Постанова № 34742288, 03.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року 14:20 № 826/13089/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002712220 від 01.03.2013, №0003302270 від 08.08.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002712220 від 01.03.2013, №0003302270 від 08.08.2013.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відомості, які містяться в акті перевірки №459/22-20/32798254 від 15.02.2013, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства України.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 14.01.2013 по 08.02.2013 на підставі направлень від 14.01.2013 №82/22-20, №83/22-20, №84/22-20, №85/22-60, №86/22-70, №87/17-50, №88/22-70, виданих ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств окремих галузей економіни управління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, радником податкової служби ІІІ рангу Хорус Володимиром Івановичем, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств окремих галузей економіни управління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, радником податкової служби ІІІ рангу Панасенко Тетяною Сергіївною, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств окремих галузей економіни управління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, інспектором податкової служби ІІ рангу Прохватило Юлією Миколаївною, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, інспектором податкової служби І рангу Городецькою Іриною Андріївною, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, інспектором податкової служби І рангу Макарчуком Віталієм Івановичем, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, інспектором податкової служби І рангу Бурлею Людмилою Іванівною, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, інспектором податкової служби І рангу Возним Віктором Івановичем згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено акт №459/22-20/32798254 від 15.02.2013 (далі- Акт), відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 144.1 ст. 144 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 30 097 грн. в тому числі за ІІ-IV квартал 2011 року на суму 30 097 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 30 097 грн., за півріччя 2012 року на суму 7 524 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 7 524 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 513 386 грн., в тому числі за грудень 2011 року на суму 167 040 грн., за серпень 2012 року на суму 133 173 грн., вересень 2012 на суму 213 173 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано заперечення до №42/1 від 20.02.2013, за результатами розгляду якого відповіддю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №28/10/22-209 від 27.02.2013 висновки Акту залишено без змін.

На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002712220 від 01.03.2013 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період ІІ-IV квартали 2011 року у розмірі 30 097 грн., за І квартал 2012 у розмірі 7 524 грн., за півріччя 2012 року у розмірі 7 524 грн., за 3 квартали 2012 року у розмірі 7 524 грн.; №0002702220 від 01.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 641 733 грн, у тому числі за основним платежем на суму 513 386 грн. та за штрафними санкціями на суму 128 347 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними повідомленнями-рішеннями оскаржив іх до Державної податкової служби України у м. Києві, подавши первинну скаргу №51/1 від 06.03.2013, яку рішенням №3997/10/12-1-03 від 25.04.2013 залишено без задоволення, а оскаржувані повідомлення-рішення без змін.

Керуючись п. 56.6 ст. 56 ПК України позивачем подано повторну скаргу №84/1 від 21.05.2013, за результатами розгляду якої Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення №7102/6/99-99-10-01-15 від 17.07.2013, відповідно до якого скаргу задоволено частково, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 №0002712220, скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 №0002702220 в частині 346 346 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість і 86 586 грн. застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині - залишено без змін.

Відповідно до приписів ст. 69 ПК України податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 №0002702220 вважається відкликаним, тому 08.08.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №03302270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 167 040 грн. та за штрафними санкціями на суму 41 760 грн.

Однак, Товариство не погоджується з висновками Акту перевірки та винесеними на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями. В обгрунтування своєї позиції позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ « Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» та ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема» були реальними, а отже Товариство правомірно включило витрати по взаємовідносинам з даним контрагентом до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Також, згідно з п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України зазначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України 150.1. якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

За перевіряємий період за позивачем встановлені порушення, які випливають із взаємовідносин з ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема».

Так, 14.12.2011 між ТОВ «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» (замовник) та ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема» (виконавець) укладено договір №14/12-11 про надання послуг зі створення (виробництва) аудіовізуального твору (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги зі створення аудіовізуального твору - телевізійної передачі «КиС», яка складається з 12 окремих випусків та передає замовнику в повному обсязі всі виключні майнові права та телепередачу. Вартість послуг за Договором складає 1 002 240 грн. в тому числі ПДВ - 167 040 грн.

Виконуючи свої зобов'язання за даним Договором позивачем перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема» у розмірі 1 002 240 грн., зокрема 15.12.2011 у розмірі 334 080 грн., 20.12.2011 у розмірі 334 080 грн. та 28.12.2011 у розмірі 334 080 грн.

За результатами наданих за Договором послуг підписаний акт прийому-передачі від 30.12.2011, виписані ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема» податкові накладні №1 від 15.12.2011, №2 від 20.12.2011 та №3 від 28.12.2011.

Відповідач в Акті перевірки посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №1153/22-5/37153569 від 10.12.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Валетон-Опт» за грудень 2011 року, відповідно до якого у ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі сказаного, відповідачем зроблено висновок, що правочини ТОВ «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» з ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема» носять фіктивний характер з огляду на відсутність наміру останнього на створення правових наслідків та виконання взятих на себе зобов'язань.

Однак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) існує презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (стаття 228 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 ЦК України).

Наявність наміру позивача на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність такої мети у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ччастини 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зважаючи на вищевикладене та на відсутність на момент розгляду справи обвинувального вироку суду або рішення щодо визнання правочинів позивача недійсними, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо визначення спірного договору як такгого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або такого, що є фіктивним.

Підсумовуючи вище сказане суд вважає за необхідне додати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, суд робить висновок, що господарські операції між ТОВ «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» та ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема» були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків, позивачем виконані всі передбачені податковим законодавством умови для віднесення відповідних сум по взаємовідносинам з ТОВ «Кінокомпанія Візіт Синема» до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що не відповідає фактичним обставинам, а тому податкові повідомленя-рішеня №0002712220 від 01.03.2013, №0003302270 від 08.08.2013 є протиправними й підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов зодовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №0002712220 від 01.03.2013 та №0003302270 від 08.08.2013;

Судові витрати у розмірі 2 294 грн. присудити на користь ТОВ «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук