Рішення № 34752290, 06.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19458/13 06.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА Логістик»

До Фізичної особи - підприємця Шкляренко Юлії Анатоліївни

Про стягнення 63 750,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА Логістик» про стягнення з Фізичної особи - підприємця Шкляренко Юлії Анатоліївни 63 750,00 грн. вартості неповернутого з суборенди обладнання та 21 250 грн. штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 порушено провадження у справі №910/17152/13 та призначено її до розгляду на 06.11.2013.

Позивач в судове засідання 06.11.2013 представника не направив. Про час та місце розгляду позивач повідмлений належним чином.

Відповідач в судове засідання 06.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.10.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду від 09.10.2013р. про порушення провадження у справі отримав 21.10.2013р.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-Логістик" (далі по тексту - позивач, орендар) та Фізичною особою-підприємцем Шкляренко Юлією Анатоліївною (далі по тексту - відповідач, суборендар) було укладено Договір № 02221111 суборенди обладнання (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування за плату обладнання, що є об'єктом суборенди за цим Договором (надалі "Обладнання"). Склад, перелік, найменування, кількість і заставна вартість з урахуванням індексації Обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому-передачі, оформленому у відповідності до п.2.1. цього Договору.

22.02.2012р. між сторонами були підписані акт прийому - передачі обладнання, відповідно до яких відповідач прийняв в суборендне користування обладнання, загальна вартість якого визначена в сумі 42 500 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата за користування Обладнанням узгоджена сторонами, зазначається в акті прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Суборендар зобов'язується вчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору за несвоєчасне повернення обладнання суборендар сплачує пеню в розмірі 1,5% заставної вартості Обладнання за кожен день прострочення.

Згідно з п. 9.1. Договору Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2011 року.

Відповідно до п. 9.3.5. Договору орендар має право достроково розірвати цей Договір в разі якщо суборендар прострочив сплату орендної плати протягом трьох місяців.

Згідно з п. 9.4. Договору про дострокове розірвання цього договору орендар повідомляє суборендаря письмовим повідомленням з зазначенням підстави дострокового розірвання за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове, платне користування: Зонт Старопрамен 4х4 (2012) - 2 одиниці, Зонт Чернігів 4х4 в кількості - 4 одиниці, меб. дер. Чернігов 1 стіл + 4 слула- 1 одиниця, шатер Рогань 5х10м - 1 одиниці, , загальною вартістю 42500 ,00 грн.

Листом від 04.07.2013 року позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання Договору, у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати, а також просив повернути орендоване обладнання.

Відповідно до п. 4.2. Договору суборендар зобов'язується по закінченні терміну дії цього договору, або його достроковому розірванні повернути Орендареві Обладнання у справному стані протягом 10 календарних днів з моменту розірвання даного Договору.

Станом на час звернення позивача з позовом відповідач орендоване майно не повернув.

В п. 5.3 договору сторони визначили, що в разі неповернення обладнання в строк, зазначений в п. 4.2 договору, обладнання вважається втраченим.

Спір виник у зв'язку з тим, що після припинення дії Договору відповідач не повернув обладнання з в обумовлені договором строки, в зв'язку з чим позивач керуючись п. 5.2. Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь вартість втраченого майна в сумі 42 500 грн. та штраф в сумі 21250, 00 грн. - 50% заставної вартості обладнання

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач орендоване обладнання позивачу не повернув, а тому в силу п 5.3 та п. 4.2 договору обладнання вважається втраченим. У випадку втрати або повернення позивачу пошкодженого обладнання відповідач сплачує позивачу заставну вартість обладнання, зазначену в акті прийому - передачі в повному обсязі та штраф у розмірі 50% заставної вартості обладнання.

З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого майна в сумі 42500 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування обладнання на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору, після його припинення, не повернув орендоване обладнання.

Умовами договору сторони визначили, що у випадку втрати або повернення позивачу пошкодженого обладнання відповідач сплачує позивачу заставну вартість обладнання, зазначену в акті прийому - передачі в повному обсязі та штраф у розмірі 50% заставної вартості обладнання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 21 250, 00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шкляренко Юлії Анатоліївни (03065. м. київ, б-р І.Лепсе, 18, ІПН 3125019166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-Логістик" (01001, м. Київ, вул.. Софіївська, 10-А, код ЄДРПОУ 36001805) 42500 грн. 00 коп. вартість втраченого майна, 21 250 грн. 00 коп. - штраф, 1720 грн. 50 коп. судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.11.2013 р.

Суддя Т. Ю. Трофименко