Постанова № 34749036, 04.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа № 914/1572/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від прокуратури - Яворський Я.Т.

від Львівської міської ради - не з'явився

від КП "Адміністративно-технічне управління" - Малець Н.М.

від ФОП ОСОБА_4 - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, б/н від 14.06.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року (підписане 01.06.2013 року), суддя Гоменюк З.П.

у справі № 914/1572/13

за позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Львів

про стягнення 25900 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року у справі №914/1572/13 позов прокурора Залізничного району м. Львова, заявлений в інтересах держави в особі Львівської міської ради, КП "Адміністративно-технічне управління" задоволено повністю, стягнено з ФОП ОСОБА_4 на користь КП "Адміністративно-технічне управління" 25900 грн. штрафу за самовільне встановлення конструкцій зовнішньої реклами.

Суд у рішенні посилаючись на норми ст.ст.11, 509, 525, 549, 627, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст.230, 231 ГК України, Закону України «Про рекламу», Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ від 29.12.2003 року №2067, Правила розміщення реклами у м.Львові, затверджені рішенням Виконкому Львівської міської ради, умови договору тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за №190 від 18.07 2008 року, вимоги щодо демонтажу самовільно встановлених конструкцій, акти проведення демонтажу спеціальних конструкцій, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року у справі №914/1572/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертала увагу суду на те, що 14.12.2007 року ФОП ОСОБА_4 отримано погодження на проект вивіски, а у 2008 році укладено договір з Управлінням міжвідомчих проектів Львівської міської ради та КП «Адміністративно-технічне управління» №190 від 18.07.2008 року тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами. Поряд з цим, апелянт звертає увагу суду на те, що нею встановлювались вивіски, а не рекламні конструкції та вказує, що нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Представник КП "Адміністративно-технічне управління" в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні вимог скаржника, з підстав, наведених у запереченні на апеляційну скаргу (від 02.08.2013 року), оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, вказувала на те, що конструкції, встановлені з порушенням вимог Закону України «Про рекламу» не можуть вважатись вивісками в розумінні ст.9 вказаного Закону, а конструкції, встановлені відповідачем по пр.Свободи,23 не відповідають визначенню вивіски, згідно ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу». Разом з тим, звертає увагу суду на те, що дозвіл ФОП ОСОБА_4 на встановлення рекламоносія на пр.Свободи,23 Виконкомом Львівської міської ради не видавався, належним чином погоджений проект розміщення вивісок відповідачем не надано, вимоги Департаменту економічної політики Львівської міської ради про усунення порушень Закону України «Про рекламу» та демонтаж самовільно встановлених вивісок останнім не виконувались.

Представник прокуратури в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки явка вказаних представників не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників, присутніх в судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18.07.2008р. між Управлінням міжвідомчих проектів Львівської міської ради (в тексті договору - уповноважений орган), КП „Адміністративно-технічне управління" (в тексті договору - оператор) та СПД ОСОБА_4 (в тексті договору - користувач) укладено договір № 190 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідно до п.2.1 якого уповноважений орган надає користувачу у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові чинними на час видачі дозволів.

Пунктами 2.2, 2 3 договору передбачено, що користувач використовує надані місця за цільовим призначенням, сплачує вартість користування місцями з дня отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та звільняє у триденний термін місця на яких термін дії дозволу припинений (закінчився). Дозволи на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами є невід'ємною частиною цього договору.

Поряд з цим, 18.07.2008 року сторонами підписано додаток до договору - «місячні тарифні ставки», в якому визначено порядок нарахування розміру плати за користування місцем.

В п.8. договору № 190 зазначено, що термін дії договору встановлюється з 18.07.2008р. до 18.07.2013р.

Відповідно до п.3.4.1., 3.4.2 договору, відповідач зобов'язувався не встановлювати спеціальні конструкції зовнішньої реклами без дозволу на їх розміщення. Не розміщувати рекламу з порушенням Закону України «Про рекламу».

Пунктами 5.4 та 5.5 договору визначено, що за невиконання вимог п.3.4.1, 3.4.2, 3.4.4 користувач (відповідач) несе відповідальність згідно із чинним законодавством, а у випадку самовільного встановлення спеціальної конструкції, несвоєчасного демонтажу спеціально ї конструкції по закінченню терміну дії дозволу або цього договору користувач сплачує оператору штраф у розмірі 50 грн. за кожен день самовільного встановлення, а конструкція підлягає обов'язковому демонтажу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Пунктами 3, 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно п.24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Таким чином, згідно чинного законодавства наявність у суб'єкта господарювання дозволу на розміщення реклами є обов'язковою підставою як для самого розміщення зовнішньої реклами, так і для вчинення дій, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу, оскільки погодження такого розташування з уповноваженими органами є обов'язковою умовою правил благоустрою населеного пункту.

