Рішення № 34768365, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19251/13 11.11.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське транспортно-будівельне підприємство № 3"

до Приватного акціонерного товариства "Аеробуд"

про стягнення заборгованості 138 505,46 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Яворська Г.І. (за довіреністю від 03.09.2013)

Від відповідача Козинський Г.Б. (за довіреністю від 23.08.2013)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

04.10.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява від 01.10.2013 Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське транспортно-будівельне підприємство № 3" до Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" про стягнення заборгованості 138 505,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/19251/13, розгляд справи призначено на 21.10.2013.

В судове засідання, призначене на 21.10.2013, з'явився представник позивача.

В судове засідання, призначене на 21.10.2013, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 21.10.2013 розгляд справи відкладено на 11.11.2013.

06.11.2013 через канцелярію суду надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи від представника відповідача.

06.11.2013 через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення до розгляду третьої особи від представника відповідача.

В судове засідання, призначене на 11.11.2013, з'явився представник позивача та надав документи по справі.

В судове засідання, призначене на 11.11.2013, не з'явився, представник відповідача та надав пояснення по справі.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відмовлено в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з тим, що рішення прийняте у даній справі не може вплинути на права та обов'язки ТОВ «Українська інвестиційно-інжирінгова компанія»

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2011 позивачем (надалі за текстом - підрядник) та відповідачем (надалі за текстом - замовник) був укладений договір будівельного підряду №87/10/11 (далі за текстом - контракт)(належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик відповідно до проектної документації та умов договору виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи по Влаштуванню монолітного каркасу на об'єкті будівництва - ІІІ черга будівництва Бізнес-Центр з надбудованими офісними приміщеннями на перетені проспекту П.Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі м. Києва ( надалі - об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик або фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, забезпечити підрядника матеріалами та вантажопідйомними механізми, необхідними для виконання робіт, а також прийняти підрядника закінчені роботи, а саме результат робіт, та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.2.4 оплату фактично виконаних робіт замовник проводить щомісяця згідно підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт да довідок про вартість будівельних робіт форми №КБ-3, актів цільового використання матеріалів преданих замовником, звіту про використання матеріалів замовника, відомості ресурсів, протягом 10 днів з моменту ії затвердження сторонами.

За твердженням позивача всього робіт за Договором було виконано на суму 1 189 007,10 грн., що підтверджується підписаними актами виконаних робіт (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався, а саме на суму 1 060 308,61 грн., таким чином несплаченою залишилась заборгованість сумі 125 398,49 грн.

Претензією № 61 від 21.06.2013 позивач звернувся до відповідача про необхідність сплати суми заборгованості за договором підряду.

Водночас, як зазначено позивачем та неспростовано відповідачем, останній на заяву не відреагував, грошових коштів в порядку регресу не перерахував.

Суд наголошує, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було надано послуги в строк передбачені договором та надавались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору субпідряду за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунок боргу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів оплати заборгованості за договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором будівельного підряду № 27/10/11 від 27.10.2011 в сумі 125 3983,49 грн.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 9 255, 44 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п.10.5 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 9 255,44 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 501,84 грн. трьох відсотків річних та 3 349,69 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (03608, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4; ідентифікаційний код: 21598792) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське транспортно-будівельне підприємство № 3" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 26, оф. 202; ідентифікаційний код 32786261) 125 398 (сто двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 49 коп. - основного боргу, 501 (п'ятсот одну) грн. 84 коп. - інфляційних втрат, 3 349 (три тисячі триста сорок дев'ять) грн. 69 коп. - 3 % річних, 9 255 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять ) грн. 44 коп. - пені та 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 12 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13.11.2013

Суддя М.О. Лиськов