Постанова № 34768529, 04.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа№ 5011-32/11212-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Пясецька Г.О. - представник, дов. № 255 від 07.10.2013;

від відповідача: Давидюк О.В. - представник, дов. № 11 від 02.01.2013;

від третьої особи: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012

у справі № 5011-32/11212-2012 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації

про стягнення 1 044 886,36 грн.

Розпорядженнями Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 та від 21.10.2013 змінювався склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012, 30.09.2013 та 21.10.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-32/11212-2012 відкладався на 24.12.2012, 21.10.2013 та 04.11.2013, відповідно, а у судовому засіданні 24.12.2012 оголошено перерву до 18.01.2013.

Згідно із ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2013 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-32/11212-2012 продовжено.

На підставі ст. 79, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2013 зупинено, а ухвалою від 13.09.2013 поновлено апеляційне провадження у справі № 5011-32/11212-2012.

11.10.2013 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз через відділ документального забезпечення суду надійшов висновок № 800/13-45 від 30.07.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-32/11212-2012 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 014 097,28 грн., пеня в сумі 25 336,67 грн., три проценти річних в сумі 5 048,97 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 20 889,66 грн.; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 316,46 грн. та інфляційних в сумі 100,86 грн. відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що спірний договір укладений 01.04.2008 і до 01.01.2012 виконувався з боку відповідача належним чином, а в матеріалах справи відсутні будь які заперечення з його боку щодо кількості отриманих обсягів питної води або вартості наданих послуг; зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням належним чином і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобов'язання за договором; основний борг в сумі 1 014 097,28 грн., який позивач намагається стягнути з відповідача, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню; відповідач доказів виконання зобов'язань за договором, в тому числі з урахуванням приписів ст. 617 ЦК України, суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував; мала місце несвоєчасна оплата за договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені обґрунтовані; в зв'язку з припущеними помилками при її розрахунку було зроблено перерахунок, а тому вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 25 336,67 грн.; на підставі зробленого перерахунку, стягненню з відповідача підлягають три проценти річних в сумі 5 048,97 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-32/11212-2012 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що судом не встановлено, що на балансі відповідача бойлери, теплові пункти, котельні не перебувають, договором не передбачена послуга з постачання питної води, що використовується для приготування гарячої; за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 позивачем безпідставно виставлено відповідачу до оплати послуг з постачання питної води до бойлерів, які відповідачу не належать (не перебувають на балансі, оперативному управлінні, користуванні, концесії) на загальну суму 1 664 159,89 грн.

Скаржник наполягає на тому, що фактично позивачем надано послуг за договором протягом спірного періоду на загальну суму 2 875 441,57 грн., (4 539 601,46 - 1 664 159,89), відповідачем в рахунок договору сплачені грошові кошти, з яких зараховано на поточний рахунок позивача коштів у сумі 3 467 457,72 грн., в тому числі: сплата мешканців через КП ГІОЦ 3 022,418,45 грн., відшкодовано з бюджету (пільги та субсидії) 247 731,22 грн., сплачено з поточного рахунку відповідача 202 308,05 грн., таким чином, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, а існує переплата.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказує, що відповідачем самовільно в апеляційній скарзі зменшено розмір заборгованості за питну (холодну) воду, шляхом зміни призначення платежу коштів, сплачених населенням за послугу з постачання гарячої води і частина яких зараховується на рахунки позивача, як виробника, яка використовується відповідачем у його господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання; виконуючи свій обов'язок із оплати за частину поставленої і облікованої води, відповідач, на виконання умов договору, зобов'язаний був оплатити весь обсяг поставленої й облікованої води, незалежно від того, на які потреби в подальшому вода використовувалась.

У письмовому поясненні на апеляційну скаргу третя особа підтримує апеляційну скаргу та просить оскаржуване рішення скасувати, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, зважаючи на те, що судом не з'ясовано у кого на балансі знаходяться обладнання та трубопроводи, на яких встановлені лічильники води, яка йде на підігрів. Третя особа стверджує, що умовами договору № 08205-А/2-09 не регулюється постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води.

30.09.2013 від відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшла заява № 2273/45, в якій відповідач просив долучити до матеріалів справи акти звіряння розрахунків за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення між позивачем та відповідачем за період січень-червень 2012р., рахунки за послуги з водопостачання та водовідведення за період січень-червень 2012р., що є первинними документами, копії листів відповідача, якими останній повідомляв позивача про неприйняття послуг за кодом 9-51567 в зазначених об'ємах та вартості (вода, що є сировиною для виготовлення гарячої води) за період січень-червень 2012р.; та матеріали справи № 5011-32/11212-2012 направити до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи у справі № 5011-32/11212-2012, з урахуванням доданих доказів.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, враховуючи те, що висновок експертизи складено 30.07.2013, відповідачем не обґрунтовано того, що проведені судовим експертом дослідження є не повними, через відсутність зазначених документів та, що ці документи вплинули б на висновки судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про надсилання додаткових доказів експертній установі задоволенню не підлягає.

21.10.2013 від позивача та відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення та пояснення по суті справи, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи № 800/13-45, відповідно.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 800/13-45 від 30.07.2013, доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за надані з 01.01.2012 по 30.06.2012 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 1 014 097,28 грн., інфляційних втрат в розмірі 100,86 грн., три проценти річних у розмірі 5 035,09 грн., пені у розмірі 25 653,13 грн.; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та відповідачем укладено договір № 08205-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до п. 1.1 якого, ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", за договором постачальник, зобов'язується надавати відповідачу, за договором абоненту, послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Позивачем до матеріалів справи надано витяг зі Статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", ідентифікаційний код 03327664, зареєстрований 20.12.2010 за № 10701050032000824, відповідно до п. 1.1 якого, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Пунктом 2.1.1. договору № 08205-А/2-09 сторони погодили, що облік поставленої води та кількості прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

Згідно із п. 2.2.1 договору № 08205-А/2-09 позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів; тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами.

Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3 зазначеного договору, оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача; за згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; в разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Зі змісту пункту 2.2.4 договору № 08205-А/2-09 вбачається, що сторонами передбачено порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди з кількістю або вартістю отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, зокрема, відповідач зобов'язався у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту; в іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним, за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до умов договору № 08205 А/2-09 на загальну суму у розмірі 4 215 552,19 грн., що підтверджується копіями актів про зняття показань з приладів обліку за вказаний період, розшифровок рахунків відповідача, дебетових інформаційних повідомлень, наявними у матеріалах справи, однак, відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму у розмірі 1 014 097,28 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із зведеного акту звірки розрахунків за водовідведення (а.с. 2, ІІІ т.), між сторонами відсутні розбіжності щодо розміру застосованих тарифів, проте є суттєві розбіжності щодо обсягу м куб. за січень, березень, травень та червень 2012р., внаслідок чого наявні й розбіжності у сумах вартості послуг та розбіжності щодо розміру заборгованості.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що висновок судової експертизи для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30.07.2013 № 800/13-45 за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 позивачем поставлено холодної питної води у обсязі 956 315,00 куб. м на загальну суму 1 704 160,28 грн. та холодної питної води для виготовлення гарячої води у обсязі 496 739,00 куб. м на загальну суму 870 941,08 грн.; прийнято каналізаційних стоків холодної питної води у обсязі 954 513,00 куб. м на загальну суму 1 320 362,08 грн. та стоків гарячої води у обсязі 494 835,00 куб. м на загальну суму 673 735,59 грн.; позивачу за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 сплачено коштів на загальну суму 680 437,37 грн., у тому числі: 670 000,00 грн. - платежі згідно із мировими угодами у справах Господарського суду міста Києва № 7/555 від 29.08.2011, № 42/418-26/240 від 09.12.2011; № 20/111, наказ від 10.02.2012 за попередні періоди постачання питної води та приймання стічних вод; 10 437,37 грн. - платежі за кодом абонента № 9-1647 за холодну воду та водовідведення для власних потреб відповідача; іншими підприємствами та організаціями позивачу сплачено та відшкодовано, а останнім зараховано, як оплата за договором № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 у розмірі 3 250 921,93 грн., у тому числі у розмірі 3 008 190,71 грн. через КП ГІОЦ, з яких: 2 179 426,42 грн. - оплата питної холодної води та водовідведення питної холодної води, 452 784,74 грн. - оплата за холодну воду на підігрів гарячої води; 375 979,55 грн. - оплата за стоки гарячої води та у розмірі 242 731,22 грн. - за рахунок субвенцій з місцевого бюджету в погашення отриманих населенням пільг та субсидій.

Таким чином, відповідачем не сплачено за постачання холодної води та водовідведення протягом періоду з 01.01.2012 по 30.06.2012 всього на загальну суму 577 725,99 грн. та за постачання холодної води на підігрів - на загальну суму 436 371,29 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на суму у розмірі 1 014 097,28 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

З приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води, слід зазначити, що матеріали справи не містять інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення; обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності; обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показників засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем до вартості наданих послуг включено вартість холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води.

Однак, відповідач заперечує знаходження на його балансі, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів) для підігріву води за лічильниками, по яких позивач просить суд стягнути кошти.

Позивачем не доведено того, що теплові пункти, з яких здійснено постачання гарячої води, перебувають на балансі відповідача.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що позивач не має правових підстав для виставлення рахунків за холодну воду, яка йде на підігрів за лічильниками, вказаними позивачем, оскільки ці лічильники знаходяться у теплових пунктах (бойлерах), які не належать відповідачу на праві власності та не перебувають у нього на балансі, а договір № 08205-А/2-09, який визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру. Також матеріали справи не містять інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду від 02.04.2013 у справі № 52/101, від 25.04.2013 у справі № 5011-71/4847-2012, від 29.05.2013 у справі № 5011-38/18011-2012, від 22.07.2013 у справі № 5011-65/18027-2012, від 14.10.2013 у справі № 910/6879/13.

Також слід вказати, що судовими рішеннями у справах № 7/555, № 42/418-26/240, № 5011-67/2568-2012, № 42/223, у яких прийняті постанови Вищим господарським судом України від 27.09.2011, 10.05.2012, 11.10.2012, 08.08.2013, відповідно, так само було встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не регулює відносин сторін щодо постачання відповідачу питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості; встановлено, що теплові пункти (котельні) не знаходяться на балансі відповідача, холодна вода для підігріву подається в теплові пункти ПАТ "Київенерго" і лічильники обліку холодної води для підігріву встановлені у виносних теплових пунктах, до яких відповідач доступу не має.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за постачання холодної води та стоки в розмірі 577 725,99 грн., тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 577 725,99 грн. заборгованості за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 за договором № 08205 А/2-09, є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 193 ГК України, 526 ЦК України та підтверджена матеріалами справи.

У письмовому поясненні від 21.10.2013 відповідач не визнає борг у сумі 577 725,99 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення та, посилаючись на положення п. 2.2.2 договору № 08205-А/2-09 й ч. 3 ст. 6 ЦК України, зазначає, що вважає суму грошових коштів у розмірі 624 748,42 грн., перераховану КП "ГІОЦ" КМДА за кодом 9-51567 на рахунок позивача, з огляду на відсутність обов'язку відповідача сплачувати за питну воду, що підігрівається в бойлерах та котельнях, які не перебувають на балансі, в управлінні, користуванні, повному господарському віданні, концесії у відповідача, мають бути зараховані в рахунок погашення боргу у сумі 577 725,99 грн. за послуги за договором.

Однак, оскільки договір № 08205-А/2-09 не регулює правовідносини між сторонами щодо розрахунків за холодну воду, подану на підігрів, то відсутні підстави для застосування положення пункту 2.2.2 згаданого договору до зазначеного відповідачем платежу.

Крім того, перерахування грошових коштів проводилось із зазначенням конкретного призначення платежу, та відповідно до вказаного призначення й зараховувались одержувачем коштів, докази погодження між платником та одержувачем коштів про зміну призначення платежу, у матеріалах справи відсутні. Отже, у суду немає правових підстав змінювати зазначене платником у платіжному документі призначення платежу.

Таким чином, твердження відповідача про зарахування коштів, перерахованих за постачання води на підігрів, у рахунок погашення заборгованості за постачання холодної води, є таким, що не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки суперечить нормам закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Інструкції "Про безготівкові розрахунки України в національній валюті", є зміною призначення платежу та виходом за межі заявлених позовних вимог.

Наведена правова позиція відповідає судовій практиці, що підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 06.06.2013 у справі № 5011-26/4471-2012-67/485-2012, від 21.08.2012 у справі № 5011-67/3006-2012.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із п. 4.2 договору № 08205 А/2-09 у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши розрахунок, з урахуванням фактичної суми заборгованості, апеляційний господарський суд вважає правильною суму пені у розмірі 16 506,94 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та враховуючи розмір фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 08205 А/2-09, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок нарахованої позивачем суми трьох відсотків річних, вважає, що правильною є сума у розмірі 3 293,90 грн.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, з урахуванням періоду нарахування, зазначеного позивачем у розрахунку, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та зазначає, що позивачем сума інфляційних втрат нарахована без врахування від'ємних індексів інфляції, тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат не підлягає задоволенню, у зв'язку із їх відсутністю. Зазначена правова позиція підтверджується судовою практикою, а саме постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2011 у справі № 37/327.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства, для часткового задоволення апеляційної скарги, та зміни рішення суду першої інстанції.

Як вбачається із акту здачі приймання висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 800/13-45 від 30.07.2013, загальна вартість зазначеного висновку, з ПДВ 20%, становить 12 364,80 грн.

20.05.2013 та 04.11.2013 від відповідача через відділ документального суду надійшли копія платіжного доручення від 26.03.2013 № 2687 на суму 6 182,40 грн. та оригінал платіжного доручення від 07.10.2013 № 3336 на суму 6 182,40 грн., які свідчать про сплату відповідачем витрат на проведення судової експертизи у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за проведення судової експертизи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-32/11212-2012 змінити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 4-А; ідентифікаційний код юридичної особи 35756971) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код юридичної особи 03327664) 577 725,99 грн. основного боргу, 16 506,94 грн. пені, 3 293,90 грн. 3% річних, 11 950,53 грн. судового збору.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-32/11212-2012 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код юридичної особи 03327664) на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 4-А; ідентифікаційний код юридичної особи 35756971) 5 291,16 грн. судових витрат на проведення судової експертизи.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код юридичної особи 03327664) на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 4-А; ідентифікаційний код юридичної особи 35756971) 4 469,57 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 5011-32/11212-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха