Постанова № 34742306, 01.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2013 року № 826/11987/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гемма»доДержавної податкової інспекції у Голосіївькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003442270 та №0003452270 від 11.04.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гемма» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003442270 та №0003452270 від 11.04.2013.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №182/1-22-70-22964773 від 02.04.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необгрунтованими.

В судовому засіданні 10.09.2013, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 20.03.2013 №838, виданого ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС, старшим державним податковим ревізором-інспектором, відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС, інспектором податкової служби ІІ рангу Делієвим Олександром Олександровичом згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемма» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським правовідносинам з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Віп Трейд» за весь період взаємовідносин.

Зарезультатами перевірки складено Акт №182/1-22-70-22964773 від 02.04.2013, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 120 421 грн., у тому числі по періодах за I квартал 2011 року у сумі 16 292 грн., II квартал 2011 року у сумі 42 675 грн., II-III квартали 2011 року у сумі 104 129 грн.; п.198, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 103 581 грн., у тому числі по періодах за березень 2011 р. у сумі 13 034 грн.травень 2011 р. у сумі 26 779 грн., червень 2011 р. у сумі 10 330 грн., липень 2011 р. у сумі 10 482 грн., серпень 2011 р. у сумі 23 400 грн., вересень 2011 р. у сумі 19 556 грн.

Не погоджуючись за такими висновками Акту, 05.04.2013 позивачем до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС, подано заперечення, за результатами розгляду якого відповіддю №4733/10/22-70 від 11.04.2013 висновки Акту залишені без змін.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0003442270 від 11.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 103 581 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 361 грн.; №0003452270 від 11.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 120 421 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу вх. від 30.04.2013 №75/10, за результатами розгляду якої рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві №1567/10/12-1-03 від 01.07.2013 оскаржувані повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішенням та в обгрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «Гемма» з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Віп Трейд» (далі - Контрагенти) були реальними.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт».

Так, 01.03.2011 між ТОВ «Гемма» та ТОВ «Віп Трейд» укладено договір на клінігрові послуги №0103/11. У підтвердження виконання сторонами договірних зобов'язань за вказаним договором позивачем надано акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000104 від 31.03.2011, №ОУ-0000168 від 29.04.2011, №0000232 від 31.05.2011, №ОУ-0000283 від 30.06.2011, №ОУ-0000364 від 29.07.2011, №ОУ-000329 від 02.09.2011, №ОУ-000330 від 30.09.2011, податкові накладні №112 від 31.03.2011, №98 від 29.04.2011, №110 від 31.05.2011, №94 від 30.06.2011, №162 від 29.07.2011, №98 від 02.09.2011, №99 від 30.09.2011, виписки з банківського рахунку позивача за 11.05.2011, 09.06.2011, 27.07.2011, 07.09.2011, 13.10.2011, 17.11.2011, 06.12.2011.

Також, 02.08.2011 між ТОВ «Гемма» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» укладено договір поставки №0208/11. У підтвердження виконання сторонами договірних зобов'язань за вказаним договором позивачем надано видаткові накладні №РН-0000561 від 08.08.2011, №РН-0000562 від 15.08.2011, податкові накладні №154 від 08.08.2011, №155 від 15.08.2011, виписки з банківського разунку позивача за 13.10.2011, 06.12.2011, 16.02.2012.

У свою черу, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Грифон Консалт» відповідач в Акті перевірки зазначає, що ТОВ «Грифон Консалт» має стан «направлено запит про відсутність за місцезнаходженням», а також посилається на матеріли досудового слідства, що проводиться ДПІ у Вишгородському районі Київської області по кримінальній справі №28-3597, відповідно до яких ТОВ «Грифон Консалт» є фіктивним підприємством, створеним для надання податкової вигоди третім особам.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Віп Трейд» відповідач зазначає, що ТОВ «Віп Трейд» має стан «внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», також перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, загальна чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа. Тому, на підставі сказаного, відповідачем зроблено висновок, що взаємовідносини між ТОВ «Віп Трейд» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Зазначене, на думку відповідача дає підставу стверджувати про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Гемма» з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Віп Трейд» щодо надання товарів та послуг.

Тому, на підставі вище сказаного відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Гемма» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Віп Трейд».

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

У зв'язку з цим суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товару від Контрагентів. Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Щодо посилань позивача на відсутність обвинувального вироку чи рішення суду про визнання правочинів позивача недійсними суд зазначає, що відсутність даних документів само по собі не свідчить про реальність вчинення господарської операціі?.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі? операціі? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі? операціі?. Акти прийому-передач не є підтвердженням фактичного надання послуг (поставки товарів), оскільки в них зазначаються тільки відповідні результати.

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Голосіївькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003442270 та №0003452270 від 11.04.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук