від 10.12.07 р. , № 1 від 29.01.07 р., а всього на загальну суму 23900,97 грн. та ПДВ -47890,15 грн.

Як визначено законодавством, а саме п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

 або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.5.1, п. 7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач на підтвердження виконання взаємовідносин з вищевказаними юридичними особами надала суду перераховані вище податкові накладні, до яких додані квитанції прибуткових касових ордерів, що на думку позивача підтверджує реальне виконання доставки товару (надання послуг), а також проведену за них оплату.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що вказані податкові накладні не можуть бути підставою для нарахування позивачем податкового кредиту з ПДВ, з наступних підстав.

У відповідності до п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Як видно з наданих позивачем податкових накладних з суб'єктами господарювання ПП “Раттекс і К”, ТОВ “Кронос -2004”, ТОВ “Креатив торг інвест”, ТОВ “Керінея Гранд”, ТОВ “Компанія Лео”, ТОВ “Лисс-Трейд”формою проведених з СПД ОСОБА_1 розрахунків є оплата з розрахункового рахунку, тобто безготівкова форма оплати. Проте, в підтвердження оплати по вказаним податковим накладним позивачем надано квитанції до прибуткових касових ордерів, що видаються при готівковій формі розрахунків. Також частина квитанцій до прибуткових касових ордерів містить відомості щодо проведення розрахунків в рублях, зокрема квитанція до прибуткового касового ордеру № 51 від 28.02.2008 року, № 45 від 22.02.2008 року тощо.

Крім того, як видно із свідоцтва про державну реєстрацію, виданого у зв'язку із зміною місця проживання, місцезнаходженням СПД ОСОБА_1 -АДРЕСА_1, що також підтверджується актом перевірки від 29.10.08 року.

Проте, частина податкових накладних містить адресу місцезнаходження СПД ОСОБА_1 АДРЕСА_2 що вказувалась як в податкових накладних №000102 від 01.04.07 р., так і податкових накладних виданих після заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з зміною місця проживання СПД ОСОБА_1, зокрема, в податкових накладних № 00000001 від 29.01.2008 року з ПП “Раттекс і К”. Разом з цим, в податкових накладних № 00000001 від 29.01.08 р., № 00000001 від 05.02.07 р. адреса продавця ПП “Раттекс і К”та СПД ОСОБА_1 являються ідентичними -АДРЕСА_2

Як встановлено судом з актів № 6566 від 27.11.2007 року, № 6672 від 18.04.2008 р., № 495 від 16.11.2006 р., № 205/15-3 від 15.12.2006 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва анульовано реєстрацію наступних платників податку на додану вартість - ТОВ “Керінія Гранд”, ТОВ “Креатив торг інвест”, ТОВ “Кронос -2004”. Відповідно до актів № 444/1509 від 31.10.2006 року, № 495 від 16.11.2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва анульовано реєстрацію наступних платників податку на додану вартість - ТОВ “Лісс-Трейд”, ТОВ “Компанія Лео”.

Разом з тим, анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість у контрагентів позбавляє останніх права на складання податкових накладних, оскільки у відповідності до п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Також суд не приймає до уваги твердження позивача про обґрунтованість не віднесення нею в декларації за березень 2007 року до складу податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 3153 грн. від частки вартості реалізованого товару в лютому 2007 року ТОВ “Обрій”, згідно податкової накладної № 2 від 05.02.07 р. на суму 25491,12 грн. (в т.ч. ПДВ).

У відповідності до договору оренди устаткування від 05.02.2007 року укладеного між СПД ОСОБА_1 (орендодавець) та ПМП “Обрій”(орендар), орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування визначене сторонами майно (п. 1.1. договору). При цьому сторони визначили, що розмір орендної плати складає 300 грн. за місяць, а за весь термін оренди -7200 грн. (п. 5.1 договору). Відповідно до п. 13.2 договору сторони погодились, що орендар може викупити дане обладнання -майно в будь-який термін на протязі оренди за еквівалентом 4500 у.о. за курсом НБУ або зарахувати вартість майна з еквівалентом 5000 у.о. за курсом НБУ у гривнях як дольова участь орендодавця в інвестиційному проекті ПМП “Обрій”в будівництві багатоповерхового будинку за окремою угодою.

З вказаного договору видно, що він являється договором оренди та не передбачає перехід права власності на майно. Проте, сторонами визначено можливість викупу орендованого обладнання орендарем, шляхом укладення окремої угоди.

Виходячи з положень Цивільного кодексу України договір найму не може бути підставою для відчуження орендованого майна. Проте, позивач самостійно підтвердила реалізацію даного майна, і видавши накладну № 2 від 05.02.2007 року на суму 25491,12 грн. без ПДВ, мала в податковій декларації відобразити 20% від суми продажу як податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, реєстр виданих податкових накладних позивача за 05.03.2007 року, 10.04.2007 року, 07.05.2007 року, 11.06.2007 року, 10.07.2007 року, 30.08.2007 року, 10.10.2007 року стверджує про наявність обсягу продажу товарів, робіт, послуг з ТОВ “Обрій”, включаючи ПДВ, помісячно в сумі 300 грн. по договору оренди устаткування від 05.02.2007 року, окремо від продажу 05.02.2007 року. Податкова накладна № 2 від 05.02.07року не була надана позивачем.

Також судом встановлено, що внаслідок неналежного ведення позивачем обліку доходів і витрат неможливо точно визначити суму податкових зобов'язань платника. Як повідомив у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 перевірка була проведена на підставі первинних документів наданих ОСОБА_1, поданих нею податкових декларацій тощо. Так, відповідачем визначено податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 215832 грн., з якої із господарських відносин позивача з ТОВ “Лісс Трейд”, ТОВ “Кронос 2004”, ТОВ “Компанія Лео”, ТОВ “Креатив торг інвест”, ТОВ “Керінія гранд”, ТОВ “Раттекс і К” на загальну суму ПДВ 208527,97 грн. Стосовно суми зобов'язань в розмірі 7304,03 грн., то вказана сума виникла між позивачем та іншими суб'єктами господарювання, проте за який саме період визначити не можливо.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що її заперечення на акт перевірки № 2604/17/2545103922 не розглянуті відповідачем. Так, позивачем не надано доказів направлення та вручення вказаних заперечень відповідачу. Не отримання відповідачем заперечень позивача на акт перевірки підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також сукупність зібраних у справі доказів, суд не приймає до уваги податкові накладні видані ТОВ “Лісс Трейд”, ТОВ “Кронос 2004”, ТОВ “Компанія Лео”, ТОВ “Креатив торг інвест”, ТОВ “Керінія гранд”, ТОВ “Раттекс і К”на загальну суму ПДВ 208527,97 грн. та вважає вказану в них суму сплаченого (нарахованого) податку не підтвердженою. Як встановлено судом, позивач не скористалась правом визначеним у п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”та не подала до податкових декларацій заяву зі скаргою на постачальників щодо порушенні постачальниками порядку заповнення податкових накладних.

У відповідності до п.п. 7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України, “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При вирішенні справи суд також керувався наступним.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

 4) безсторонньо (неупереджено);

 5) добросовісно;

 6) розсудливо;

 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсним та скасування рішення, - відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 17.02.09

Суддя/підпис/ Мельник-Томенко Жанна Миколаївна