Рішення № 34748979, 05.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2013 р. Справа № 5015/1525/12

Господарський суд Львівської області розглянув матеріали справи:

за позовом: Моторного (транспортного) страхового Бюро України (м.Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга» (м.Львів)

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Бей Романа Івановича (м. Львів)

про: відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 9 023,65 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшенична

Представники:

від позивача: Приступа Л.В. - довіреність №4/17692 від 08.07.2013 року

від відповідача: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Бей Р.І. - посвідчення водія ІКА №056547 від 08.08.1997 року

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Моторного (транспортного) страхового Бюро України (м.Львів) (надалі - МТСБУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга» (м.Львів) (надалі - ТзОВ «Райдуга») про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 9 023,65 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 23.04.2012 року. Ухвалою від 23.04.2012 року розгляд справи відкладено до 03.05.2012 року, у зв'язку із відсутністю відповідача. Ухвалою від 03.05.2012 року розгляд справи відкладено до 14.05.2012 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 14.05.2012 року розгляд справи відкладено до 18.05.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 18.05.2012 року розгляд справи відкладено до 23.05.2012 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 23.05.2012 року розгляд справи відкладено до 07.06.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 07.06.2012 року розгляд справи відкладено до 11.06.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, за клопотанням позивача. Ухвалою від 11.06.2012 року провадження у справі зупинено до моменту отримання результатів експертизи. Ухвалою від 18.10.2013 року провадження у справі поновлено і призначено на 23.10.2013 року. Ухвалою від 23.10.2013 року розгляд справи відкладено до 30.10.2013 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи. Ухвалою від 30.10.2013 року розгляд справи відкладено до 05.11.2013 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.04.2012 року, про відкладення від 23.04.2012 року, від 03.05.2012 року, від 14.05.2012 року, від 18.05.2012 року, про зупинення від 11.06.2012 року, про поновлення від 18.10.2013 року, про відкладення від 23.10.2013 року, від 30.10.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника забезпечив.

17.05.2012 року за вх.№10759/12 позивач подав заперечення на відзив відповідача на позовну заяву.

В судовому засіданні 18.05.2012 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 23.05.2012 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи понад термін, встановлений ст.69 ГПК України.

06.06.2012 року за вх.№12434/12 позивач подав клопотання по справі.

В судовому засіданні 07.06.2012 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи .

08.08.2013 року за вх.№17444/12 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

04.10.2013 року за вх.№41045/13 позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі

05.11.2013 року за вх.№46574/13 позивач подав пояснення по суті справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.04.2012 року, про відкладення від 23.04.2012 року, від 03.05.2012 року, від 14.05.2012 року, від 18.05.2012 року, про зупинення від 11.06.2012 року, про поновлення від 18.10.2013 року, про відкладення від 23.10.2013 року, від 30.10.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується реєстром №1456 на відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням за 30.10.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

23.04.2012 року за вх.№8676/12 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.05.2012 року за вх.№10199/12 відповідач подав відзив на позовну заяву.

17.05.2012 року за вх.№10741/12 відповідач подав заяву про призначення експертизи щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля потерпілого та матеріального збитку.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 23.10.2013 року, від 30.10.2013 року не виконала, явку повноважного представника забезпечила.

05.11.2013 року за вх.№46585/13 третя особа подала пояснення по суті справи.

22.10.2012 року, 28.12.2012 року, 10.01.2013 року, 29.04.2013 року, 28.05.2013 року, 05.06.2013 року, судом було направлено сторонам листи з вимогою сповістити суд щодо наявності чи відсутності обставин, що стали причиною зупинення провадження по справі, однак, дані листи з боку учасників процесу залишилися без належного реагування.

04.10.2013 року за вх.№41045/13 на адресу Господарського суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, у зв'язку із тим, що відсутні обставини, що зумовили зупинення провадження по справі, тобто, в зв'язку з ухиленням відповідача від оплати експертизи, таку проведено не було, а матеріали справи без виконання вимог щодо проведення експертизи повернулись до суду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.11.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 08 травня 2008 р. у м. Львові на вул. Зелена-Сихівська сталося зіткнення автомобілів (ДТП) «Газ», реєстраційний номер ВС 4117 АХ, який належить ТзОВ «Райдуга» і яким на час ДТП керував Коган Семен Борисович, та Фольксваген, реєстраційний номер 20852 ТС, який належить гр. Бєю Р.І. Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) сталася з вини Когана С.Б., про що свідчить постанова Шевченківського районного суду м. Львова від 20 травня 2008 р.

Позивач зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля Фольксваген завдано матеріальної шкоди на суму 10828,38 грн., що підтверджується Висновком спеціаліста №318 від 05 червня 2008 р., складеним ТзОВ Фірма «Експертиза».

Позивач наголошує, що шкода потерпілій особі винуватцем ДТП не відшкодована.

Позивач зазначає, що, на дату скоєння ДТП, відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач зазначає, що водій автомобіля марки «Газ», реєстраційний номер ВС 4117 АХ, Коган С.Б. не надав під час оформлення ДТП полісу обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач наголошує, що на етапі досудового врегулювання спору а ні водій Коган С.Б., а ні власник автомобіля марки «Газ» реєстраційний номер ВС 4117 АХ - ТзОВ «Райдуга» не надали МТСБУ полісу обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач звертає увагу на те, що, з урахуванням того факту, що під час ДТП водій Коган С.Б. не надав а ні потерпілій особі, а ні працівникам ДАІ полісу обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, потерпіла особа Бей Р.І. звернувся до МТСБУ з відповідною заявою, до якої було додано усі необхідні документи, для проведення регламентної виплати.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Позивач наголошує, що цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним з СК «Кредо-Класик» (поліс №ВВ/1858376).

Позивач зазначає, що власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування. МТСБУ задовільнило заяву потерпілого і виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 9023,65 грн. (платіжне доручення №1389 від 10 квітня 2009р.).

Згідно з п.п 38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону, МТСБУ після сплати відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

Позивач зазначає, що потерпіла особа - Бей Р.І. надав МТСБУ вичерпний перелік документів, у зв'язку з чим МТСБУ 10 квітня 2009р. здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 9023,65 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до Висновку спеціаліста №318 від 05 червня 2008р., складеним судовим експертом, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу Фольксваген, реєстраційний номер 20852 ТС на момент ДТП становила 10 828,38 грн.

Згідно ч.2 ст.38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Позивач зазначає, що згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до п.8 ст.1 Додатку до Контракту про надання правової допомоги №48 від 17.11.2010 р., розмір витрат на правову допомогу встановлюється у розмірі 1500,00 грн. 19.04.2011 р. МТСБУ, що є замовником, згідно Контракту про надання правової допомоги №48 від 17.11.2010 р., перерахувало ТзОВ «ВМ», що є, у свою чергу, Виконавцем, кошти у розмірі 1500.00 грн.

На думку позивача, розмір правової допомоги на рівні 1500,00 грн. є справедливим і обґрунтовується розрахунком Розміру наданої правової допомоги.

Позивач зазначає, що МТСБУ та його представники вживали усіх необхідних заходів для вирішення спору у позасудовому порядку. Зокрема, про необхідність добровільного погашення боргу було повідомлено водія Когана С.Б. Листи-повідомлення направлялися двічі з повідомленням про вручення (23.03.2009 р. та 28.04.2009 р.); про факт наявності заборгованості власника автомобіля «Газ», реєстраційний номер ВС 4117 АХ, ТзОВ «Райдуга» було повідомлено ще 01.07.2011 р. (з повідомленням про вручення). Згодом, 15.03.2012 р. на адресу ТзОВ «Райдуга» була надіслана претензія (з повідомленням про вручення).

Позивач зазначає, що у відповідь на запит відповідача, було надано усі необхідні пояснення та надано обґрунтовану відповідь, про що свідчить поштова квитанція про відправлення від 14.03.2012 р. Проте, з метою захисту своїх прав у судовому порядку, Моторне (транспортне) страхове бюро України змушене було звернутися до Господарського суду Львівської області.

Щодо врахування франшизи у даній справі, то позивач зазначає, що, відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком, згідно з договором страхування.

Позивач наголошує, що, цивільно-правова відповідальність потерпілої особи Бея Р.І. була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним з СК «Кредо-Класик», відповідно до полісу №ВВ/1858376.

Позивач звертає увагу на те, що у п.3 полісу №ВВ/1858376 встановлено, що розмір франшизи складає 510 грн., однак, на його думку, ця франшиза стосується договірних відносин між Страховиком - СК «Кредо-Класик» та Страхувальником - Бей Р.І. і встановлює, що, у випадку завдання Страхувальником (Бей Р.І.), що визнаний винуватцем ДТП, шкоди третім особам, то Страховик (СК «Кредо-Класик») відшкодує третім особам збитки, завдані Страхувальником за вирахуванням франшизи, що у даному випадку становить 510 грн., які на думку позивача, страхувальник компенсовує самостійно. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП - водія ТзОВ «Райдуга», на момент ДТП не була застрахована, тобто, поліс страхування, що посвідчував би страхування його відповідальності перед третіми особами - відсутній. А отже, й пункту договору, де б було зазначено розмір франшиза немає.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, проаналізувавши позовні вимоги, вважає їх безпідставними, оскільки водій Коган С.Б. перебував не при виконанні трудових обов'язків при вчиненні ДТП.

Відповідач зазначає, що позивач в своїх вимогах звертається до положень ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Проте, при вчиненні ДТП Коган С.Б. самовільно без дозволу керівництва використовував автомобіль «ГАЗ», державний номер ВС 4117 АХ, та не перебував під час ДТП при виконанні трудових обов'язків, що підтверджується відсутністю оформлених товарно-транспортних накладних, шляхових листів чи посвідчень на відрядження. Відсутність таких документів у Когана С.Б. при вчиненні ДТП підтверджується і Постановою Шевченківського районного суду від 20.05.2008 р., що міститься в матеріалах справи.

Відповідач звертає увагу на те, що, згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідач зазначає, що у відповідності зі ст. 9 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 року, обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідач зазначає, що статтею 22 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 року визначено, що при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідач зазначає, що, відповідно до ст. 35 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 року (в редакції, яка діяла на день звернення Бей Р.І. до МТСБУ для отримання страхового відшкодування), особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. Після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування (ст. 36 Закону України № 1961-ІV від 01.07.2004 року (в редакції, яка діяла на день звернення Бей Р.І. до МТСБУ)).

Згідно зі ст. 41 Закону України № 1961 -IV від 01.07.2004 року (в редакції, яка діяла на день звернення Бей Р.І. до МТСБУ), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У відповідності зі ст. 39 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 року (в редакції, яка діяла на день звернення Бей Р.І. до МТСБУ), до основних завдань МТСБУ віднесено, зокрема, здійснення плат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідач зазначає, що він страхує цивільно-правову відповідальність належних йому транспортних засобів. Однак, поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за 2008 рік та попередні роки були втрачені при переїзді на новий офіс.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що, в першу чергу, позивач повинен довести обґрунтованість своїх позовних вимог, для чого потрібно довести правомірність здійснення виплати Бей Р.І. грошових коштів у сумі 9023,65 грн. в якості страхового відшкодування внаслідок спричинення ДТП особою, у якої відсутній відповідний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чого позивачем зроблено не було. Зокрема, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з приводу наявності чи відсутності відповідного договору страхування перед здійсненням виплати Бей Р.І.

Відповідач наголошує, що обов'язок МТСБУ здійснити виплату страхового відшкодування виникає лише у випадку відсутності у власника транспортного засобу, водій якого є винним у ДТП, укладеного у встановленому законодавством порядку договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. З наведеного слідує, що здійснюючи таку виплату, МТСБУ має впевнитись у дійсній наявності достатніх для її здійснення підстав.

Проте, на думку відповідача, позивачем не надано доказів того, що ним, перед здійсненням вищевказаної страхової виплати, було встановлено відсутність у відповідача - власника джерела підвищеної небезпеки (автомобіль «ГАЗ» державний номер ВС 4117 АХ), яким спричинено шкоду, укладеного у встановленому чинним на момент ДТП законодавством України порядку договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідач звертає увагу на те, що виплата потерпілому була здійснена позивачем з врахуванням Висновку спеціаліста №318 експертного автотоварознавчого дослідження від 05.06.2008 р. (далі - Експертний висновок) щодо заподіяних пошкоджень, вартості відновлювального ремонту автомобіля потерпілого та матеріального збитку, заподіяного автомобілю потерпілого Бей Р.І. Однак, на думку відповідача, Експертний висновок встановлює завищені ціни на дату його складання щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля потерпілого та матеріального збитку, заподіяного автомобілю потерпілого Бей Р.І.

Також, відповідач наголошує, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено понесення таких судових витрат, як витрати на правову допомогу і, тим більш, покладення обов'язку по їх відшкодуванню на іншу сторону. Доказів того, що правова допомога надавалася особою, яка має статус адвоката, позивачем не подано.

Третя особа у своїх поясненнях зазначає, що 08 травня 2008 р. у м. Львові на перехресті вул. Зелена-Сихівська відбулося зіткнення автомобіля Газ, реєстраційний номер ВС 4117 АХ, що належав ТзОВ «Райдуга» і яким на момент ДТП керував Коган Семен Борисович, та Фольксваген, реєстраційний номер 20852 ТС, що на момент ДТП належав Бею Роману Івановичу на праві приватної власності.

Третя особа наголошує, що Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 травня 2008р., Когана С.Б., було визнано винним у вищевказаній ДТП. Постанова набрала законної сили та не оскаржувалася.

Третя особа зазначає, що полісу обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який би підтверджував на момент ДТП страхування відповідальності водія автомобіля марки «Газ», реєстраційний номер ВС 4117 АХ, а ні Коганом С.Б., а ні ТзОВ «Райдуга» надано не було.

Третя особа зазначає, що на момент ДТП, її цивільно-правова відповідальність була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним з СК «Кредо-Класик» (поліс №ВВ/1858376).

Третя особа наголошує, що ТзОВ «Райдуга» не було відшкодовано їй, як потерпілій у ДТП особі, жодних коштів.

Третя особа зазначає, що 03 березня 2009р. подала заяву в МТСБУ про виплату їй, як потерпілій особі, страхового відшкодування, а 10 квітня 2009р. МТСБУ задовільнило заяву і виплатило третій особі страхове відшкодування у розмірі 9023,65 грн.

Третя особа наголошує, що безпосередньо вартість матеріального збитку, завданого у результаті ДТП, становила 10828,38 грн., що підтверджується Висновком спеціаліста №318 від 05 червня 2008р., складеним ТзОВ Фірма «Експертиза». Однак, при виплаті страхового відшкодування сума ПДВ не враховується, тому їй було відшкодовано МТСБУ саме 9023,65 грн. Із зазначеною сумою третя особа повністю погодилась і її розмір у подальшому не оспорювався.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 981 ЦК України, договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Згідно ст. 984 ЦК України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до підпункту ґ пункту 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закону), МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до пункту 21.2. ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час скоєння ДТП), контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:

відповідним підрозділом МВС України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

Відповідно до пункту 21.3. ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час скоєння ДТП), при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Відповідно до підпункту 33.1.3. пункту 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час скоєння ДТП), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси.

Відповідно до пункту 33.3. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час скоєння ДТП), під час оформлення відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду працівники органів Міністерства внутрішніх справ України встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди.

Судом встановлено, що 08 травня 2008 р. у м. Львові на вул. Зелена-Сихівська сталося зіткнення автомобілів (ДТП) «Газ», реєстраційний номер ВС 4117 АХ, який належить ТзОВ «Райдуга» і яким на час ДТП керував Коган Семен Борисович, та Фольксваген, реєстраційний номер 20852 ТС, який належить гр. Бєю Р.І. Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) сталася з вини Когана С.Б., про що свідчить Постанова Шевченківського районного суду м. Львова від 20 травня 2008р.

Судом встановлено, що, всупереч вищенаведеним нормам чинного законодавства України, водій автомобіля марки «Газ», реєстраційний номер ВС 4117 АХ, Коган С.Б. не надав ні після скоєння ДТП, ні під час оформлення матеріалів ДТП страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів.

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону, страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у Положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Отже, з урахуванням відсутності у вищезгаданій інформаційній базі даних інформації про поліс страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіля марки «Газ» реєстраційний номер ВС 4117 АХ, свідчення відповідача про втрату полісів у зв'язку з переїздом, не відповідає дійсності, оскільки інформація про такий поліс мала б міститися у вищезгаданій базі даних.

Тому, можна зробити висновок, що доказів, які б свідчили про наявність у власника автомобіля марки «Газ», реєстраційний номер ВС 4117 АХ, ТзОВ «Райдуга» діючого полісу страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів під час ДТП, що трапилася 08 травня 2008р. у м. Львові на вул. Зелена-Сихівська, а отже, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу не була застрахована під час ДТП.

Таким чином, судом встановлено, що на дату скоєння ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним з СК «Кредо-Класик» (поліс №ВВ/1858376).

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Твердження відповідача про те, що перед здійсненням виплати позивачем не було встановлено, чи транспортний засіб відповідача був належно застрахований, оскільки позивач не звертався з запитом до відповідача про наявність полісу страхування, не заслуговує на увагу тому, що чинне законодавство України покладає обов'язок відповідача пред'явити поліс як при оформленні матеріалів ДТП відповідним підрозділом МВС, так і іншим учасникам ДТП.

Згідно ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля Фольксваген завдано матеріальної шкоди на суму 10828,38 грн., що підтверджується Висновком спеціаліста №318 від 05 червня 2008 р., складеним ТзОВ Фірма «Експертиза». Сума 10828,38 грн. розрахована згідно чинного законодавства і включає у себе вартість робіт, деталей та інших розхідних матеріалів, вартість яких вираховується з урахуванням ПДВ. Проте, з урахуванням того факту, що надання послуг із страхування і перестрахування не є об'єктом оподаткування, то сума страхових виплат не передбачає нарахування ПДВ. Тому, сума страхового відшкодування повинна бути 10 828,38 /1,2 = 9 023,65 грн. Твердження відповідача про те, що він не мав можливості своєчасно відреагувати на Висновок спеціаліста №318 від 05 червня 2008р. в зв'язку з тим, що йому не було відомо про проведення експертного автотоварознавчого дослідження, результати якого викладені у Висновку спеціаліста №318 від 05 червня 2008р., не можуть бути прийняті до уваги при прийнятті судового рішення, оскільки, як зазначено в самому Висновку, експертний огляд пошкодженого автомобіля Бея Р.І. був проведений 29.05.2008 року в присутності учасника ДТП Когана С.Б. та представника ТзОВ «Райдуга» Дзюби В.Є.

Крім того, скориставшись своїм правом, наданим нормами ГПК України, представником відповідача було заявлено клопотання про проведення судової експертизи. Господарським судом Львівської області таке клопотання було задоволено та своєю ухвалою від 11.06.2012 року судом було призначено по справі №5015/1525/12 судову експертизу, доручивши проведення такої експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Однак, наступні дії відповідача, а саме, нездійснення оплати за проведення ініційовану самим ТзОВ «Райдуга» експертизи свідчить лише про фактичну відсутність у відповідача намірів щодо проведення експертизи, тобто відсутність бажання у відповідача спростувати належними та допустимими доказами відповідні твердження позивача щодо фактично завданої в результаті ДТП матеріальної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано належних та допустимих доказів встановлення в установленому чинним законодавством України порядку того, що ДТП сталось в результаті протиправного заволодіння Коганом С. Б. транспортним засобом відповідача, яким було нанесено матеріальну шкоду в результаті ДТП, та притягнення винних осіб до відповідальності.

Крім того, згідно ч.1 п.39.1. ст. 39 Закону (в редакції, що була чинна на момент виплати страхового відшкодування), МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам та у своїй діяльності керується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), який є спеціальним нормативним актом який регулює відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була чинна на момент виплати страхового відшкодування) (надалі - Закон), МТСБУ за рахунок коштів захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.7 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування. МТСБУ задовільнило заяву потерпілого і виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 9023,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1389 від 10 квітня 2009 р.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, при визначені розміру страхового відшкодування позивачем не враховано, що відповідно до п.12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Оскільки, в даному випадку, функції страховика по виплаті страхового відшкодування Бею Р.І. законодавцем покладено на позивача на підставі полісу №ВВ/1858376, то при здійсненні такої виплати страховиком повинно бути враховано зміст умов, що містяться в ньому.

Судом встановлено, що відповідно до полісу №ВВ/1858376, розмір франшизи становить п'ятсот десять гривень, тому страхове відшкодування повинно було бути в розмірі 8 513,65 грн. Також, слід зазначити, що страхове відшкодування мало місце в межах лімітів, передбачених полісом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Моторного (транспортного) страхового Бюро України (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга» (м.Львів) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в частині стягнення 8 523,65 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Разом з тим, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 11 липня 2013 року по справі №1-4/2013, положення частини першої статті 44 Кодексу, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України, потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Згідно п.6.3. р.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 (з подальшими змінами та доповненнями), витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Отже, чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено покладання на сторони таких судових витрат, як витрати на правову допомогу, що надана будь-якою особою, крім адвоката, і, тим більш, покладення обов'язку по їх відшкодуванню на іншу сторону. Доказів того, що правова допомога надавалася особою, яка має статус адвоката, позивачем не подано. Тому, підстав для відшкодування позивачу витрат на надання правової допомоги ТзОВ «ВМ» в розмірі 1500 грн. немає.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №23224 від 15.03.2012 року на суму 1609,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга» (79035, м. Львів, вул. Бузкова, 5, код ЄДРПОУ 23968483) на користь Моторного (транспортного) страхового Бюро України (79060, м. Львів, вул. Ак. Я. Підстригача, 6, код ЄДРПОУ 21647131) - 8513 (вісім тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 65 коп. основного боргу та 1 518 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімнадцять) грн. 53 коп. судового збору.

3. В решті частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати в порядку статті 116 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.11.2013 року