Відповідно до положень п.8.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., самовільно встановлені рекламні засоби підлягають демонтажу.

Згідно п.п. 3.4.1, 3.4.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., КП "Адміністративно-технічне управління" у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів; за результатами нагляду за станом зовнішньої реклами інформує відповідним поданням орган місцевого самоврядування про рекламні засоби, що підлягають примусовому демонтажу, готує проект наказу про примусовий демонтаж та здійснює демонтаж рекламних засобів.

01.02.2012 року Департаментом економічної політики Львівської міської ради направлено ФОП ОСОБА_4 вимогу № 23/Р-3-169, в якій зазначено про самовільне встановлення останньою трьох конструкцій зовнішньої реклами на проспекті Свободи, 23 у м.Львові, та надано термін до - 16.02.2012р. на добровільне усунення порушення, тобто добровільний демонтаж самовільно встановлених конструкцій.

Однак, відповідачем демонтовано лише одну рекламну конструкцію.

30.05.2012р. КП „Адміністративно-технічне управління" на підставі наказу Департаменту економічної політики № 5Д від 15.03.2012р. „Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" демонтовано два рекламоносії, про що складено акт проведення демонтажу.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а у відповідності до норми частини 4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до представленого суду розрахунку, за період з 16.02.2012 року по 29.05.2012 року сума нарахованого відповідачу штрафу, враховуючи положення п.5.5 договору №190 від 18.07.2008 року, становила - 10400грн., 31.05.2012р. останнім оплачено вартість проведення демонтажу конструкцій в сумі 294грн. та забрано демонтовані конструкції зі складу позивача.

Проте, відповідач, не отримавши дозвіл на розміщення реклами повторно встановлював рекламні конструкції на попередніх місцях.

Слід зазначити, що 26.07.2012 року, 07.11.2012 року, 17.12.2012 року, 26.02.2013 року Департаментом економічної політики Львівської міської ради направлялись вимоги №23/Р-3-1971, №23/Р-3-3142, №23/Р-3-3761, №23/Р-3-590, №23/Р-3-594, № 23/Р-3-169, в яких вказано про самовільне встановлення двох спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на фасаді будинку на пр. Свободи, 23 у м.Львові, та надано нові терміни, а саме до - 10.08.2012 рок, 08.11.2012 року, 22.12.2012 року, 03.03.2013 року на усунення вказаного порушення, а саме на добровільний демонтаж самовільно встановлених конструкцій.

25.09.2012 року, 26.11.2012 року, 06.02.2013 року, 21.03.2013 року на замовлення КП «Адміністративно-технічне управління» проводився демонтаж двох спеціальних конструкцій на фасаді будинку за адресою пр.Свободи,23, на підставі наказів Департаменту економічної політики Львівської міської ради, про що складено відповідні акти.

Судом встановлено, що відповідачем оплачувалась вартість проведення демонтажу конструкцій, забирались демонтовані конструкції зі складу позивача та встановлювались на попередніх місцях без відповідного дозволу на їх розміщення.

Відповідно до п.5.5 договору № 190 ФОП ОСОБА_4 нараховано штраф: - за період з 10.08.2012р. по 24.09.2012 року - 4600 грн., - за період з 08.11.2012р. до 25.11.2012р. - 1800грн., - за період з 22.12.2012р. по 05.02.2013р. - 4600грн., - за період з 03.03.2013р. до 20.03.2013р. - 4500грн. 00коп.

А також, як уже зазначено вище, за період з 16.02.2012р. по 29.05.2012р. сума нарахованого відповідачу штрафу становила - 10400грн.

Таким чином, загальна сума штрафу, про стягнення якого просить прокурор Залізничного району, заявляючи позов в інтересах держави в особі Львівської міської ради та КП «Адміністративно-технічне управління» становить - 25900 грн.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, враховуючи те, що відповідач дозволу на розміщення зовнішньої реклами, який би надавав право вчиняти дії з розташування рекламного засобу у м. Львові по пл. Соборна, 23, у передбаченому чинним законодавством порядку не отримав, з огляду на що, господарський суд правомірно прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення штрафу у розмірі 25900 грн.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року у справі №914/1572/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.