Постанова № 34742155, 18.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року 810/4974/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари-Пластмас» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари-Пластмас» (далі - позивач, Товариство) до Київської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Митний орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 09.07.2013 №95, яким визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в сумі 10545,01 грн., у тому числі за основним платежем 8594,45 грн., штрафні санкції 1950,56 грн., та №96, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152350,00 грн., у тому числі за основним платежем 126764,32 грн., штрафні (фінансові) санкції 25585,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із висновками Акту Київської обласної митниці Державної митної служби України від 11.06.2013 №33/13/125000000/31648195 (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки заявлена Товариством митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню відповідно до норм законодавства.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бровари-Пластмас», код за ЄДРПОУ 31648195, зареєстровано як суб'єкт господарювання 21.11.2001 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №092101 та Довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №581588 від 13.11.2012.

Товариством за період з 01.06.2010 по 31.12.2012 здійснювалося ввезення товарів на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних договорів.

Під час проведення митного оформлення вказаних товарів Товариством були подані вантажні митні декларації та додаткові документи, а саме міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), страхові сертифікати, довідки про транспортно-експедиційні витрати, акти прийому виконаних робіт (транспортно-експедиційних послуг).

З 27.05.2013 по 11.06.2013 робочою групою Київської обласної митниці Державної митної служби України відповідно до пп. 7 п. 1 ст. 336, п. 3 ст. 345 та п. 2 ст. 346 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, на підставі наказу №221 від 13.05.2013, проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бровари-Пластмас» вимог законодавства України з питань державної митної справи за період діяльності з 01.06.2010 по 31.12.2012.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №33/13/125000000/31648195 від 11.06.2013, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення вимог митного законодавства, що призвело до заниження податкового зобов'язання Товариства на загальну суму 138370,44 грн. Вказане стало можливим внаслідок порушення:

а) ст. ст. 81 та 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, ст. 257 та пп. 10, 11 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI у частині повноти визначення митної вартості, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 8899,82 грн.;

б) пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 129470,62 грн.

До вказаних вище висновків робоча група Київської обласної митниці Державної митної служби України дійшла у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки Товариства обставинами, які відображені в Акті перевірки:

«Робочою групою проведено співставлення даних, які містяться у документах щодо вартості транспортних витрат, поданих до митного оформлення, з даними бухгалтерського обліку Підприємства і первинними документами (актами виконаних робіт), які підтверджують понесені Підприємством транспортні витрати. Фактичні транспортні витрати за окремими вантажними митними деклараціями визначались шляхом порівняння даних, зазначених в актах виконаних робіт, з урахуванням дати митного оформлення, даних зазначених в заявці, та виставлених експедиторами рахунків.

У ході проведеної перевірки робочою групою встановлено розбіжності між задекларованими сумами транспортних витрат та їх фактичними розмірами, які підтверджено первинними документами та обліковуються на рахунках 281 «Товари на складі», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Інформація про вартість послуг транспортування товару, зазначена в акті виконаних робіт, є первинним джерелом щодо об'єктивних документально підтверджених даних, на підставі якої повинна визначатися митна вартість товарів.

По-перше, акт виконаних робіт є документальним підтвердженням понесених Підприємством транспортних витрат при транспортуванні імпортованих товарів.

По-друге, акт виконаних робіт є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Зазначені акти виконаних робіт стали підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, яка викликала зміни в структурі активів та зобов'язань Підприємства: збільшення дебетових оборотів по рахунку 28 «Товари» та субрахунку 644 «Податковий кредит» і зменшення кредитових оборотів по субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Це відповідає термінам «господарська операція» та «первинний документ», визначеними у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт виконаних робіт може бути складеним як на момент завершення, так і після завершення господарської операції. Тому законодавцем у переліку документів передбачено надання довідки про вартість транспортування товару, яка має бути оформлення безпосереднім перевізником. Але інформація зазначена в довідці повинна містити такі ж самі дані що і в акті виконаних робіт (первинному документі).

Внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів, через подання недостовірних відомостей про вартість транспортування імпортованих товарів за період з 01.06.2010 по 31.12.2012, Товариством порушено вимоги: ст. 81 та ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV, що діяв до 01.06.2012, а також вимоги пп. 10, 11 ст. 58 та ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, що діє з 01.06.2012 у частині повноти визначення митної вартості, що спричинило заниження Товариством податкових зобов'язань.

Зокрема, при митному оформленні товару за ВМД №125110000/2011/803392 від 22.02.2011 транспортні витрати на транспортування товарів з Німеччини до перетину митного кордону (автомобіль - державний номер ВК0019АП/ВК0090ХХ, довідка про транспортні витрати від 18.02.2011 вих. № 07/02 на суму 14107,00 грн. від TOB «АТС ГРУП»), відповідно до умов поставки EXW Heiligengrabe, заявлені в розмірі 14107,00 грн. Проте, в ході перевірки встановлено, що Товариством здійснено оплату транспортних витрат в розмірі 23775,74 грн.

