Рішення № 34748939, 06.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18450/13 06.11.13

За позовом Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів

у воєнній сфері району м. Києва інтересах держави в особі

Міністерства інфраструктури України та 195 центральної базі

Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710)

До Компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.»

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного

управління юстиції в м. Києві

про стягнення 4 170,00 грн. та зобов'язання вичинити дії

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури не з»явився

Від позивача -1 Аскарова А.В. - по дов. №861/15/14-13 від 20.02.2013р.

Від позивача -2 Олійник С.В. - по дов. №24 від 11.01.2010р.

Від відповідача Ліпатов І.А. - по дов. №б/н від 01.10.2013р.

Від третьої особи не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері району м. Києва інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та 195 центральної базі Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710) до Компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» про:

стягнення заборгованості в розмірі 3104,62 грн. за неналежне виконання умов договору про надання послуг зберігання № 01/02-11 від 01.02.2011р., пеню в розмірі 1 055,67 грн. та 3% річних в сумі 10,05 грн.

зобов'язання вчинити дії, щодо вивезення товарно - матеріальні цінності з території 195 центральної бази Держстецтрансслужби (військової частини Т 0710).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.10.2013 р. за участю представників прокуратури та сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

22.10.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Також представник прокуратури у вказаному клопотання зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

23.10.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, через неможливість направлення повноважного представника в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 06.11.2013р. Даною ухвалою було залучено до участі у справі третю, особу що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві.

В судове засідання представники прокуратури та третьої особи не з'явилися. Про час та місце розгляду справи судом повідомлені належним чином.

Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить:

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку із добровільної сплатою відповідачем заборгованості в сумі 5158, 51 грн. ( в т.ч. оплата послуг за жовтень 2013року)

Стягнути з відповідача пеню в сумі 85. 22 грн. та 3% річних в сумі 18,13 грн.

Зобов'язати відповідача вчинити дії, щодо вивезення товарно - матеріальні цінності з території 195 центральної бази Держстецтрансслужби (військової частини Т 0710).

Дана заява підписана представниками позивача 1 та 2.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Суд розглянувши дану заяву розцінює її, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, а тому приймає її до розгляду.

Представники позивачів позовні вимоги в судовому засіданні підтримали з урахуванням заяви, поданої до канцелярії суду 06.11.2013р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 01 лютого 2011 року між 195 центральною базою Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710), (далі - Зберігач) та Компанією з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», яка діє через Представництво «Гоойоорд Б.В.», (далі - Поклажодавець) було укладено договір про надання послуг зберігання № 01/02-11, відповідно до умов якого Зберігач надає послуги по зберіганню товарно - матеріальних цінностей вичерпний перелік яких визначений в Акті приймання - передачі на критому приміщенні (складі) Зберігана, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5.

Відповідно до п. 3.2. вартість послуг Зберігача по даному договору за перший місяць складає 1000,00 (одна тисяча) грн., у т.ч. ПДВ 20% - 166,67 грн.

Пунктом 3.1. передбачено, що Поклажодавець зобов'язується здійснювати оплату послуг, що надаються Зберігачем, згідно виставленому рахунку та по Акту виконаних робіт та/або надання послуг, не пізніше 3 (трьох) банківських днів після виставлення рахунку.

Відповідач порушення умов договору не своєчасно здійснив оплату по договору зберігання у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня та 3% річних в сумі відповідно 85,22 гр. та 18.13 грн.

У п. 5.1. договору зазначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 травня 2011 року включно. Додатковою угодою № 8 до Договору про надання послуг зберігання від 01.02.2011 р., у відповідності з п. 5.2. Договору, Сторони домовилися продовжити дію Договору. Таким чином, строк дії Договору був продовжений до 30 червня 2013 року включно.

Статтею 948 ЦК України передбачено обов'язок Поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання.

П.2.2.6 договору передбачено, що наслідком розірвання (закінчення) цього договору є вивіз ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей), який має здійснити Компанія з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», що діє через своє Представництво в Україні «Гоойоорд Б.В.».

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував виходячи з наступного:

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України встановлено порядок укладання господарських договорів "Господарський договір за загальним правилом виклала формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідач вважає, що продовжуючи здійснювати взаємовідносини за договором зберігання спливу визначеного строку 30.06.2013, підписавши акти наданих послуг за місяці липень, серпень 2013 року сторони фактично продовжили дію Договору на невизначений строк шляхом власного волевиявлення та підтвердження надання послуг за договором.

Відповідно до статті 983 Цивільного кодексу України " 1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. 2. Якщо строк зберігання договорі зберігання невстановлений і не може бути визначений виходячи з його умов зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про повернення".

Оскільки Сторони продовжують виконувати договір зберігання вважаємо, що у Позивача-1та Позивача-2 не має підстав вимагати від Відповідача забрати передане на зберігання майно.

Крім цього, відповідно до п. 1.1. та 1.2. Договору Позивач-2 прийняв на себе обов'язок здійснювати зберігання майна задля забезпечення реалізації виконавчого провадження. Оскільки Позивач не є зберігачем та не має відповідних площ для зберігання вилученого державним виконавцем майна, таке майно було передане на зберігання Позивачу-2 відповідно до акту опису майна та вимоги державного виконавця.

В судовому засіданні 06.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

08 лютого 2011 року між 195 центральною базою Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) (надалі позивач -2) та Компанію з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», яка діє через представництво «Гоойоорд Б.В.», (надалі відповідач) було укладено договір №01/02-11 про надання послуг зберігання.

Предметом даного договору є надання позивачем послуг по зберіганню товарно - матеріальних цінностей, вичерпний перелік яких визначений в акті приймання - передачі (акті опису майна, складеного державним виконавцем), на критому приміщенні (складі) Зберігача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5.

08.02.2011р. між відповідачем та позивачем -2 був підписаний акт приймання передачі майна на зберігання.

Відповідно до п. 3.2. вартість послуг позивача -2 по даному договору за перший місяць складає 1000,00 (одна тисяча) грн., у т.ч. ПДВ 20% - 166,67 грн.

Пунктом 3.1. передбачено, що відповідач зобов'язується здійснювати оплату послуг, що надаються позивачем -2, згідно виставленому рахунку та по Акту виконаних робіт та/або надання послуг, не пізніше 3 (трьох) банківських днів після виставлення рахунку.

Статтею 948 ЦК України передбачено обов'язок Поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання.

П.2.2.6 договору передбачено, що наслідком розірвання (закінчення) цього Договору є вивіз ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей), який має здійснити відповідач, що діє через своє Представництво в Україні «Гоойоорд Б.В.».

Спір виник в зв'язку з тим, що на думку прокуратури, відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі та в обумовлені договором строки сплачено вартість наданих послуг зберігання, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача

Крім того, на думку позивача строк дії договору зберігання закінчився, а тому в силу ст. 948 ЦК України відповідач повинен забрати річ після закінчення строку зберігання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Пунктом 3.1. передбачено, що відповідач зобов'язується здійснювати оплату послуг, що надаються Зберігачем, згідно виставленому рахунку та по Акту виконаних робіт та/або надання послуг, не пізніше 3 (трьох) банківських днів після виставлення рахунку.

При розгляді справи судом встановлено, що 13.09.2013р. відповідач отримав від позивача акти за №1-06/13 від 30.06.2013р., №0-07/13 від 31.07.2013р., №1-08/13 від 31 серпня 2013р. надання послуг зберігання згідно договору від 01.02.2011р. на загальну суму 3 104, 62 грн.

З урахуванням викладеного та умов п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний був здійснити оплату вартості наданих послуг за червень, липень та серпень 2013 року 17.09.2013р.

Відповідачем надані виписки з рахунку про перерахування позивачу грошових коштів сумі 4 123, 28 грн. за послуги надані в період червень 2013 року - серпень 2013 року по договору 01/02-11 від 01.02.2011р. та за вересень, жовтень 2013 року.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення основного боргу в сумі 3 104, 62 грн., а тому провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Прокуратурою заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 85,22 грн. та 3% річних - 18.13 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з нього пені визнається правомірною.

Згідно п. 4.4. Договору, при простроченні оплати за надані Зберігачем послуги, Поклажодавець сплачує пеню у розмірі 1 % (один відсоток) від суми, зазначеної в рахунку, за кожен день прострочення, починаючи з 10 (десятого) дня від моменту виставлення рахунку.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню відповідно до п. 4.4 договору з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», але без врахування п.3.1 договору.

З огляду на викладене судом здійснено перерахунок пені з урахуванням п.3.1 договору та строку, визначеного в п. 4.4 договору, а тому стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 30,96 грн.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення3104.6224.09.2013 - 21.10.2013286.5000 %0.036 %*30.96Таким чином, загальна сума пені за договором складає 30.96 грн.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що порушення зобов'язань за договором у відповідача виникло з 24.09.2013р., тому судом здійснено перерахунок 3% річних.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів3104.6224.09.2013 - 21.10.2013283 %7.14Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 7.14 грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 7, 14 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення 3% задоволенню не підлягають.

Прокуратурою заявлені вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, щодо вивезення товарно - матеріальні цінності з території 195 центральної бази Держстецтрансслужби (військової частини Т 0710).

Вимоги вмотивовані тим, що строк дії договору зберігання закінчився 30.06.013р., а тому відповідач повинен вчинити дії по вивезенню майна.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до п. 5.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 травня 2011 року включно. Додатковою угодою № 8 до Договору про надання послуг зберігання від 01.02.2011 р., у відповідності з п. 5.2. Договору, Сторони домовилися продовжити дію Договору. Таким чином, строк дії Договору був продовжений до 30 червня 2013 року включно.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України встановлено порядок укладання господарських договорів "Господарський договір за загальним правилом виклала формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що після 30.06.2013р. сторони продовжували взаємовідносини за договором зберігання, а саме: підписували акти наданих послуг за липень, серпень 2013 року. Відповідачем здійснено оплату по даному договору за період з червня 2013 року по жовтень 2013року, що підтверджується наданими платіжними документами та не заперечувалось представниками позивачів та відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до статті 983 Цивільного кодексу України " 1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. 2. Якщо строк зберігання договорі зберігання невстановлений і не може бути визначений виходячи з його умов зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про повернення".

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що сторони фактично продовжили дію договору на невизначений строк шляхом власного волевиявлення та підтвердження надання послуг за договором.

Статтею 948 ЦК України передбачено обов'язок Поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що між сторонами продовжують існувати договірні відносини по зберіганню майна, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії, щодо вивезення товарно - матеріальні цінності з території 195 центральної бази Держстецтрансслужби (військоваої частини Т 0710) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокуратура та позивачів належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії, щодо вивезення товарно - матеріальні цінності з території 195 центральної бази Держстецтрансслужби (військової частини Т 0710) та доказів на спростування обставин повідомлених відповідачем суду не надали.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» (01030. м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, 52, літера А, код 26600565) на користь 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військової частини Т0710) (інд. 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код ЄДРПОУ 33148732) 30 грн. 96 коп. пені, 7 грн. 14 коп. - трьох відсотків річних з простроченої суми.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3104грн. 62 коп. припинити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» (01030. м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, 52, літера А, код 26600565) 1262 грн. 16 коп. судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.2013р.

СуддяТрофименко Т.Ю.