Організацію виконання вказаного перевезення Товариству здійснив перевізник ТОВ «АТС ГРУП», що зафіксовано актом виконаних робіт (послуг) від 22.02.2011 № 8 на загальну суму 23775,74 грн., без виділення з даної суми вартості транспортних витрат до перетину митного кордону та після його перетину. Таким чином, в даному випадку Товариством занижено митну вартість товару на суму 9668,74 грн., що в даному випадку спричинило заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість при митному оформленні товару в сумі 1933,75 грн.

Отже, внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів через подання недостовірних відомостей про вартість транспортування імпортованих товарів за період з 01.06.2010 по 31.12.2012, Товариством порушено вимоги ст. 81 та ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV, що діяв до 01.06.2012, вимоги ст. 267 та пп. 10, 11 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, що діє з 01.06.2012, ст. 16.1.4 та ст. 190 Податкового кодексу України у частині повноти визначення бази оподаткування, що призвело до заниження Підприємством податкових зобов'язань по сплаті мита та ПДВ.»

Також в Акті перевірки зазначено, що рахунок-фактура, калькуляція собівартості одиниці виготовленої продукції, довідка про вартість, а також платіжний документ не є первинними документами.

Не погоджуючись з такими висновками, Товариство направило на адресу Київської обласної митниці Державної митної служби заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду яких листом Київської митниці Міндоходів №6-1-45/2/12-888 від 04.07.2013 висновки цього акту залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Митним органом були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 №95, яким визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в сумі 10545,01 грн., у тому числі за основним платежем 8594,45 грн., штрафні санкції 1950,56 грн., та №96, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152350,00 грн., у тому числі за основним платежем 126764,32 грн., штрафні (фінансові) санкції 25585,68 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство направило на адресу Митного органу скаргу, яка рішенням останнього №544/10/10-36-10-01/206 від 09.08.2013 залишена без розгляду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 5-6 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Відповідно до п.п. 5-6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню - витрати на транспортування після ввезення.

Як вбачається з аналізу Акту перевірки, підставою для встановлення зазначених вище порушень Товариством норм митного та податкового законодавства є невизнання Митним органом наданих позивачем при митному оформленні товарів та при проведенні перевірки довідок перевізників про вартість перевезення первинними документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» серед іншого встановлено, що:

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу довідок про транспортно-експедиційні витрати, наданих підприємствами-перевізниками, копії яких наявні в матеріалах справи, вбачається, що вони не містять всіх обов'язкових реквізитів для визнання їх як первинних документів.

Так, у зазначених довідках відсутні наступні реквізити: місце складання та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що такі довідки не відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинного документу.

Не підпадають вказані довідки і під визначення документу для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, передбаченого пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 за № 1766 (далі - Порядок № 1766), яким встановлено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Такого висновку суд дійшов через відсутність у вказаних довідках підприємства-перевізника реквізитів товарно-транспортного документа. Крім того, деякі довідки, копії яких наявні в матеріалах справи, були підписані не керівником, а менеджером підприємства.

Згідно із п. 10 Порядку № 1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Слід зазначити, що вказаний Порядок втратив чинність 01.06.2012 відповідно до постанови Кабінету Міністрів №444 від 21.05.2012.

Частиною 1 статті 264 Митного Кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Проте, проаналізувавши вартість транспортно-експедиційних послуг, зазначену довідках про вартість таких послуг та актах виконаних робіт, що були подані Товариством при митному оформленні товарів, суд дійшов висновку про відсутність такої обов'язкової складової визначення митної вартості товару, як об'єктивність відомостей.

Так, наприклад, згідно з актом прийому виконаних робіт №30 від 09.06.2010 (а.с. 80 т.І) вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту Німеччина - с. Мартусовка (Україна) складає 17731,98 грн., с. Мартусовка (Україна) - м. Бориспіль (Україна) складає 1692,44 грн. При цьому відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати №02/06 від 04.06.2010 (а.с. 78 т.І) вартість перевезення маршрутом Німеччина - смт. Ягодин (Україна) складає 15206,98 грн. Тобто можно встановити, що вартість послуг перевезення маршрутом смт. Ягодин (Україна) - с. Мартусовка (Україна) складає 2525,00 грн.

Враховуючи різницю у відстані: смт. Ягодин (Україна) - с. Мартусовка (Україна) та с. Мартусовка (Україна) - м. Бориспіль (Україна), відомості щодо вартості таких транспортно-експедиційних послуг суд вважає необ'єктивними.

Аналогічний висновок випливає з аналізу більшості довідок про транспортно-експедиційні витрати та актів прийому виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Одночасно суд погоджується з позицією Митного органу щодо того, що в даному випадку інформація, зазначена в актах виконаних робіт, є первинним джерелом щодо об'єктивних документально підтверджених даних, на підставі якої повинна визначатися митна вартість.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до підпунктів 53.3.2, 53.3.3 пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованим висновок Митного органу щодо заниження Товариством податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита та, відповідно, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд не знаходить передбачених законодавством України підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 128, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.